Ознаки отруєння. За концентрації 1 % (об.) (700 мг/м3) - з’являється легке подразнення вологої шкіри, за 2 % - помітне подразнення, за 3 % - через декілька хвилин може статися опік з утворенням пухирів. При потраплянні в струмінь газу, наприклад, при аваріях з аміачними холодильними машинами, виникає загальне отруєння, почервоніння шкіри, набряк, окремі фіолетово-червоні плями з фестончастими, чітко окресленими межами, серозні пухирі на запаленому фоні розміром з гусяче яйце, порушення верхніх шарів шкіри, різко окреслені, мокрі, з жовтуватим забарвленням дефекти шкіри. Водний розчин може викликати сильний біль, почервоніння і за більш тривалої дії - утворення пухирів. Потрапляння його в очі може призвести до втрати зору.
Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Потрапляє в організм через органи дихання, розподіляється у внутрішніх органах (печінка, нирки, легені, головний мозок), виводиться з сечею.
Наслідки дії у майбутньому. Помутніння кришталика, втрата зору, хрипкість або повна втрата голосу, хронічний бронхіт, емфізема легенів, бронхоектази, субатрофічний фаринголарингіт; кровохаркання, можлива активізація туберкульозного процесу. Після отруєння з втратою свідомості у подальшому відмічалися зміни постаті, зниження інтелектуального рівня з втратою пам’яті, неврологічні мікросимптоми (тремтіння рук, порушення рівноваги, тик, зниження тактильної і больової чутливості); запаморочення, ністагм, гіперрефлексія. При незначних концентраціях спостерігаються легке подразнення очей, слизової оболонки носа, чхання, слинотеча, легка нудота, почервоніння обличчя, пітливість, біль у грудях, позиви до сечопускання.
Перша домедична допомога і невідкладна терапія. У випадку потрапляння А. в очі слід негайно добре промити широко відкриті очі водою. За наявності різких болів закапати по 1-2 краплини 1 % розчину новокаїну або по 1 краплині 0,5 % розчину дікаїну з адреналіном (1:1000), Після цього надіти окуляри-консерви. Потім слід закапувати 0,1 % розчин сульфату цинку або 30 % розчин альбуциду. В разі ураження шкіри необхідне промивання чистою водою, накладання примочок з 5 % розчину оцтової, лимонної, винної кислоти. В разі отруєння через дихальні шляхи потрібне свіже повітря, вдихання теплої водяної пари (краще з добавкою оцтової кислоти або кількох кристалів лимонної кислоти). Рекомендується пити тепле молоко з боржомом або содою, приймати кофеїн (по 0,015 г) або діонін (по 0,01 г). При задусі потрібен кисень (вдихати до зменшення задишки або ціанозу); за наявності спазмів голосової щілини рекомендуються тепло на шию, теплі повітряні інгаляції, атропін (під шкіру 1 мл 0,1 % розчину) за необхідності - трахеотомія. В разі порушення або зупинки дихання необхідно зробити штучне дихання. За показниками застосовуються камфора, кофеїн, кордіамін, заспокійливі засоби (настоянка валеріани, броміди).
Засоби індивідуального захисту. Для захисту органів дихання застосовується промисловий протигаз з коробкою КД. Тривалість захисної дії протигазу з коробкою КД при концентрації 2 – 3 мг/л 240 хв., а протигаза з коробкою КД та фільтром - 120 хв. За відсутності в повітрі органічних речовин можна використати протигаз марки М, тривалість захисної дії якого становить 90 хв. Протигази повинні замінятися негайно в разі відчуття слабкого запаху А. Для захисту очей і шкіри застосовують захисні окуляри марки ПО-3, рукавички зі стійкої до лугів гуми, спецодяг зі щільної тканини.
Для робіт в зоні ураження на автотехніці ресурс засобів захисту органів дихання повинен розраховуватися, виходячи з умов виходу із зони своїм ходом в разі відмовлення в роботі двигуна. Для роботи в зоні при температурі від мінус 50 0С до 40 0С пропонується використовувати захисні костюми вітчизняного виробництва типу КІО-2, КІО-2М, КІО-3, ІК-АЖ, КІ-АР “Іній”, КІ-К “Юпітер”, КІ-К-М “Юпітер-М”, КІ-К-3 “Юпітер-3”, КІ-ТГЗХ “Меркурій” (ДержНДІТБХВ, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) і аналоги закордонних фірм: Ельборг (Швеція), Есидмастер (США), Драгер (Німеччина) та інші.
Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Враховуючи велику реакційну здатність А., для якого типовими є хімічні реакції характерні для лугів, необхідно забезпечити постійний контроль засобів захисту, обладнання тощо. В разі виявлення ознак корозії на окремих елементах слід прийняти рішення щодо виводу особового складу із зони ураження. Для виключення випадків відмови в роботі двигунів та інших агрегатів техніку необхідно розташовувати не ближче 150 м від межі розлитого А. з навітряного боку зони.
Нейтралізація (дегазація). А. можна нейтралізувати такими способами:
- розчиненням його водою до небезпечної концентрації;
- дією діоксиду вуглецю; при цьому відбувається перетворення А. на карбонат амонію;
- дією кислот; при цьому відбувається перетворення А. на солі амонію;
- покриттям пінами на основі піноутворювачів “Піна-1”, ПО-ЗАІ з добавками спиртів і сечовини, ПО-А; при цьому відбувається гальмування процесу випаровування А.;
- розвіюванням газоподібного А. за допомогою вітрових машин, автомобілів газоводяного гасіння потужним повітряним струменем без подавання води;
- створенням водяних завіс навколо місця аварії на небезпечній відстані для осадження аміачної хмари; при цьому необхідно виключити потрапляння компактних струменів води на проливи рідкого А., бо це може призвести до його бурхливого закипання.
Рекомендовано використовувати воду, слабкі розчини мінеральних кислот з витратою 2 т на 1 т А., а також 1-20 % розчини щавлевої кислоти - відходи хімічних виробництв.
АНГІДРИД ОЦТОВИЙ
Молекулярна формула: (СН3СО)2О. М = 102,9.
Агрегатний стан за н. у.: рідина.
Зберігання і транспортування: А.о.зберігається в ємкостях, резервуарах, цистернах; транспортується у цистернах.
Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина, з різким запахом. Т. плавл. мінус 73 0С; т. кип. 139,6 0С, т. крит. 296 0С, тиск крит. 4,68 МПа, густина 1082 кг/м3 (20 0С). Густина пари за повітрям 3,5; розчинність у воді 2,7 % мас. (при 15 0С); легко гідролізує. З водяною парою повітря утворює оцтову кислоту. Активний ацилюючий агент.
Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина. Т. спал. 40 0С; т. самозайм. 360 0С;концентраційні межі поширення полум’я 1,21-9,9 % (об.); т. межі пош. пол.: нижн. 37 0С, верхн. 75 0С.
Засоби гасіння: вогнегасні порошки, піноутворювачі.
Основна небезпека. Легкозаймиста рідина, діє припікаюче. Сильно токсичний. Небезпечний при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру і слизові оболонки очей.
Поріг сприйняття запаху: 0,49 мг/м3.
Дія на шкіру: рідкий А.о. діє припікаюче.
ГДК р.з.: 3 мг/м3.
ГДК м.р.: 0,1 мг/м3.
ГДКс.д.: 0,03 мг/м3.
За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірно небезпечні”.
За ступенем токсичності: 3 група - “сильно токсичні”.
За характером токсичності: групи - “проникаючі”, “подразнюючі”.
Токсична дія. Діє подібно до оцтової кислоти. Місцева дія А.о. сильніша від дії оцтової кислоти, що пояснюється втратою води тканинами. Небезпечний при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру і слизову оболонку очей. Викликає першіння у горлі, погіршення дихання, задуху, сухий кашель. Можливі опіки губ, шкіри шиї, слизової оболонки рота, стравоходу, шлунку, різкий біль у шлунку, сильна блювота з кров’ю, хрипкість голосу, набряк гортані. Відомі випадки смертельного отруєння внаслідок вдихання парів А.о.
Ознаки отруєння. У робітників, які хронічно піддавалися дії парів А.о., виявлялися: кон’юнктивіт, подразнення верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкові розладнання; задуха, сухий кашель, сильна блювота кров’ю, різкий біль у шлунку.
Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Всмоктування А.о. із шлунка досить активне. Частково в організмі перетворюється на мурашину кислоту; виводиться з сечею.
Наслідки від дії у майбутньому. Важкі пошкодження рогівки очей, кон’юнктивіт, екзема, виразка шлунку.
Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, зняти брудний одяг, змити А.о. зі шкіри великою кількістю води, 2 % розчином харчової соди. При потраплянні А.о. в очі треба промити їх струминою води, 2 % розчином харчової соди. Негайна госпіталізація. При потраплянні всередину слід ввести п/ш - папаверину гідрохлорид 2 % - 2,0; платифілін 0,2 % - 1,0; або атропін 0,1 % -1,0; димедрол 1 % - 1,0; потім промити шлунок через зонд холодною водою (6-8 л); ввести в/в розчин глюкози 20 % натрію бікарбонат 4 % + 200,0. При шоковому стані ввести в/в поліглюкін 500,0, преднізолон 60-120 мг. При вдиханні пари А.о. рекомендуються масляні інгаляції з новокаїном 0,5 %, ефедрином 5 % -1,0, димедролом 1 % - 1,0. Протипоказано викликати блювоту штучним шляхом.
Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марок А і В, ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки БКФ, захисний костюм Кк, гумові чоботи, рукавички.
Нейтралізація (дегазація). Застосовують розчини гідроксиду натрію, содовий порошок, вапно, дрібний вапняк або інші суміші лугів;велика кількість води, розчин із вапна, а також луги відпрацьовані - ВХВ поліетиленполіаміну.
АНГІДРИД СІРЧИСТИЙ
(діоксид сірки)
Молекулярна формула: SO2. М = 64.
Агрегатний стан за н. у.: газ.
Зберігання і транспортування: А.с. зберігається в ємкостях, балонах, цистернах; перевозиться в зрідженому стані під тиском.
Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний горючий газ з різким запахом підпаленого сірника, при виході в атмосферу димить. Т. плавл. мінус75,5 0С,
т. кип. мінус 10,1 0С; т. крит. 157,2 0С, тиск крит. 78,7 МПа, густина крит.
524 кг/м3, густина газу 2,926 кг/м3, рідини 1461,9 кг/м3 (-10 0С). Накопичується в низьких місцях, підвалах, тунелях тощо. При кімнатній температурі і тиску 390-490 кПа рухома безбарвна рідина. Розчинність у воді 22,8 г/100г (0 0С), 11,5г/100г (20 0С), 2,1г/100г (90 0С).
Вибухо- і пожежонебезпечність: горючий газ.
Засоби гасіння: вогнегасні порошки, тонкорозпилена вода, у приміщеннях застосовують об’ємне гасіння.
Основна небезпека. Горючий газ, викликає опіки очей і шкіри, відноситься до алергенів, сильно токсичний. Гострі отруєння можуть призвести до загибелі, смерть також настає від набряку легенів.
Поріг сприйняття запаху: 3 мг/м3, у найбільш чутливих - 0,87 мг/ м3.
Поріг подразнювальної дії на очі: 50 мг/ м3.
Дія на шкіру. При концентрації А.с. 26000 мг/м3 людина (в протигазі) відчуває подразнення і тепло в місцях із тонкою і спітнілою шкірою. Були випадки опіків шкіри і очей рідким А.с. При хронічній дії виникають гнійні захворювання шкіри. При потраплянні на шкіру рідкого А.с. з’являються відчуття охолодження, оніміння уражених частин тіла і їх збліднення, а через деякий час - гіперемія, набряк з утворенням пухирів. Тактильна чутливість знижується.
ГДК: 10 мг/м3.
ГДК м.р.: 0,5 мг/м3.
ГДК с.д.: 0,05 мг/м3.
За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.
За ступенем токсичності: 3 група (підгрупа Б) - “сильнотоксичні”.
За характером токсичності: групи “припікаючи”, “ферментні”, “печінкові”, “подразнюючі”, “алергени”.
Л.К. 50 : 2170 мг/м3 (щури).
Токсична дія. А.с. викликає гострі і хронічні отруєння, порушує діяльність важливих ферментних систем, знижує активність лактатодегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази, викликає кисневе голодування і гіпоксію тканин, інгибує кокарбоксилазу, порушує киснево-лужну рівновагу, підсилює ацидоз, порушує вуглеводневий, білковий обмін, викликає гіпо- і диспротеінемію, знижує рівень глутатіону в еритроцитах, гепатоцитах, у легенях. Має подразнюючу дію, яка проявляється в ураженні бронхо-легеневого апариту як при гострому отруєнні, так і при хронічній інтоксикації. Порушує білковоутворюючу і антитоксичну функцію печінки, викликає явища токсичного гепатиту, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Викликає порушення серцево-судинної системи, легеневу і серцеву недостатність, капіляротоксикоз, порушує діяльність нирок. Загальнотоксична дія А.с. пов’язана також із порушенням імунного статусу організму і зниженням опору інфекціям.
Ознаки отруєння. При концентрації А.с. в повітрі 0,06 мг/л виникають чхання, кашель. Дію А.с. в концентрації 0,12 мг/л можна витримати протягом 3 хвилин; 0,3 мг/л - тільки 1 хв. При більш тривалій дії виникає блювота, іноді з кров’ю. Важко говорити і ковтати. Одноразове вдихання в дуже високих концентраціях призводить до задишки, синюшності і порушення свідомості. Гострі отруєння можуть призвести до загибелі. Дія концентрації 0,04-0,05 % (по об’єму) протягом кількох хвилин утворює загрозу для життя. При 2-х годинній інгаляції 1,1 мг/м3 - без змін функцій легенів. Вдихання в такий же термін А.с. в концентрації 2,2 мг/м3 через 30 хв. призводить до невеликих змін форсованої життєвої ємності легенів (ФЖЄЛ), об’єму видиху за 1 с. За концентрацією більше 2,9 мг/м3 і інгаляції протягом 10-30 хв. - прискорення опору дихальних шляхів, при 60-80 хв. - зниження струму слизу в порожнині носа і зменшення поперечного перетину носових ходів, що може призвести до порушення мукоциліарного кліринсу в порожнині носа. За концентрацій більше 2,9 мг/м3 10-хвилинне вдихання викликає прискорення частоти пульсу, дихання, зниження дихального об’єму легенів, які поверталися до нормальних значень по закінченні дії.
Повторні отруєння досить важкі, залежать від інтенсивності дії і тривалості перерви в контакті з А.с. Можуть виникати явища хронічної інтоксикації, як і у хронічне захворювання дихальних шляхів, з’являються напади бронхіальної астми. Спостерігаються шлунково-кишкові розладнання, кон’юнктивіти, руйнування зубів, зміни в крові, у печінці, у функції щитовидної залози та водовивідної функції нирок.
Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Основний шлях потрапляння А.с. в організм - респіраторний. В умовах виробництва А.с. міститься в повітрі в концентраціях 0,01 до 1600 мг/м3 і потрапляє в організм протягом тривалого часу малими дозами, або одночасно в великій кількості. Питома вага потрапляння крізь шкіру і резорбтивної дії незначна. Всмоктування починається відразу після контакту А.с. із слизовими оболонками рота, носа, глотки. В носоглотку просочується біля 40 % А.с. Через кілька хвилин після інгаляції А.с. виявляється у крові. Розподіляючись в органах і тканинах організму, він максимально акумулюється в печінці, легенях і кісткомозковій тканині. Найбільший вміст А.с. в організмі спостерігається через 2-2,5 год. після отруєння, через добу кількість А.с. становить 20-40 % від первинної дози. А.с. метаболізується до сульфатів і виводиться з сечею; внаслідок реакції А.с. з альдегідами і кетонами утворюються також бісульфітні похідні сполуки, наявність цих метаболітів визначено в сечі. Виведення А.с. з організму відбувається також через дихальні шляхи. При вдиханні А.с. виявлено у всіх внутрішніх органах, особливо в легенях, а також у сечі і калі протягом трьох тижнів після отруєння. Емфізема легенів з наростаючою із часом задишкою протягом тривалого часу може призвести до розвитку пневмосклерозу. Часте ураження легенів. Смертельні випадки можуть спостерігатися через 20-40 днів після тяжких отруєнь від легенево-серцевої недостатності.
Наслідки дії у майбутньому. Легенево-серцева недостатність, пневмосклероз, бронхоектазії, захворювання органів дихання з формуванням набряку легенів, серцево-судинні захворювання, ураження органів травлення.
Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, звільнити від стискуючого одягу. Рекомендуються інгаляція киснем, промивання очей, носа, полоскання 2 % розчином соди. При утрудненому диханні вводять п/ш атропін (1мл 0,1 % розчину). Прикладають тепло на шию. При кашлі застосовують кодеїн, діонін, тепловологі інгаляції 2-3 % розчином NaHCO3 (2-3 рази на день по 10 хв.), у подальшому – відхаркувальні засоби, гірчичники; слід пити тепле молоко з боржомом, содою, маслом і медом. У тяжких випадках для профілактики і лікування пневмонії рекомендується вдихання аерозолю антибіотиків, лікування антибіотиками і сульфаніламідами. При ураженні очей після промивання слід пустити по 1 краплі 0,5 % розчину дикаїну з адреналіном (1:1000), а потім ввести стерильне вазелінове або персикове масло в кон’юнктивальний мішок, одягнути окуляри-консерви. У подальшому застосовуються 30 % розчин альбуциду, гідрокортизонова мазь. Захисну дію справляють глюкоза, аскорбінова кислота і тіамін. При явищах спазми голосової щілини слід ввести атропіну сульфат п/ш (1 мл 0,1 % розчину).
Засоби індивідуального захисту. Фільтруючий промисловий протигаз марки В з фільтром або без нього, а також респіратор РПГ-67В. Тривалість захисної дії протигазу - 90 хв., протигазу з фільтром - 45 хв. Можливе використання протигазу марки БКФ з меншою тривалістю захисної дії. Застосовують засоби захисту очей і шкіри.
Дія на засоби захисту, прилади, техніку. При взаємодії з водою утворює сильну сульфітну кислоту, під дією якої кородують майже всі метали.
Нейтралізація (дегазація). Нейтралізацію здійснюють за допомогою великої кількості води, вапняного молока, розчину соди, 50 % розчином гідроксиду натрію (витрата 13 т на 1 т А.с.). Можна застосовувати луги відпрацьовані - ВХВ поліетиленполіаміну.
АНІЛІН
(амінобензол, феніламін)
Молекулярна формула: С6Н5NН2 М = 93,13.
Агрегатний стан за н. у.: рідина.
Зберігання і транспортування: Зберігаєтьсяв залізничних цистернах, металевих ємкостях, резервуарах; перевозиться залізничним транспортом.
Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна масляниста рідина, з характерним запахом, швидко темніє на повітрі і на світлі. Т. плав. - 6,3 0С; т. кип. 184,13 0С; густина 1022 кг/м3 при 20 0С; т. крит. 425,6 0С, тиск крит. 5,134 МПа; концентрації насичених парів у повітрі 0,9 кг/м3 (15 0С), 1,2 кг/м3 (20 0С), 1,8 кг/м3
(25 0С), тиск парів 0,0066 МПа (102 0С). коеф. диф. парів в повітрі 0,0726 см2/с при 25 0С; тепл. утвор. 109 кДж/моль (розр.); тепл. згор. -3016 кДж/моль (розр.). Розчинність у воді 6 % (мас.) при 90 0С та 3,4 % (мас.) при 20 0С. Легко розчиняється в спирті, жирах. Має слабоосновний характер. З мінеральними кислотами утворює солі. Погано розчиняється у воді, з багатьма органічними розчинниками змішується у всіх співвідношеннях. Анілін (А.) розчинює деякі метали (Nа, К, Са, Мо та ін.) з утворенням їх похідних - металамідів.
Вибухо - і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Т. спал. 730С, т. займ. 76 0С,
т. самозайм. 617 0С; конц. межі пош. полум’я 1,3-7,5 % (об.). Т. межі пош. полум’я: нижн. 70 0С, верхн. 106 0С; МВВК 13,8 % (об.).
Засоби гасіння. Вода за інтенсивності подавання 0,05 дм3/(м2.с); повітряно-механічна піна; при значних проливах - піна, порошки; в приміщеннях засоби об’ємного гасіння; для невеликих вогнищ - порошки, СО2.
Основна небезпека: горюча рідина; сильно токсична; просочується крізь шкіру. У тяжких випадках отруєння призводить до коми.
Дія на шкіру. Викликає захворювання шкіри, особливо в районі мошонки, пахових зморшок, підпахових западин. Спека і вологість посилюють здатність до просочування. Пари також просочуються крізь шкіру.
ГДК р.з.: 0,1 мг/м3.
ГДК м.р.: 0,05 мг/м3.
ГДК с.д.: 0,03 мг/м3.
За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.
За ступенем токсичності: 2група -“сильнотоксичні”.
За характером токсичності: група -“нервові”.
Л.Д. 50 шл.: 0,00046 мг\кг (миші), 0,00044 мг/кг (щури).
Токсична дія. Дихання крізь тканину пригнічується не тільки за рахунок утворення метгемоглобіну, але і внаслідок прямого впливу А. і його метаболітів на систему внутрішньоклітинних дихальних ферментів. Алкоголь посилює інтоксикацію А. Канцерогенність А. заперечується.
В легких випадках гострого отруєння - синюшність, невелика слабкість, головний біль, запаморочення, поганий апетит. В разі отруєння середньої тяжкості, крім того, нудота, іноді блювота. Іноді спостерігається гіпертрофія міокарду, кров’яного тиску.
У більш тяжких випадках мають місце прискорення пульсу, що не відповідає ціанозу, збільшення частоти дихання, судоми, загальне зниження тонусу м’язів, психічне збудження, падіння температури, порушення свідомості, розширення зіниць, щезають зіничні і сухожилкові рефлекси. У найважчих випадках можлива кома. Тривалий час можуть зберігатися ознаки ураження центральної нервової системи і розладнання шлунково-кишкового тракту. Встановити токсичні концентрації парів для людини важко, тому що, звичайно отрута потрапляє крізь шкіру. А. в концентраціях 0,3-0,6 кг/м3 переноситься протягом 1 год. без будь яких наслідків.
В разі хронічного отруєнняу тяжких випадках відбувається зниження вмісту гемоглобіну, підвищення кров’яного тиску, зменшення частоти пульсу (до 48), зменшення кількості еритроцитів, анізоцитоз, пойкілоцитоз. Спостерігається розладнання травлення, токсичний гепатит, кров, іноді білок у сечі, синюшний або жовтушний колір шкіри, загальна слабкість, головний біль, шум у вухах, неврози, нестійкість серцево-судинної системи. Іноді зниження інтелекту, апатія, втрата пам’яті. У більш легких випадках спостерігається тільки незначне збільшення кількості еритроцитів і білірубіну у крові, спітнілість рук і набряк обличчя. У сечі з’являються вільні і зв’язані феноли.
Ознаки отруєння. Синюшність, невелика слабкість, головний біль, запаморочення, поганий апетит. Нудота, іноді блювота. Підвищення пульсу та кров’яного тиску. Спітнілість рук і набряк обличчя; головний біль, шум у вухах.
Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Швидкість абсорбції парів А. через дихальні шляхи становить 5-11 мг/год. Рідкий А. просочується крізь шкіру людини зі швидкістю 0,2 - 0,7 мг/см2/год. В умовах виробництва 2/3 А. потрапляють в організм крізь шкіру. Утворення А. відбувається в основному шляхом гідроксилювання ароматичного кальцію з утворенням 55 % n-амінофенолу, 10 % о-амінофенолу і 0,1 % m-амінофенолу. Крім того, утворюється фенілсульфамінова кислота (8 %) і ацетонілід (0,2 %). Метаболіти виділяються з сечею у вигляді кон’югатів. Незмінного А. виводиться 3,5 - 6 % у вигляді глюкуроніду (всього сечею екскретується 80 % від дози). Є дані, що 70 % А. метаболізується у фенілгідроксиламін - основні метгемоглобіноутворюючі сполуки. Є дані, що при концентрації А. в повітрі 0,01 мг/л навіть після 24-год. перерви вміст n-амінофенолу в сечі складала 30-60 мг/л. По кореляції між метгемоглобіноутворенням і концентрацією n- амінофенолу в сечі вважають, що остання не повинна перевищувати 10-12 мг на 1 л сечі.
Наслідки дії у майбутньому. Порушення функції печінки, формули крові. Ураження центральної нервової системи (Ц.Н.С.), розладнання шлунково-кишкового тракту. Токсичний гепатит. Втрата пам’яті, апатія. Набряк обличчя, головний біль. Неврастенія. Хвороби шкіри.
Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потрібно зняти з потерпілого забруднений одяг, рукавички, взуття, зробити ретельне обмивання всього тіла, вух, носових ходів. Необхідне систематичне (щогодини) визначення метгемоглобіну і терапія метгемоглобінемії в залежності від його вмісту. Алкоголь суворо забороняється. Потрібний спокій, тепло (грілка). Вдихання кисню слід чергувати в перші години після отруєння з інгаляцією карбогену кожних 15 хв. До помітного зменшення синюшності, кисневу терапію треба продовжувати безперервно, а в подальшому періодично - в залежності від стану хворого. Як засоби, що припиняють утворення метгемоглобіну і прискорюють процес його відновлення, в легких випадках можна дати піродиксин (0,2 г), ліпоєву кислоту (0,025 г) і аскорбінову кислоту (0,5 г). При отруєнні середньої тяжкості слід ввести в/в метиленову синь (25-50 мл 1 % розчину), а також тіосульфат натрію (10 мл 30 % розчину). Стимулятори серцево-судинної діяльності та дихання: п/ш камфора (20 % -1 мл), кофеїн (10 % - 1 мл). Ефективним є використання гіпербаричної оксигенації. При порушенні дихання вводять п/ш 1 мл 1 % розчину лобеліну або 1 мл цитітону. В разі зупинки дихання необхідно робити штучне дихання.
У випадках отруєння через рот треба викликати блювоту механічним подразненням кореня язика або м’якого піднебіння, потім повторити, промити шлунок теплою водою з активованим вугіллям (1-2 ст. ложки на склянку води). Можливе застосування сольових проносних препаратів. Протипоказано вживання рицинової олії, а також жиру і молока.
Засоби індивідуального захисту. Важливим є суворе дотримання заходів особистої гігієни, зокрема негайне звільнення від забрудненого одягу і білизни. Змивати А. зі шкіри слід слабким розчином оцтової кислоти (харчовим оцтом), а потім водою з милом. Застосовують фільтруючий протигаз марки А, захисний костюм ТоЯж, захисні окуляри, рукавички з плівки.
Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Має слабкоосновну дію. Розчиняє деякі метали (Nа, К, Са, Мо та інші) з утворенням їх похідних - металамідів.
Нейтралізація (дегазація). Невеликі витікання слід засипати інертним матеріалом, зібрати у ємкість. Застосовуються розчини соляної кислоти (НСl) з витратою 0,4 т на 1 т А, а також відходи хімічних виробництв - сірчану кислоту відпрацьовану (50-70 %).
АЦЕТОНЦІАНГІДРИН
(нітрил гідроксіізомасляної кислоти, гідроксіізобутиронітрил,
альфа- оксіізобутиронітрил, 2-гідроксі- 2- метилпропіонітрил)
Молекулярна формула: (СН3)2С(ОН)СN. М=85,10.
Агрегатний стан за н. у.: рідина.
Зберігання і транспортування: А. зберігають у бочках або цистернах під пломбою з маркуванням “череп і кістки”, написом “отрута”, маркування “захист від сонця”; перевозять у залізничних цистернах.
Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина. Т. плавл. мінус19 0С, т. кип. 81 0С при 3,06 кПа, т. розкладу 120 0С. Густина 930 кг/м3 при 20 0С. Легко розчиняється у воді. Швидко дисоціює з утворенням ацетону і НСN: у розведених розчинах розкладається майже повністю. Технічний А. підкислюють сульфатною кислотою (Н2SО4), тому що дисоціація в кислому середовищі йде повільно. У сортах А і В вміст А. не менше 98 %, НСN не більше 0,1 %, Н2SО4 не більше 0,1 %.
А. має хімічні властивості, які характерні для гідроксонітрилів. Гідролізується водними розчинами соляної кислоти (НСl) або сульфатної (Н2SО4) до альфа-гідроксоізомасляної кислоти або її аміду, при дії галогенідів розчин утворює галоген-заміщені ізобутиронітрили, під час дії аміаку (NН3) - альфа-аміноізобутиронітрил; у присутності кислотних каталізаторів ацетилюється оцтовим ангідридом. Під дією концентрованої Н2SО4 від А. відщеплюється вода і утворюється метакрилова кислота.
Вибухо - і пожежонебезпечність. Горюча рідина, без кольору, т. спал. 74 0С,
т. займ. 78 0С, т. самозайм. 507 0С, конц. межі пош. полум’я 2,2-12 % (об.),
