Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 8 страница

ГДК м.р.: 0,2 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,06 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: група “припікаючі”.

Л.К. ₅₀: 14000 мг/м³ (1 год., морські свинки).

Токсична дія. Справляє сильну подразнювальну дію. Високі концентрації О.к. посилюють вміст лимонної кислоти у тканинах. Дії парів викликають спочатку гострі, а потім хронічні риніти (як гіпертрофічні, так і атрофічні), фарингіти, ларингіти, а також кон’юнктивіти і бронхіти. Концентрації, при яких спостерігались ці явища, близькі до 0,1 мг/л. Хронічний трахеобронхіт і кон’юнктивіт були виявлені у виробництві ацетилцелюлози при середній концентрації О.к. у повітрі 0,125 мг/л, а іноді до 0,38-0,44 мг/л. Сильніше діє оцет, одержаний з деревини - внаслідок наявності домішок, особливо метилового спирту, а також О.к., виготовлена з кетену, внаслідок наявності домішки дикетену. У випадках приймання всередину О.к. викликає опіки (виразки) стравоходу, шлунку.

Ознаки отруєння: опіки і подразнення очей і шкіри.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Всмоктування О.к. із шлунка досить активне. Частково вона перетворюється в організмі на мурашину кислоту, виводиться з сечею, потом.

Наслідки дії у майбутньому: виразки стравоходу і шлунку, хронічні риніти (як гіпертрофічні, так і атрофічні), фарингіти, ларингіти, а також кон’юнкти-віти і бронхіти.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Інтенсивне промивання водою уражених місць, а також очей (ефективніше, ніж промивання харчовою содою).

Засоби індивідуального захисту. Рекомендується застосування фільтруючого промислового протигазу марок А і В, БКФ; для захисту очей і шкіри, уникання контакту з кислотою використовують захисний костюм К.к, гумові чоботи, рукавички.

Нейтралізація (дегазація): застосовують каустичну соду, содовий порошок, вапно, дроблений вапняк, інші суміші з лугів, воду.

 

 

ПЕРОКСИД ВОДНЮ

(пероксоводень, перекис водню, гідроперит 30 %, пергідроль 30 %)

Молекулярна формула: Н₂О₂. М=34,01.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування. П. в ипускається у вигляді 30-90 % водяних розчинів (30 %-вий розчин, що містить стабілізуючі добавки, має назву пергідроль або гідроперит). Зберігається у скляних, алюмінієвих, поліетиленових посудинах з отвором для виходу газу, ізольовано від горючих матеріалів і металів, які розкладають П. (залізо, мідь, хром). Для стабілізації технологічного П. в нього додають пірофосфат або станат натрію; при зберіганні в алюмінієвих ємкостях використовують інгібітор корозії - NН₄NО₃. Зберігають П. в темному прохолодному місці; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина; т. плавл. мінус 0,41 ⁰С (легко переохолоджується); т. кип. 150,2 ⁰С (101325 кПа); 69,7 ⁰С (3,72 кПа) і 80,2 ⁰С (6,25 кПа). Т. крит. 457 ⁰С. Густина 1448 кг/м³. Тиск крит. 21,4 МПа. Коеф. рефракції 1,4067 при 25 ⁰С. Змішується в будь-яких відношеннях із водою, утворює дигідрат із т. плавл. мінус 52 ⁰С. Розчиняється в спирті, ефірі, утворює кристалічні сольвати загальної формули RnН₂О₂, що використовуються як тверді носії П. Чистий П. термічно тривкий, при 20 ⁰С розкладається біля 0,5 % на рік. У присутності іонів важких металів, а також під дією світла і при нагріванні швидкість розкладу різко збільшується; розкладання П. може відбуватися з вибухом. Стабільність водних розчинів П. зростає з підвищенням концентрації іонів Н₃О⁺ і максимальна при pH 3,5-4,5.

П. має як окиснювальні так і відновлювальні властивості: окиснює І^- до І, SО₃^2- до SО^2-₄, Ti³⁺ до Ті⁴⁺, бензол до фенолу, анілін до азоксібензолу, епоксидує ненасичені сполуки і відновлює Ag₂O до Аg, МnО₄^- до МnО²⁺ , Се⁴⁺ до Се³⁺ тощо. Заміщенням атомів Н в Н₂О₂ можуть бути отримані інші пероксидні сполуки, наприклад, пероксиди металів, діацилпероксиди, діалкілпероксиди.

Вибухо - і пожежонебезпечність. П. сильний окислювач. При дії 65 % розчину П. на папір, тирсу та інші горючі речовини можливий вибух. Спричинює займання горючих речовин. Вибухає при взаємодії з нафтопродуктами, нагріванні. Концентровані водні розчини П. вибухонебезпечні, органічні сполуки та їх розчини, що містять П., здатні до займання і вибуху від удару.

Засоби гасіння. При значних витіканнях використовують розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. П. вибухає при взаємодії з нафтопродуктами, нагріванні. При випаровуванні займається з вибухом; помірно токсична речовина; спричинює опіки очей і шкіри.

Дія на шкіру: викликає печію, утворює на шкірі білі плями.

ГДК р.з.: 1,4 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,02 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “припікаючі”.

Токсична дія. П. небезпечний при вдиханні, проковтуванні, подразнює шкіру і слизові оболонки очей, носа. Викликає кашель, першіння у горлі, сльозотечу, біль при ковтанні, по шляху стравоходу і в животі; викликає нудоту, блювоту. При потраплянні на шкіру викликає печію, утворення білих плям.

Ознаки отруєння. Кашель, першіння у горлі, сльозотеча. Біль при ковтанні по шляху стравоходу і в животі, нудота, блювота. При потраплянні на шкіру П. викликає печію, утворення білих плям.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілому потрібно вийти на свіже повітря, одягнути чистий одяг, випити багато рідини, шкірні покриви промити водою. Рекомендуються інгаляції з содою або масляні з 0,5 % розчином новокаїну, димедролом, ефедрином, преднізолоном 30-60 мг. Шлунок слід промити водою через зонд, п/ш ввести папаверин 2 % розчин 2,0; платифілін 0,2 % розчин 1,0; атропін 0,1 % розчин 1,0; димедрол 1 % розчин 1,0, в/в - глюкозу 5 % розчин - 500,0; гідрокарбонат натрію 4 % розчин - 400,0. При шоковому стані необхідно ввести в/в поліглюкін 400,0; сукцінат - 50-150 мг і негайно госпіталізувати потерпілого.

Засоби індивідуального захисту. Ізолюючий протигаз, захисні окуляри або маски, захисний костюм Вп, поліхлорвінілові рукавички.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. П. є сильним окисником і відновником, але не діє на скло, алюміній, поліетилен.

Нейтралізація (дегазація). Застосовується розчин тіосульфату натрію з витратою 1,2 т на 1 т П., а такожматочні розчини, що містять сполуки натрію - ВХВ хімічних реактивів.

ПЕРХЛОРЕТИЛЕН

(етилентетрахлорид, тетрахлоретилен)

Молекулярна формула: С₂Сl₄. М=165,83.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: у цистернах, ємкостях, скляних бутлях; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Важко горюча рідина без кольору; Т. пл. мінус 40,8 ⁰С; т. кип. 120,8 ⁰С; густина 1620 кг/м³; у воді розчиняється погано; під дією денного світла розкладається з утворенням фосгену, із 1 г перхлоретилену під дією УФ-променів утворюється 220 мг фосгену.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Під дією вогню утворює отруйні гази. Т. самозайм. 635 ⁰С (нестандартний метод). Пароповітряна суміш, яка утворюється при 34-35 ⁰С, спроможна до горіння поблизу зовнішнього джерела запалювання, після його усунення горіння припиняється. Зразок із густиною 1622 кг/м³ має т. займ. 722 ⁰С.

Засоби гасіння. Під час гасіння пожеж з наявністю П. можна використовувати при значних витіканнях розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. Під дією денного світла П. розкладається з утворенням фосгену; просочується крізь шкіру; помірно токсична речовина; при значних концентраціях смерть настає раптово.

Поріг сприйняття запаху: явний запах відчувається при 350-740 мг/м³ протягом 5 хв., але до нього з’являється звикання.

Поріг подразнювальної дії на очі: при 500 мг/м³ відчувається легке подразнення очей; при 1500 мг/м³ через 20-30 хв. подразнення очей більш відчутливе.

Дія на шкіру. Викликає дерматити, просочується крізь шкіру, при нанесенні на шкіру рук виявляється в альвеолярному повітрі.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,06 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 5000 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 40000 мг/м³ (миші, 2 год.), 40800 мг/м³ (щури).

Токсична дія. Дія в цілому схожа з дією трихлоретилену. Різкої жирової дистрофії паренхіматозних органів, схоже, не викликає, хоча у робітників виявляються ознаки пошкодження печінки. Ця дія визначена сильніше, ніж трихлоретилену, характерними є цирози. П. також більш сильно діє на Ц.Н.С.

Визначаються сонливість, легке запаморочення, симптом Ромберга. Ці явища проходять протягом 1 год. Перебування в камері при 1,9 мг/л протягом 2 год. викликало подразнення очей, сухість у роті, відчуття тиску в голові, розладнання координації рухів, нудоту (через 30 хв., але вона проходила до кінця другої години). Дію П. в концентрації 4 мг/л два чоловіки витримали протягом близько 10 хв., при цьому відчували подразнення слизових оболонок, неприємний присмак у роті, запаморочення. Нормальний стан відновлювався через
1 год. За концентрації П. 7,2 мг/л 2 чоловіка залишили камеру вже через 1 хв. За іншими даними, за концентрації 3,5 і 6,4 мг/л (експозиція 3 год. 10 хв. і 1 год. 35 хв.) спостерігались слинотеча, солодкуватий металевий присмак у роті, значне подразнення очей, нежить, відчуття тяжкості у лобових пазухах, відчуття сп’яніння. За концентрації П. 13,5 мг/л через 5,5 хв. дослідження було припинено. При виході на свіже повітря з’явились нудота, блювота, запаморочення, тривалої дії не було. П. в концентраціях 0,65-0,74 мг/л (експозиція 7 год.) у
25 % чоловік викликали головний біль, у більшості - подразнення слизової оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, сонливість, у деяких - погіршення мови як при легкому сп’янінні. Запропоновані прості тести розв’язувалися з великим зусиллям. При наступному вдиханні неприємні відчуття послаблювалися. Описано випадок напівкоматозного стану і пошкодження печінки за концентрації П. 2,7 мг/л (експозиція 3 год.). Відома значна кількість (з 1966 року описано 63 випадки) гострих отруєнь, серед них ряд смертельних. Інколи смерть настає раптово; частіше розвивається набряк легенів, в інших випадках - некрози у печінці і нирках, жирова дистрофія. Описано випадок гострого отруєння з картиною токсичного нефриту через 3 дні після початку роботи з отрутою. Захворювання почалось із погіршення дихання, кашлю, високої температури. Стан печінки покращав але анурія була тривалою. Відомий випадок, коли після тривалої втрати свідомості виявилися рухові і чуттєві розладнання, а також розвинувся облітеруючий ендартериїт, який скінчився ампутацією (зв’язок ендартериїту з отруєнням не доведено). В іншому випадку отруєння спостерігалася тільки швидка втрата свідомості, але протягом 2-3 тижнів, був підвищений рівень білірубіну у крові та уробіліну в сечі. П. визначається у повітрі, яке видихається протягом майже 3 тижнів.

За великих концентрацій П. спостерігаються відчуття сп’яніння, яке відразу припиняється на свіжому повітрі, уробілін і уробіліноген у сечі, зміни деяких функцій печінки, неврологічні розладнання.

Описано смертельне отруєння після 4 місяців роботи в хімчистці в надзвичайно несприятливих умовах. Спочатку спостерігалась відсутність апетиту, потім після фізичного напруження (гра у футбол) - сильний кашель, задишка, ще через 2 год. харкотиння з кров’ю, блювота, поверхневе дихання, вологі хрипи в легенях, жовтяниця, олігурія. Смерть настала на 8 добу.

Ознаки отруєння. Сонливість, легке запаморочення, симптом Ромберга; подразнення очей, сухість у роті, відчуття тиску в голові, розладнання координації руху, нудота; погіршення мови як при легкому сп’янінні.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Вважають, що П. мало метаболізується в організмі - біля 98 % його виводиться через легені і тільки 2 % перетворюються на інші сполуки. Серед продуктів перетворення виявлено трихлоретанол і трихлороцтову кислоту, але в незрівнянно менших кількостях, чим при метаболізмі трихлоретилену. П. досить повільно виводиться з організму і визначається через 2 тижні після вдихання його парів у концентрації 2,7 мг/л протягом 3,5 год. Затримка в легенях становить у середньому 62 %, рівновага за концентрації 1,3 мг/л встановлюється через 3 год.

Наслідки дії у майбутньому. Пошкодження печінки, симптом Ромберга; набряк легенів, некрози печінки і нирок, жирова дистрофія, анурія, зміни у крові, неврологічні розладнання, жовтяниця, олігурія, токсична пневмонія, дерматити; можлива смерть через деякий час після отруєння.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно з потерпілого зняти забруднений одяг, дати свіже повітря, спокій, тепло, зробити інгаляцію вологого кисню з використанням носових катетерів, чергувати її (через 45 хв.) із вдиханням карбогену протягом декількох годин, застосувати серцеві засоби: камфору, кофеїн, кордіамін. У випадку різкого послаблення дихання слід негайно штучне дихання. Вводять в/в 1-2 мл 0,5 % розчину бемегріду, 1 мл лобеліну або цитітону, 20-30 мл 40 % розчину глюкози з 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Рекомендується введення великої кількості 2-4 % розчину соди (всередину і в/в), глюконат кальцію або 10 мл 10 % розчину хлористого кальцію в/в.

У випадках приймання П. всередину необхідне інтенсивне промивання шлунку (10-15 л) 2 % розчином соди, водою або слабким розчином перманганату калію, введення всередину 100-200 мл вазелінового мастила; очищення кишечнику до чистої води; приймання сольового проносного. Кровопускання (150-300 мл) з наступним в/в введенням 20 % розчину манітолу (із розрахунку
1 г препарату на 1 кг маси тіла), 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

Необхідне транспортування потерпілого в реанімаційний центр. Абсолютно протипоказано вживання адреналіну і адреноліноподібних хлорвмісних речовин, наркотиків, алкоголю, жирів.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, захисний костюм Яж, захисні окуляри, у випадках можливості утворення фосгену – протигаз марки В або ізолюючий, за високих концентрацій П. - обов’язково ізолюючий шланговий протигаз із примусовим подаванням повітря. Для захисту шкіри потрібні спецодяг із бавовняної тканини, у випадку небезпеки контакту з рідким П. - із тканини, що не промокає. Рукавички з полівінілового спирту, хлорованого поліетилену.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: П. пошкоджує фарбовані поверхні.

 

 

СІРКОВОДЕНЬ

(сірчистий водень; сірководнева вода – насичений водний розчин Н₂S)

 

Молекулярна формула: H₂S. М=34,08.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: С.зберігається в залізничних цистернах, ємкостях; перевозиться в зрідженому стані під тиском.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ із характерним запахом тухлих яєць. Легко зріджується в безбарвну рідину. Т. плавл. мінус 85,54 ⁰С, т. кип. мінус 60 ⁰С, т. крит. 100,4 ⁰С. Густина газу при 25 ⁰С 1,538 кг/м³. Густина рідини 964 кг/м³ при мінус 60 ⁰С. Густина крит. 2860 кг/м³. Тиск крит. 90,1 МПа. Розчинність у воді 291 мл/100 г (20 ⁰С), 186 мл/100 г (40 ⁰С), коеф. розч. 2,86
(20 ⁰С), 2,03 (40 ⁰С). Стійкий до 400 ⁰С, розкладається при 1690 ⁰С. Сильний відновник. Трохи важчий за повітря. На повітрі горить голубуватим полум’ям і утворює діоксид сірки і воду. При 20 ⁰С в одному об’ємі води розчиняється 2,5 об’єми сірководню. Розчин С. у воді називається сірководневою водою і є слабкою двоосновною кислотою. На повітрі, особливо на світлі, розчин мутніє від сірки, яка виділяється внаслідок окиснення С. повітрям. Сильними окисниками С. окиснюється до діоксиду сірки або до сульфатної кислоти, глибина окиснення залежить від умов: температури, рН розчину, концентрації окисника. При взаємодії з хлором С. утворює сульфатну кислоту.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Безбарвнийгорючий газ. Т. самозайм. 246 ⁰С; конц. межі пош. полум’я, % (об.): у повітрі 4,3-46, в кисні 4-88,5, в оксиді азоту 20-55; макс. тиск вибуху 500 кПа, мін. енергія запал. 0,068 мДж; нормальна швидкість пош. полум’я 0,41 м/с; БЕМЗ 0,89 мм; МВВК 14 % (об.) при розведені газо - повітряної суміші діоксидом вуглецю.

Засоби гасіння: застосовують об’ємне гасіння, охолодження водою.

Основна небезпека. Горючий газ; високотоксичний; сильна нервова отрута, викликає опіки шкіри і очей.

Поріг сприйняття запаху. 0,012-0,03 мг/м³. Незначний, але явно відчутний запах відзначається при 1,4-2,3 мг/м³; сильний запах для людей, які звикли до нього, не заважає при 3 мг/м³; значний запах відчувається при 4 мг/м³; при 7-11 мг/м³ - запах тяжкий навіть для тих хто звик до нього.

Поріг подразнювальної дії на очі. При 6 мг/м³ спостерігаються сльозотеча, світлобоязнь, нежить, біль в очах, при 200-280 мг/м³ - печія в очах, повнокрів’я кон’юнктиви;

Дія на шкіру. Розчини С. у воді можуть викликати почервоніння шкіри, екземи папульозного або пухирчатого типу. Гіперемія, опіки шкіри проходять легко і без гострозапалювальних явищ, але з утворенням струпів.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,08 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,008 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група токсичності - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “припікаючі”.

Л.К. ₅₀: 2800мг/м³ для людини (30 хв.); 1200 мг/м³ (миші, 2год.).

Токсична дія. Сильна нервова отрута, викликає смерть від зупинки дихання. Подразнює дихальні шляхи та очі. Внаслідок окиснення в тканинах можливе утворення пероксидних сполук (в тому числі Н₂О₂), які порушують гліколіз. Особлива чутливість Ц.Н.С. до С. може бути пов’язана з відсутністю в тканині мозку глутатіонпероксилази, яка відновлює пероксидні сполуки в інших тканинах, і низькою активністю каталази, яка захищає клітини від їх дії.

При 4-годинному вдиханні С. у концентрації 6 мг/м³ спостерігаються головний біль, сльозотеча, світлобоязнь, нежить, біль в очах, зниження повітряної і кісткової звукопровідності, за концентрації 200-280 мг/м³ - печія в очах, повнокров’я кон’юнктиви, подразнення в носі і зеві, металевий присмак у роті, стомленість, головний біль, стиснення в грудях, нудота. Дія С. в концентрації 700 мг/м³ протягом 15-30 хв. викликає хворобливе подразнення кон’юнктиви, нежить, нудоту, блювоту, холодний піт, коліки, пронос, біль при сечопусканні, задишку, кашель, біль у грудях, серцебиття, головний біль, відчуття стиснення голови, слабкість, запаморочення, непритомний стан або збудження з потьмаренням свідомості. Більш тривале вдихання С. може призвести до бронхіту або запалення і набряку легенів. При вдиханні С. в концентраціях 1000 мл/м³ і вище майже миттєво настають судоми і втрата свідомості, що закінчуються швидкою смертю від зупинки дихання (апоплектична форма отруєння), а іноді від паралічу серця. Якщо потерпілого негайно після втрати свідомості винести на свіже повітря, можливе швидке відновлення свідомості. Можуть виникати клонічні судоми, синюшність, слабка реакція зіниць на світло, глухі тони серця, підвищений пульс, сильне зниження артеріального тиску, спітнілість, хрипи в легенях, збільшення печінки і біль у ній, підвищення температури. Повне поліпшення стану можливе протягом перших днів, іноді розвивається запалення легенів. Якщо концентрація С. у повітрі, яке вдихається, менша за концентрацію, що викликає апоплектичну форму, але все ж таки велика, отруєння відбувається в судомно-коматозній формі спостерігаються звуження зіниць і в’яла реакція їх на світло, блювота, синюшність, потьмарення або втрата свідомості, коматозний стан, можлива смерть. Кома іноді змінюється рухомим збудженням, трапляються галюцинації, потім настає сон. Після сну відчуваються апатія, сонливість, розладнання пам’яті. Одночасно розвиваються запалення легенів, набряк легенів. Чим вище концентрація і триваліша дія, тим слабкіші симптоми асфіксії і тим більше на перший план виходить подразнювальна дія С.

При хронічних отруєннях спостерігаються захворювання очей, відчуття печії, почервоніння і припухлість кон’юнктиви, біль в очних яблуках, відчуття “піску в очах”. Сильна фотофобія, сльозотеча - перші ознаки захворювання. Відзначаються катари верхніх дихальних шляхів, бронхіти, головний біль, погіршення слуху, загальна слабкість, запаморочення; порушення травлення, блювота, пронос, схуднення, малокрів’я, судинно-вегетативні порушення; зеленувато-сірий наліт на зубах, свербіння шкіри, висипи по шкірі, фурункульоз, зниження опору шкіри до інфекцій. У крові збільшується кількість вітально - зернистих еритроцитів, виявляються зменшення кольорового показника, анізоцитоз, відносна нейтрофілія. Звикання відбувається тільки до запаху, тому робітники можуть отруїтися, не помічаючи небезпечних концентрацій. Звикання до подразнювальної дії на дихальні шляхи та очі не відбуваються. Захворювання кон’юнктиви і рогівки трапляються за концентрації С. 20 мг/м³.

Ознаки отруєння: головний біль, сльозотеча, фотофобія, нежить, біль і печія в очах, повнокров’я кон’юнктиви, подразнення в носі, металевий присмак у роті, стомленість, стиснення в грудях, нудота.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Надходить в організм через дихальні шляхи, в незначних кількостях може поглинатися крізь шкіру. Непошкоджена шкіра людини гарно пропускає недисоційовані молекули С., сульфід-іони просочуються тільки крізь пошкоджену шкіру. В організмі С. швидко окиснюється до сульфатів, які виводяться з сечею у вигляді полісульфидів, сульфатів, тіосульфату. Через легені виділяється 7 % С., який потрапив в організм. Детоксикація відбувається в печінці під дією сульфоксидази або завдяки утворення дисусьфідних зв’язків з глутатіоном.

Наслідки дії у майбутньому. З пізніх ускладнень відзначаються пневмонія, астенічний синдром, нерідко ускладнений енцелофалопатією, розвиток кератокон’юнктивіту протягом декількох годин або днів після ураження, головний біль (іноді через кілька років після отруєння), схильність до підвищення температури і жару, зниження інтелекту аж до недоумства, психози, паралічі, невроретиніт, хронічний менінгіт, шлунково-кишкові захворювання, запалення легенів, дистрофія міокарду тощо.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який стискує; дати спокій, тепло, провести інгаляцію киснем. В разі порушення дихання слід зробити тривале штучне дихання з киснем. Рекомендується п/ш введення лобеліну (1 мл 1 % розчину), вливання 0,25-0,5 % метиленового синього в 40 % розчині глюкози (20-30 мл), вдихання хлору (хустка змочується розчином хлорного вапна). При судинній недостатності (слабкий пульс, гіпотонія, блідо-сіре забарвлення губ і шкіри обличчя) в/в вводять норадреналін (0,2 % розчин 2-3 мл в 200- 300 мл
5 % розчину глюкози). При набряку легенів в/в вводять хлорид кальцію, суфілін, гангліоблокатори, діуретики, преднізолон. Для профілактики і лікування пневмонії застосовують антибіотики. У легких випадках при подразненні верхніх дихальних шляхів рекомендуються теплі вологі лужні інгаляції, тепле молоко з содою або боржомом, кодеїн, при захворюваннях очей - темне приміщення, введення дикаїну з адреналіном в кон’юнктивальний мішок.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючі промислові протигази марок М, КД, при високих концентраціях С. - ізолюючі шлангові протигази з примусовим подаванням чистого повітря, кисневі прилади, спецодяг. Для захисту очей придатні герметичні окуляри типу ПО-1 тощо. Для протирання очей використовують марлеві серветки.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: при взаємодії з водою С. утворює слабку кислоту, яка може спричинювати корозію металів.

Нейтралізація (дегазація). Застосовують воду у великій кількості, суспензію ДТСГК з витратою 3 т на 1 т С, а також 1-20 % розчин гіпохлориту натрію- ВХВ хімічних реактивів.

 

 

СІРКОВУГЛЕЦЬ

(дисульфід вуглецю, двосірчистий вуглець, сульфід вуглецю,

дитіокарбоновий ангідрид, сульфокарбоновий ангідрид)

Молекулярна формула: СS₂. М=76,16.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: С. зберігаєтьсявємкостях, резервуарах; перевозиться у залізничних цистернах.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина з неприємним запахом. Під дією світла сірковуглець (С.) частково розкладається, жовтішає і набуває огидного запаху. Т. плавл. мінус 111,9 ⁰С, т. кип. 46,24 ⁰С, т. крит. 273 ⁰С. Густина при 20 ⁰С 1263 кг/м³, густина крит. 441 кг/м³. Тиск парів: 133,32 Па (мінус
80,2 ⁰С), 13,332 кПа (мінус 6,9 ⁰С), 53,328 кПа (27,3 ⁰С), тиск крит. 7,7 МПа, розчинність у воді при 20 ⁰С - 0,179 г/100 г. Добре розчиняє жири, мастила, смоли, каучук, сірку, фосфор, йод, нітрат срібла. Змішується з ефірами, спиртами, хлороформом. Реагує з концентрованою Н₂SО₄, НNО₃, лугами. Розчин білого фосфору в С. є досить сильним і небезпечним запалювальним засобом, внаслідок самозаймання фосфору на повітрі після випаровування С. Пари С. важчі за повітря, накопичуються в низьких місцях рельєфу, у підвалах, тунелях тощо.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста речовина, при нагріванні самозаймається, може вибухнути від нагрівання і при займанні. Повторно займається після гасіння пожежі. Розлита рідина виділяє займисті пари. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші, які можуть розповсюдитися далеко від місця витікання. Теплота згоряння 14020 кДж/кг. Т. спал. мінус 43 ⁰С; т. самозайм. 102 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 1-50 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. мінус 50⁰С, верхн. 26 ⁰С, мін. енергія зап. 0,009 мДж; норм. швидкість пош. полум’я 0,59 м/с; макс. тиск вибуху 780 кПа; БЕМЗ 0,229 мм; МВВК
5,2 % (об.) при розведенні азотом, 8,0 % (об.) - діоксидом вуглецю, 8,3 % (об.) -водяною парою; вогнегасна концентрація діоксиду вуглецю 62 % (об.).

Засоби гасіння. При значних витіканнях використовують розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння, невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. С. легко займається від іскор, полум’я, нагрівання. Повторно займається після гасіння пожежі. Накопичується в низьких місцях; високо небезпечна, політропна отрута, викликає опіки очей і шкіри; смерть настає від припинення діяльності серця.