Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 10 страница

Для захисту шкіри використовують спецодяг із бавовняної тканини з хлорвініловим або силікатно-казеїновим покриттям або зі з’ємними накладками з непроникливого для розчинників матеріалу, ізолюючий костюм КІ-АУ “Ікар”, захисний костюм типа ТоО, гумові чоботи, рукавички, шолом, нагрудник.

Рекомендовано захисні мазі, звичайні косметичні креми, наприклад, IEP, “Міколан”, “Ялот”, ХІОТ, ПМ-1; мазь Селиського, мазь складу: ZnO, бура, стеарин по 10, ланолін 15, рослинне масло 50 і вода 20 частин. Рекомендується також рецептура для виготовлення “біологічних рукавичок”: 100 частин казеїну нагрівають на водяній бані і при помішуванні додають 15 частин 25 % розчину аміаку, потім 100 частин гліцерину і по 283 частини спирту і води.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Т. пошкоджує лакофарбові покриття.

Нейтралізація (дегазація). Невеликі витікання слід засипати землею, піском, негорючими матеріалами, місце витікання промити водою.

ТРИХЛОРЕТИЛЕН

(трихлорен, хлорилен, етинілтрихлорид)

 

Молекулярна формула: СНСl = ССl₂. М= 131,4.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Трихлоретилен (Т.Х.Е.) зберігають у залізничних цистернах, металевих ємкостях, скляних бутлях; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Рідина, т. плавл.: -86,4 ⁰С. Т. кип. 87 ⁰С. Густина 1475 кг/м³. У 100 г Т.Х.Е. при 25 ⁰С розчиняється 0,032 г води. З водою Т.Х.Е. утворює азеотропну суміш (т. кип. 73,6 ⁰С; 5,4 % води). Коеф. розч. парів у воді 3 (20 ⁰С), 1,6 (37 ⁰С). Конц. насичених парів у повітрі 350000-375000 мг/м³ (20 ⁰С). У присутності металів, а також смоляних і жирних кислот може розкладатися з утворенням соляної кислоти (НСl). Соляна кислота відщеплюється також на світлі, особливо у присутності порошку алюмінію. Утворення соляної кислоти сповільнюють добавками стабілізаторів - різних амінів. Т.Х.Е. утворює фосген при контакті з відкритим полум’ям (навіть при курінні в приміщенні, де в повітрі є пари Т.Х.Е.), а також при нагріванні до 110 ⁰С і на сонячному світлі.

У дослідах з відкритим полум’ям утворювалося 29 мг, а в ультрафіолетових променях 220 мг фосгену з 1 г Т.Х.Е.. Під впливом лугів при нагріванні можливе утворення самозаймистого дихлорацетилену, який може бути причиною тяжких опіків і отруєнь. При зварюванні в присутності Т.Х.Е. у повітрі виявлено в 10 разів більше дихлорацетилену, ніж фосгену; вважають, що фосген утворюється з дихлорацетилену.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Т. самозайм. 380 ⁰С. Конц. межі пош. полум’я 10,6-41 % (об.).

Засоби гасіння. При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. Під дією вогню Т.Х.Е. утворює фосген; сильно токсична речовина, наркотик; уражає внутрішні органи (особливо міокард) і цим самим може спричинити смерть; смертельні отруєння відбуваються у випадках вживання Т.Х.Е. 50-100 мл і більше.

Поріг сприйняття запаху: 2,5-30 мг/м³.

Дія на шкіру. Сухість, тріщини, дерматити і екземи; гострі запалення шкіри після змочування Т.Х.Е. одягу, втрата чутливості при контакті шкіри з рідким Т.Х.Е.. Гострі дерматити, виразки кінцевих фаланг пальців мають місце і при дії парів Т.Х.Е. у високих концентраціях. Просочування через шкіру незначне.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 4 мг/м³.

ГДК с.д.: 1 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 7000 мг/кг (людина); 2850 мг/кг (миші), 4920 мг/кг (щури),
5680 мг/кг (собаки).

Л.Д. _{50 шк.}: 20 мг/кг (кролі);

Л.К. ₅₀: 40000 мг/м³ (миші); 60000 мг/ м³ (коти);

Токсична дія. Т.Х.Е. - наркотик із слабкою місцевою подразнювальною дією парів і значними наслідками дії на нервову систему. Стійкі ураження нервової системи і черепно-мозкових нервів спричинюються не самим Т.Х.Е., а домішками, що містяться в ньому. Токсичний як сам Т.Х.Е., так і продукти його перетворень - трихлоретанол, трихлороцтова кислота. Т.Х.Е. уражає внутрішні органи (особливо міокард) і цим самим може спричинити смерть. Алкоголь різко посилює токсичність Т.Х.Е., можливо внаслідок стимуляції катехоламінів, які сенсибілізують серцеві м’язи до трихлоретилену. При високих концентраціях Т.Х.Е. спостерігаються сп’яніння, блювота, втрата свідомості, наркотичний стан. Характерні швидке настання коми і тривалий непритомний стан. Якщо перебування в отруєній атмосфері не припинити - можлива смерть. При наркотичному стані у крові визначається 6,5-12,5 % Т.Х.Е. Одноразові гострі отруєння супроводжуються стійкими симптомами - головний біль, запаморочення, втрата апетиту, серцебиття. В одному випадку відбувалися напади епілептоїдних судом із помутнінням свідомості; іноді виникають клонікотонічні тривалі судоми. Через 1-2 роки потерпілі гинули, часто раптово. При використанні наркозу описано блокаду серця. У 1/3 потерпілих на виробництві виявлено ураження серця - екстрасистолія, тахікардія, фібриляція шлуночків. Характерним є подальше ураження трійничкового нерва, що виражається в повній нечутливості шкіри обличчя і передньої частини язика, зникненні смакової і нюхової чутливості, відсутності рефлексів у слизовій оболонці носа і рогівки. Як другорядні явища, іноді виникають кератит, випадіння зубів, порушення жувальних рефлексів. Порушується зір - діплопія, звуження кола зору. Виникають тривалі ураження периферійних нервів і спинного мозку; можливі бронхопневмонії і швидко прогресуючий набряк легенів, ураження печінки, підшлункової залози і нирок із азотемією і олігурією, галюцинації параноїдний психоз та інші форми психічних захворювань. Відомі випадки отруєння фосгеном, який утворюється при курінні в приміщенні, де концентрація Т.Х.Е. становила 2,6 мг/л, а також при гасінні пожеж вогнегасниками, які містять трихлоретилен. Можливі смертельні отруєння фосгеном при перегріванні Т.Х.Е.

Багато важких і смертельних отруєнь виникають у випадках приймання Т.Х.Е. всередину в кількості 50-100 мл і більше. Особливо руйнується нервова система і серце, але відбуваються і набряк легенів, токсичне ураження печінки. Як наслідки відомі центральні парилічі, психози.

За концентрації Т.Х.Е. 5,6 мг/л порушувався зір у людей, які вдихали забруднене повітря. Після 7 год. (перерва 1,5 год.) вдихання Т.Х.Е. в концентрації 0,91 мг/л у людей через 3 год. знизився діастолічний тиск. Виділення Т.Х.Е. і трихлороцтової кислоти тривало протягом 42-69 год. після припинення досліду. При вдиханні 1 мг/л по 7 год. на день (протягом 5 днів) виникали відчуття сухості у горлі, втома, на 4 день - сонливість.

Ознаки отруєння. Головний біль, запаморочення, втрата апетиту, серцебиття, сп’яніння, блювота, втрата свідомості, наркотичний стан. Характерними є швидке настання коми і тривалий непритомний стан. Якщо перебування в отруєній атмосфері не припинити, можлива смерть.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. В організмі людини затримується в середньому 56 % Т.Х.Е., який вона вдихає. Розподіл Т.Х.Е. між органами досить рівномірний, але він накопичується в жирових тканинах. Виникає активний метаболізм (3/4 від дози) з утворенням трихлороцтової кислоти і трихлоретанолу, в меншій мірі - монохлороцтової кислоти і хлороформу. Трихлороцтова кислота також виявляється в тканинах. Людина видихає 20 % незмінного Т.Х.Е. Водорозчинні метаболіти виділяються з сечею протягом тривалого часу.

Наслідки дії у майбутньому. Клонікотонічні тривалі судоми (через 1-2 роки потерпілі гинули, часто раптово); ураження серця - екстрасистолія, тахікардія, фібриляція шлуночків. Характерним є подальше ураження трійничкового нерва, що виражається в повній нечутливості шкіри обличчя і передньої частини язика, зникнення смакової і нюхової чутливості, відсутності рефлексів у слизовій оболонці носа і рогівки. Спостерігаються кератит, випадання зубів, порушення жувальних рефлексів; порушення зору - діплопія, звуження кола зору; тривалі ураження периферійних нервів і спинного мозку; можливі бронхопневмонії і набряк легенів; ураження печінки, підшлункової залози і нирок із азотемією і олігурією; галюцинації, параноїдний психоз та інші форми психічних захворювань.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно зняти з потерпілого забруднений одяг, дати свіже повітря, спокій, тепло. Інгаляцію зволоженого кисню, з використанням носових катетерів, слід чергувати (через 45 хв.) з вдиханням карбогену протягом кількох годин. Застосовують стимулятори дихання та серцевої діяльності: камфору, кофеїн, кордіамін, у випадках різкого послаблення дихання потрібно негайно зробити штучне дихання. В/в вводять 1-2 мл 0,5 % розчину бемегриду, 1 мл лобеліну або цитітону, 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти, 20-30 мл 40 % розчину глюкози. Рекомендується введення великої кількості 2-4 % розчину соди (всередину і в/в), глюконату кальцію або 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію в/в. При потраплянні Т.Х.Е. у шлунок необхідне інтенсивне промивання шлунку 2 % розчином соди, водою або слабким розчином перманганату калію; введення всередину 100-200 мл вазелінового мастила; очищення кишечнику до чистих вод, сольове проносне. Для посилення діурезу потрібне в/в введення 20 % розчину манітолу (з розрахунку 1 г препарату на 1 кг маси тіла), 500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Хворого необхідно перевезти в реанімаційний центр.

Абсолютно забороняється використання адреналіну і адреналіноподібних речовин, хлорвмісних наркотиків, алкоголю, жирів.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують промисловий фільтруючий протигаз марки А, у випадку можливості утворення фосгену - фільтруючий протигаз марки В або ізолюючий протигаз; при високих концентраціях Т.Х.Е. - обов’язково ізолюючий шланговий протигаз з примусовим подаванням повітря; захисний костюм Яж. Захисні окуляри; спецодяг із бавовняної тканини, у випадку небезпеки з рідким Т.Х.Е. - із тканини, яка не промокає, рукавички з полівінілового спирту, хлорованого поліетилену тощо. Слід уникати контакту Т.Х.Е. з іншими хлорзаміщеними вуглеводнями.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Т.Х.Е. розкладається з утворенням НСl, яка спричинює корозію металів.

Нейтралізація (дегазація): розлитий Т.Х.Е. необхідно засипати піском, землею.

ТРИХЛОРСИЛАН

 

Молекулярна формула: НСl₃Sі. М= 135,5.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Т. зберігають вцистернах, ємкостях, резервуарах; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Летка безбарвна рідина. Т.кип. 31,8 ⁰С. Густина 1341,7 кг/м³ при 20 ⁰С; коеф. дифузії парів у повітрі 0,0786 см²/с; тепл. утвор. мінус 473 кДж/моль. У присутності вологи енергійно гідролізує з послідовним утворенням полісилоксанів. Гідролізуються в контакті з вологою повітря з виділенням хлороводню. На повітрі димить. Пари важчі за повітря, накопичуються в низинах, підвалах, тунелях тощо.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина. Пари гідролізуються вологою повітря з утворенням хлороводню. Т. спал. мінус 14 ⁰С (в. т.); т. самозайм. 230 ⁰С; т. межі пош. пол.: нижн. мінус 56 ⁰С, верхн. 28 ⁰С (в сухому повітрі); нижн. менше мінус 50 ⁰С, верхн. 29 ⁰С (в повітрі з відносною вологістю 69 %).

Засоби гасіння. Порошки типу ПСБ-3.

Основна небезпека. Легкозаймиста рідина; реагує із водою з вибухом; накопичується у низинах, підвалах, тунелях. Високотоксична речовина, можливі смертельні отруєння.

Дія на шкіру: при контакті зі шкірою Т. викликає некрози; при потраплянні на обличчя виникають некроз, виразки, що довго не загоюються, почервоніння шкіри, свербіння.

ГДК р.з.: 1 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група -“високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “печінкові”, “нервові”.

Л.К. ₅₀: 1,5-2 мг/л (миші), 13,5 мг/л (щури).

Токсична дія: Т.небезпечний при вдиханні. Діє як отрута при потраплянні у шлунок. Пари сильно подразнюють слизові оболонки очей і верхні дихальні шляхи, шкіру, оскільки при взаємодії з водою Т. утворює хлороводень. Спостерігаються нежить, закладання носа, рясні виділення з носа, першіння у горлі, кашель, різь в очах, сльозотеча, сухість, свербіння і почервоніння шкіри;виникає погіршення дихання, пізніше настає слабкість. При вдиханні парів Т. протягом декількох хвилин - збудження, рефлекторне порушення дихання, запальні зміни в органах дихання. При відносно високих концентраціях починаються судоми і настає смерть після 2-год. дії.

Ознаки отруєння: нежить, закладання носа, рясні виділення з носа, першіння у горлі, кашель, різь в очах, сльозотеча; сухість, свербіння і почервоніння шкіри;виникає погіршення дихання, пізніше настає слабкість.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму: Т.потрапляє в організм через дихальні шляхи.

Наслідки дії у майбутньому: некрози, болючі виразки, дегенеративні зміни у печінці і нирках; порушення Ц.Н.С., катаральне запалення трахеї і бронхів; запальні зміни в органах дихання.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія: Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, очі і слизові оболонки промити водою протягом не менше 15 хв., змити Т. зі шкіри водою з милом, зробити охолоджуючі примочки, в ввести по 2-3 краплини очі 30 % розчин альбуциду, п/ш – атропін 0,1 % розчин 1 мл. Рекомендуються інгаляції з ефедрином.

Засоби індивідуального захисту: Длязахисту органів дихання, очей і шкіри від контакту з Т. застосовують протигаз марки А, ізолюючий протигаз; спецодяг закритого типу; захисний костюм типу ТоЯж. Важливим є забезпечення заходів особистої гігієни.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: соляна кислота, яка утворюється при гідролізі парів Т. в контакті з вологою повітря спричинює корозію металів.

Нейтралізація (дегазація):. Невеликі витікання треба засипати сухим піском, землею, іншим негорючим матеріалом, зібрати у ємкість, майданчик змити великою кількістю води.

 

 

ФОСГЕН

(дихлорангідрид вугільної кислоти, хлороксид вуглецю, карбонілхлорид)

 

Молекулярна формула: СОСl₂. М=98,92.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування. Ф. зберігають вємкостях, резервуарах, цистернах; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ із запахом прілого сіна.
Т. плавл. мінус 104 ⁰С. Т. кип. 8,3 ⁰С. Т. крит. 182 ⁰С; густина 1,392 кг/м³, густина парів за повітрям 3,43; густина крит. 520 кг/м³; тиск парів 155,85 кПа
(19,7 ⁰С). Тиск крит. 57 МПа. Коеф. розч. у воді 2. Розчиняючись у воді, розкладається на діоксид вуглецю і хлороводень. Розкладається під дією холодної води досить повільно, а під дією гарячої води - значно швидше:
СОСl₂+ Н₂О=СО₂+2НСl. Добре розчинний в органічних розчинниках. При нагріванні до 200 ⁰С починається термічне розкладання Ф. на оксид вуглецю і хлор. При температурі близько 800 ⁰С фосген повністю розкладається. Добре розчиняється у льодяній оцтовій кислоті, толуолі, ксилолі, нітробензолі, хлорбензолі, тетрахлоретані, хлороформі, бензолі. Рідкий Ф. - хороший розчинник для деяких хімічних речовин. Ф. сорбується і нейтралізується активованим вугіллям, пемзою, а також вапном і уротропіном. Ф. Дуже реакційноздатний, є ефективним хлоруючим агентом, під впливом світла і при нагріванні (до 200 ⁰С і вище) дисоціює на Сl₂ і СО, легко вступає в реакцію з аміаком, що використовується при виробництві азобарвників і сечовини, здатний до реакцій приєднання.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Негорючий газ. При нагріванні до 200 ⁰С починається його термічне розкладання на СО і Сl₂. При температурі 800 ⁰С Ф. повністю розкладається.

Основна небезпека. При взаємодії із вологою повітря димить внаслідок утворення НСl. Високотоксична речовина; спричинює опіки очей і шкіри; смертельною є 2-хв. дія парів Ф. при концентрації 3200 мг/м³; майже моментальна смерть настаєвід задухи.

Поріг сприйняття запаху: 4,4-5,0 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі: 16 мг/м³.

Дія на шкіру. Діє припікаюче, викликає ціаноз шкіри, підшкірну емфізему.

ГДК р.з.: 0,5 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,003 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 2 клас -“високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група -“високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “кров’яні”, “печінкові”.

Л.К. ₅₀: для людини смертельною 2-хвилинна дія Ф. у концентрації 3200 мг/м³. При 30-60 хв. дії небезпечна для життя концентрація - 50 мг/м³.

Токсична дія. Ф.викликає набряк легенів в результаті ураження капілярів легенів, що веде до різкого збільшення проникливості для води і білку капілярів і стінок альвеол легенів, токсичну дію пов’язують із денатурацією білка. Настає кисневе голодування організму, яке збільшується у зв’язку із затримкою кровообігу (підвищується в’язкість крові). Збільшується також здатність крові до зсідання. Подразнювальна дія на верхні дихальні шляхи незначна. Тільки досить великі концентрації діють припікаюче, що пов’язують із гідролізом Ф. і утворенням НСl. У цих випадках відбуваються гемоліз, тромбоз капілярів у легенях, порушення кровообігу у легенях і майже моментальна смерть від задухи. Інгаляція Ф. у малих і великих концентраціях призводить до подразнення слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей, викликає сльозотечу, кашель, нудоту. При більш високих концентраціях спостерігаються блювота, біль у грудях, відчуття задухи, потім симптоми швидко слабшають і зникають. В останньому випадку “одужання”, яке настало, є уявним - це тільки латентний період інтоксикації, тривалість якого (1-23 год.) визначається перебігом отруєння. В латентний період розвивається ураження крові, в легенях накопичується рідина від набряку, причому рентгенологічно набряк визначається раніше, ніж за клінічними ознаками. Набряк легенів і токсична пневмонія поширюються, починаючи з нижньої частини легенів, і підвищується температура. Швидко настає задуха, частішає дихання (до 50 в 1 хв.), виникає ціаноз шкіри і слизових оболонок, виділяється багато харкотиння, порушується кровообіг, кров згущена, підвищене зсідання, збільшена кількість еритроцитів (до 6-8 млн.) і лейкоцитів (більше 15 тис.). У тяжких випадках настає шок із втратою свідомості, що триває декілька днів.

Часті ускладнення - бронхопневмонія, бронхіоліти і рідкісні - підшкірна емфізема в ділянці шиї і ключиць, емболії, тромбози. У випадку одужання після тяжкого отруєння всі кінцеві проявлення зникають через 5-7 днів, але слабкість і задуха при фізичному напруженні зберігаються досить довго. При тривалій дії максимально переносима концентрація Ф. становить 0,004 мг/л, небезпечна для життя 0,005 мг/л. Мінімальні концентрації, які викликають негайне подразнення у зеві - 0,0125 мг/л, подразнення очей - 0,016 мг/л, кашель - 0,019 мг/л.

При одноразовій інгаляції Ф. у сублетальних концентраціях може розвинутися резистентність наступної його дії протягом декількох (до 10) днів. Це пов’язано із запально-набрякливою реакцією перетинок легенів і зменшенням їх проникливості до отрути.

Ознаки отруєння. Подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей, сльозотеча, кашель, нудота, при високих концентраціях - блювота, біль у грудях, відчуття задухи, потім симптоми швидко слабшають і зникають.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Затримка Ф. у верхніх дихальних шляхах становить у середньому 25 %. Ф. реагує з амінокислотами білку (NH₂, ОН, SH та іншими групами білків); виводиться з сечею, органами дихання.

Наслідки дії у майбутньому. Набряк легенів, асфіксія, зміни у серці, крові, нирках, печінці, гемоліз, тромбоз капілярів у легенях, ціаноз шкіри і слизових оболонок, порушення кровообігу, емфізема легенів, хронічні пневмонії, бронхіоліти, бронхоектазії, пневмосклероз, абсцеси легенів, бронхіальна астма, некротичний нефроз, крововиливи у кишечнику. Були смертельні випадки протягом 1-2 діб. Крім ураження органів дихання, виявляються значні крововиливи у тонкому кишечнику.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідна негайна госпіталізація усіх потерпілих навіть у задовільному стані. До відправки у лікарню треба змінити білизну і одяг, обмити потерпілих. Потрібні абсолютний спокій і тепло (для зменшення потреби організму в кисні). Якомога раніше слід зробити інгаляцію киснем. Штучне дихання (з обережністю) застосовують тільки у випадку загрози зупинки дихання. За показаннями вводять кофеїн (1 мл 10 % розчину), камфору (1-2 мл 20 % розчину), кордіамін (1 мл). Лобелін вводять в разі зупинки дихання, в інших випадках він протипоказаний. При подразненні дихальних шляхів потрібні содові інгаляції, гаряче молоко із содою або мінеральною водою.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки В. За високих концентрацій Ф.- ізолюючі протигази. Потрібен контроль за справністю і придатністю протигаза, тому що навіть токсичні концентрації Ф. не визначаються органами нюху. Використовують також спецодяг із щільної тканини, засоби захисту рук і очей. Рекомендуються часта зміна і прасування одягу. Обов’язково треба митися після роботи, полоскати рот лужними розчинами. Мати на увазі про можливість утворення Ф. внаслідок термічного розкладу хлорованих вуглеводнів і особливо при використанні хладонових вогнегасників.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Ф.дуже реакційноздатний. Спричинює корозію металів, особливо якщо їх поверхні зволожені, внаслідок утворення НСl від взаємодії Ф. із водою (вологою).

Нейтралізація (дегазація). Ф. сорбується і нейтралізується активованим вугіллям, пемзою, натронним вапном і уротропіном. Витрата розчину карбонату натрію або гідроксиду натрію на 1 т. Ф. становить 20 т. Застосовуються також відходи з вапна, гіпсу. Ф. розкладається при дії холодної води досить повільно, а під дією гарячої води значно швидше на СО₂ і НСl, при дії світла і при нагріванні (200 ⁰С і вище) дисоціює на Сl₂ і СО. При температурі близько 800 ⁰С Ф. повністю розкладається.

 

 

ФТОРОВОДЕНЬ

(фтористий водень)

 

Молекулярна формула: НF. М=20,01.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: Ф. зберігають в цистернах, ємкостях, які не кородують; перевозиться в зрідженому стані під тиском залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ з різким запахом, у зрідженому стані - рухома рідина. Т. плавл. мінус 83,36 ⁰С; т. кип. 19,52 ⁰С. Т. крит.
230,2 ⁰С. Густина 998,5 кг/м³ при 13 ⁰С. Добре розчиняється у воді, утворює при цьому фтороводневу (плавікову) кислоту. На повітрі димить. Важче за повітря. Кородує метали, безводний Ф. миттєво звуглює фільтрувальний папір.

Вибухо - і пожежонебезпечність. при взаємодії Ф. із металами виділяється горючий водень; безводний Ф. миттєво звуглює фільтрувальний папір.

Основна небезпека. На повітрі димить, пари Ф. важчі за повітря. Високотоксична речовина; спричинює опіки слизових оболонок і шкіри; діє крізь шкіру. Можлива смерть при вдиханні від крововиливу і набряку легенів;

Поріг сприйняття запаху: 0,03 мг/м³.

Дія на шкіру. Ф. викликає опіки слизових оболонок і шкіри. Частіше опік має вигляд невеликих колоподібних вогнищ, які локалізовані в ділянках передніх кінцівок середніх і нижніх раковин носа. Слизова оболонка на ділянках опіку нерідко піддається некрозу, після якого залишається спочатку поверхнева, а потім глибока виразка, яка доходить до хряща. У подальшому можливе прободіння перетинки носа. У розвитку професійного ураження верхніх дихальних шляхів виділяють 4 періоди: 1) запалення слизової оболонки з вогнищами опіків; 2) поверхневі виразки слизової оболонки; 3) утворення глибокої глибокі виразки; 4) прободіння перетинки носу.

Фтороводнева кислота припікає шкіру, спричинює розвиток везикульозних дерматитів, які важко лікуються, некрози і виразки; особливо уражається спітніла шкіра.

ГДК р.з.: 0,05 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,02 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,005 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “мутагени”, “припікаючі”, “нервові”, “кров’яні”,”печінкові”.

Л.К. ₅₀: 200-400 мг/м³ (людина), 100 мг/м³ (щури, 1 год.), 5000 мг/м³ (миші,
5 хв.).

Токсична дія. Ф. діє як отрута при потраплянні всередину, діє крізь непошкоджена шкіру, пари Ф. сильно пошкоджують слизові оболонки і шкіру, рідина викликає опіки шкіри і очей. Спостерігається подразнення і сухість слизової оболонки носа, чхання, кашель, задуха, нудота, блювота, втрата свідомості, почервоніння і свербіння шкіри. Ф. діє на Ц.Н.С., викликає при цьому тетанію. Можлива смерть від крововиливу і набряку легенів; смертельна концентрація для людини при експозиції протягом декількох годин становить 200-400 мг/м³. Спостерігалися серйозні отруєння при 5-10 хв. вдиханні Ф. в концентрації 400-430 мг/м³. Максимальна концентрація, яка переноситься не більше 1 хв., дорівнює 100 мг/м³; за концентрації 50 мг/м³ відбувається значне подразнення слизових оболонок; подразнення помітно і за концентрації 25 мг/м³, але в таких умовах вдихання може тривати без особливої шкоди протягом декількох хвилин. За концентрацій 0,1-1,0 мг/м³ не виникає рефлекторну реакцію, яка оцінюється по світловій чутливості ока. За запахом Ф. відчувається в концентрації 0,03 мг/м³. Відзначаються різка хворобливість у носі, відчуття стиснення у грудях, подразнення оболонка очей і верхніх дихальних шляхів, сльозотечія, кон’юнктивіт, потім - виразки слизової очей, носа, порожнини рота, що погано загоюються, кровотеча носом, хрипота, сухий кашель. При виразних явищах інтоксикації спостерігаються підвищення температури, посилення кашлю, задуха, гострий риніт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, вміст Ф. у сечі підвищується у декілька разів. Важкі форми проявляються токсичним набряком легенів, колаптоїдним, судомним і коматозним станом, який виникає в зв’язку зі зміною паренхіматозних органів. Явища хронічної інтоксикації (флюороз зубів, зміни функціонально-морфологічних показників, накопичення фтору у тканинах кісток і виділення з сечею) різного ступеня формуються у щурів при інгаляції Ф. в концентраціях 0,5-3,0 мг/м³ протягом 4-8 місяців і 42,3 мг/м³ протягом 1,5 місяців. Відбуваються процеси збудження Ц.Н.С., зміни в складі крові, посилення антитоксичної функції печінки, збільшення рівня вживання кисню, активності деяких ферментів, вмісту АТФ і сумарної кількості аденілових кислот в еритроцитах; у легенях - розвиток інфільтративно-проліферативних процесів; у печінці і головному мозку - дистрофічні процеси; у нирках - вакуольна і зерниста дистрофія, атрофія канальців і клубочків; у ниркових залозах - розширення капілярів; у селезінці - гіпертрофія ретикулярних клітинок. У тканині кісток відзначено нерівномірне потовщення кортикального шару. Виявлено остеосклероз, що виражається у збільшенні густини і ширини кортикального шару; звуження кістково-мозкового каналу.