Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 9 страница

Поріг сприйняття запаху: 0,08 мг/м³; підпорогова концентрація по запаху 0,04 мг/м³.

Поріг подразнюючої дії на очі. Порогова концентрація по впливу на світлову чутливість очей 0,04 мг/м³, підпорогова концентрація - 0,03 мг/м³.

Дія на шкіру: при тривалому контакті С. зі шкірою виникають гіперемія, хворобливість, можуть з’явитися пухирі, як при термічному опіку 2 ступеня.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,008 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,005 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 2780 мг/кг (миші), 3188 мг/кг (щури), 2550 мг/кг (кролі).

Л.Д. ₅₀: 10000 мг/м³ (миші, 2 год.). (за концентрації понад 10000 мг/м³ людина може загинути).

Токсична дія. С. політропна отрута, яка викликає гострі і хронічні інтоксикації. В умовах гострого отруєння справляє передусім наркотичну дію. Уражає периферійну і Ц.Н.С., викликає функціональні порушення по типу неврастенії або церебрастенії та органічні розладнання по типу енцефалопатії та поліневриту. Викликає порушення серцево-судинної системи з дією на серце (дистрофічні зміни) і екстракардіальними антіодістонічними розладнаннями. Уражає органи шлунково-кишкового тракту, викликає хронічні гастрити, виразку шлунку і дванадцятипалої кишки, токсичні гепатити з порушенням білковоутворювальної, дезінтоксикаційної і пігментної функцій печінки. Порушуючи біотрансформацію холестерину і стероїдів (естрогенів), викликає атерогенну дію і гіперестрогенемію, викликає різні ендокринні розладнання, порушення метаболізму гістаміну, а також серотоніну та катехоламінів. Порушує обмін вітаміну В₆ і нікотинової кислоти. Порушує дихальні функції мітохондрій, процес окиснювального дезамінування, пригнічує активність цитохромоксидази, аденозинтрифосфатази.

При тяжкому отруєнні частіше переважають явища наркозу. Після декількох хвилин вдихання СS₂ в концентраціях вище 10 мг/л людина втрачає свідомість, потім, якщо потерпілий не вийшов із небезпечної зони, розвивається кома, яка супроводжується пригніченням сухожилок, рогівкових і зіничних рефлексів. Кома може закінчитися смертю від зупинки серця. Вихід із коматозного стану часто супроводжується психомоторним збудженням, одночасно можуть виникати блювота, атаксія. Можуть виникати порушення пам’яті, нав’язливі думки суїцидного характеру, нічні жахи, сексуальні порушення майже до імпотенції.

При гострому і підгострому отруєнні С. середньої тяжкості стан наркозу характеризується спочатку фазою збудження. Спостерігаються почервоніння шкіри обличчя, стан ейфорії, безпричинний сміх, запаморочення, атаксія, головний біль, нудота, блювота, іноді судоми, розладнання слуху. У більш важких випадках інколи спостерігаються немотивовані вчинки, можуть розвинутися марення, галюцинації. Фаза збудження змінюється пригніченням, яке супроводжується спітнілістю, загальним загальмуванням і апатією.

Гостра і підгостра інтоксикація С. може призвести до стійкого органічного ураження Ц.Н.С. по типу енцефаломієліту із значною інтелектуальною недостатністю. Визначаються також явища паркінсонізму, розладнання руху очей. Легкі отруєння можуть виникати при дії С. в порівняно невеликих концентраціях (1,0-1,2 мг/л) протягом декількох годин; при концентрації 1,5-1,6 мг/л через 30 хв. виникають головний біль, запаморочення, нудота, а при дії С. в концентраціях від 3,6 до 10,0 мг/л з’являються симптоми подразнення верхніх дихальних шляхів, відчуття сп’яніння, тривалий головний біль, парестезії, зниження чутливості шкіри. Спостерігається також виразна інтолерантність до алкоголю (можлива антабусоподібна дія). Після приймання С. всередину виникають блювота (маси блювоти мають неприємний запах гнилих овочів), слизовий пронос із домішкою крові. Зворотний розвиток явищ, які викликані одноразовим легким отруєнням, відбувається звичайно протягом декількох годин або діб.

При повторних легких отруєннях можуть протягом тривалого часу спостерігатися стан, схожий на сп’яніння, схильність до афектації, запаморочення, інколи двоїння в очах, безсоння, пригнічений стан, сильний головний біль, парестезії, розладнання чутливості органів нюху, біль у кінцівках, загальна слабкість, сексуальне розладнання. Нерідко приєднуються порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, втрата апетиту, неприємний присмак у роті, біль у шлунку, диспепсичні явища, інколи виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки. При повторних гострих отруєннях середньої тяжкості поступово розвиваються зміни психіки. Спочатку відзначаються такі явища: нестійкість настрою, зниження пам’яті; пізніше можуть настати психози, які протікають по типу параноїдних, маячних або депресивних станів. У окремих людей спостерігаються явища ступору. Такого виду психози можуть закінчитися недоумством. Ураження нервової системи протікають головним чином у вигляді полінейропатії в сполученні з астеноневротичними або астеноорганічними синдромами або з вегетаційно-судинною дистонією (лабільність пульсу, артеріального кров’яного тиску з переважанням гіпертензивних реакцій). Вегето-сенсорні форми поліневриту супроводжуються болем, парестезіями, судинними порушеннями в кінцівках; спостерігаються слабкість м’язів рук, спітнілість, синюшність нігтів і шкіри, зниження температури шкіри, пастозність шкіри (долонев рук). Розподілення ураження має симетричний характер, часто відзначаються гіпорефлексія, відсутність Ахілового рефлексу. При нейропатії зміни передусім розвиваються в чутливих волокнах нижніх кінцівок і розповсюджуються потім на верхні. Пальпація нервових стволів, а інколи і груп м’язів хвороблива. Відбуваються порушення функцій деяких черепно-мозкових нервів, що призводять до зміни слуху, присмаку, нюху, мускулатури обличчя, порушення руху очей, розладнання ковтання тощо.

Відзначаються зміни біоелектричної активності головного мозку. Ураження серцево-судинної системи суб’єктивно проявляються у вигляді болю серця, загальної слабкості, швидкої стомлюваності, серцебиття, відчуття нестачі повітря. При цьому виявляються розширення меж серця вліво, тахікардія, приглушення тонів серця, підвищення артеріального тиску крові, ангіопатія сітківки. Тривала дія С. сприяє розвитку коронарного атеросклерозу. В той же час виявлено взаємозв’язок між розповсюдженням серцево-судинних захворювань і рівнем дії С.; тривалий контакт (10-15 років) із С. в концентрації понад 15 мг/м³ призводить до ішемічної хвороби серця і артеріальної гіпертонії в більшій кількості випадків, ніж у групі людей, які мали контакт із С. у менших концентраціях.

У людей, які мали контакт із С., але без будь-яких клінічних проявів інтоксикації, має місце прискорення добової екскреції із сечею катехоламінів, що прямо залежить від концентрації С. у повітрі робочої зони.

Порушення обміну катехоламінів пов’язані з фактом інгібування микросомальних ферментів, які беруть участь в окиснювальному дезамінуванні і диметилюванні біогенних амінів, а також із можливим раннім несприятливим впливом С., що пов’язане зі зміною мембран ендоплазматичного ретикулума печінки.

Ознаки отруєння. Головний біль, запаморочення, нудота; відчуття сп’яніння, парестезії, зниження чутливості шкіри. Після приймання С. всередину виникають блювота (маси блювоти мають неприємний запах гнилих овочів), слизовий пронос із домішкою крові; почервоніння шкіри обличчя, стан ейфорії, безпричинний сміх, атаксія, нудота, іноді судоми, розладнання слуху. У більш важких випадках інколи спостерігаються немотивовані вчинки, може розвинутися маячний стан, виникають галюцинації. Фаза збудження змінюється пригніченням, яке супроводжується спітнілістю, загальним загальмуванням і апатією.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Основний шлях потрапляння С. в організм через легені. Можлива ресорбція через шкіру. При зануренні рук на 1 год. у водний розчин С. із концентрацією 0,33-1,67 г/л кількість речовини, яка поглинулася, коливається від 0,23 до 0,78 мг/см³, до 10-30 % С. видихається, решта розподіляється кров’ю. У плазмі С. (так звана “зв’язана” форма) реагує з амінокислотами, утворює дитіокарбамінову кислоту і циклічні сполуки типу тіазолікону; встановлено зв’язок С. із глутатіоном і альбуміном, а також із протеолітичними ферментами (трипсин, пепсин, хемотрипсин). За сучасними уявленнями, при біотрансформації, яка виконується в організмі ферментної системи ендоплазматичного ретикулума гепатоцитів, відбувається гідроксилювання С., який перетворюється на оксид-сульфід вуглецю СОS із вивільненням високореакційної атомарної сірки. Потім СОS перетворюється на СО₂, а обидва вивільнені атоми сірки зв’язуються з молекулярними структурами ендоплазматичної сітки ультраструктур гепатоцитів. При цьому порушуються всі процеси біотрансформації низки ендогенних і екзогенних субстратів, які здійснюються гідроксилюючою ферментною системою, яка локалізована в гепатоцитах (оксидазами змішаних функцій), тобто має місце феномен “летального синтезу”, коли в результаті біотрансформації СS₂ із утворенням високореакційної атомарної сірки виникає пошкоджуючий ефект. Частина речовини, яка не вступила в реакцію (так званий “вільний сірковуглець”) розчиняється в рідинах організму, накопичується у печінці, м’язах, селезінці, крові, легенях, мозку, нирках, серці і швидко виводиться (через 10-16 год. після припинення контакту) з органів майже повністю. Зв’язаний С. акумулюється в органах, але виводиться повільно; слідові кількості С. виявляються в крові протягом 80 год. Після припинення контакту з С. він може довго знаходитися у повітрі, що видихається, і сечі.

У загальному вигляді процес виведення С. з організму відбувається в три фази. Перша характеризується швидким виділенням отрути, яка адсорбована в легенях і верхніх дихальних шляхах (слизові оболонки). У другій, більш повільній фазі, відбувається виведення С., який вивільняється з крові. В третій, ще більш повільній - видихається сірковуглець, який вивільняється з тканин і органів. Значна частина сірковуглецю перетворюється в СОS, потім видихається у вигляді СО₂. Невелика кількість С. виділяється з потом і слиною. Виведення з сечею відбувається у вигляді неорганічних сульфатів, причому встановлено прямий кореляційний зв’язок між загальним вмістом сульфатів у сечі і рівнем дії С.; підвищення вмісту органічних (ефірних) сульфатів у сечі при сірковуглецевій інтоксикації не залежить від рівня дії. З метаболітів С., крім неорганічних сполук, виділено тіосечовину і меркаптотіазолін; припускається, що третім метаболітом є 2-меркаптотіазолін-4-карбамінова кислота.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження центральної і периферійної нервової системи, неврастенія, церебрастенія, енцефалопатія, поліневрит, порушення діяльності серця, хронічний гастрит, виразка шлунку, токсичний гепатит, порушення функції печінки.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Слід негайно винести потерпілого на чисте повітря, дати кисень. Штучне дихання роблять за призначенням. Рекомендується застосовувати кардіостимулятори. В разі приймання всередину потрібне обережне промивання шлунку, при блювоті - профілактика аспірації блювотної маси. Приймання всередину сульфату натрію (1 столова ложка на 250 мл води) з активованим вугіллям. Слизові оболонки слід промивати водою не менш як 15 хв. При судомах вводять в/в 25 % розчин сульфату магнію 10 мл, седуксен 2 мл, роблять інгаляції з димедролом, ефедрином, преднізолоном. При порушенні дихання потрібні реанімаційні дії.

Засоби індивідуального захисту. Засоби захисту застосовуються з урахуванням конкретних умов праці на кожному робочому місці: спецодяг, гумові рукавички, захисні окуляри, ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки А..

Аварійними протигазами забезпечуються ділянки, де можливі аварійні ситуації за наявності С. у високих концентраціях. Для захисту шкіри рекомендується вживання захисних мазей, застосування захисного костюму Яж То.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: С. розчиняє каучук.

Нейтралізація (дегазація). Застосовується суспензія ДТС ГК з витратою 3т на 1т С., а також 1-20 % розчин гіпохлориту натрію - ВХВ хімічних реактивів. Невеликі витікання можна залити вапняним молоком, промити великою кількістю води.

 

 

СОЛЯНА КИСЛОТА

(хлороводень, хлористий водень, хлороводнева кислота,

хлоридна кислота, водний розчин хлороводню)

 

Молекулярна формула: HCl. М=36,46.

Агрегатний стан за н. у.: хлороводень (Х.в.) - газ, соляна кислота (С.к.) - рідина.

Зберігання і транспортування: зберігаються у залізничних цистернах, антикорозійних футерованих ємкостях, скляних бутлях; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Хлороводень – безбарвний газ з різким запахом. Т. плавл. мінус 114,5 ⁰С, т. кип. мінус 85,1 ⁰С. Т. крит. 51,4 ⁰С, густина 1,639 кг/м³ при 20 ⁰С, густина крит. 420 кг/м³, тиск парів 2,5 МПа (0 ⁰С),
4,5 МПа (20 ⁰С), тиск крит. 82,7 МПа. Коеф. розчинності у воді 485,6 (20 ⁰С), 477,2 (30 ⁰С). У повітрі утворює білий туман хлороводневої (соляної) кислоти.

Соляна кислота (С.к.) - розчин Х.в. у воді, безбарвна рідина з різким запахом. Концентрована С.к. містить 37-38 % HСl. Розчиняє більшість металів, крім Au, Aq, Pt, Ta, Nb і деякі інші. Сухий Х.в. на метали майже не діє.Сильні окисники окиснюють С.к. до хлору. Технічна С.к. містить домішки As в кількості до 0,01 % і більше; інгибована - 0,8-1 % інгібітора ПБ-5 (полімер бутиліміну) і 0,01-0,015 % As; в С.к. для харчової промисловості не більше 0,00002 % As.

При нагріванні концентрованої С.к. спочатку випаровується Х.в. з невеликою кількістю води. Це відбувається до тих пір, поки в залишку не утвориться 20,2 % розчин Х.в., останній переганяється без зміни складу при постійній температурі 110 ⁰С. Навпаки, якщо нагрівати розведену С.к., то спочатку відганяється вода. Коли концентрація Х.в. в залишку досягає 20,2 %, рідина починає переганятися без зміни складу. Такі рідини називаються постійнокиплячими або азеотропними розчинами. С.к. енергійно взаємодіє з багатьма оксидами металів. Солі С.к. утворюють хлориди, більшість їх добре розчиняються у воді. Погано розчиняється AqCl, PbCl_2, CuCl, Hq₂Cl₂.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Негорюча рідина. Реагує з металами з виділенням Н₂.

Основна небезпека: високотоксична, речовина викликає опіки очей і шкіри.

Дія на шкіру. Туман С.к. викликає різку хворобливість шкіри обличчя. Опіки в більшості випадків не такі важкі, як при дії сульфатної і нітратної кислот. Виникає чисто серозне запалення з пухирями. Виразки виникають тільки при більш тривалій дії (якщо кислота при потраплянні на шкіру не змита). Різку гіперемію обличчя викликає туман С.к.

ГДК р.з.: 5 мг/м³;

ГДК м.р.: 0,2 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,2 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - димлячі речовини, “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “припікаючі”.

Л.К. ₅₀: 60938 мг/м³ (5 хв., щури). Х.в. у концентрації 75-150 мг/м³ людина не переносить.

Токсична дія. Причиною отруєнь є не газоподібний Х.в., а туман С.к., який утворюється при взаємодії газу з водяною парою повітря. Слід також ураховувати забрудненість С.к. і можливість утворення при роботі з нею інших отруйних речовин, особливо AsH₃. Х.в. у концентраціях 75-150 мг/м³ не переноситься, у концентраціях 50-75 мг/м³ переносяться важко. Гостре отруєння супроводжується охриплістю голосу, задухою, нежиттю, кашлем. Спостерігаються подразнення слизових оболонок, особливо носа, кон’юнктивіт, помутніння рогівки, коліки в грудях, кров у харкотинні.

Хронічні отруєння викликають катари верхніх дихальних шляхів, руйнування зубів, виразки слизової оболонки носу і навіть прободіння носової перетинки, шлунково-кишкові розладнання; можливі запальні захворювання шкіри. У випадках тяжкого отруєння спостерігаються сильне схуднення, слабкість; гаряча, суха, земляниста шкіра; кашель; часте дихання, дрібнопухирчате хрипіння; харкотиння відхаркується з великими труднощами; серцева діяльність нормальна, але по декілька разів на день відбувається сильне серцебиття, спостерігаються також гострий біль у районі шлунку, блювота жовтуватим слизом. Спостерігається звикання до С.к., причина якого поки невідома. Х.в. у концентрації 15 мг/м³ уражає слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей, за концентрації 7 мг/м³ подібного ефекту немає.

Ознаки отруєння. Хрипота голосу, задуха, нежить, кашель, подразнення слизових оболонок, особливо носа; кон’юнктивіт, помутніння рогівки, коліки в грудях, кров у харкотинні; гострий біль у районі шлунку, блювота жовтуватим слизом.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Велика частина (до 70-100 %) хлороводню, який вдихається, адсорбується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів. При контакті з тканинами тіла Х.в. швидко нейтралізується.

Наслідки дії у майбутньому. Кон’юнктивіт без тяжких наслідків; при сильних опіках кислотою утворюються виразки, рубці, можлива пневмонія при вдиханні у великих концентраціях Х.в.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно швидко винести потерпілого на свіже повітря, звільнити від стискуючого дихання одягу. Зробити інгаляції киснем промивання очей, носа, полоскання 2 % розчином соди. При утрудненому диханні вводять через ніс 0,1 % розчин нафтизіну 3-4 рази на день по 4-5 крапель, п/ш атропін (1 мл 0,1 % розчину), дають тепло на шию. При кашлі застосовують кодеїн, діонін, тепловологі інгаляції 2-3 % розчину соди (2-3 рази на день по 10 хв.), у подальшому - відхаркувальні засоби, гірчичники на ділянку трахеї, тепле молоко з боржомом або содою, маслом або медом. У більш тяжких випадках для профілактики і лікування пневмонії роблять інгаляції аерозолей антибіотиків, проводять курс лікування антибіотиками і сульфаніламідами. При ураженні очей після промивання необхідно пустити в очі по 1 краплині 0,5% розчину дикаїну з адреналіном (1:1000), а потім зробити інстиляцію стерильного вазелінового мастила або персикового масла в кон’юнктивальний мішок, одягнути окуляри-консерви. У подальшому застосовувати 30 % розчин альбуциду, гідрокортизонова мазь. При потраплянні кислоти в очі слід промивати їх водою, а не нейтралізуючими (лужними) розчинами. При потраплянні концентрованої кислоти на шкіру необхідне негайне промивання її водою, краще під тиском протягом 5-10 хв. У лікарні слід покласти на опечену шкіру кашку із соди.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки В. Захисні герметичні окуляри, спецодяг із кислотостійкої тканини (вінітронова тканина, тканина ШХВ-30-КП, бавовна з 30 % хлоринового волокна; нітрон; ШЛ; лавсан або тканина, яка оброблена латексами), ізолюючий костюм КІ-АР “Іній”, КІ-К “Юпітер”, КІ-К-3 “Юпітер-3”, КІ-ТГЗХ “Меркурій”, рукавички із стійкої гуми, чоботи з протикислотної гуми. Захисний костюм типу Кк.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: С.к. спричинює корозію більшість металів. Сухий Х.в. на метали майже не діє.

Нейтралізація (дегазація): застосовується каустична сода, содовий порошок, вапно, суміші лугів.

 

 

ТОЛУОЛ

(метилбензол, фенілметан)

 

Молекулярна формула: С₆Н₅СН₃. М=92,14.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Т. зберігають у ємкостях, балонах, резервуарах, скляних бутлях; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рухома рідина, запахом схожа на бензол. Т. пл. мінус 95 ⁰С. Т. кип. 110,6 ⁰С. Т. крит. 320,6 ⁰С. Густина 866,9 кг/м³. Густина парів за повітрям 3,1; густина крит. 292 кг/м³; тиск крит. 4,22 МПа. Коеф. дифузії парів у повітрі 0,0753 см²/с при 0 ⁰С; тепл. утвор. 50,17 кДж/моль; розчинність у воді 0,06 % (мас.) при 16 ⁰С. Концентрація насичених парів 96,02 мг/л (26 ⁰С). Коеф. розч. парів у воді 2,5 (36-38 ⁰С). Не розчиняється у воді, пари важчі за повітря, накопичується у низьких місцевостях, підвалах, тунелях тощо. Термічно стійка.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста речовина. Виділяє займисті пари. Пари Т. утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші. Тепл. згор. мінус 3771,88 кДж/моль. Т. спал. 7 ⁰С, т. самозайм. 535 ⁰С, конц. межі пош. полум’я 1,27-6,8 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. 6 ⁰С, верхн. 37 ⁰С; МВВК 11,1 %(об.). Мін. енергія запалювання 0,26 мДж при 25 ⁰С; макс. тиск вибуху 634 кПа; швидкість зростання тиску 16,5 МПа/с, швидкість вигоряння 8,5 × 10^-2 кг/(м^{2 .} с); нормальна швидкість пош. полум’я 0,388 м/с; т. гор. 1635 К.

Засоби гасіння. При значних виливах слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂, водою.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина; пари утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші; накопичується у низьких місцевостях, підвалах, тунелях. Помірно токсична; наркотик; просочується крізь шкіру.

Поріг подразнюючої дії на очі: 150 мг/м³.

Дія на шкіру. Викликає сухість, тріщини шкіри, дерматити. Поліневрити позв’язують із дією Т., який потрапляє крізь шкіру. Рідкий Т. всмоктується шкірою зі швидкістю 14-23 мг/см³/год.

ГДК р.з.: 50 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,6 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,6 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “кров’яні”.

Л.К. ₅₀: 30000-35000 мг/м³ (миші); 46000 мг/м³ (кролі, 3 год.).

Токсична дія. У високих концентраціях діє як наркотик. На нервову систему діє сильніше, ніж бензол, сильніше виражена подразнювальна дія парів. Дія Т. на кровотворення незрівнянно слабша ніж у бензолу, але все ж таки не має однозначної оцінки. Ряд дослідницьких і клінічних даних заперечують мієлотоксичну дію Т., але вказують на біохімічні зміни в лейкоцитах і на окремі випадки ураження крові; деякі автори вважають, що подібні випадки пов’язані з наявністю в Т. бензолу, за наявності якого в кількості 5 % можуть виникнути характерні зміни крові.

При гострих отруєннях спостерігалисяголовний біль, нудота, блювота, розладнання рівноваги, парестезії, втрата свідомості. Описано випадки повторної втрати свідомості з наступним невеликим лейкоцитозом внаслідок розпилення Т. у закритих приміщеннях (при пропонованій концентрації 37-112 мг/л). За концентрації 0,15 мг/л виникає подразнення очей і горлянки у більшості людей протягом 3-5 хв., а при експозиції 8 год. - легке порушення координації рухів і зміни швидкості реакції. За концентрацій 1,3 і 1,5 мг/л і тієї ж тривалості дії були скарги на слабкість, головний біль, нудоту, парестезії, безсоння, що триває і по закінченні дії Т. Об’єктивно спостерігається розширення зіниць. За концентрації 2,25 мг/л вже до кінця третьої години, з’являються головний біль, запаморочення, нудота, симптоми сп’яніння, після 8 год. - розладнання координації рухів, розширення зіниць, скарги на слабкість, запаморочення, нудоту, що залишається і наступного дня. За концентрації 3 мг/л після 3 год. виникають сильна нудота, некоординованість рухів. Нервовість, слабкість м’язів, безсоння спостерігались протягом декількох днів. З боку дихання і кровообігу змін нема. Навіть за концентрації 0,05-0,1 мл/л виникають суб’єктивні симптоми: нервове збудження, головний біль, парестезії до кінця 8 годинного робочого дня. Виявлені погіршення декількох функцій спостерігалися за концентрації Т. в крові 0,5 %. Після вдихання парів чистого Т. протягом робочого дня (концентрація значна) у сечі робітників знайдено 4 г/л глюкуронової кислоти замість 0,6 г/л у контролі.

При хронічних отруєнняхтоксична дія Т. на людину надзвичайно посилена майже постійним одночасним впливом інших ароматичних вуглеводнів (бензол, ксилол тощо). В умовах виробництва при дії в більш високих концентраціях для Т. характерні подразнення слизових оболонок, загальні скарги на головний біль, запаморочення, слабкість, дратівливість, відсутність апетиту. Функціональні розладнання нервової системи частіше складають неврастенічний синдром із вегетативною дисфункцією (прискорення сухожилкових рефлексів, тремор, стійкій дермографізм, лабільність пульсу і артеріального тиску); інколи визначається астенічний синдром.

За концентрацій Т. 0,2-2 мг/л і вище виявлено зміни у крові у 41 із 100 чоловік. За концентрації 0,75 мг/л були скарги на головний біль і відсутність апетиту, неприємний присмак у роті, нудоту, легке розладнання координації. За концентрації 2 мг/л і вище відзначено також серцебиття, сильну загальну слабкість, гальмування реакцій психіки; низьку кількість еритроцитів; у більш тяжких випадках - підшкірні краплинні крововиливи, збільшення печінки. За концентрацій Т., що перевищують припустиму (50 мг/м³) в 2-12 разів, крім функціональних порушень нервової системи відзначено ретикулоцитоз, анізоцитоз, поліхромазію, лейкоцитоз або транзиторне зниження кількості лейкоцитів і лімфоцитоз або лімфопенію. Виявлено порфірінурію, збільшення вмісту Си і Fe у крові, як на ознаки ураження кровоутворювальної системи, при вдиханні Т. в концентрації 0,1 мг/л протягом 2-17 років. Виявлено посилене виділення фенолу і гіпурової кислоти з сечею. При концентрації Т. в повітрі 0,4 мг/л - в сечі знайдено 2,1 г/л фенолу замість 0,95 г/л у контролі.

Ознаки отруєння. Головний біль, нудота, блювота, розладнання рівноваги, парестезії, втрата свідомості; подразнення очей і горлянки; слабкість, запаморочення; головний біль і відсутність апетиту, неприємний присмак у роті, легке розладнання координації рухів.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. При концентрації Т. в повітрі 0,01-0,08 мг/л затримка парів поступово зменшується з 72 до 57 %. При хронічному отруєнні Т. виявляється у всіх тканинах, особливо у наднирковій залозі, нервовій тканині і кістковому мозку. Близько 70% Т., який абсорбується, підлягає швидкому метаболізму з утворенням бензойної кислоти. Тільки при більшій дозі Т. відбувається гідроксилювання ароматичного кільця з утворенням фенолів і підвищується концентрація органічних сульфатів. Т. швидко виділяється із крові, повільніше із тканин і протягом тривалого часу і жирових депо.

Наслідки дії у майбутньому. Розладнання нервової системи, ураження крові, неврастенія, ретикулоцитоз, лейкоцитоз, дерматити, безсоння; психічні захворювання.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити горизонтальне положення, тепло, спокій, при тяжкому диханні дати зволожений кисень із карбогеном, змити Т. із шкіри водою з милом, змастити дерматоловою маззю. При збудженні застосовуються валеріана, еленіум - 5-10 мг, седуксен - 5-10 мг, при падінні артеріального тиску - глюкокортікоїди - (розчин преднізолону 150-200 мг в/в крапельно, гемісукцинату 150-200 мг), поліглюкін 400,0 в/в. При нудоті і блювоті 2,5 % розчин аміназину - 1мл в/м. В очі слід ввести 2-3 краплини 30 % розчину альбуциду, у тяжких випадках при різкому послаблені або повній зупинці дихання - негайно розпочати штучне дихання методом “рот у рот”, ввести в/в бемегрід (2-5 мл
0,5 % розчину), етімізол (0,1г), лобелін (1 мл 1 % розчину). Адреналін і адреноміметичні препарати протипоказані. Треба негайно госпіталізувати хворого, при цьому штучне дихання не припиняти.

Засоби індивідуального захисту. При помірних концентраціях парів Т. - фільтруючий протигаз марки А, М, БКФ. Тривалість захисної дії від парів Т. при концентрації 0,5 мг/л - від 13 до 14 год., при 1 мг/л - 6 год., при 2 мг/л -
3,5 год., при 3 мг/л - 2,3 год., при 5 мг/л - 1 год. 15 хв. Для протигаза марки А з фільтром (коричнева коробка з білою смугою) тривалість захисної дії удвічі менша. При високих концентраціях Т. застосовують шлангові ізолюючі протигази з примусовим подаванням повітря ПШ-1, ПШ-2, РМП-62, ДПА. Рекомендуються також шолом із примусовою подачею повітря, виготовлений з полівінілхлориду або неопрепонового каучуку, нейлону, з маскою із ацетатної пластмаси.