Практична робота 1. «Визначення загальної кількості Т-лімфоцитів (СДЗ) у забарвлених препаратах периферичної крові людини методом спонтанного розеткоутворення»

Визначення загальної кількості Т-лімфоцитів (СДЗ) у крові людини є одним із основних показників стану клітинного імунітету. Принцип реакції спонтанного розеткоутворення (Е-РОК) полягає в тому, що всі Т-лімфоцити людини мають на своїй поверхні молекулу СДЗ як рецептор, до якого приєднуються еритроцити крові вівці.

Матеріали та обладнання: готові пофарбовані препарати з Е-РОК забарвлені за Романовським -Гімзою, імерсійна олія, мікроскоп.

Реакція складається з таких етапів:

1. Приготування суспензії овечих еритроцитів у поживному середовищі 199. Попередньо виділяють із досліджуваної крові суміш лімфоцитів. У центрифужній пробірці змішують рівні об'єми (по 0,5 мл) суспензії лімфоцитів і еритроцитів. Інкубують суміш при 37 °С (10-15 хв,), центрифугують при 1000 обертів за 1 хвилину і обережно ставлять пробірку у холодильник при 4°С на 1 -2 години або залишають на ніч.

2. Осад обережно змішують, обертаючи пробірку навколо її осі у руках.

3. Краплю суспензії вносять у камеру Горяєва та рахують під мікроскопом 100-200 лімфоцитів, які приєднали та не приєднали еритроцити.

4. Урахування результатів проводять за наявності розеткоутворювальних клітин: розеткоутворювальною клітиною вважається лімфоцит, який приєднав три та більше еритроцити.

5. Для приготування мазків клітинну суміш наносять на знежирені предметні скельця, сушать при кімнатній температурі, фіксують глутаровим альдегідом, промивають водою і забарвлюють за Романовським-Гімзою. В забарвлених препаратах лімфоцити мають фіолетовий, еритроцити - рожевий колір.

6. У нормі в крові дорослих людей міститься 55-80% (800-2000) розеткоутворювальних лімфоцитів. Визначають відносну (%) і абсолютну (в 1 мл) кількість розеткоутворювальних лімфоцитів. Розетки необхідно знайти при мікроскопуванні готового препарату і зарисувати в протокол.

Зробіть облік Е-РОК, результати досліду та висновок занесіть до таблиці.

Рисунок	Висновок
	___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

 

Практична робота 2. «Визначення кількості СД4+ клітин».

Матеріали та обладнання: 100 мкл гепарину з венозної крові, FITC-кон'юговані моноклональні антитіла до СД4 (Coulter), термостат, проточний цитофлюориметр.

Принцип визначення кількості СД4+ клітин полягає у такому:

Для визначення кількості субпопуляцій СД4+ клітин беруть 100 мкл цільної гепаринізованої крові, яка інкубується з FITC-кон'югованими моноклональними антитілами до СД4 (Coulter) 45 хвилин при температурі +18 ⁰С. Потім відмивають двічі від антитіл, що не зв'язалися, у фосфатно-сольовому буфері центрифугуванням при 1500 об/хв. Впродовж 10 хвилин. Руйнація еритроцитів проводиться додаванням 1 мл робочого розчину immuno-lyse (Coulter), розведеного у співвідношенні 1:24 фосфатно-буферним розчином. Мононуклеари фіксуються додаванням 250 мл фіксуючого розчину (Coulter). Після дворазового відмивання фосфатно-буферним розчином та додавання 1 мл свіжого цього розчину зразки готові для прегляду у проточному цитофлюориметрі. Як контроль використовують відповідні FITC-кон'юговані IgG1, IgG2, IgM миші.

________________________________________________________________________

 

 

 

_______________________________________________________________________________________________________________

 

Підпис чергового студента __________

Підпис викладача __________________

Практичне заняття ДАТА _______________

 

Тема. «ПРОТИІНФЕКЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ. ПАТОЛОГІЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ»

Питання для підготовки

1. Типи порушень функцій імунної системи(імунопатології).

2. Імунодефіцити: визначення, класифікація, клінічні прояви.

3. Принципи діагностики і лікування імунодефіцитів.

4. Алергія (гіперчутливість): визначення, типи.

5. Типи алергічних реакцій, імунологічні механізми.

6. Принципи діагностики і лікування алергічних захворювань.

7. Аутоімунні (аутоагресивні) захворювання: визначення, механізми розвитку.

8. Принципи лікування та профілактики аутоімунних захворювань.

Список літератури

1. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для студ. вищ. навч. закл. / за редакцією В.П. Широбокова. – Вінниця: Нова Книга, 2011. – С. 268 - 272.

2. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология: ученик / под ред. А.А. Воробьева. – М.: Медицинское информационное агетнство, 2004. – С.269-282.

3. Каплін М.М. Імунна система: фізіологія і патологія, навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2002. – С.70-101.

4. Ярилин А.А.Основы иммунологии: учебник. – М.: Медицина, 1999. – С. 440-534.

5. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: М.: МИА, 2001. – С. 311-321.

6. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – Одесса: «АстроПринт». – 1999. – С. 202 – 222.

Практична робота 1. «Вивчення демонстраційних препаратів»

Назва препарату	Склад	Мета використання
Протидифтерійна антитоксична сироватка
Протиправцева антитоксична сироватка
Антитоксична сироватка проти ботулізму
Антитоксична сироватка проти газової гангрени
Вакцина проти туберкульозу (ВСG)
Вакцина проти бруцельозу
Назва препарату	Склад	Мета використання
Вакцина проти сибірки
Вакцина проти туляремії
Вакцина проти чуми
Туберкулін
Бруцелін
Антраксин
Тулярин