Єдність навчання, виховання та розвитку пов’язана з принципом цілісноті, тому гармонійно і всебічно розвинена особистість має здобути не лише багаж знань, але й бути вихованою та морально, психічно і фізично розвиненою, водночас НВР тісно взаємопов’язані і передбачають формування в дитини цілісної картини світу, системний підхід. Єдність загал.мети вих-ня і конкретних виховних завдань пов’язана з принципом соціальної відповідності,, оскільки він обумовлює узгодженість змісту і методів реальній соціальній ситуації, в якій організовується вих..процес. історично конкретний характер вих.-ня пов'язаний з принципом національної спрямованості, оскільки протягом історії країни формувалася національна самобутність конкретної держави. Зв'язок між можливостями особистості і і характером педог.впливів пов'язаний принципом особистіс.орієнтації, оскільки загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, що пов’язано з її віковими та індивідуальними особливостями. Врахування потреб особистості та її можливостей – з принципом принципом гуманізації, оскільки дитина – найвища цінність, і щоб виховні впливи на неї йшли в правильному руслі необхідне шанобливе, але й вимогливе ставлення до неї.
14. Критерії вихованості: - здатність включатися в різні види діяльності; - здатність виявляти в діяльності: - цілеспрямованість, -осмисленість, - самостійність; - творчу активність, - відповідальність.
Ціннісне ставлення особистості до сусп.-ва і держави (патріотизм, національна самосвідомість, політична культура, культура міжетичних відносин). Ціннісне ставлення до людей (моральна активність особистості, чуйність, чесність, працелюбність, милосердя, гідність, толерантність, обов’язковість, ввічливість, вміння працювати з іншими, здатність прощати, єдність моральної свідомості і поведінки, наявність активної за формою і моральною за змістом життєвої позиції. Ціннісне ставлення до себе: ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» ( вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність; розвиток фізичної витривалості; формування гігієнічних навичок, здорового способу життя). Ціннісне ставлення до свого психічного «Я» (виховання культури самопізнання, сприяння формуванню реалістичної Я-концепції, готовності до самовдосконалення). Ціннісне ставлення до соціального «Я» (здатність орієнтуватися в нових умовах життя, визначення свого статусу, налагодження безконфліктної спільної праці з дорослими і однолітками). Ціннісне ставлення до природи (усвідомлення цінності природи, причетність до збереження її багатств, здатність гармонійно співіснувати з нею, вміння протистояти споживацько-улітарному ставленню до природи, активна участь у продоохоронних заходах). Ціннісне ставлення до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, потреба в трудовій активності, сформованість працелюбності та працездатності, оволодіння основами організації праці). Ціннісне ставлення до мистецтва (сформованість естетичних почуттів, володіння системою елементарних естетичних знань, здатність збагнути і виявити своє ставлення до мистецтва, прагнення до творчої діяльності).
15. На основі аналізу Національної програми виховання дітей та учнівської молоді визначте, як мета і завдання виховання пов’язані із суспільно-політичною та економічною ситуацією в Україні. Україна – молода держава, з нестабільною економікою, якій потрібні патріоти, що відстоюватимуть свою націон. Ідентичність, працюватимуть на благо нашої держави. Це можливо через виховання національно свідомих громадян, які пройшли процес соціалізації. Отже, метою вих-ня – становлення громадянина Укр., готового розбудовувати суверенну, незалежну, демократичну і правову державу, здатного проявляти націонал. гідність,знати свої права і обов’язки, відстоювати їх, само реалізуватися в соціумі. Завдання: реалізація індивідуал. підходу, успадкування духовних надбань укр..народу, виховання націон. свідомості, любові до рідної землі, родини, мови, мовної культури; забезпечення дух. єдності поколінь, виховання правової культури, поваги до Конституції Укр., законів Укр., державної символіки.
16. Зміст сімейного вих-ня визначаються для молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Отже, молод.шк.вік: здатність до емпатії, засвоєння морально-етичних правил поведінки, базових якостей особистості, найпростіших форм соціальної компетентності. Серед.шк.вік передбачає статеве та гендерне виховання. Це вих-ня дівочої гідності, цнотливості, уміння володіти своїми почуттями, чоловічої мужності, гордості, поваги до жінок, готовності оберігати жіночу честь і гідність. Юнац.шк.вік: підтримка самовизначеня, розвиток профес.інтересів, свідомого ставлення до життєвих виборів, формування активної за формою, моральної за змістом громадян.позиції. Основні вихов.завлання: формування національної свідомості; вих-ня фізично і морально здорової дитини; створення атмосфери соціал.захищеності; закладення культурних принципів; включення дитини в різні види діяльності; збереження родинних традицій; ідеал своєї майбутньої сімї, передача досвіду, збереження поваги до старших.
17. Обгрунтуйте взаємозв’язок мети та змісту виховання. Прокоментуйте вислів В.О.Сухомлинського:«Виховання всебічно розвинутої особистості – це вміння розібратись у найскладніших і, на перший погляд, нібито непомітних залежностях. Бути мудрим вихователем означає, насамперед, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, які ми щодня бачимо, робимо, очікуємо».
Постановка мети виховання є первинною стосовно визначення його змісту. Суспільні реалії постійно впливають на мету виховання – підлаштовують її під потреби всього соціуму і окремої особи, яка підлягає педагогічному впливу. Зміст виховання – це поглиблений розгляд мети, її конкретизація. Зміст випливає не лише з мети виховання, а й з умов, можливостей учасників виховного процесу. За Сухомлинським, виховання є відповідальною, комплексною, вдумливою справою. Для становлення всебічно розвинутої особистості – необхідні рефлексивні уміння, тобто здатність заглиблюватися у внутрішній світ, відкривати причини, передбачати наслідки, при цьому підходити до виховання тотально і комплексно.
