Дітей старшого дошкільного віку прилучають до українського образотворчого мистецтва, і насамперед знайомлять з репродукціями художніх картин.
Художня картина відображає дійсність в образній формі. Проте художній образ не є простим копіюванням дійсності, він повніше і глибше відбиває суть речей та явищ довкілля на основі узагальнення художником характерних рис того, що він спостерігає. У художніх картинах відбито рідну природу, народні звичаї, життя народу (трудову діяльність, відпочинок, побут тощо).
Специфікою сприймання творів живопису є його цілісність, вміння сприймати не тільки зміст картини, а й засоби художньої виразності (композицію, тло, колір, світлотінь, симетрію). Тому в роботі з дошкільниками не можна застосовувати розумовий, дидактичний підхід під час розглядання репродукцій художніх картин. Не можна деталізувати запитання, спрямовані на відтворення змісту картин (такі, як що? хто? де? яке? коли?). Такий підхід вихолощує емоційність сприймання, руйнує його цілісність.
Під час ознайомлення дітей з репродукціями українських художників розв'язуються такі завдання: формування здібності художнього бачення картини, цілісного сприймання ЇЇ змісту; виховання інтересу до творчості українських художників, гордості за національне мистецтво; збагачення словника дітей образними виразами.
Які ж картини українських художників доступні дітям? Картини, які відображують історичне минуле народу, його символи, обряди, традиції, природу мальовничої Ук- раїни, Її сьогодення.
Це картини М.І.Івасюка «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком», «Кубанські козаки у Львові», «Битва під Хотином»; картини, написані за мотивами українських народних пісень («Весна», «Біля криниці», «Вечір»); картини «Мати», «Відпочинок», «Жнива». Картини К.О.Трутовського, які зображують українські народні звичаї, обряди: «Колядки на У країні», «Сорочинський ярмарок»; про життя та діяльність дітей: «Школярі», «Одягають вінок», «В гостях у бабусі», «Дівчинка зі снопами», «Хворий», «Сироти на господарстві».
Картини С.Ї.Світославського, присвячені рідній природі: «Ніч», «Дніпровські пороги». «Річка», «Напровесні», «Розлив Дніпра на Оболоні», «Вечір у степу», «Вітряк», «Воли на оранці», «Миргород», «Паром на Дніпрі».
Серед сучасних українських художників дітям близькі й зрозумілі картини Т.Яблонської «Хліб», «В українському дитячому садку», «Слухаючи казку», картини С.Ф.Шишка «Київська сюїта». «Осінь» та інші картини українських художників.
Розглядання картин супроводжують читанням художніх творів, оповідань, віршів, слуханням пісень, легенд. Розглядання картини С.Ф.Шишка «Осінь» можна розпочати із загадки про осінь: «Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає». Діти відгадують, хто ж ця невидимка. Потім вихователь показує картину й розповідає її зміст: «Осінь над Дніпром-Славутичем. Дніпровські круті схили, на схилах - тоненькі молоді топольки у святковому осінньому вбранні жовто-золотого, світло-зеленого ~- та темно-зеленого листя. Тихо. Вдалині - голубий простір Дніпра. Голуба вода зливається з голубим небом».
Якщо заняття проводиться з дітьми, які мешкають у містах чи селищах, розташованих на берегах Дніпра» діти пригадують, що бачили вони під час екскурсії.
Вихователь коротко розповідає про життя художника. Читає вірш про осінь. Далі проводить порівняльну бесіду за картиною та змістом вірша. У бесіді використовують уривки з інших віршів (Я.Щоголіва «Осінь», М.Рильського «Осінь» та ін.). Запитує, який настрій передає картина, якіфарби переважають у картині, чому. Діти слухають музику П.І.Чайковського з циклу «Пори року» про осінь.
Картину К.О.Трутовського «Одягають вінок»1 доцільно показати після серії занять ознайомлення дітей з українськими народними символами, національним одягом, вінком, інтер'єром старовинного українського села. На картині дія відбувається на зеленому подвірні. У центрі мальовничої композиції - симпатична дівчина, що зручно вмостилася на великому пні. Вона вбралася в яскраву спідницю і святкову сорочку з рясним намистом. А старша сестра прикрашає ЇЇ голівку віночком з пишних квітів і зеленого листя. Робить вона це з ніжністю і лагідною посмішкою, до того ж старанно, як важливу справу. Із серйозною повагою спостерігає за тим, що відбувається, братик чи товариш дівчинки. А вона аж шарілася, тамуючи радість від обнови, яка є символом певного ступеня дорослості та отакої уваги до своєї особи. Трохи пишаючись і соромлячись водночас, дівча торкається рукою намиста, ніби перевіряючи, чи на місці воно. Художник вдало підмітив цей жест - характерний для дівчаток, яким одягли незвичну прикрасу, і відтворив його так точно, ніби плівка фотографа. У цьому виявилася динамічність, властива творчій манері К.О.Трутовського. Пози й обличчя персонажів зображено в русі - вихоплено одну мить з процесу прибирання. Здається, відведеш погляд і все зміниться: поверне голівку дівчинка або старша сестра підійде з іншого боку, чи переступить з ноги на ногу хлопчик.
Картина пройнята поетичним ліризмом, інтересом і повагою художника до народних звичаїв і традицій.
Ознайомлюючи із твором старших дошкільнят, зверніть їхню увагу на святковий настрій персонажів, на ставлення хлопчика і старшої сестри до молодшої та її інтересів. Нехай малята уважно розглянуть сповнене теплоти і ніжності обличчя старшої сестри, розкажуть, у кого зі своїх близьких бачили вони такий вираз і до кого самі ставляться з турботою і добротою. Можна обговорити психологічний стан дівчинки. Він буде особливо зрозумілий дівчаткам, які пригадають, як їх самих прибирали до свята.
Розглядаючи майстерно зображені деталі, варто нагадати дітям, що такий одяг носили раніше українські дівчата і жінки, порівняти із сучасним національним одягом.
Композиція сповнена тепла і світла - щедре літо в розпалі. Нехай малята самі відзначать це і пояснять, за якими ознаками вони визначили пору року. Говорячи про сонце, запропонуйте дітям здогадатися, з якого боку падає його світло, запитайте, високо воно в небі, чи низенько, разом дійдіть висновку, що дія відбувається ввечері.
Тепер можна і пофантазувати: вечір, усі справи по господарству закінчено, хочеться й розважитися. Сестри гарно вбралися. Можливо, вони підуть зараз на моріжок, де разом з Іншими водитимуть хороводи, співатимуть пісні. А може, збираються на якесь свято... Яке?
Допомагаючи дітям скласти таку розповідь, дорослі поділяться своїми знаннями про народні традиції і свята, спогадами власного дитинства.
Під час заняття використовують вірші та пісні про віночок, можна прочитати оповідання О.Волосюк «Віночок». На цьому ж занятті можна показати й картину П.О.Шевченка «Біла хата. Путивль». Діти порівнюють тло, фарби на картинах.
З дітьми старшого дошкільного віку на одному занятті можна розглянути знайомі вже картини С.І.Світославського «Вітряк», П.О.Левченка «Водяний млин» та картину Т.Яблонської «Хліб».
Картина П.О.Левченка «Водяний млин» напоєна сонцем, але воно вже не пекуче, як улітку, а тепле, ніжне, що буває тільки в перші дні осені. Ось уже й зеленого листя, травички на бережку торкнулася ЇЇ позолота...
Розглядаючи пейзаж, «увійдіть» з дітьми в нього, перейміться тим дивним спокоєм. Може, тільки раз по раз перебіжить легенький вітерець гіллям дерев і знову стихне, не тривожитиме дзеркальну гладінь річки. Нехай діти розкажуть, яка в ній вода - чиста, прозора, уявлять, як приємно було б напитися Її з відерця, яке тримає в руці жінка в українському вбранні. Фантазуючи, вдихнуть на повні груди свіжого повітря, відчують подих річкової прохолоди, помилуються блакиттю безхмарного неба. А може, вони заплющать очі, подумки підставлять обличчя лагідним сонячним променям і послухають, як мелодійно ллється вода, крутячи колесо водяного млина.
Уважно роздивіться його з дітьми, розкажіть, що такі млини споконвіку будувалися в українських селах. Мистецтво мірошництва передавалося від батька до сина. Ось цей зображений художником, певне, знає не одне покоління трударів. Він уже старий, про людину сказали б «сивий». Поки він відпочиває... Але вже вродили хліба на ланах, і ось-ось приїдуть до млина люди, привезуть золоте зерно, перемелють його на борошно, і в кожній селянській оселі на столі з'явиться рум'яний запашний хліб.
На картині С.І.Світославського «Вітряк» - степ... Степ навкруги, безмежно, як море. Такий привабливий навесні, коли все довкола зеленіло і цвіло, він став одноманітним і сумним восени. Гаряче сонце випалило його за літо, і тепер, куди сягає око, - лише пожовклі трави. Тихо і порожньо у змертвілому степу. Важкі свинцеві хмари нависли над ним, погрожуючи холодним дощем. Цей пейзаж навіює смуток і нудьгу. Навіть старі вітряки на пагорбі - звична для українського краєвиду деталь виглядають сірими, похмурими велетами. Дещо звеселяють картину вози і люди на передньому плані. Художник не зобразив обличчя селян. Можливо, тому що настрій людей співзвучний природі, зображеній так майстерно.
Напевно, не радує бідного селянина врожай, який привіз він сюди, щоб змолоти на борошно, до такого ж убогого, дарма, що великого, вітряка, як і він сам. Чи вистачить до наступного врожаю?
Обговорюючи картину зі старшими дошкільнятами, варто передусім запропонувати визначити її настрій. Діти відчують його досить легко, пильно вдивившись у полотно.
Якщо ж хтось відчує утруднення, можна на хвилинку затулити постаті людей і худоби паперовим прямокутником жовто-коричневого кольору. Це допоможе малятам зосередити увагу саме на образах природи. Нехай вони неспішно розглянуть степ, відзначаючи особливості його рельєфу, потім небо з темними хмарами, вітряки, добираючи влучні порівняння й епітети.
Зупинившись на вітряках, малі помітять: їх давно ніхто не лагодив. Зрозуміло, що користуються ними незаможні люди. Варто з'ясувати, як діти розуміють призначення вітряка, порівняти його із млином, зображеним на картині П.Левченка, запитати, чому в одній місцевості ставлять вітряк, в іншій - млин. Тут не обійтися без запитань про те, що люди привезли до вітряка, якої пори року везуть зерно молоти, яка робота передує цьому тощо. Однак, звертаючись до набутих дітьми уявлень про сівбу, жнива та інші види праці хліборобів, слід відчувати міру. аби не відволікти вихованців від картини та її настрою.
У ході розглядання цих картин вихователі використовують вірші та оповідання про млин, вітряк, хліб.
Картину М.І.Івасюка «Мати» поєднують із читанням віршів про матір із творів Т.Г.Шевченка та сучасних поетів.
Знайомі репродукції картин українських художників виставляють у залі, влаштовують виставку, яку оглядають з дітьми старшого дошкільного віку.
