Соціокультурна змістова лінія
| Орієнтовний зміст навчального матеріалу | Орієнтовні вимоги до вмінь | ||||
| Cфери відношень | Тематика текстів | Теми висловлювань учнів | |||
| Я і українська мова і лiтература. | Розвиток української мови. | “Спішу у храм святого слова”. | Учень: сприймає, аналізує, оцiнює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети. | ||
| Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин). | Україна — від часів Київської Русі до сучасності. Українська громада, родина. Український національний характер. Основні галузі господарства: ремесла та народні художні промисли; транспорт. Поселення та житло. | “На тернистих шляхах нації”. “Душа болить за рідну Україну”. “Для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі”. | |||
| Я і ми (родина, народ, людство) | Найвизначніші постаті вітчизняної та світової культури. | “На кого я хотів (хотіла б) би бути схожим (схожою)”. | |||
| Я і рідна природа. | Україна, її географічне положення, природні багатства. Природа різних регіонів України. | “Я вірю в майбутнє твоє, Україно!”. | |||
| Я і мистецтво (традиційне і професійне). | Основні галузі господарства: ремесла і народні художні промисли. Графіка, орнамент, музика й театр. | “Чарівний дивосвіт мистецтва”. | |||
| Я як особистість. | Життєвий і професійний вибір особистості. | “Пізнай самого себе”, “Мій професійний вибір”. | |||
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія
| Види умінь | Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів | |||
| Організаційно-контрольні | Учень самостійно: | усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи. | ||
| Загальнопізнавальні | Ученьсамостійно: | аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновки на основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності. | ||
| Творчі | Ученьсамостійно: | уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будову предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументи для його доведення; спростовує хибні припущення і твердження. | ||
| Естетико-етичні | Учень: | помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість; переконаний, що творити добро словом і ділом — обов’язок кожної людини. |
Критерії оцінювання
навчальних досягнень учнів 5—12 класів з української (рідної) мови
Оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням уміння ефективно користуватися мовою як засобом пізнання, комунікації; високу мовну культуру особистості; сприяти формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості.
Функціональний підхід передбачає таке співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма. Робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення.
Практична мовленнєва орієнтація шкільного курсу мови та оцінювання результатів навчання особливо актуальні з огляду на реформування середньої загальноосвітньої школи, одним із найважливіших завдань якої має бути розвиток творчих здібностей, ініціативності, пізнавальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв’язання життєвих проблем. В оцінюванні результатів навчання мови треба враховувати, що мова є не лише предметом вивчення, а й засобом навчання інших предметів, а це підвищує вимоги до рівня сформованості мовленнєвих навичок школярів.
Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:
а) врахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;
б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи знання, вміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;
в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.
Об’єктами оцінювання мають бути:
• мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;
• знання про мову й мовлення;
• мовні вміння та навички;
• досвід творчої діяльності;
• досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.
Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності
I. Аудіювання (слухання—розуміння)
1. Перевіряється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання із одного прослуховування:
а) розуміти:
— мету висловлювання;
— фактичний зміст;
— причинно-наслідкові зв’язки;
— тему і основну думку висловлювання;
— виражально-зображувальні засоби прослуханого твору;
б) давати оцінку прослуханому.
Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів.
Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Школярі повинні мовчки вислухати кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його номер поряд із номером запитання: (наприклад 1.3, де цифра “1” — номер запитання, а цифра “3” — номер обраної відповіді).
Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний, з їхнього погляду, варіант.
У п’ятому класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, у 6—12 класах — 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.
Для одержання достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.
2. Матеріал для контрольного завдання: зв’язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.
Обсяг тексту (і відповідно тривалість звучання) орієнтовно визначається так:
| Клас | Обсяг та час звучання текстів, що належать до | |||
| художнього стилю | інших стилів | |||
| 5-й | 400—500 слів | 4—5 хвилин | 300—400 слів | 3—4 хвилини |
| 6-й | 500—600 | 5—6 | 400—500 | 4—5 |
| 7-й | 600—700 | 6—7 | 500—600 | 5—6 |
| 8-й | 700—800 | 7—8 | 600—700 | 6—7 |
| 9-й | 800—900 | 8—9 | 700—800 | 7—8 |
3. Одиниця контролю: відповідi учнів на запитання за прослуханим текстом, одержані в результаті виконання тестових завдань.
4. Оцінювання: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав завдання, він має пройти перевірку додатково, щоб одержати відповідний бал.
II. Говоріння та письмо
(діалогічне та монологічне мовлення)
Під час перевірки складених учнями висловлювань (діалогів, усних і письмових переказів та творів) ураховується ступінь повноти вираження теми, міра самостійності виконання роботи, ступінь вияву творчих здібностей, особистого ставлення до змісту висловлювання.
Діалогічне мовлення
Усне діалогічне мовлення перевіряється в 5—9 класах.
1. Перевіряється здатність учнів:
а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;
б) демонструвати вміння:
— складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;
— самостійно досягати комунікативної мети;
— використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;
— дотримуватися теми спілкування;
— додержуватися правил спілкування;
— дотримуватися норм літературної мови;
— демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);
в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;
г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.
Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.
Перевірка рівня сформованості діалогічного мовлення здійснюється таким чином: учитель пропонує двом учням вибрати одну із запропонованих тем чи мовленнєвих ситуацій (теми чи ситуації пропонуються різного рівня складності), обдумати її й обговорити із товаришем перед класом у формі діалогу протягом 3—5 хвилин. Оцінка ставиться кожному з учнів.
2. Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.
3. Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями.
Обсяг діалогу визначається так:
| Клас | Орієнтовна кількість реплік для двох учнів |
| 5-й | 6—7 реплік |
| 6-й | 7—8 реплік |
| 7-й | 8—10 реплік |
| 8-й | 10—12 реплік |
| 9-й | 12—14 реплік |
Примітка. Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).
4. Оцінювання.
Критерії оцінювання
| Рівень | Бали | Характеристика складених учнями діалогів |
| Початковий (Бали цього рівня одержують учні, успіхи яких у самостійному складанні діалогу поки що незначні) | В учня виникають значні труднощі у підтриманні дiалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру. | |
| Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може. | ||
| Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповiдати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково. | ||
| Середній (Балів цього рівня заслуговують учні, які досягли певних | Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо. | |
| результатів у складанні діалогу за двома—чотирма показниками з нескладної теми, але за іншими критерiями результати поки що незначні.) | Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо. | |
| Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо. | ||
| Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які самостійно, у цілому вправно за більшістю критеріїв склали дiалог з теми, що містить певну проблему, продемонстрували належну культуру спілкування, проте за деякими з критеріїв (від 2-х до 4-х) їх мовлення ще містить певні недоліки.) | Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержуються, але ще є істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо. | |
| Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислів’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (3-ма). | ||
| Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо. | ||
| Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які продемонстрували високу культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; змогли зiставити різні погляди на той самий предмет, навести аргументи “за” і “проти” в їх обговоренні тощо) | Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки. | |
| Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам. | ||
| Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові. |
Мовне оформлення оцінюють орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).
Примітка. Під мовним оформленням діалогу, тексту слід розуміти наявність/відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних), стилістичних, орфоепічних, акцентологічних, інтонаційних норм української лiтературної мови, а також соціальних норм українського мовленнєвого етикету.
Монологічне мовлення
Говоріння (усні переказ і твір),
письмо (письмові переказ і твір)
1. Перевіряється здатність учня:
а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається (усно чи письмово);
б) демонструвати вміння:
— будувати висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо);
— ураховувати мету спілкування, адресата мовлення;
— розкривати тему висловлювання;
— виразно відображати основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний;
— викладати матеріал логічно, послідовно;
— використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови;
— додержуватися єдності стилю;
в) виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;
г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема:
— трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання;
— створювати оригінальний текст певного стилю;
— аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази;
— викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.
Організація контролю здійснюється за одним із двох варіантів. Варіант перший: усі учні виконують роботу самостійно. Варіант другий: учні складають висловлювання на основі диференційованого підходу (для початкового рівня пропонуються докладні допоміжні матеріали, для середнього (допоміжні матеріали загального характеру, а для одержання балів достатнього і високого рівнів необхідно написати переказ чи твір самостійно.
Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створювати текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку.
Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюється фронтально: учням пропонується переказати прочитаний учителем (за традиційною методикою або самостійно прочитаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір.
2. Матеріал для контрольного завдання.
а) Переказ. Переказ із творчим завданням
Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал із газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується, окрім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи, обов’язково пов’язаної зі змістом переказу.
У тому разі, коли матеріал читається безпосередньо перед контрольною роботою, обсяг тексту орієнтовно визначається так:
| Клас | Кількість слів |
| 5-й | 100—150 |
| 6-й | 150—200 |
| 7-й | 200—250 |
| 8-й | 250—300 |
| 9-й | 300—350 |
Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5—2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.
Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути в межах пропонованих для певного класу норм.
Тривалість звучання усного переказу — 3—5 хвилин.
Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:
| Клас | Кількість сторінок |
| 5-й | 0,3—0,5 |
| 6-й | |
| 7-й | 0,5—0,75 |
| 8-й | |
| 9-й | 0,75—1,0 |
б) Твір
Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).
3. Одиниця контролю: усне/письмове висловлювання учнів.
Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:
| Клас | Кількість сторінок |
| 5-й | 0,5—1,0 |
| 6-й | 1,0—1,5 |
| 7-й | 1,5—2,0 |
| 8-й | 2,0—2,5 |
| 9-й | 2,5—3,0 |
4. Оцінювання.
У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку — за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).
За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.
| Рівень | Бали | Характеристика змісту виконаної роботи | Грамотність | ||
| орфографія і пунктуація | лексична, граматична і стилістична | ||||
| Початковий (Бали цього рівня одержують учні, які не досягають значного успіху за жодним із визначених критеріїв.) | Учень будує лише окремі, не пов’язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна. | 15—16 і більше | 9—10 | ||
| Учень будує лише окремі фрагменти висловлювання; лексика і граматична будова мовлення бідна й одноманітна. | 13—14 | ||||
| За обсягом робота складає менше половини від норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова збіднені. | 11—12 | ||||
| Середній (Балів цього рівня заслуговують учні, які будують текст, що за критерієм обсягу, повноти відтворення інформації і зв’язності значною мiрою задовольняє норму, але за іншими критеріями результати істотно нижчі.) | Усне чи письмове висловлювання за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується уже певною завершеністю, зв’язністю; проте є недоліки за рядом показників (до семи), наприклад: характеризується неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послiдовності викладу; не розрізняється основна та другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу — не використано авторську лексику). | 9—10 | 7—8 | ||
| За обсягом робота наближається до норми, у цілому є завершеною, тема значною мірою розкрита, але трапляються недоліки за низкою показників (до шести): роботі властива поверховість висвітлення теми, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю та ін. | 7—8 | ||||
| За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками (до п’яти): помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий тощо. | 5—6 | ||||
| Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які досить вправно будують текст за більшістю критеріїв, але за деякими з них ще припускаються недоліків.) | Учень самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу), вдало добираються лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки (до чотирьох), наприклад: відхилення від теми, порушення послідовності її викладу; основна думка не аргументується тощо. | 5—6 | |||
| Учень самостійно будує достатньо повне (у разі переказу — з урахуванням виду переказу), осмислене, самостійно і в цілому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще недоліки за певними показниками (до трьох). | |||||
| Учень самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу); розкриває тему, висловлює основну думку (у разі переказу — авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсутність виразної особистісної позиції чи належної її аргументації тощо. | 1 + 1 (негруба) | ||||
| Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які вправно за змістом і формою будують текст; висловлюють і аргументують свою думку; вмiють зiставляти різні погляди на той самий предмет, оцінювати аргументи на їх доказ, обирати один із них; окрім того, пристосовують висловлювання до особливостей певної мовленнє- вої ситуації, комунікативного завдання.) | Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему; (у разі переказу — зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту; але за одним із критеріїв допущено недолік. | ||||
| Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думками своїх однокласників (у разі переказу — враховує авторську позицію), уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота в цiлому відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю. | 1 (негруба) | ||||
| Учень самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, усвідомлює можливості використання тієї чи іншої інформації для розв’язання певних життєвих проблем; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю. | — |
