Академічний текст
Академічний текст пишеться не тільки і не стільки для самого себе, скільки для інших колег, для читачів, тому треба особливо ретельно працювати над його дизайном.
За рівнем доступності тексти поділяються на наукові, навчальні та науково -популярні. Науковий стиль призначений академічній аудиторії, такі тексти більшою мірою насичені спеціальною термінологією, автор розраховує на підготовленого читача, а в завдання тексту входить представлення нових даних і обгрунтування наукового висновку.
Навчальні тексти пишуться з метою їх застосування в освітньому процесі, що вимагає визначення нових термінів, подання відомих фактів в якості прикладів.
Науково -популярний текст зберігає основні риси наукового стилю, але є більш простим для розуміння, оскільки адресований широкій публіці. У цьому стилі допускаються емоційні засоби вираження, поширені порівняння з широко відомими явищами, частіше розглядаються окремі випадки, а не узагальнення і класифікації.
Науковий стиль
Лексика та граматика наукового стилю включає спеціальні поняття - терміни, а також деякі типові звороти: слід зазначити..., на думку автора..., з нашої точки зору..., наведемо приклад... і так далі. У навчально- методичних і науково - навчальних жанрах потрібно визначати терміни, вказуючи джерела їх походження. Розповідь зазвичай ведеться в безособовій формі - «Видається, що...» або від першої особи в множині - «Ми вважаємо, що...».
Необхідно дуже пильно стежити за послідовністю, або логікою викладу, яка досягається наявністю смислових зв'язків між одиницями тексту (реченнями, абзацами, розділами). Для цього використовуються вступні слова та словосполучення: по-перше, по-друге, крім того, нарешті, з одного боку, з іншого боку, однак, тим не менш, таким чином, на закінчення. Оскільки завданням наукового висловлювання є виявлення зв'язків між причиною і наслідком, між загальним і окремим, нерідко використовуються складні речення, а також складно-підрядні союзи: внаслідок того що; зважаючи на те що; в той час як. При цьому недостатньо просто розставити вступні слова-зв'язки. Важливо, щоб висновки несуперечливо витікали зі змісту, текст був розбитий на окремі, але пов'язані між собою за змістом частини, що відображають рух думки від окремого до загального, або від загального до окремого.
При написанні наукового тексту слід уникати мовних помилок - невиправданих відступу від норм літературної мови (винятком є ті випадки, коли в науковому тексті наводяться в лапках цитати з інтерв'ю якісного дослідження). До основних помилок, що призводить до порушення точності, ясності мови, відносяться лексичні, стилістичні та синтаксичні.
Плагіат
У більшості форм академічного тексту присутні цитування та довідковий апарат. Науковий, або довідковий апарат включає цитати, посилання та бібліографічний опис джерел. Нормальним вважається значний довідковий апарат, а от відтворення чиїхось висловлювань, думок, навіть переказаних своїми словами, без вказівки авторства заборонено. Це називається плагіатом. Плагіат є порушенням авторських прав, входить до сфери цивільної відповідальності, може призвести до дискваліфікації навчальної чи наукової роботи, зашкодити репутації та кар'єрі.
Правила цитування припускають використання вступних слів, прямої або непрямої мови, лапок, посилань. У більшості випадків потрібно перед цитатою подавати власну вступну фразу, наприклад: «Як сформулював Еміль Дюркгейм, "соціальна аномія - це..."». Бажано надавати власний коментар після закінчення цитати. Таким чином, слід прагнути до того, щоб цитата ніби обрамлялася вашим коментарем, була вплетена у ваші міркування, а не існувала окремо, сама по собі. Цитувати чужий текст слід обов'язково в лапках і з посиланням, переказувати або робити парафраз чужого тексту можна без лапок, але посилання обов'язкове.
Оформлення заголовка
Заголовок повинен бути досить лаконічним та конкретним. У ряді жанрів допускаються метафоричні заголовки. Намагайтеся уникати штампів у заголовках: «Проблеми та перспективи», «Міфи та реальність», «До питання про...» і так далі.
Структура академічного тексту
В академічних текстах є деякі постійні структурні елементи. Наприклад, абзаци. Ідеальний абзац складається не менше ніж з трьох речень, оскільки в ньому викладається певна теза. Крім того, кожна нова теза повинна бути пов'язаною з попередньою і наступними, тому абзаци потрібно пов'язувати між собою логічно - за змістом і за допомогою сполучних слів. В якості таких зв'язків, наприклад, можуть виступати такі слова: крім того…, отже…, по-перше…, по-друге…, таким чином…, однак…, тим не менш…, тоді як…, в той час як…, незважаючи на…, завдяки…, внаслідок....
Композиційно будь який академічний текст складається зі вступу, основної частини та висновку. Залежно від жанру і визначених правил оформлення наукової роботи складовими частинами тексту можуть бути також список джерел та додатки.
Намагайтеся робити структуру тексту кваліфікаційної роботи або статті чіткою і логічною (наприклад, три або два розділи, в кожному розділі по два параграфи або ж три-чотири розділи, які в залежності від їх обсягу можна дробити на підрозділи).
Назви розділів давайте змістовні, а не «Теоретична частина» або «Емпіричне дослідження». Нехай назви частин вашої роботи будуть унікальними, в них будуть звучати ваші знахідки, ідеї, а не абстрактний поверховий схематизм. Назви розділів повинні перегукуватися з поставленими завданнями.
Культура створення академічного тексту вимагає створення експліцитної структури, яка зазвичай будується навколо простої схеми: назва, вступ, основна частина, висновок, список використаних джерел. У редакторі Word це можливо робити за допомогою опції «Стиль», одночасно готуючи основу для електронного (автоматично формується в редакторі Word) змісту. Явна структура у тексту виходить в тому випадку, якщо ви називаєте глави, параграфи або розділи тексту та виділяєте їх жирним шрифтом або спеціальним стилем «Заголовок». Зробіть електронний зміст. Між великими розділами робіть розрив сторінки. Тоді не потрібно буде натискати багато разів клавішу ENTER, щоб вийти на нову сторінку.
На початку розділу (глави, параграфа) можна надати преамбулу, в якій вказуйте поставлені в даному розділі завдання, дослідницькі питання, напишіть, що ви збираєтеся представити в цій частині роботи.
Наприкінці кожного розділу (глави, параграфа) обов'язково робіть висновки, які повинні відповідати поставленим завданням. Якщо у вас будуть сформульовані висновки, які ви не планували отримати, обіграйте це - або допишіть під них завдання - або так і вкажіть, що ці результати не очікувалися, але вони змусили вас пройти ще одну ітерацію і переглянути теоретичні передумови, гіпотези і тим самим збагатили вашу роботу.
У журналах кожна стаття супроводжується анотацією об'ємом 100-200 слів. Анотація, або преамбула, на одну сторінку, тобто об'ємом в 300-500 слів потрібна до випускної, дипломної роботи. Усі ці види текстів виконують подібні завдання - представляють автора, надають короткий зміст роботи, в стислому вигляді розкривають основну наукову проблему, над якою в даний момент працює автор або яку представляє до захисту. Тут повинні згадуватися методи дослідження, види емпіричних даних і теорії, які використані для їх інтерпретації.
Структура вступу випускної, дипломної роботи, як правило, включає такі елементи:
- Актуальність;
- Ступінь розробленості проблеми (короткий перелік авторів, які займалися подібною проблематикою або заклали основи для вашого дослідження, згрупувати авторів за підходами), посилань тут робити не потрібно;
- Мета, завдання (завдання відповідають розділам, на кожен розділ пишеться по 1-2 завдання);
- Об'єкт, предмет, гіпотези (увага: мета, об'єкт, предмет повинні бути пов'язані з темою, гіпотези - з вашими висновками);
- Теоретична база роботи (або теоретичні основи дослідження) - які основні теоретичні підходи були корисними при розробці теми;
- Методи та емпірична база (короткий опис методів, типів даних, джерел даних із зазначенням вибірки і деяких відомостей про процедуру, наприклад, період, спосіб і місце збору даних).
Актуальність обраної теми та предмету дослідження розташовується на самому початку тексту та починати писати цей розділ слід теж на початку роботи, проте аргументи актуальності потрібно дуже ретельно обґрунтувати, тому нерідко цей розділ доповнюється або переписується, коли вся робота
над текстом в цілому вже завершена.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним, треба показати суть проблемної ситуації, очікуваний внесок результатів роботи у розвиток теорії і практики. Обґрунтування актуальності - обов'язкова вимога до будь-якої наукової роботи, і те, як автор уміє вибрати тему, оцінити її з точки зору своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість та професійну підготовленість.
Аргументація актуальності може будуватися, наприклад, за такими напрямками: дослідження обраної теми назріло, ставши можливим і гостро необхідним в сучасній українській ситуації (далі можна артикулювати адресатів отриманого знання - яким групам, інститутам і навіщо це може знадобитися); потрібна фундаментальна розробка теми для пошуку нових підходів або адаптації наявного теоретичного апарату для пояснення змін реалій, нових фактів або протиріч; теоретичний аналіз дозволить покращити розуміння явища, переглянути сформовані стереотипи; необхідно отримати нові дані, щоб спробувати розкрити закономірності і прогнозувати процеси. Потрібно показати - чому, для чого та для кого актуальним є таке дослідження.
Добре написати вступ - це значить, не тільки пояснити своєчасність, актуальність теми, а й компетентно сформулювати методологічні підстави, визначити основні концепції, оптику дослідження, щоб читач побачив його перспективу. Вступ, по суті, є проекцією або програмою (в стислому вигляді) статті чи кваліфікаційної роботи, яка методологічно, інформаційно та структурно орієнтує дослідника на послідовне розкриття теми в основній частині роботи.
Мета у вступі формулюється коротко. Завдання являють собою декомпозицію мети. Вони можуть бути теоретичними та прикладними, але не варто їх формулювати абстрактно-інструментально, наприклад, «провести аналіз літератури з проблеми». Важливо показати, на які саме питання автор намагається знайти відповіді в літературі. Завдання дослідження – це конкретні завдання, які потім будуть послідовно виконані в розділах статті або дипломної роботи для досягнення спільної мети дослідження.
Завдання формулюються змістовно, а не просто як «огляд джерел» або «збір інтерв'ю». Змістовно – означає, що кожна задача співвідноситься з темою (наприклад, не потрібно писати наступним чином: «аналіз існуючих у соціології підходів до чого-небудь» - це абстрактно), дозволяє отримати відповіді на дослідницькі питання.
Завдання не повинні повторювати мету. Мета вказує, чого хочуть досягти в результаті дослідження; завдання розкривають мету. Завдання не повинні бути сильно віддалені від мети.
У вступі кваліфікаційної роботи, як правило, вказуються об'єкт, предмет, а іноді й гіпотези дослідження. Обов'язково визначаються теоретичні основи дослідження. Методи показують уявлення автора про те, що, де, якими способами він буде досліджувати.
Огляд джерел: слід коротко, але логічно представити основні наукові публікації як з питань теорії та методології дослідження теми, так і безпосередньо з предмету дослідження. Навіть якщо в роботі існує спеціальний розділ з оглядом джерел, у вступі слід коротко вказати ключових авторів і головні теоретичні перспективи. Треба показати, на що спирається ваша робота, якими є теоретико-методологічні основи вашого дослідження і чиї ідеї ви використовуєте найбільш активно.
Будь-яка стаття, кваліфікаційна робота або дисертація пишуться не на порожньому місці, а з опорою на серйозну базу. При цьому використовується великий і різноманітний матеріал, узагальнюються найрізноманітніші джерела інформації. У багатьох жанрах академічного тексту є обов'язковий розділ. Іноді він називається «Літературний огляд джерел», іноді «Ступінь розробленості проблеми» або «Історіографія питання». Ця частина наукової роботи є необхідною базою дослідницького пошуку і формує академічну культуру людини.
Основним джерелом наукової інформації є академічні публікації, і автор початківець повинен володіти навичками наукового пошуку, знати основні професійні журнали, вміти знаходити їх електронні версії, користуватися бібліотечними каталогами, електронними базами даних. Пошук літератури можна здійснювати різними способами - шукати в бібліотечних каталогах, періодичній літературі, реферативних журналах. Інформаційні технології надають можливість здійснювати бібліографічний пошук за допомогою електронних засобів та Інтернету за ключовими словами, прізвищами авторів, видами та назвами видань, рокам публікацій і так далі.
Джерела інформації (багато з них є в Інтернеті) можна поділити на такі: - книги: наукові монографії, брошури, підручники, науково-методичні видання, навчальні посібники; періодика: наукові та реферативні журнали, академічні вісники, збірники наукових статей;
- документи: збірники нормативних документів, стандарти, нормативні акти, інструкції;
- енциклопедії, словники та довідники;
- звіти про наукові дослідження;
-патенти та авторські свідоцтва;
- інформаційні видання: аналітичні огляди, інформаційні випуски і бюлетені, виставкові проспекти; переклади наукової літератури та оригінальні джерела зарубіжної наукової літератури;
- дисертації та автореферати дисертацій.
Прагніть робити огляд праць попередників тільки з питань обраної теми, а не з усіх можливих напрямках, пов'язаних з проблемою дослідження в цілому. Роботи, що мають пряме і безпосереднє відношення до теми, обов'язково повинні бути прочитані, названі і критично оцінені.
Автори, які не мають чіткого уявлення про цілі, завдання і проблеми свого дослідження, уподібнюються колекціонерові, який збирає все підряд. Якщо подібна «старанність» поєднується з недостатнім умінням піддавати матеріал первинній обробці, то такий автор незабаром починає тонути в безодні накопиченого матеріалу.
Якщо автор кваліфікаційної роботи концентрує емпіричні дані в одному з розділів, на його початку можна представити цілі і завдання свого емпіричного дослідження. Пишіть їх повністю, щоб відрізнити від мети і завдань кваліфікаційної роботи («Мета емпіричного дослідження»).
Чим завершити науковий текст?
Заключна частина тексту передбачає узагальнення виконаної роботи. Що ж писати у висновках? Існує кілька прийомів, їх можна виконати послідовно. Очевидно, ці дії повинні відповідати поставленим у вступі завданням. По-друге, по кожному з вирішених завдань слід викласти змістовні результати, тільки зробити це потрібно коротко та іншими словами, не повторюючи висновки, написані в основній частині. Саме змістовні висновки повинні перебувати у висновках - вони складають їх ядро.
Дуже важливо спробувати окреслити перспективи подальших досліджень вказаної теми, форми та методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які доведеться вирішувати дослідникам у майбутньому.
Нарешті, подумайте, яка аудиторія може зацікавитися вашими науковими результатами. Важливо вказати, в чому полягає головний сенс вашої роботи, які важливі наукові результати отримані, які постають нові наукові завдання у зв'язку з проведеним дослідженням.
Намагайтеся формулювати висновки так, щоб показати новизну ваших знахідок як в теоретичному, так і в емпіричному та прикладному аспектах. Поміркуйте над цим і відобразіть свої міркування у висновках. Покажіть, в чому полягає ваш внесок, узгодьте ці оцінки з тими міркуваннями, які ви формулювали у вступі - в оцінках актуальності, ступеня розробленості, в задачах.
Заключна частина, складена за таким планом, доповнює характеристику рівня роботи, а також показує рівень професійної зрілості і наукової кваліфікації автора.
Практичні рекомендації
Вкажіть, кому і навіщо потрібні ваші результати, яка аудиторія може ними зацікавитися. Намагайтеся давати максимально конкретні і реалістичні рекомендації.
Додатки (на кожну позицію додатків повинні бути посилання в основному тексті роботи).
Що поміщати в додаток?
• Таблиці, діаграми з даними статистики, які дозволяють аргументувати актуальність вашої теми.
• Схеми-діаграми концептуалізації та операціоналізації понять.
• Опис польових даних: анонімні списки інформантів з релевантними характеристиками (приклад: чоловік, 30 років, стаж роботи волонтером - 2 роки); опис просторово-часових характеристик проведеного спостереження.
• Інструментарій (анкета, гайд, тематичний план інтерв'ю, таблиця спостереження та ін.).
• Список матеріалів ЗМІ або інших документів, підданих контент-аналізу.
• Таблиці, діаграми за підсумками обробки даних кількісного опитування або контент-аналізу.
• Результати обробки якісних даних: систематизовані фрагменти транскриптів, таблиці кодів, ментальні діаграми, аналітичні таблиці даних спостереження.
• Систематизовані і анотовані добірки текстових фрагментів матеріалів ЗМІ. таблиці, ментальні діаграми з результатами дискурс-аналізу.
• Систематизовані і анотовані добірки візуального матеріалу.
• Результати аналізу візуального матеріалу.
Якщо в процесі дослідження застосовувалося або було розроблено велику кількість супровідних, в тому числі графічних матеріалів, то розміщення їх в основній частині роботи може ускладнювати читання. Тим самим процес читання наукової роботи ніби штучно переривається, порушується наукова логіка викладу матеріалу, відволікається увага читача від основного змісту дослідження, суті авторської концепції. Таблиці, схеми, діаграми і малюнки, якщо їх багато, потрібно розміщувати в додатках.
Тут поміщаються і матеріали додаткового довідкового характеру, на які автор не претендує як на особистий внесок у науку. У будь-якому випадку авторство і джерело, звідки запозичуються схеми та діаграми, в обов'язковому порядку повинні бути представлені, без цього використовувати чужі ілюстрації, статистичні дані і будь-які інші супровідні матеріали ні в якому разі не можна. Саме ж зміст таких додаткових матеріалів має строго відповідати завданням дослідження, і на кожен елемент додатків в основному тексті роботи повинні бути зроблені посилання.
У додатки не можна включати бібліографію, довідкові коментарі і примітки, які є елементами довідково-супровідного апарату роботи, що допомагають користуватися основним текстом.
Як розпланувати час?
Кожна людина, зайнята навчанням або наукою, по різному розподіляє час і організовує умови для роботи. Крім того, у кожного учасника бувають абсолютно різні завдання, які визначаються жанром, обсягом, термінами та іншими параметрами. Деякі види тексту пишуться легше, ніж інші.
Приступаючи до виконання наукової роботи, варто намітити собі кілька «дедлайнів», тобто термінів здачі окремих підготовлених частин роботи, розпланувати час якомога більш рівномірно. Є одне золоте правило: будь-який текст можна поліпшити, якщо повернутися до нього через якийсь час і подивитися на нього свіжим поглядом. Рекомендується закінчувати чорнову версію тексту принаймні за пару днів до крайнього терміну здачі. Треба добре відпочити, обов'язково розім'ятися, прогулятися і виспатися, змінити вид діяльності, щоб, повернувшись до тексту, знайти і виправити безліч помилок, відредагувати стиль, зрозуміти і дописати щось важливе, завдяки чому робота стане виглядати більш виграшно. Разом з тим не забувайте про те, що «краще - ворог хорошого». Тому в якийсь момент треба зупинитися в редагуванні, завершити і здати роботу, особливо якщо терміни вийшли.
Структура і правила ефективної презентації
Як правило, для усного виступу на конференціях або на захисті кваліфікаційної роботи дається зовсім небагато часу - буквально 10-15 хвилин. Складіть текст приблизно за таким планом:
• Привітання ведучому, організаторам конференції чи голові та членам комісії.
• Назва вашої роботи. Якщо це захист, то зазначте, хто ваші керівник і рецензент.
• Чому ви вибрали саме цю тему? Актуальність - коротко.
• Яка мета роботи і які завдання ви виконали для досягнення даної мети? Об'єкт і предмет дослідження.
• На які теорії та роботи яких авторів ви спиралися?
• На якому матеріалі побудована робота і де проводилося дослідження(емпірична база)?
• Висновки, до яких прийшли, реалізуючи мету і завдання дослідження.
• Прикладний аспект розробки та оцінка можливостей її застосовності.
• Подяка за увагу.
Відеопрезентація результатів дослідження
Заздалегідь забезпечте всі умови, необхідні для презентації. Встановіть комп'ютер і проектор, перепишіть файл з вашою презентацією з електронного накопичувача на комп'ютер перед початком захистів в аудиторії.
Перевірте, чи співпадає версія вашої програми з тією, що встановлена на комп'ютері в аудиторії. Врахуйте, що під час презентації світло в кімнаті має бути затінене для більш яскравого зображення. Завжди зберігайте запасну копію презентації на флеш - карті або компакт -диску.
За кілька днів до захисту відрепетируйте презентацію. Якщо ви будете показувати слайди занадто швидко, глядачі не зможуть сприйняти навіть дуже коротку інформацію, що міститься там, і втомляться. Швидкість появи нових рядків усередині слайда та зміни слайдів повинна відповідати усного викладу.
Подумайте, як ви зможете утримати увагу аудиторії. Презентація в цьому вам допоможе, але не дуже захоплюйтеся звуками, різноманітними шрифтами і анімаційними ефектами - вони можуть відволікати увагу від змісту презентації та підвищувати втомлюваність аудиторії.
Використовуйте не більше двох відтінків одного кольору. Дотримуйтеся обраного кольору шрифту і колірного шаблону оформлення. Для утримування уваги аудиторії вдавайтеся до прикладів, емпіричних ілюстрацій, якщо доречно - до гумору, але завжди намагайтеся говорити своїми словами, вільно. Як тільки ви почнете монотонно зачитувати текст, ви ризикуєте втратити увагу слухачів.
Використовуйте для презентації прямий шрифт без «зарубок», наприклад Arial. При підготовці слайдів обирайте відповідний розмір шрифту, відповідний розміру аудиторії. Не використовуйте довге речення, яке займає весь простір слайду, читати його дуже складно і довго. Слайдів не повинно бути більше, ніж це вдається показати за належний час.
Найкраще самостійно управляти презентацією. Якщо ви когось просите допомагати, зробіть примірник роздруківки для вашого асистента. Домовтеся про знак, який сигналізує про порядок зміни слайдів, або вимовляйте: «наступний слайд, будь ласка». Якщо текст виступу не ідентичний зображенню на екрані, робіть пояснення до слайду, підберіть ілюстрації, щоб підсилити ефект презентації.
Правила успішного виступу
Форма виступу повинна бути академічною, як правило, в першій особі множини: «Ми вважаємо...» (у деяких випадках сьогодні переходять до форми виступу в першій особі однини: «Я вважаю...»). Спочатку - звернення до голови і членів атестаційної комісії або до голови на конференції, а потім до інших колег, присутніх на захисті або виступі.
Розцінюйте кожне задане вам питання як ресурс для розвитку теми. Якщо питання задається на розуміння проблеми, спробуйте у відповіді поміркувати в запропонованому напрямку, ніколи не обмежуйтеся формальним «це не входило в завдання дослідження». Якщо ви не згодні з висловленими зауваженнями, відстоюйте свою точку зору, але при цьому подякуйте викладачеві та колегам за висловлені пропозиції. Люб'язно було б починати відповідь з подяки: «дякую за запитання». Подумайте, перш ніж відповісти: «Ні, це не так!». Скажіть «Спасибі за запитання. З одного боку, Ви маєте рацію, тому що.... З іншого боку, як мені вдалося встановити в дослідженні...». Уникайте різкої відповіді: «Я не знаю». Краще сказати так: «Відповідь на це запитання вимагає додаткових досліджень».
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАКТИКУ
Загальні положення
Навчальні і виробничі практики є невіддільною складовою програми підготовки кваліфікованих фахівців – соціологів і чи не найважливішою частиною навчального процесу у вищому навчальному закладі. Вона зорієнтована на практичне застосування теоретичних знань і практичних методів соціологічного пізнання оскільки наближає студента до виробничих умов праці.
Навчальним планом напряму 6.030101 "Соціологія" передбачені такі види практик:
| Назва практики | Кафедра | Семестр | Тривалість (тижні) | |
| Навчальна | Соціології | |||
| Виробнича | Соціології | |||
| Переддипломна | Соціології | |||
| Науково-дослідна | Соціології |
Навчальна та виробнича практики проводяться у літній період (липень), переддипломна – взимку, науково-дослідна – весною (під час написання дипломних робіт за ОПП спеціаліста та магістра). Кожна з практик завершується складанням письмового звіту та його захистом перед спеціально призначеною комісією.
Основним навчально-методичним документом, що визначає порядок проведення практики, є «Положення про практику студентів факультету із спеціальності «Соціологія». Наскрізна програма практичної підготовки розроблена на базі «Положення про порядок проведення практики студентів Дніпропетровського національного університету» (затверджено наказом ректора ДНУ від 17.04.2001р.), яке укладено у відповідності до “Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів в Україні” (затверджено наказом Міносвіти України № 93 від 08.04.93 р.) та навчальним планом (який затверджено Мінвузом України 10.07.91 р.).
Вимоги щодо організації практичної підготовки студентів містяться у наскрізній програмі практики, яка розроблена та затверджена на засіданні кафедри соціології.
Навчальна практика
Навчально-ознайомча практика студентів-соціологів 2-го курсу навчання носить переважно ознайомчий характер і є органічним продовженням спецкурсу “Вступ до спеціальності”, виступає важливою ланкою підготовки фахівців, тому що дає можливість студентам наочно познайомитися з напрямками й організацією роботи професійного соціолога. Ознайомча практика студентів сполучає у собі елементи навчальної і ознайомчої роботи, протягом якої:
по-перше, закріплюються знання, що отримані під час першого року навчання;
по-друге, формуються уявлення і отримуються знання, щодо напрямків практичної діяльності соціологів;
по-третє, визначаються напрямки отримання та вдосконалення особистісних якостей, що необхідні для майбутньої професії;
по-четверте, впроваджуються перші спроби виконувати опитування респондентів, тобто на практиці студенти-практиканти знайомляться одним із джерел одержання соціальної інформації;
по-п’яте, проводиться пошуково-аналітична робота з науковою літературою, що безсумнівно буде складовою частиною наступного навчання та майбутньої професійної діяльності.
Мета навчальної (ознайомчої) практики
Основна мета та запропоновані на навчальну практику дії покликані створювати мотивацію студентів щодо формування у себе відповідних навичок та визначення необхідності пошуку певних знань при подальшому навчанні.
Навчальну (ознайомчу) практику студенти проходять з відривом від занять після другого року навчання протягом 2х тижнів (перша половина липня) на базі Дніпропетровського національного університету. Проходження навчальної (ознайомчої) практики є обов'язковим, тому що це є невід'ємною частиною системи підготовки студентів-соціологів до їх професійної діяльності.
У ході навчальної (ознайомчої) практики необхідно вирішити наступні задачі:
1. Сформувати уявлення і отримати знання щодо напрямків практичної діяльності соціологів.
2. Поглибити і закріпити теоретичні знання, отримані студентами на першому та другому курсах навчання в університеті.
3. Ознайомитися з методами прикладного соціологічного дослідження.
4. Навчитися самостійно збирати соціологічну інформацію, сформувати первісні навички з методики і техніки проведення соціологічного опитування.
5. Розвинути і закріпити інтерес до науково-дослідної роботи в області практичної соціології.
6. Вдосконалити орієнтацію на майбутню спеціалізацію та професійну діяльність.
7. Виявити власні слабкі сторони теоретичної та практичної підготовки з метою їх виправлення у подальшому навчанні.
Зміст практики
Студенти проходять навчальну (ознайомчу) практику у навчально-методичній лабораторії з соціології ДНУ. Цей навчальний захід передбачає:
§ ознайомлення з основними напрямками та результатами практичних досліджень працівників кафедр соціологічного напрямку та навчально-методичної лабораторії з соціології ДНУ;
§ участь студентів-практикантів у проведенні опитування абітурієнтів Дніпропетровського національного університету з метою виявлення соціальних характеристик абітурієнтів, їх інтересу до науки соціології та визначення мотивів вибору професії;
§ визначення на підставі проведеного дослідження соціального портрету абітурієнта–соціолога;
§ ознайомлення з правилами оформлення Звіту щодо проведеного соціологічного дослідження;
§ знайомство студентів (методом екскурсій) з досвідом і напрямками роботи ведучих (державних та комерційних) соціологічних служб міста Дніпропетровська.
Заняття під час практики можуть проводитися у вигляді лекцій, семінарів, практичних і лабораторних робіт, які сприятимуть поглибленню теоретичного навчання з використанням матеріальних можливостей бази практики. Планування і проведення занять і екскурсій здійснюється спільно з керівниками практики від вищого навчального закладу та бази практики. Форма звітності студентів за практику – подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником від бази практики. Письмовий звіт разом з щоденником надається на рецензування керівникові практики від кафедри та захищається перед спеціальною комісією.
Виробнича практика
Виробнича практика є важливим етапом у навчанні студентів. Навчальну (виробничу) практику студенти проходять з відривом від занять після третього року навчання протягом 2х тижнів (перша половина липня). Базою практики виступають заклади та підприємства, що мають у своїй структурі соціолога або соціологічну службу і займаються практичною соціологією. Проходження навчальної (виробничої) практики є обов'язковим, як невід'ємна частина системи підготовки фахівців з соціології.
Мета практики:
§ поглибити і закріпити теоретичні знання, що отримані у ДНУ;
§ вивчити досвід соціологів-практиків щодо планування та організації проведення соціологічних досліджень;
§ набути необхідні навички у проведенні реальних соціологічних досліджень;
§ провести практичну підготовку до самостійної роботи на одній з посад соціолога на підприємстві, соціологічної фірми, у кадрових агенціях, у органах місцевого самоврядування.
У ході навчальної (виробничої) практики необхідно вирішити наступні задачі:
§ ознайомити студентів з виробничою і організаційною структурами соціологічних закладів на підприємстві;
§ вивчити керівні документи, що регламентують та визначають напрямки функціональної діяльності соціологів (або відповідних служб), які займаються практичною соціологією;
§ з’ясувати задачі, які покликані виконувати соціологи-практики на виробництві;
§ оволодіти навичками проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця.
Під час проходження виробничої практики студенти-соціологи повинні:
1. Визначити та узгодити з керівництвом бази практики і керівником від університету - план та завдання проходження практики.
2. Вивчити положення і нормативні документи, які регламентують діяльність соціолога, соціологічної служби (організації).
3. Ознайомитись з організаційною структурою соціологічної служби.
4. Ознайомитись з підприємством (організацією) де функціонує соціолог (соціологічна служба).
5. Вивчити механізм і досвід функціональної діяльності соціологів-практиків.
6. Визначити проблематику та основні напрямки соціологічних досліджень, що проводяться соціологами (службою), їх теоретико-методологічні та методичні засади.
7. Ознайомитися з особливостями планування та організації досліджень на виробництві.
8. Прийняти участь в проведенні дослідження соціологом (соціологічною службою) підприємства.
9. Оволодіти навичками проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця (групи робочих місць).
10. Випробувати або застосувати основні методи збору, обробки та аналізу соціологічної інформації.
11. Кожний день відображати у щоденнику практики фактично виконану роботу, що тижня звітувати про хід практики керівнику від ДНУ.
12. Оформити звіт за результатами проходження виробничої практики, де:
§ звітувати про виконання програми та індивідуального завдання;
§ систематизувати виконану роботу, дати аналіз практики, привести основні нормативні акти, що було вивчено на практиці.
§ визначити і оцінити власні практичні можливості застосування теоретичних знань з соціологічних дисциплін, вказати знання, вміння, навички, які були надбанні в період практики;
§ відзначити труднощі, з якими студент зустрівся під час практики та їх причини;
§ зробити висновки і запропонувати пропозиції щодо покращення організації виробничої практики.
Після закінчення терміну практики студенти звітують у письмовій формі про виконання програми та завдань практики перед комісією та складають диференційний залік.
Переддипломна практика
Навчальна переддипломна практика студентів-соціологів 5-го курсу навчання носить характер остаточного вдосконалення знань та навичок соціолога, що надбані під час навчання у ДНУ і є органічним завершенням підготовки фахівців з соціології.
Навчальну (переддипломну) практику студенти проходять з відривом від занять у 10-му семестрі протягом 3-х тижнів (у лютому). Базою практики виступають заклади та підприємства, що мають у своїй структурі соціолога або соціологічну службу і займаються практичною соціологією. Проходження навчальної (переддипломної) практики є обов'язковим, як невід'ємна частина системи підготовки фахівців з соціології.
Мета переддипломної практики
Переддипломна практика, як кінцевий етап у навчанні студентів-соціологів, має за мету:
§ вдосконалення практичної підготовки студентів до самостійної роботи на одній з посад соціолога на підприємстві, у соціальних службах для молоді, відділах соціального захисту населення виконавчих органів, у службах зайнятості тощо;
§ набуття практичного досвіду і додаткових навичок самостійного планування організації і проведення соціологічних досліджень;
§ впровадити набути навички планування, організації і проведення соціологічних досліджень
§ визначити рівень особистісної готовності до самостійного виконання завдань у якості соціолога-практика.
У ході навчальної (переддипломної) практики необхідно вирішити наступні задачі:
§ сформувати додаткові навички планування, організації і проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця з метою розробки практичних рекомендацій;
§ вдосконалити організаторські і комунікативні якості щодо налагодження ділових стосунків з керівництвом й колегами, праці у команді;
§ ввести бакалаврів-соціологів до сфери професійного спілкування у дослідницьких соціологічних структурах;
§ отримати соціологічні данні, що необхідні для ілюстрування та аргументації у написанні диплому;
§ ознайомитися з ринком праці та створити сприятливі умови щодо можливості подальшого працевлаштування випускників-соціологів.
Студенти під час навчальної (переддипломної) практики зобов'язані:
§ отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
§ своєчасно прибути на базу практики;
§ самостійно визначити проблему прикладного соціологічного дослідження, оцінити дослідницьку ситуацію, місце та роль соціолога у ній; розробити програму дослідження та представити її замовнику;
§ організувати та провести конкретне соціологічне дослідження;
§ сформувати та представити замовнику звітний документ з результатами дослідження, обґрунтувати та сформулювати практичні висновки та рекомендації;
§ визначити власні практичні можливості застосування загального обсягу теоретичних знань з соціологічних дисциплін до вирішення практичних завдань;
§ вдосконалювати навички застосування та використання основних методів збору та аналізу соціологічної інформації;
§ всіляко підвищувати практичний досвід роботи у якості не тільки виконавця, а й організатора соціологічного дослідження;
§ набувати практичний досвід спілкування з замовниками, керівниками організації;
§ прибувати на щотижневі збори з метою звіту та консультування щодо проходження переддипломної практики;
§ у повному обсязі виконувати завдання, передбачені програмою переддипломної практики;
§ своєчасно підготувати звіт та захистити результати практики.
Після закінчення переддипломної практики студенти звітують щодо якості виконання програми та індивідуального завдання. До комплексу звітних документів студента входить: звіт про практику і щоденник (план-графік, характеристика). Звіт про практику захищається студентом протягом першого тижня після її закінчення на засіданні спеціально призначеної комісії соціологічних кафедр. До складу комісії входять керівники практики від факультету, по можливості від бази практики, викладачі практики, викладачі кафедр.
5.4 Науково-дослідницька практика
Науково-дослідна практика посідає центральне місце в фаховій підготовці магістрів, оскільки вона безпосередньо спрямована на формування навичок професійної діяльності. Базами науково-дослідної практики є організації та установи соціального захисту, соціальні служби. Практика передбачається з відривом від навчання.
Мета науково-дослідницька практики
Метою практики є набуття практичних навичок використання сучасних методів, засобів і технологій в науково-дослідницькому процесі, оволодіння загальноприйнятими принципами та процедурами організації діяльності та управління в соціологічних центрах та службах.
У ході науково-дослідницької практики необхідно вирішити наступні задачі:
§ закріплення отриманих в теоретичних курсах знань методики і технології соціологічного дослідження;
§ формування навичок самостійної роботи;
§ оволодіння інноваційними методиками науково-дослідницької діяльності в соціологічних службах;
§ формування практичних умінь відповідно до вимог фахової компетенції соціолога.
Студенти під час науково-дослідної практики зобов'язані:
1. отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
2. самостійно визначити проблему прикладного соціологічного дослідження, оцінити дослідницьку ситуацію, місце та роль соціолога у ній;
3. організувати та провести конкретне соціологічне дослідження;
4. вдосконалювати навички застосування та використання основних методів збору та аналізу соціологічної інформації;
5. визначити власні теоретичні та практичні можливості застосування загального обсягу теоретичних знань з соціологічних дисциплін до вирішення практичних завдань.
Навчально-методичне керівництво практикою здійснюється кафедрою соціології факультету суспільних наук та міжнародних відносин ДНУ імені Олесі Гончара. Наприкінці проходження науково-дослідної практики студенти подають письмовий звіт з оцінкою і підписом керівника від бази проходження практики. Звіт захищається (з диференційованою оцінкою) перед комісією, яка призначається завідувачем кафедри.
Бази практики
Практика студентів спеціальності "Соціологія" проводиться на базах практики, які мають відповідати вимогам програм.
Кафедра соціології направляє своїх студентів на такі бази практик:
§ головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, міські та районні управління праці та соціального захисту населення.
§ обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, міський та районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
§ обласний центр зайнятості населення, міські та районні центри зайнятості населення.
§ комітет у справах сім’ї та молоді Дніпропетровської міської ради
§ комітет внутрішньої політики Дніпропетровської міської ради
§ управління науки та освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації
§ районні відділи освіти
§ служби у справах дітей міської та районних рад
§ соціально-психологічна служба Академії Митної Служби України
§ соціально-психологічна служба Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
З базами практик (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм власності) університет завчасно укладає договори.
Студенти можуть з дозволу кафедри вибирати для себе місце проходження практики.
Форми та методи контролю
Навчально-методичне керівництво і виконання програм практик забезпечує кафедра соціології.
Загальну організацію навчальної практики та контроль за її проведенням здійснює керівник практики від кафедри. До керівництва навчальною практикою студентів залучаються досвідчені викладачі кафедри соціальної роботи, які брали безпосередню участь у навчальному процесі, відповідно до вимог якого проводиться практика.
Керівник практики від кафедри повинен:
1. інструктує студентів з питань охорони праці, організації та порядку проходження практики;
2. доводить індивідуальні завдання та графік проходження практики;
3. забезпечує студентів-практикантів необхідними документами /індивідуальне завдання, щоденники, методичні рекомендації/;
4. перед початком практики перевіряє готовність бази практики, узгоджує з керівництвом бази практики план-завдання студента-практиканта;
5. інформує студентів щодо системи звітності на практиці: подання письмового звіту, облік виконання робіт, оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, виступу та ін.
6. тримає під контролем створення сприятливих умов роботи студентам під час виробничої практики;
7. контролює виконання практикантами завдань практики, а також правил та внутрішнього розпорядку на базі практики;
8. організує відвідування баз практики;
9. приймає звіти студентів та у складі комісії заслуховує індивідуальний захист кожного студента за результатами практики;
10. надає у навчальний відділ ДНУ відповідний звіт про проведення практики студентами, помітити свої зауваження з метою вдосконалення організації та проведення практики студентами-соціологами.
Розподіл студентів на практику проводиться кафедрою з урахуванням замовлень на підготовку спеціалістів і їх майбутнього місця роботи після закінчення навчання.
Бази практики в особі їх перших керівників разом з університетом несуть відповідальність за організацію, якість і результати практики студентів. Обов`язки безпосередніх керівників, призначених базами практики, зазначені в окремих розділах договорів на проведення практики.
Студенти при проходженні практики зобов’язані:
§ отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
§ своєчасно прибути на базу практики і ретельно дотримуватися графіку практики і не допускати його порушень;
§ у повному обсязі виконувати завдання, передбачені програмою практики та вказівки керівника бази практики;
§ щодня відображати у щоденнику фактично виконану роботу;
§ своєчасно подати звіт за підсумками практики та підготувати його захист.
5.7 Вимоги до звіту
Письмовий звіт разом з щоденником надається керівникові практики від кафедри.
Звіт з а підсумками виробничої практики має три частини: вступ, загальну частину (зміст практики), висновок. Звіт по практиці повинен мати конкретний і послідовне наведення ступеню вирішення завдань практики, виклад матеріалів дослідження, у якому прийняв участь студент і висновків щодо дослідження та стосовно всієї практики. У звіт включаються титульний лист, зміст, умовні позначення і символи, загальна і досліджувана частина, список використаних матеріалів і інформаційних джерел, додатки. При цьому, загальна частина звіту за підсумками практики бажано ділиться на розділи, параграфи (пункти).
На титульному листі студент вказує своє прізвище, ім'я, по батькові, назву факультету, академічної групи, бази практики, час її проходження, прізвище і посаду її керівників від бази практики та від кафедри.
Оформлюється звіт на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 з дотриманням наступних розмірів поля: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 15 мм, нижнє – не менше – 20 мм. Обсяг звіту – 25 – 30 сторінок.
При викладанні змісту практики студент зобов'язаний систематизувати виконану роботу, дати аналіз практики, вказати знання, вміння, навички, які були надбанні в період практики, привести основні нормативні акти, що регламентують діяльність соціолога (соціологічної служби) на виробництві.
Бажано конкретно відзначити труднощі, з якими студент зустрівся під час практики та їх причини (наприклад: слабка теоретична або практична підготовленість студента, недоліки в організації практики та інше).
Зміст звіту з практики і проведених індивідуальних досліджень вивчають керівники практики від університету і підприємства (організації), а у необхідних випадках – кафедри соціологічного напрямку ДНУ. Висновки керівників виробничої практики відображаються на сторінках щоденника у відзиві-характеристиці.
5.8 Підведення підсумків практики
Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання (звіт з практики та щоденник практики).
Звіт з практики захищається студентом (з диференційованою оцінкою) перед комісією, призначеною завідувачем кафедри.
Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість, в залікову книжку та індивідуальний навчальній план студента за підписами членів комісії.
Студенту, який не виконав програму практики без поважних причин або отримав незадовільну оцінку при захисті звіту, або порушив вимоги щодо проходження практики може бути надано право проходження практики повторно до початку наступного семестру в строк, установлений ректором за поданням керівника навчального закладу. Студент, який не ліквідував академічну заборгованість з практики до початку наступного семестру, відраховується з університету.
Студенту, який не виконав програму практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно в терміни, установлені керівником навчального закладу на підставі відповідних документів.
Підсумки практики обговорюються на засіданнях кафедри протягом навчального року.
5.9 Нормативні джерела, рекомендовані до засвоєння під час проходження практик
Для того, щоб студенти мали можливість в повній мірі виконати програму практики, необхідно ознайомитися з такою літературою:
1. Указ президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні» від 25.04.2001 № 275/2001;
2.Етичний кодекс соціолога. – К.: САУ. – 2004;
3. Посібник "Програма з навчального курсу "СОЦІОЛОГІЯ для студентів очної та заочної форм навчання" / За ред. проф. В.Г. Городяненка. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2008. – 83 с,
4.Навчально – методичний посібник В.Г. Городяненко «Социологический практикум»: учеб. – метод. пособие. – К.: ИЦ «Академия», 1999. – 160 с.;
5. Програма з навчального курсу “Соціологічний практикум з опитування” для студентів очної та заочної форм навчання /За ред. проф. В.Г.Городяненка. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.
6. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦІАЛІСТА
Загальні положення
Кваліфікація фахівця – соціолог, викладач соціології (відповідно до форм підготовки – у вищих учбових закладах).
Призначення соціолога
Фахівець – соціолог готується задля практичної, науково-дослідницької, педагогічної, організаційної, консультативно-методичної, редакторської та референтної діяльності в галузі соціології та соціальної психології, прикладних соціологічних досліджень.
Фахівець-соціолог здатний працювати в громадських та державних організаціях, засобах масової інформації, службах підприємств, соціального захисту, центрах зайнятості, в вищих учбових закладах, наукових установах, тощо.
Він може займати посади: викладач суспільних дисциплін в середніх спеціальних та вищих учбових закладах І-ІІ рівня акредитації; асистент в вищих учбових закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; старший (молодший) науковий співробітник; завідуючий соціологічною лабораторією; керівник відділу соціальних питань муніципальних органів влади; начальник (співробітник) центрів соціальної допомоги та соціальної реабілітації, центрів зайнятості та профорієнтації; начальник управління (співробітник) відділів по справам молоді обласних адмістрацій; консультант по соціальним проблемам в законодавчих та виконавчих структурах влади; робітник інформаційно-аналітичних відділів обласних та місцевих виконавчих комітетів.
Теоретична підготовка фахівців
Фахівець-соціолог повинен мати фундаментальну наукову й прикладну підготовку, глибокі знання в галузі основних суспільствознавчих дисциплін, науки управління, математичних і статистичних методів, іноземної мови. Йому слід оволодіти соціологічною теорією та методами проведення соціологічних досліджень.
Практична підготовка фахівця
Фахівець-соціолог повинен:
§ розробляти дослідницькі проекти, в межах яких здійснювати прикладні соціологічні дослідження різних сфер життя, стану громадської свідомості;
§ розробляти методичні і практичні рекомендації, нормативні та інші документи з соціальних проблем підприємств, закладів, регіонів;
§ здійснювати аналітичну діагностику на базі соціальної інформації володіти методами прогностичних розробок;
§ спеціалісти повинні вміти самостійно розробляти вибірку, систематизацію та обробку інформації за допомогою ЕОТ;
§ займатися практичною роботою, виконуючи замовлення організацій, громадських та державних установ, господарських підприємств, засобів масової інформації;
§ приймати безпосередню участь у процесі виявлення й використання соціальних резервів реформування економіки та політики;
§ вести викладацьку роботу з основ соціології, оновлювати учбовий матеріал останніми досягненнями науки та суспільно-політичної практики.
7. ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З СОЦІОЛОГІЇ
Умови вступу
Вступити до магістратури з соціології може особа, яка має базову вищу освіту - ступінь бакалавра з соціології. При цьому середній бал має бути не нижче 4,5.
Термін навчання у магістратурі для бакалаврів з соціології складає один рік з загальним обсягом навчального навантаження 1296 години. При підготовці магістрів з соціології тижневе навантаження становить 54 години, воно складається з 24 годин аудиторних занять та 30 годин самостійної роботи.
Кваліфікаційні вимоги
Магістр з соціології має високий рівень соціологічної культури, гостре відчуття соціальної реальності. Він володіє високою відповідальністю за вирішення кардинальних проблем соціального розвитку суспільства, методами наукового обґрунтування цілей і засобів реалізації соціальної політики. Він може працювати в теоретичній, прикладній та викладацькій сферах, оскільки володіє:
§ теорією і методологією вивчення закономірностей розвитку і функціонування соціальних процесів, соціальних спільностей і груп;
§ методикою викладання соціально-гуманітарних дисциплін з використанням сучасних технологій навчання;
§ діагностикою оцінки морально-психологічного клімату в трудовому колективі;
§ технологіями використання комп'ютерної техніки в науково-дослідницькій і навчальній діяльності;
§ методами проведення конкретно-соціологічних досліджень, вивчення громадської думки, її формування;
§ методами профілактичної роботи та попередженню соціальних конфліктів, а також методами соціальної роботи серед різних верств населення;
Призначення
Навчання в магістратурі з соціології передбачає активну дослідницьку діяльність, практику в провідних соціологічних центрах України, поглиблене вивчення іноземних мов, що в свою чергу відкриває можливості стажування за кордоном. Все це дозволяє проводити фундаментальні та прикладні соціологічні дослідження, аналізувати, моделювати суспільні явища і процеси, розробляти рекламні та маркетингові проекти, створювати інноваційні технології, вивчати громадську думку, виявляти рейтингові показники в ході передвиборної кампанії, керувати колективами, формувати політику і стратегію дій різних організацій, установ, об'єднань, викладати і виховувати.
Магістри можуть успішно застосовувати свої професійні риси в органах управління всіх рівнів в якості референтів, експертів, консультантів, в засобах масової інформації, в соціологічних центрах, соціальних службах і службах вивчення громадської думки, в експертно-аналітичних групах банків і корпорацій як державного, так і приватного секторів економіки. Магістри можуть також займати посаду викладача та старшого викладача суспільних дисциплін в середніх та вищих учбових закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.
Обсяг підготовки
Магістр з соціології одержує поглибленні знання з дисциплін соціологічного, соціально-психологічного, соціально-філософського, соціально-історичного, соціально-правового, маркетингового циклів і циклу іноземної мови.
Для отримання наукового ступеня магістра з соціології необхідно виконати та захистити кваліфікаційну роботу.
ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ
В 2001 році у Дніпропетровському національному університеті відкрита заочна форма навчання щодо підготовки фахівців з соціології, яка є формою здобуття певного рівня освіти та кваліфікації без відриву від виробництва. Організація навчального процесу здійснюється згідно з державними стандартами освіти та “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, яке затверджено наказом Міністерства освіти України (№161 від 2 червня 1993 року).
Навчальний план розроблено виходячи з того, що студенти-заочники повинні отримати знання з дисциплін, які вивчаються студентами денної форми навчання (окрім фізвиховання, військової підготовки, цивільної оборони та проходження навчальної, виробничої та переддипломної практики). Головною формою навчання є самостійна робота. Обсяг роботи студентів-заочників з викладачами (аудиторні та індивідуальні заняття) закріплено типовим навчальним планом і складає певний відсоток від загального навчального часу, що передбачено навчальним планом денної форми навчання.
Відповідно до ст. 216 “Кодексу законів про працю України”, ст.15 Закону України, “Про відпуски”, Дніпропетровський національний університет викликає студентів-заочників на сесії. Для чого з місця роботи студентів надаються відпуски для навчання зі збереженням середньої заробітної платні на період настановних занять, складання іспитів та заліків, державного екзамену (на ІV курсі), захисту дипломного проекту (на V курсі).
Отримавши Довідку-виклик, студент прибуває на навчання у Дніпропетровський національний університет. По закінченню сесії студент отримує Довідку-підтвердження, яка здається на підприємство за місцем роботи.
За графіком для студентів-заочників І-го курсу навчання передбачено три сесії: установча, зимова, літня; для ІІ і ІІІ курсу – зимова та літня; для ІV курсу – зимова, весняна та літня; для V курсу – зимова та літня.
У продовж сесії зі студентами-заочниками:
1)проводяться аудиторні заняття (лекції, семінари, практичні), де студенти-заочники отримують: певні знання з найбільш складних тем; завдання щодо самостійної роботи з вивчення необхідних тем і знайомства з відповідною навчальною та науковою літературою; завдання щодо контрольних робіт (які необхідно виконати і зареєструвати в університеті не пізніше одного місяця до початку наступної сесії); контрольні питання щодо підготовки до складання іспитів і заліків у наступну сесію.
2)проводяться консультації та здійснюється підсумковий контроль якості відпрацювання студентами навчального плану - здаються іспити та заліки згідно курсів, що прослухані у минулу сесію та самостійно вивчалися студентами відповідно з навчальною програмою.
3)здійснюється захист курсових робіт (на ІІ,ІІІ курсі), випускної (на ІV курсі) та дипломної роботи (на V курсі).
По закінченню навчання і виконанню навчального плану у повному обсязі, про що свідчить успішно здані іспити та заліки, державний іспит та захист дипломної роботи, студенти заочної форми навчання отримують Диплом фахівця з соціології (загального зразку).
8.1 Наказ по університету про створення дистанційної та заочної освіти
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАКАЗ
"14" 06 2002р. №667
Про створення у структурі ДНУ
факультету заочної та
дистанційної освіти
На виконання рішення Вченої ради Дніпропетровського національного університету від 20.09.2001 р. (протокол №1) та наказу Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. №111
НАКАЗУЮ:
1. Створити з 1 липня 2002 року в структурі Дніпропетровського університету факультет заочної та дистанційної освіти.
2. Внести відповідні зміни до Статуту університету
(А.І. Маякова).
3. Комплектування кадрового складу факультету заочної та дистанційної освіти здійснити за рахунок ставок навчальних підрозділів, де є заочні відділення.
4. Установити наступний штатний розпис факультету заочної та дистанційної освіти:
декан 1
заступник
декана 2
секретар 2
диспетчер 1
методист 5
5. Планово-фінансовому відділу (С.О. Руссу) внести відповідні зміни до штатного розпису університету.
6. Деканат та методистів факультету розмістити у корпусі №8 університету. До завершення організаційних заходів щодо створення факультету заочної та дистанційної освіти закріпити за факультетом робочі місця, що використовувались у навчальних корпусах університету методистами заочних відділень факультетів.
7. Відділу кадрів в установленому порядку повідомити працівників заочних відділень факультетів про можливе звільнення у зв’язку з реорганізацією цих відділень.
8. Тимчасове виконання обов'язків декана факультету заочної та дистанційної освіти (до проведення виборів декана за конкурсом) покласти з 1 липня 2002 р. на доцента кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства
Полякова С.І. із встановленням йому на період тимчасового виконання обов'язків декана доплати у розмірі 35% від посадового окладу. Тимчасово виконуючому обов'язки декана факультету заочної та дистанційної освіти до 1 серпня 2002 р. подати мені на затвердження план організаційних заходів щодо початку функціонування, нормативного та матеріально-технічного забезпечення роботи факультету.
9. Контроль за виконанням наказу покласти на першого проректора О.О. Кочубея.
РЕКТОР М.В. Поляков
9. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
I курс
Вступ до спеціальності
Етика ділових стосунків
Загальнотеоретична соціологія
Правила оформлення наукової документації
II курс
Економічна соціологія
Історія соціології
Методологія та програмування соціологічних досліджень
Основи конфліктології
Соціальна структура суспільства
Соціологічна думка в Україні
Соціологія освіти
Соціологія особистості
Соціологія підприємництва
III курс
Гендерна соціологія
Демографія і соціологія сім"ї
Зарубіжні соціологічні теорії ХХ ст.
Математичні методи в соціології.
Статистичні методи обробки соціологічної інформації на ПК
Новітні соціологічні теорії
Опитувальні методи в соціології.
Соціологічний аналіз документів Соціоекологія
Соціологія громадської думки
Соціологія релігії
Соціологія дитинства. Соціологія молоді.
IV курс
Електоральна соціологія
Методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін
Соціальна антропологія
Соціальна інженерія.
Соціологія управління
Соціальна політика
Соціологія соціальних змін
Соціологія права і девіантної поведінки
Соціологія культури
Соціологія політики
Соціологія массових комунікацій
Соціологія тілесності
Якісні методи в соціології
V курс
Етносоціологія
Методика викладання фахових дисциплін у вищій школі
Методологія соціального пізнання
Методологія та організація наукових досліджень
Організація роботи соціологічної служби
Соціальне конструювання в масовій культурі
Соціальне прогнозування
Соціокультурні модуси сучасних трансформаційних процесів
Соціологія ризику
Соціологія маркетингу
Соціологія міста
Соціологія соціа
