НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

3.1 Підготовка студентів до семінарських занять

Семінарські заняття є найважливішою формою навчання студентів. Вона відома ще з античних часів. В перекладі з латині “семінар” означає “розсадник”, “розсадник знань”. Завданнями семінарських занять є: стимулювання регулярного вивчення студентами тих або інших тем навчального курсу, закріплення знань, отриманих студентами під час лекцій і опрацювання літератури, перевірка рівня засвоєння знань, вироблення навичок усних виступів і ведення наукових дискусій.

Форма проведення семінарського заняття може бути різноманітною:

· семінар-бесіда /студенти відповідають на питання, що задає викладач/,

· семінар-колоквіум /у формулюванні та обговоренні питань беруть участь і викладачі і студенти/,

· семінар-симпозіум /обговорення та рецензування письмових рефератів і усних доповідей студентів/,

· семінар-диспут /вільна дискусія по заздалегідь наміченим найбільш гострим питанням теми/,

· семінар – контрольна робота /письмові відповіді студентів на запропоновані викладачем питання, тести / тощо.

Якщо в лекції найбільша активність притаманна викладачу, то на семінарських заняттях джерелом активності виступають студенти, що передбачає їх глибоку якісну підготовку. Починаючи підготовку до семінарського заняття, необхідно, передусім, ознайомитися з програмою і планом семінарського заняття. Виявивши коло основних питань, їх логічний зв'язок, доцільно скористатися методичними рекомендаціями до заняття і запропонованою літературою. Потім необхідно прочитати конспект лекції та відповідний розділ підручника або навчального посібника за темою семінару для виявлення загального змісту проблеми. Після цього доцільно прочитати рекомендовані першоджерела, і, нарешті, перейти до ознайомлення зі спеціальною літературою з теми, монографіями, статтями, даними соціологічних досліджень тощо. Не слід квапитись з негайним конспектуванням або ксерокопіюванням матеріалів. Це може призвести до механічного копіювання, переписування та зайвої витрати часу.

Наступним моментом є обдумування. Студенти повинні визначити основні теоретичні положення, думки авторів опрацьованих робіт, окреслити значення їх основних ідей для сучасності, визначити можливості їх використання під час висвітлення теми семінарського заняття.

Наступний момент – конспектування. Форма підготовки нотатків до семінарського заняття може бути довільною, її визначає сам студент на свій розсуд, виходячи з індивідуальних можливостей. Але необхідно ставитися до таких напрацювань, як до результатів Вашої аналітичної діяльності, які необхідно додати до конспекту і будуть використані ще не раз. Інший погляд на нотатки, що готуються «одноразово» - божевільне марнотратство.

Нотатки до семінару можуть мати повні відповіді на питання з урахуванням певного обсягу опрацьованої літератури або у форм тез, у яких матеріал наводиться стисло з виокремленням основних положень. Якість підготовки буде вищою, якщо буде складено простий або розгорнутий план відповіді.

Студент повинен готуватися до відповіді на всі питання семінарського заняття, але при цьому, доцільно зосередитися на одному як предметі своєї підготовки, з найбільш глибоким, ґрунтовним вивченням матеріалу. Деякі студенти помилково зосереджуються саме на власному виступі, тому продовжують готуватися до нього й під час семінару та не слухають інші виступи, а коли виступ відбувся –«відпочивають на лаврах» й не звертають увагу на будь яку іншу інформацію. Семінар, як форма навчання, протягом всього часу потребує від студента потужної аналітичної роботи щодо з’ясування означеної теми заняття. Для цього необхідно активно використовувати виступи інших студентів, які треба уважно слухати та одночасно робити записи основних положень, фіксувати моменти що потребують уточнення або зауважень на які звертається увага під час обговорення. Розгляд навчальних питань або проблем, що виносяться до обговорення на семінарі, обов’язково повинний закінчуватися фіксованими висновками до яких дійшов студент за допомогою аудиторії і викладача. Відсутність висновків – свідчення про те, що на семінарі Ви згаяли час. На цій підставі, виступи на семінарі не повинні перетворюватися на запам’ятовування або декламація «ксероксу» наукового тексту, а бути результатом аналізу студента цього тексту, тобто розкривати власне бачення студентом проблеми, що розглядається. Такою демонстрацією є власні висновки, як запорука формування наукового світогляду студента.

 

На семінарському занятті практикуються фіксовані виступи студентів у вигляді докладів, реферативних повідомлень, які обговорюються, при цьому, підготовка реферату має певний алгоритм. Вимоги і традиції вищої школи, щодо його оформлення розглядається у підрозділі 3.2.

 

 

3.2 Методичні рекомендації до написання рефератів

Слово "реферат" звичайно вживається в двох значеннях. Перше – доповідь на певну тему на основі критичного використання літературних та інших джерел. Друге – стисле викладення змісту наукової роботи, книги. Найчастіше на семінарських заняттях перевага віддається першому значенню терміну “реферат ”.

Студентський реферат – це письмова робота за певною науковою темою, яка готується на ґрунті вивчення документів, монографій, брошур, статей, особистісних спостережень. Реферативний метод сприяє формуванню у студентів навичок самостійної роботи з науковим матеріалом, вимагає його аналізувати, систематизувати та робити висновки. Головна цінність роботи над рефератом полягає у тому, що вона привчає майбутнього фахівця не переписувати та прагнути запам’ятати «готове», а сприяє придбанню «нового» знання та набуття навичок критичного і творчого підходу до будь-яких явищ та подій у суспільстві. Підготовка реферату та його оприлюднення (усний виступ) поглиблює знання студентів, поширює їхній кругозір, призвичаює логічно й творчо мислити, розвиває культуру мовлення.

Для початку роботи над рефератом необхідно вибрати тему. Найбільш актуальні теми можуть запропонувати викладачі кафедри соціології. Однак, можна сформулювати тему і самостійно. При цьому необхідно керуватися наступними міркуваннями: тема повинна бути пов'язана з проблемами, напрямами навчального курсу, містити інформацію, корисну для розширення кругозору, поглиблювати як власні знання, так і знання студентів групи.

Після визначення теми необхідно скласти попередній план реферату. Остаточний його варіант буде визначений після ознайомлення та опанування наукової літератури.

Достатньо трудомістким є наступний етап – підбір і робота з літературою. Підбирають літературу за допомогою каталогу в бібліотеках, якщо виникають труднощі, можна порадитися з викладачем. Існують різноманітні способи опрацювання відібраної літератури. Найбільш розповсюдженою є наступна послідовність дій:

§ необхідно ознайомитися зі змістом, виділити розділи, параграфи, які привернули увагу;

§ швидко проглянути матеріал;

§ прочитати його уважно і виділити відповідні частини тексту;

§ зробити виписки або скласти тези;

§ систематизувати отримані наробки.

Після цього можна скласти остаточний варіант плану реферату і розпочати його написання. Структура реферату є усталеною й складається з наступних компонентів:

1. Вступ, в якому обґрунтовується вибір теми реферату окреслюється актуальність і ступінь розробленості проблеми, обов’язково формулюється мета реферату.

2. Основна частина. В основній частині висвітлюється обрана тема, для цього можливо визначити два – три питання, що розкривають зміст проблеми, теоретичні положення, наводяться факти та результати соціологічних досліджень (з посиланням на джерело, статистичний матеріал тощо). Викладення матеріалу з наукових літературних джерел супроводжується їх обов’язковим аналізом та коментарем, які пропонуються у вигляді проміжних власних висновків.

3. Висновки. У висновках відбувається фіксація положень до яких дійшов автор під час вивчення означеної теми та написання реферату.

4. Список літератури, де вказується повна бібліографія джерел на які спирався автор під час написання реферату.

Важливим моментом написання реферату є його оформлення, яке робиться за певними правилами. Основні з них такі:

Реферат оформляється на стандартних аркушах (А4) друкованим текстом у півтора інтервали, у разі рукопису – розбірливим почерком.

Обсяг роботи у середньому 10-12 сторінок.

Нумерація сторінок проставляється у правому верхньому куті арабськими цифрами. Титульний аркуш включається до загального обсягу сторінок, але номер не ставиться.

Обов’язкові поля: з ліва – 2,5, з права – 1, з верху – 2, з низу – 2 сантиметри.

Реферат завжди має Титульний лист, на якому вказуються:

§ назва університету, факультету, кафедри;

§ назва теми реферату;

§ прізвище, ім'я, по-батькові виконавця,

§ місто, рік написання.

При цитуванні або наведені у тексті фактів та цифр необхідно вказувати джерело (робити посилання).

Список використаної літератури оформляється наскрізно, тобто по мірі появи цитат у тексті, або в алфавітному порядку. Літературні та інші джерела оформлюються у відповідності до загальних вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Загальні вимоги та правила складання» (Зразок оформлення списку літератури наводиться у підрозділі 3.9).

 

Науковий, творчий рівень реферату можна визначити за наступними критеріями:

- рівень самостійності автора у розкритті теми, логічність плану реферату та послідовність наведення матеріалу;

- використання останніх наукових досягнень у даному напрямку;

- розкриття специфіки питання, що вивчається;

- зв'язок теорії з сучасним життям;

- логічна послідовність тексту;

- критичність - наявність критичних зауважень;

- зв'язок порушеної проблеми з фаховою діяльністю;

- наведення автором особистісних спостережень;

- наявність власний висновків та рекомендацій;

- об’єктивність позиції автора реферату.

Важливими складовими роботи над рефератом є його написання та оформлення, що дозволяє вирішити проблеми фіксації (насамперед для себе) результатів власної пошукової діяльності та їх оприлюднення. Для цього дотримання правил оформлення надасть змогу стисло та зрозуміло ознайомити викладача та колег-студентів з результатами Вашої праці, полегшить вирішення задач публічного виступу.

Для того, щоб виступ був яскравим, визивав зацікавленість та бажання аудиторії його обговорювати, висловлювати свою думку, доповідач повинен дотримуватися певних рекомендацій оприлюднення реферату.

 

Рекомендації щодо оприлюднення реферату:

§ перед виступом необхідно опрацювати текст реферату, виділити опорні слова, визначення, головні ідеї, що полегшить чітке викладення змісту;

§ необхідно повідомити мету реферату, головну його ідею і пам'ятати про це під час виступу, акцентуючи увагу присутніх на висвітленні самих важливих проблем;

§ заздалегідь визначити термін виступу (як правило він не повинен перевищувати 7-10 хвилин), розподілити час на висвітлення окремих питань реферату та висновків;

§ обміркувати форму подання найбільш важливих питань, дискусійних моментів реферату (від висновків до аргументації або навпаки – від аргументації до висновків);

§ особливу увагу зосередьте на загальних висновках (у формі умовивід або постановки проблеми).

Оприлюднення реферату, як перевірка Ваших висновків і сформованих суджень – важливий крок у формуванні наукового світогляду студента.

3.3 Методичні рекомендації до написання контрольних робіт

Навчальним планом передбачається форма навчання - письмові контрольні роботи, яка ефективно сприяє організації та проведенню самостійної роботи студентів, з метою формування необхідних навичок набуття знань і проведення науково-пошукової роботи. Виконана контрольна робота є формою звітності про рівень підготовки студента.

 

Підготовка контрольних робіт

а) задачі контрольних робіт:

В контрольній роботі з суспільних дисциплін студент повинен самостійно відпрацювати одну з запропонованих кафедрою тем.

Виконання контрольної роботи покликано продемонструвати:

рівень засвоєння студентом наукових положень щодо розгляду проблеми яка розглядається;

бачення автором значення обраної теми;

вміння щодо самостійного вивчення першоджерел та критичного аналізу літератури;

навички щодо висвітлення основних питань та володіння науковою мовою;

вміння робити обґрунтовані висновки;

знання вимог щодо організації та оформлення результатів наукового пошуку.

 

б) порядок роботи над контрольною роботою:

Щоб написати контрольну роботу необхідно дотримуватися наступного алгоритму:

- ознайомитися з переліком запропонованих тем;

- обрати тему та узгодити план її виконання з викладачем за напрямком;

- з’ясувати предмет обраної теми;

- підібрати необхідну літературу, що розглядає обрану тему;

- ознайомитися з навчальними посібниками, що розкривають проблеми обраної теми, щоб отримати загальне уявлення про її місце у суспільному процесі;

- ознайомитися з книгами, монографіями, збірниками наукових статей та іншими періодичними науковими виданнями;

- скласти бібліографію обраної теми;

- скласти план висвітлення теми;

- підібрати необхідні для висвітлення теми матеріалів (бажано робити нотатки на окремих аркушах де вказане джерело, у такій спосіб легше систематизувати накопичений матеріал щодо висвітлення окремих питань порушеної теми та робити посилання на джерело;

- обов’язково контрольна робота закінчується висновками, де автор висвітлює результати вивчення питань та порушеної проблеми;

- оформити текст роботи у відповідності до встановлених вимог;

- в установлені терміни подати контрольну роботу на перевірку викладачу (контрольні роботи, що підготовлені студентами заочної форми навчання подаються на кафедру соціології не пізніше одного тижня до початку сесії).

*До того як подати контрольну роботу на перевірку викладачу, необхідно перевірити текст на правопис і орфографію, стилістичні помилки та зробити необхідні виправлення.

в) структурні складові контрольної роботи:

Контрольна робота обов’язково повинна бути пронумерована. Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Контрольна робота повинна бути надрукована. Вимоги до набору тексту наступні: текст послідовно набирається на одній стороні стандартного аркушу паперу формату А-4 (210х297 мм), 14 кеглем, шрифт Times New Roman, з інтервалом між строками 1,5, з полями: ліворуч – 3,0 см, праворуч – 1,5 см, згори і знизу – по 2 cм. Виділення у тексті «жирним» робляться лише у назві структурних елементів, інші виділення «жирним» або «курсивом», зміни у шрифтах - зайві та небажані.

Контрольна робота за обсягом не повинна перевищувати 15-18 сторінок (А-4) машинописного тексту і складається з наступних елементів:

1. Титульних аркуш (див. зразок у підрозділі 3.9)

2. «ЗМІСТ» - наводиться на наступній сторінці як план роботи з визначенням питань та початкових сторінок у тексті.

3. «ВСТУП» - коротко (на 1-2 сторінках) розкривається значення теми її наукова та практична актуальність, ступінь розробленості (повнота та всебічність висвітлення проблеми та її окремих сторін). Визначити об’єкт та предмет, мету та завдання роботи. Ці речі допомагають автору визначитися з напрямком наукового пошуку та висвітлюють глибину осмислення студентом обраної теми.

4. Основна частина контрольної роботи (складає дві третини від всього обсягу роботи) і передбачає змістовне розкриття порушеної проблеми. Текст основної частини роботи повинен бути структурно розбитий на частини, для цього можна виокремити питання (2-4 питання), вирішення яких допомагає автору висвітлити аспекти проблеми. Розподіл на питання обов’язково відбивається у «ЗМІСТІ». Початок викладення кожного нового питання за планом контрольної роботи повинен мати назву у відповідності до плану. Події та соціальні явища необхідно розглядати у розвитку, з урахуванням всієї сукупності фактів які розкривають зміст порушеної теми. Під час розгляду проблеми в основному необхідно використовувати новітні публікації, представляти різні точки зору, що наявні у вітчизняної та зарубіжної соціології. Бажано при написанні роботи застосовувати дискусійний стиль наведення матеріалу. У тексті обов’язково необхідні посилання на джерело де наводяться факти та погляди науковців. Можливо для ілюстрування тверджень роботи використовувати наочні матеріали: фото, малюнки, схеми, таблиці та ін., але треба пам’ятати, що наочність вторинна і тільки доповнює викладення матеріалу (вимоги щодо їх оформлення наводяться у підрозділі 3.8).

Розгляд кожного питання обов’язково повинен висвітлювати результати проведеного аналізу, закінчуватися висновками до яких дійшов автор при розгляді питання (вимоги щодо оформлення посилань та висновків наводиться у підрозділі 3.8).

5. «ВИСНОВКИ» (на 1-3 сторінках) складають головні висновки, як результат розгляду за всією темою. Висновки повинні бути конкретними та чітко висвітлювати умовиводи автора.

6. «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» складається лише з джерел, на які автор роботи посилається у тексті і є важливою та обов'язковою частиною роботи. Джерела наводяться обов’язково мовою оригіналу. Література у списку може групуватися або за появою у тексті посилань, або в алфавітному порядку (зразок оформлення бібліографії у списку літератури наводиться у підрозділі 3.9).

 

Контрольна робота не є механічним переписуванням джерел та публікацій інших авторів, а покликана висвітлити логіку розвитку поглядів та обґрунтування точки зору автора роботи. Виконана контрольна робота свідчить про здатність студента самостійно аналізувати порушену проблему та робити висновки. На цій підставі, контрольна робота оцінюється за наявність самостійного, творчого підходу студента до розгляду обраної ним теми.

У разі виникнення труднощів при виконанні контрольної роботи студенти можуть звернутися за допомогою до викладача. Під час консультації отримати поради та роз’яснення моментів які викликали труднощі при написанні контрольної роботи.