Формулюючи вимоги до знань та умінь майбутнього спеціаліста, можна зазначити, що він повинен:
а) знати:
Ø особливості і характеристики етапів діяльності оратора — закони винаходу думки, класифікації родів і видів ораторського виступу;
Ø методи розробки концепції виступу;
Ø критерії відбору проблем у темі, викриття протиріч у проблемі;
Ø загальні принципи побудови публічного виступу;
Ø способи викладення матеріалу виступу;
Ø способи активізації мислення аудиторії;
Ø культуру публічної промови;
Ø соціально-психологічні закони спілкування оратора і аудиторії;
Ø характеристику мови щодо акустико-фізіологічних позицій; принципи і способи проведення полеміки;
б) уміти:
Ø моделювати спілкування з різними людьми і аудиторіями в професійній діяльності;
Ø будувати тактику виступу і аргументації;
Ø знаходити і ліквідовувати логічні помилки публічного виступу;
Ø правильно підбирати і застосовувати інтонаційно-виразні засоби мовлення;
Ø різноманітити механізм наочності слова;
Ø знімати напруження перед виступом.
Таким чином, кожен оратор, усвідомлює він це чи ні, має три “обличчя”:
1) Це особа, яка професійно висловлюється про певний предмет, тобто має:
а) фундаментальні знання у певній галузі,
б) знання найбільш типових точок зору,
в) розуміння гострих проблем з предмета промови.
2) Це виразник громадської думки і вихователь: підкоряється при здійсненні ораторської діяльності принципам:
а) відповідності особистої поведінки тим ідеям, які він проголошує у своєму виступі;
б) єдності слова і справи;
в) неухильного дотримання етичних стосунків з аудиторією.
3) Це людина, яка не тільки досконало володіє прийомами доказовості ораторської майстерності, а також має наступні риси:
а) любов до істини;
б) ясність мислення й висловлювання,
в) емоційність;
г) повагу до аудиторії.
Всі ці сторони важливі в комплексі. Перші дві складають фундамент, підґрунтя, на якому можливе існування безпосередньо ораторських якостей. Розглянемо ці риси детальніше.
Мітингова промова звичайно має гостре політичне спрямування; вона злободенна, стосується суспільно - значимої, хвилюючої проблеми.Найчастіше на мітингах, виступає не один, а кілька ораторів - кожен із короткою промовою. Вона, як правило, гаряча, заклична; оратор звертається насамперед, до почуттів своїх слухачів.
Ділова промова вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не на емоційний її вплив, аргументованістю.
Звітна доповідь - це особливо важливий і відповідальний публічний виступ, адже доповідач зобов'язаний правдиво, об'єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій. Для цього потрібно чітко окреслити мету, характер і завдання доповіді; до кожного положення майбутньої доповіді необхідно дібрати переконливі факти, цифри, приклади, цитати; слід продумати й скласти загальний план доповіді, а до найважливіших пунктів цього плану підібрати й опрацювати фактичний матеріал; окремі положення загального плану потрібно пов'язати в одну струнку систему викладу, подбавши про зв'язки між частинами; хоча вся доповідь звичайно читається повністю або тезисно, її вступну та заключну частини належить написати повністю і прочитати попередньо кілька разів, щоб позбутися під час виступу невпевненості, розгубленості.
Лекція є формою пропаганди наукових знань. У ній, як правило, йде мова про вже вирішені наукові проблеми, до того ж більш загальні. Усі види лекцій об'єднують те, що вони несуть слухачам певну суму знань і є процесом спілкування між промовцем і слухачем.Дуже важливою для успіху лекції є її вступна частина, в якій - переконливо, дохідливо, цікаво — треба пояснити, чому тема лекції є актуальною і в ній необхідно розібратися, чому вона потрібна саме цій аудиторії. Не менш важлива ясність думки й послідовність викладу при переході від однієї смислової частини до іншої, чітке оформлення зачину й кінцівки кожної самостійної за змістом частини.
Наукова дискусія - це обговорення будь-якого сумнівного наукового питання. Найважливіше в науковій дискусії — точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу.Добре, якщо виступаючий уміє передбачити можливі контраргументи і вже у своєму виступі спробує спростувати їх.У середовищі вчених надзвичайно високо цінують час.
Ювілейна промова зазвичай присвячується якійсь даті (ювілеєві установи чи окремої особи). Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю, оскільки це своєрідний підсумок періоду діяльності. Якщо відзначається ювілей окремої особи, то промови звичайно короткі, урочисті, пафосні, а водночас і сердечні, дружні; у них - схвальні відгуки про ювіляра, добрі побажання. В таких промовах дуже бажані жарти, дотепні підкреслення якихось рис ювіляра, спогади про цікаві факти з його біографії. Манера виголошення - невимушена, безпосередня.
