Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
Мета курсу – сформувати національно – мовну особистість, ознайомити
студентів з нормами сучасної української мови в професійному
спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення
професійних документів; навчити їх професійної мови, збагатити словник
термінологічною, фаховою лексикою, підвищити загально мовний рівень
майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і
писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.
Предметом вивчення практичного курсу “Українська мова за
професійним спрямуванням” є мова фахової галузі. Тому звертається
багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій
певного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з
урахуванням двох аспектів: підвищення загально мовної культури
майбутніх спеціалістів і їх фахової мовної культури.
Мова як засіб професійного спілкування.
Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.
Мовні знання розцінюють як компоненти професійної підготовки. В одних професіях, особливо у сфері техніки, мова є головним засобом найменування приладів та предметів, в інших, переважно в гуманітарних наукових закладах, — засобом наукової, освітньої чи виховної роботи.
Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина навчається все своє життя.
Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головна ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.
Типи:
1. орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба)
2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити
3. лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
4. словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
5. морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
6. синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
7. стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
8. орфографічні норми (написання слів);
9. пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
Форми сучасної української літературної мови.
1. Усна (внутріішній молоноло, монолог, діалог, полілог тощо)
2. Писемна.
Поняття усного та писемного мовлення. Вимоги до усного і писемного мовлення.
Сучасна українська літературна мова існує у писемній та усній формах. Вони однаково важливі для суспільства, обом їм властиві мовні норми.
Усна форма літературної мови обслуговує поточні потреби спілкування в суспільстві між людьми, безпосередньо пов'язаними між собою. Це мова ділового спілкування науки, освіти, засобів масової інформації. Кількість учасників усного спілкування обмежена Розумінню усної мови сприяють: інтонація, тембр і сила голосу, дикція, паузи, міміка, жести та умови, у яких відбувається розмова.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної. політичної, наукової й культурної діяльності. Вона розрахована на сгіілкування з необмеженою кількістю осіб.
Вимоги до писемної мови - точність, послідовність і лаконічшсть викладу фактів, гранична чіткість у висловлюванні.
Так, у ділових паперах крім звань графіки, орфографіі, пунктуації, існують суворі правила їх побудови, вживання стійких словосполучень і вибору лексичних одиниць.
Писемній мові властиві як прості-, так складні речення, вживання їх -потреба повно розгорнути й оформити складну думку. Потрібні слова добирати доречно, з урахуванням знань і правил правописусу, вдалого вибору слова.
