При розгляді моральних засад діяльності слідчого необхідно виділити три види правил, які визначають поведінку слідчого при виконанні ним своїх функціональних обов'язків у кримінальному процесі: а) сутність, форма, зміст слідства; все це визначається процесуальними законами і основними положеннями матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного тощо); б) методи, прийоми і тактика розслідування, які дозволяють максимально ефектно, швидко і повно розкрити злочин і викрити винних; в) допустимість, законність застосування вищевказаних форм, прийомів і методів, тактики й особистої ініціативи слідчого з точки зору судової етики.
Відомо, що праця слідчого складна і відповідальна в силу того, що він знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю, зустрічається часом з активною протидією осіб, зацікавлених у тому, щоб спрямувати слідство хибним шляхом. За цих умов слідчий наділяється широкими владними повноваженнями, тобто правом одноособово вирішувати багато питань, що виникають у процесі слідства, за винятком тих, які вирішуються з санкції прокурора. Отже, на користь об'єктивності і оперативності, можливості гласності, прилюдної критики дій слідчого обмежені. І тут правомірно виникає питання: чи існують засоби для гарантії захисту прав людини в разі виникнення деформацій морально-професійної свідомості, які зустрічаються не так вже й рідко в нашій дійсності? Одним з найважливіших засобів виступає судова етика, значення якої полягає у тому, що вона дає обгрунтування для протистояння деформаціям морально-професійної свідомості. І значну роль тут відіграє світоглядна і етична підготовка майбутніх юристів, яка гарантує і утримує від помилок у майбутній слідчій практиці. Наприклад, слідчий, згідно з кримінальним законодавством, зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому те, що щире каяття або явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину є обставинами, що пом'якшують відповідальність, але слідчий не повинен використовувати такі роз'яснення як засіб морального тиску для того, щоб примусити людину визнати себе винною.
Узагальнюючи всі наші міркування, можна сформулювати визначення моральних засад професійної діяльності слідчого — це категорія судової етики в кримінальному судочинстві, яка означає сукупність норм, принципів, що виникають в результаті трансформації загальних вимог моралі відповідно до умов виконання його функціональних обов'язків при проведенні попереднього слідства, санкціонованих громадською думкою, особистим переконанням і виконуваних добровільно з метою підсилення боротьби зі злочинністю і захисту прав людини.
Одним із завдань судової етики є з'ясування сутності і змісту моральних засад професійної діяльності судді- Для вирішення цього завдання надзвичайно важливо знати роль, яку відіграє суд у системі органів юстиції. Суд як орган державної влади, як знаряддя справедливої відплати відповідно до вимог законності й моралі виконує важливу виховну функцію в суспільстві. У судовому засіданні, де до підсудного поставилися не лише як до злочинця, а й як до людини, де він сам переконався у справедливому вирішенні його справи, вже закладаються основи для його виправлення і морального перевиховання. Особливе місце суду в державі пояснюється тим, що правосуддя здійснюється тільки ним (судом), тільки він може визнати людину винною у злочині чи завершити своїм рішенням цивільну суперечку.
З точки зору професійної етики, авторитет суду значною мірою залежить від авторитету обраних у нього людей. Це означає, що суддям повинні бути притаманні життєва мудрість, поєднання високої професійної підготовки з моральною чистотою, громадянська мужність, непідкупність, загострене почуття справедливості. Важко переоцінити важливість цих якостей особистості взагалі, а тим більше — у випадках незаконного впливу на суддів, які все ще не рідкість у нашій дійсності. Тому моральні засади професійної діяльності судді виявляються головним чином у таких категоріях, як справедливість, неупередженість, безпристрасність, чесність, суддівська совість. Зміст моральних засад професійної діяльності судді складає сукупність норм, принципів загальних вимог моралі, трансформованих відповідно до специфічних умов виконання ним функціональних обов'язків у судовому процесі з метою його гуманізації, посилення захисту прав людини, виховання громадян у дусі дотримання законів. Відповідно до основних принципів, що стосуються незалежності судових органів, прийнятих на VII Конгресі ООН 1985 року, особи, відібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості та здібності.
