В умовах наявності інфляційних процесів в Україні, високих процентних ставок за користування кредитом, обмеженості коштів, які можуть бути відвернені з обороту для покриття кредитних сум особливе значення придбаває небанківське кредитування.
У процесі виробництва і реалізації часто не вистачає фінансових ресурсів для здійснення своєчасних розрахунків з постачальниками, виникає потреба у відстрочці платежу або комерційному кредиті. Комерційний кредит це угода між продавцем і покупцем, сприяюча прискоренню процесу реалізації і на основі цього отриманню закладеного в продукцію прибутку. Погашення комерційного кредиту може бути проведене підприємством за рахунок: оплати векселя, передачі векселя іншій юридичній особі, переоформлення комерційного кредиту на банківський. Вважається, що саме комерційний кредит був праотцем вексельного звертання. Серед особливостей комерційного кредиту треба відмітити наступні: тільки товарна форма, учасниками кредитування можуть бути не спеціалізовані банківські установи.
Позитивною характеристикою комерційного кредиту служать такі чинники:
- оперативність надання коштів в товарній формі;
- легкість оформлення кредитної угоди;
- сприяння розвитку кредитного ринку;
- надання підприємствам можливості маневрувати оборотними коштами.
До нестач комерційного кредиту відносять:
- обмеження у часі і розмірах;
- можливість впливу банків, які дисконтують векселі;
- високий рівень ризику для кредитора.
Комерційний кредит може бути наданий з фіксованим терміном погашення, з погашенням після фактичної реалізації позичальником, отриманих товарів, шляхом кредитування по відкритому рахунку. Саме останньому вигляду треба приділити увагу, оскільки він має в сучасних умовах тенденцію до розповсюдження і замінює таким чином вексельний кредит. Суть його в тому, що він надається покупцям продавцем через запис вартості проданих в кредит товарів. Маючи відритий рахунок підприємство закуповує товар без попередніх кредитних угод, на його замовлення товар негайно відвантажується, а оплата здійснюється у встановлені терміни згідно рахунка-фактури (після його отримання). Серед позитивів такої форми кредитування можна виділити: технічне спрощення оформлення в порівнянні з вексельною формою.
До комерційного кредиту можуть бути віднесені також торгові знижки з купованої вартості товару в певний період (знижки сконто), сезонний кредит (застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів в період проведення сезонного розпродажу), консигнація (застосовується при реалізації нових товарів, попит на які не визначений і оплата здійснюється тільки після реалізації, а у разі відсутності попиту товар повертається виробнику, продавцеві).
В економічному значенні лізинг виступає виглядом кредиту: лізингодавач надає користувачеві - лізингоотримувачу майно і отримує від цього прибуток у вигляді лізингової маржі, при цьому присутні умови терміновості, поворотності, матеріального забезпечення, платності. Тому лізинг можна назвати кредитом в товарній формі. Об'єктом лізингу є будь-яке майно, відносно якого немає обмежень по передачі в лізинг (не передаються в лізинг об'єкти держмайна, земельні дільниці і інші природні явища).
Звичайно учасниками лізингового кредитування є три сторони: лізингодавач (суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська організація, лізингова компанія, державні і місцеві органи), лізингоотримувач (юридичні і фізичні особи), постачальник лізингового майна (суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє обладнання, машини або передає власне майно - об'єкт лізингу - виробники обладнання, оптово-збутові організації, торгові фірми, власники майна).
Для укладення лізингової угоди лізингоотримувач подає в банк або лізингову компанію заяву, економічне обгрунтування лізингової угоди (бізнес-план), копії засновницьких документів, баланс за останній рік. Лізингодавач оцінює платоспроможність підприємства і у разі позитивного висновку про платоспроможність і ефективність цієї лізингової угоди направляє постачальнику заяву вбрання на придбання (виготовлення) об'єкта лізингу. При передачі майна в лізинг оформляються такі документи:
- акт прийняття-передачі майна лізингу в експлуатацію;
- лізинговий договір між лізингодавачем і лізингоотримувачем;
- договір на технічне обслуговування майна (якщо таке здійснює лізингодавач);
- лізингоотримувач на користь лізингодавача оформляє договір майнового страхування.
Як завершення розглянемо порівняльну характеристику банківського і лізингового кредиту:
| Ознаки | Банківський кредит | Лізинг |
| Міра фінансування основних фондів | Фінансує 60-70% вартості придбаних основних фондів | Фінансує 100 % вартості придбаних основних фондів |
| Забезпечення | Кредитор вимагає ліквідної застави вартістю не менше ніж 130-140% вартості кредиту | Заставою є сам об'єкт лізингу. |
| Право власності кредитора на об'єкт лізингу | Зберігає за собою заставне майно до повного погашення кредиту | Лізингоотримувач стає власником отриманого майна тільки після закінчення терміну договору і повної оплати лізингових платежів |
| Спосіб погашення боргу | У грошовій формі | У грошовій, товарній, змішаній |
| Розмір плати | % за кредит + сума основного боргу | Плата за банківський кредит + вартість основних фондів + лізингова маржа (прибуток лізингової компанії) |
Державне кредитування підприємств здійснюється шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим органам державної влади для фінансування через банківські установи: раніше початих новобудов виробничого призначення; технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств, пускових об'єктів і т.д. Умови надання державного кредиту:
- Об'єми державних кредитів доводять до Міністерств, відомств після затвердження Державної програми економічного і соціального розвитку держави.
- Перелік об'єктів, що фінансуються визначає Міністерство фінансів і подаєте його на твердження Кабінету Міністрів України на рік, який планується.
Терміни погашення обмежуються 3-5 роками. Початок погашення починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції і проводиться щоквартально.
- загальні (заява, зразки підписів посадових осіб);
- засновницькі (свідчення про реєстрацію, статут, засновницький договір);
- фінансові (ф.1, ф.2, ф. 5, довідка про стан поточного і валютного рахунку, довідка про кредити, отримані підприємством в інших банках);
- підтвердження забезпечення кредиту (договір застави, гарантія-поручительство третьої сторони, договір страхування);
- спеціальні (графік повернення кредиту і процентів, дозволу і ліцензій, контракти на експорт-імпорт продукції, договору оренди, інші);
- бізнес-план.
Підприємства України крім коштів Світового банку можуть отримувати кредити за рахунок коштів Агентства США по міжнародному розвитку, Фонду Євразія, коштів органів влади зарубіжних країн.
