Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів показує їх структуру. Структура оборотних коштів виражається звичайно через відсотковий уміст кожного елемента витрат у загальній їх вартості. Вона залежить від характеру виконуваних робіт, їх трудомісткості і матеріалоємності, ступеня механізації робіт, форм розрахунку з замовниками за виконані роботи і ряду інших чинників.
Останнім часом структура джерел формування оборотних коштів при терпіла великі зміни, і більшу питому вагу в даний час складають позикові кошти, у тому числі кредити банків і кредиторської заборгованості.
Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обертання для забезпечення безупинного процесу виробництва і реалізації продукції (рис. 6.2).
Оборотні кошти підприємства подані такими видами: оборотні кошти у виробничих запасах; оборотні кошти у виробництві; оборотні виробничі фонди (сфера виробництва); кошти (розрахунки).
Фонди обігу знаходяться в сфері обертання і складаються з таких елементів: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали; паливо; тара; запасні частини; малоцінні і швидкопсувні предмети; готова продукція; незавершене виробництво; напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів; кошти на рахунках, у банку й у касі; кошти в розрахунках; дебіторська заборгованість; готова продукція на складі, відвантажена.
На кожному конкретному підприємстві розмір оборотних коштів, їх склад і структура залежать від характеру і складності виробництва, тривалості виробничого циклу, вартості сировини, умов його постачання, прийнятого порядку розрахунків і т.п. У різноманітних галузях питома вага оборотних фондів у складі виробничих фондів підприємства неоднакова. Так, на підприємствах важкої промисловості вона нижче, ніж на підприємствах легкої промисловості.
Організація оборотних коштів на підприємстві включає визначення потреби в оборотних коштах, їх складу, структури, джерела формування і їх регулювання, управління використанням оборотних коштів.
 |
Рис. 6.2. Структура оборотних коштів
При визначенні статутного фонду підприємство самостійно встановлює плановий розмір оборотних коштів, необхідний для його виробничої діяльності, у виді нормативу. За рахунок власних джерел оборотні кошти формуються в розмірі постійних запасів, що не знижуються, і витрат, за рахунок позикових - при підвищеній потребі в оборотних коштах.
Потреба в останніх коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності постачань, невчасності надходження грошей за відвантажену продукцію.
Оборотні кошти підприємств класифікуються по трьом ознаках: у залежності від участі їх у кругообігу коштів; по методах планування, принципам організації і регулювання оборотних коштів; по джерелах формування оборотних коштів.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти підрозділяються на авансовані в:
− оборотні виробничі фонди;
− фонди обертання.
У залежності від методів планування оборотні кошти підрозділяються на:
− нормовані оборотні кошти;
− ненормовані оборотні кошти.
Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.
До нормованих оборотних коштів відносяться оборотні кошти у виробничих запасах, виробництві, у залишках готової продукції на складах підприємства.
Достатність оборотних коштів встановлюється на основі нормування витрат оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервності виробництва.
Норма оборотних коштів є не щось інше, як кількість днів, протягом яких оборотні кошти відвернені в матеріальні запаси, починаючи з оплати рахунку за матеріали і закінчуючи моментом їх передачі у виробництво. Вона містить у собі:
- транспортний запас, що визначається як різниця між часом вантажообігу і часом документообігу. (Документообіг - час на висилку розрахункових документів і решту їх у банк, час на опрацювання документів у банку, час поштового пробігу документів). На практиці його розмір визначається на основі фактичних даних за попередній рік;
- час на розвантаження, приймання і складське опрацювання матеріалів, що надійшли, визначається по факту;
- час на лабораторний аналіз матеріалів береться на основі хронометражу;
- час на підготування матеріалів до виробництва. Це відноситься до тих матеріалів, що не можуть відразу йти у виробництво (деревина - сушіння, зерно - опрацювання і т.п.);
- поточний складський запас. Він потрібний для забезпечення безперервності виробничого процесу між двома суміжними постачаннями матеріалів;
- гарантований (страховий) запас, необхідний на випадок непередбачених обставин. Він установлюється, як правило, у розмірі 50% поточного складського запасу.
Норма оборотних коштів по кожному виду матеріалів утворюється додаванням розрахованих вище днів запасу. Тому, щоб одержати норматив оборотних коштів у грошах, необхідно умножити отриману норму на середньодобові витрати даного виду матеріалів у гривнях. Потім ці приватні нормативи складаються. Отриманий загальний норматив треба поділити на сумарні середньодобові витрати. У результаті цієї дії визначається середня норма оборотних коштів за матеріалами. Аналогічно нормуються оборотні кошти, вкладені в допоміжні матеріали, паливо.
Далі розраховуються норми оборотних коштів, вкладених у запасні частини для ремонту, у малоцінні і швидкопсувні предмети, нормативи по незавершеному виробництву й у витрати майбутніх періодів (освоєння нової техніки, продукції).
При визначенні норми оборотних коштів на готову продукцію на складі враховуються час на підбирання і сортування виробів по замовленнях, упаковування і маркірування продукції, накопичення продукції до розміру партії відвантаження, доставку на станцію.
Норматив оборотних коштів обчислюється як множення оборотних коштів у днях на середньодобовий випуск товарної продукції по виробничій собівартості. Визначаються також норма і норматив оборотних коштів по товарах уже відвантажених але документи по яким ще не здані в банк.
Після всіх зроблених вище розрахунків обчислюється загальний норматив оборотних коштів по підприємству, що представляє собою суму нормативів по окремих елементах оборотних коштів. Середня норма оборотних коштів по підприємству визначається розподілом загального нормативу на одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості.
Розходження в тривалості виробництва продукції і забезпеченні відповідними матеріалами, затримки в оплаті при її продажу визначають нерівномірність у використанні оборотних коштів підприємства в частині їх розміру. Це пред'являє особливі вимоги до джерел їх формування.
Ненормовані оборотні кошти включають усі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.
По джерелах формування оборотні кошти підрозділяються на: власні і прирівняні до власних; залучені; інші.
Залучені кошти - це кошти, що знаходяться в тимчасовому користуванні в даного підприємства. Основну частину цих коштів складають кредити банків, що називаються позиковими коштами. До залучених коштів відноситься також кредиторська заборгованість. До складу інших джерел оборотних коштів входять різноманітні спеціальні фонди, утворені на підприємстві, які до їх витрачання можуть знаходитися в обороті підприємства і являють собою внутрішні фінансові ресурси.
Сформована в даний час система організації оборотних коштів побудована на таких принципах:
– по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів;
− по-друге, визначення планової потреби і напрямків розміщення оборотних коштів по окремих елементах і підрозділам. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, що забезпечив би безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгостроково чинних норм і щорічних нормативів);
− по-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосовуваних розрахунків);
− по-четверте, наявність раціональної системи фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів і розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства. Обсяг власних коштів відбивається в статутному фонді підприємства. При встановленні їх розміру виходять із мінімальної потреби в них для виконання плану виробництва, реалізації продукції і здійснення всіх розрахунків у встановлені терміни. Власні кошти, наприклад, у харчовій промисловості складають п'яту частину вартості всіх оборотних коштів. У процесі господарської діяльності підприємств утворюються ще деякі інші постійні джерела. Це перехідна заборгованість по заробітній платі і відрахування на соціальне страхування (унаслідок розірвання в термінах нарахування і виплати) тощо;
− по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу використовуваних коштів із метою прискорення їх оборотності.
Таким чином, структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, що виражається у відсотках. Ця структура може бути достатньо різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство.
