Форми фінансового контролю (попередній, поточний, наступний, обов’язковий, ініціативний). Методи фінансового контролю: документальні і натуральні

 

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форми його здійснення. Це є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійс­нення контрольних дій. Критерій розмежування форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування і використання фондів фінан­сових ресурсів.

При класифікації форм державного фінансового контролю важливо розуміти, що форма являє собою зовнішнє вираження контролю. Під формою державного фінансового контролю розуміють фактичний прояв змісту державного фінансового контролю, його економічної сутності в залежності

від періодичності та часу здійснення контрольних дій.

Формами фінансовою контролю є:

- попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку несумісний зі збитками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових прорахунків, безгосподарнос­ті, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка й підлагоджена система превентивного фінансового контролю, який є найефективнішою фор­мою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і пла­нування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Він здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань, уто­му числі на стадії розробки й прийняття законів та актів органів місцевого само­врядування у сфері фінансової діяльності, в першу чергу бюджетів на поточні роки. Прикладом попереднього фінансового контролю можна назвати парламент­ські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, що проводяться у Верховній Раді України за представленим Кабінетом Міністрів України проектом Основних напрямів бюджетної політики (Бюджетною резо­люцією).

У межах встановлених повноважень Рахункова палата України проводить експер­тизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших но­рмативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету і фінансів України. Також фахівці Рахункової палати аналізують і досліджують порушення і відхилен­ня бюджетного процесу, готують і вносять до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства в цілому.

Па мікрорівні прикладом попереднього фінансового контролю є процес розробки фінансових планів та кошторисів, кредитних та касових заявок; фінансових розді­лів бізнес-планів, складення прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність.

Цілями попереднього державного фінансового контролю є:

- попередження незаконних дій;

- забезпечення принципів державного фінансового контролю - ефективного, раціонального, економного обґрунтування;

- усунення безгосподарності;

- попередження нецільового та неефективного використання державного та комунального майна;

- заподіяння економічної, політичної та соціальної шкоди державі;

- попередження порушення законодавчих актів.

Попередній фінансовий контроль має фактичний характер застосування, тобто не застосовується контролюючими суб’єктами в визначених повноваженнях до моменту порушення фінансової дисципліни.

- поточний контроль, що проводиться в короткі проміжки часу в процесі здійс­нення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.). Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентари­зацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати. Він має систематичний характер і справляє найбільший вплив на процес формування й використання фінансових ресурсів.

Особливостями мети поточного державного фінансового контролю є:

- визначення фактичних відхилень від затверджених норм та нормативів, оперативне попередження їх на стадії формування фінансових операцій;

- досягнення принципів державного фінансового контролю: раціональності, цільового характеру, економічної ефективності;

- визначення додаткових можливостей для формування та використання фінансових ресурсів.

Даний вид державного фінансового контролю покликаний знизити рівень порушень фінансової дисципліни в процесі реалізації фінансових відносин. Він носить репресивний характер та має широку сферу застосування.

Поточний державний фінансовий контроль здійснюють органи безпосереднього управління фінансово-господарською діяльністю.

- наступний (ретроспективний) контроль, що характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади по­переднього й поточного контролю. Цей контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних облі­ку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають і факти­чні справи, дійсна наявність грошових засобів і матеріальних цінностей. Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити позитивні та не­гативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати накопичений досвід, об’єктивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

Даний вид державного фінансового контролю може мати зовнішній та внутрішній характер. Він дозволяє не лише визначити стан дотримання фінансової дисципліни, але й причини її порушення, а також визначити заходи, які необхідно здійснити для усунення даних причин у майбутньому.

Тому весь процес контролю має цілепокладаючий характер, спрямований на забезпечення реалізації принципів державного фінансового контролю загалом.

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фі­нансовий контроль взаємно пов’язані й доповнюють один одного. Попередній конт­роль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінан­сово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв’язку робить фінансо­вий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

Також за формами проведення фінансовий контроль поділяють на:

- ініціативний, який здійснюється на підставі рішень суб’єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, у першу чергу аудиторських організацій. Його метою є перевірка додержання господарюючим суб’єктом фі­нансової дисципліни та оптимізація руху фінансових потоків, економія ресурсів та, як правило, мінімізація оподаткування.

- обов'язковий, який здійснюється переважно за участю органів державної або місце­вої влади, хоч у деяких випадках може передбачати участь і недержавних фінансо­вих контролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредитних установ). Він проводиться на підставі встановлених чинним законодавством вимог та компетен­ції уповноважених органів (наприклад, органів Державної податкової служби або Контрольно-ревізійної служби України, для яких, зокрема, передбачені терміни проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності під­контрольних суб’єктів). Підставою проведення обов’язкового контролю можуть бути і рішення компетентних державних органів (суду, прокуратури, інших орга­нів держави) з метою з’ясувати додержання законності, встановлення істини в ході судового слідства.

Особливе місце у фiнансовому контролі належить методам фiнансового контролю. Метод походить від грецького methodos - дослiдження - це спосiб дослiдження, який визначає пiдхiд до об’єктiв, що вивчаються.

При визначенні методів державного фінансового контролю визначається сукупність засобів або теоретичних та практичних операцій з його організації. До методів державного фінансового контролю належать визначені способи (прийоми), що використовуються при реалізації його функцій відповідними суб’єктами.

Методи фiнансового контролю рiзноманiтнi й залежать від пiдконтрольного суб’єкта, об’єкта контролю, правового статусу суб’єкта фiнансового контролю, мети i завдань, якi вiн перед собою ставить при здiйсненнi контрольних дiй.

В основу класифiкацiї фiнансового контролю за методами можна покласти джерело iнформацiї, що використовується суб’єктами фінансового контролю. Беручи за основу цей критерiй, можна видiлити фактичний (натуральний) та документальний контроль. Документальний контроль полягає у вивченнi, аналiзi, систематизації вiдповiдної документацiї, на пiдставi якої дослiджується сутність та достовiрнiсть фінансово-господарської дiяльностi пiдконтрольного суб’єкта.

Джерелами iнформацiї для документального контролю є первиннi документи, облiковi реєстри, кошториси, різноманітні форми бухгалтерської, статистичної та iншої звiтностi, iнша документацiя. Порядком проведення iнспектування державною контрольно-ревiзiйною службою (затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 550 вiд 20.04.2006) до об’єктiв документальної перевiрки (це предмет контролю) вiднесено установчi, фiнансовi, бухгалтерські (первиннi i зведенi) документи, статистична та фiнансова звiтнiсть, господарськi договори, розпорядчi та iншi документи пiдконтрольного суб’єкта, пов’язанi з плануванням i провадженням фінансово-господарської дiяльностi, веденням бухгалтерського облiку, складенням фiнансової звiтностi.

До основних способiв або прийомiв документального контролю необхiдно вiднести:

- формальну перевiрку документацiї, основною метою якої є встановлення наявностi всiх реквізитів у документах, своєчаснiсть їх складання, наявнiсть пiдписiв вiдповiдальних осiб тощо;

- арифметичну перевiрку, цiллю якої є оцiнка правильностi пiдрахункiв у документах, узгодження нарахувань i утримувань тощо;

- юридична або нормативна оцінка (нормативно-правова перевiрка) документацiї передбачає визначення вiдповiдностi операцiй, що вiдображенi в документах, чинним нормативно-правовим актам, положенням, стандартам тощо;

- зустрiчну перевiрку документiв, яка здiйснюється шляхом зiставлення їх з однотипними або другими примiрниками цих же документiв, iз взаємопов’язаними документами, що знаходяться на об’єктi контролю, або у його структурних пiдроздiлiв, пiдприємств, установ, органiзацiй, з якими вiн має господарські чи iншi зв’язки;

- економiчна перевiрка передбачає використання методiв аналiзу з метою встановлення необхiдностi, рацiональностi, ефективностi та доцiльностi вiдповiдних операцiй;

- експертна перевiрка документiв доповнює зазначенi вище перевiрки, полягає у залученнi до неї вiдповiдних фахівців-експертiв з питань, якi потребують дослiдження, що надають експертний висновок у разi виявлення у документах ознак пiдробки.

За результатами документального контролю формулюються висновки щодо вiдповiдностi документацiї, яка є в пiдконтрольного суб’єкта, чинним нормативно-правовим актам, встановленим вимогам, правильностi вiдображення в нiй операцiй, що здiйснювалися, пiдрахункiв тощо.

Фактичний контроль полягає у встановленнi дiйсного, реального стану пiдконтрольного суб’єкта шляхом вимiрювання, зважування, пiдрахунку, перерахунку, застосування контрольних обмiрiв тощо. Об’єктами такого контролю можуть бути готiвковi грошi в касi, матерiальнi цiнностi, вироблена продукцiя, основнi засоби тощо.

Методичними прийомами фактичного контролю є:

- контрольнi обмiри виконаних робiт (проводяться з метою фактичного визначення обсягу робiт, їх вартостi, правильності вiдображення у документах, правильностi списання матеріалів тощо);

- лабораторнi аналiзи (застосовуються з метою визначення якостi матерiалiв, сировини, готової продукцiї, виконаних робiт);

- контрольнi запуски у виробництво (проводяться з метою встановлення фактичних витрат матерiалiв, сировини);

- контрольнi аналiзи готової продукцiї (сприяють визначенню якостi готової продукцiї);

- отримання письмових пояснень (надання письмових пояснень вiдповiдальних осiб у разi необхідності з’ясування певних обставин).

Порядком проведення iнспектування державною контрольно-ревiзiйною службою (затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 550 вiд 20.04.2006) до об’єктiв фактичної перевiрки вiднесено грошовi суми, цiннi папери, бланки суворої звiтностi, оборотнi i необоротнi активи, iншi матерiальнi i нематерiальнi цiнностi.

Розходяться позицiї вчених i щодо iнших видiв методiв фiнансового контролю. Деякi науковцi вказують тiльки на iснування ревiзiї, iншi до методiв контролю вiдносять лiчильну перевiрку балансiв, аналiз фінансово-господарської дiяльностi, документальну ревiзiю, зазначаючи, що кожен з цих методiв подiляється на певнi способи.