Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок

Процес навчання складається з трьох функцій: освітня, розвиваюча, виховна.

Освітня покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань системи. Освітня функція складається з трьох компонентів: знання, уміння, навички.

Знання – це узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді правил, теорем, якими володіє наука.

Типи: теоретичні і фактичні (одиничні поняття - цифри).

Серед знань, що мають засвоїти учні особлива роль належить тим, які будуть використовуватись на практиці. Освітня функція повинна забезпечити повноту знань, основні ідеї, системність знань, дієвість знань тощо.

Уміння – це здатність на належному рівні виконувати певні дії:

° Первинні – неавтоматизовані дії підпорядковані певному правилу;

° Вторинні – це дії, які принципово не можуть бути автоматизовані, тому що не мають правила і передбачають елементи творчості (написання елементів букв, які згодом стають навичкою письма).

В.О.Сухомлинський казав: «Кожен учень за роки навчання у середній школі повинен оволодіти такими вміннями»

Психологи відзначають, що у дітей 6-річного віку достатньо розвинуте мислення, воно переважно наочне. Увага, пам'ять, уява – переважно мимовільні, однак уже помітні тенденції до виникнення довільної.

Багато сучасних дітей виховуються в умовах одно дітної сім¢ї. Це ускладнює умови їх соціалізації, збіднює внутрішнє життя в усіх його вимірах.

Під впливом навчання у молодших школярів розвивається теоретичне мислення, тобто вони засвоюють наукові поняття.

Характеристична риса – підвищена чутливість, здатність глибоко й болісно переживати.

Навичка -це автоматизована дія, яка виконується раціонально, швидко і точно.

Розрізняють теоретичні і практичні правила.

В Сухомлинський вважав, що за роки навчання в середній школі учень повинен оволодіти такими загальними навичками і вміннями:

1) спостерігати явища навколишнього світу;

2) думати, зіставляти, порівнювати, дивуватися;

3) висловлювати міркування про те, що учень бачить чи спостерігає;

4) вільно, виразно читати;

5) Вільно, швидко, грамотно писати;

6) Виділяти у прочитаному логічно завершені частини;

7) Знаходити необхідну літературу з питання, що цікавить;

8) Робити попередній аналіз тексту у процесі читання;

9) Слухати вчителя і вести стисло конспект, його розповідати;

10) Читати текст і слухати інструктаж вчителя;

11) Написати твір «Розповісти про побачене навколо себе»

Розвиваюча сприяє розвитку мислення, формування волі, емоційної, чуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів, здібностей.

Під час навчального процесу вчитель сприяє розвитку в учнів волі та наполегливості(обмірковує проблемні ситуації, завдання, теми дискусій тощо); розвиває їхні емоції – здивування, радість, цікавість, парадоксальність, переживання (продумує, коли і як створити необхідні ситуації).

Виховна – важлива функція діяльності вчителя, який виховує підростаюче покоління насамперед у процесі навчання. У процесі навчання формуються такі моральні якості, як почуття обов’язку і відповідальності, дружби і колективізму, доброти і гуманізмі, активна позиція щодо навчання і життя взагалі, а також якості, необхідні майбутньому працівникові будь-якої галузі виробництва: вміння планувати свою роботу, добирати прийоми її виконання, контролювати себе, раціонально використовувати час.

Реалізація освітньої, розвиваючої та виховної функцій залежить від таких чинників:

ü Використання змісту навчального матеріалу;

ü Добору форм, методів і прийомів навчання;

ü Забезпечення порядку і дисципліни на уроці;

ü Використання оцінок;

ü Особи вчителя, його поведінки, ставлення до учнів.

 

Етапи засвоєння знань.

Щоб навчитися керувати навчальною діяльністю учнів, необхідно – знати основні етапи оволодіння знаннями:

1.Постановка пізнавальних завдань

- виховує в учнів бажання оволодіти певними знаннями

- визначає значення нового матеріалу для учнів, тому що вчитель використовує ігрові матеріали щоб зацікавити учнів до нових знань.

2.Сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності та розвиток спостережливості і уяви школярів.

Сприймання – це відображення у свідомості дитини окремих властивостей предметів, що діють на органи чуттів. Буває безпосереднє і опосередковане сприймання навчального матеріалу.

3.Осмислення та узагальнення, розвиток абстрактного мислення.

Осмислення та узагальнення навчального матеріалу пов’язане з утворенням понять, поглибленим розумінням навчального матеріалу, формування абстрактного мислення.

4.Усвідомлення знань

- необхідно аналізувати явище;

- складати цілісну картину;

- абстрактно мислити і узагальнювати навчальний матеріал;

- підтверджувати правила прикладами;

- всебічно перевіряти правильність правила.

5.Закріплення ЗУН, розвиток пам’яті.

Закріплення знань може бути:

- первинне (здійснюється в ході пояснення);

- узагальнююче (проводиться в кінці пояснення);

Вимоги до закріплення:

- задачі та вправи повинні викликати інтерес;

- використовувати наочність;

- чітка постановка запитань до учнів.

6. Застосування знань на практиці.

Робота на пришкільній ділянці, в майстернях, написання диктантів, творів.

7. Аналіз результатів навчання, контроль і самоконтроль за знаннями.

Все це проводить ся постійно через індивідуальне опитування, тематичний, тестовий контроль програмовий контроль за знаннями учнів.

 

Принципи навчання.

Принципи навчання – це основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи. Першу спробу створення цілісної системи принципів навчання здійснив Я.А.Коменський. Дістерверг розглядав їх як вимоги до змісту навчання, до учителів і учнів.

- науковості;

- систематичності і послідовності навчання;

- доступності;

- зв’язку навчання з життям;

- свідомості й активності учнів – визначає головне спрямування навчальної діяльності;

- наочності;

- Міцності засвоєння знань;

- свідоме і ґрунтовне засвоєння знань;

- індивідуального підходу до учнів;

- емоційності навчання – повинно викликати почуття.

Правила навчання – лаконічні вимоги-рекомендації до викладацької діяльності учителя. (Н.: Коменський «Золоті правила», «Від близького до далекого», «Від простого до складного», «Від загального до часткового»). Дістерверг у «Керівництві для освіти німецьких вчителів» наводить 33 правила, які розкривають вимоги до умов організації навчання.