Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття

Суспільна роль вчителя у вихованні підростаючого покоління. Професійні якості учителя

Дуже високо ціняться вчителі своєю інтелігенцією. як говорили відомі люди-учитель

повинен бути чесним, добродійним, трудолюбивим, наполегливим, любить свою роботу, будить в дітях інтерес до знань. Кожен думав по іншому, але всі вважали, що від учителя залежить майбутнє дитини. Також учитель повинен бути справедливим, його порівнювали з сонячним промінчиком, якщо вчитель любить не тільки свою роботу, а ще і любить дітей, то тоді він вже справжній вчитель. Раніше вчителям наділялася велика увага, честь і велика слава вже не така як тепер, тому що раніше робота учителя була самим життям і постійною роботою над собою. Учитель - справжній майстер. Учителю в руки віддають саме дорогоцінне - це дітей, свою надію, своє майбутнє. Учитель - гордість народу.

Учитель повинен уміти:

- аналізувати ту чи іншу ситуацію;

- виявляти рівень знань учнів;

- планувати свою роботу на уроках та поза уроками;

- прогнозувати результати знань і можливі труднощі та помилки.

Вислови відомих педагогів:

Коменський - «а найкращі з людей хай будуть вчителями»;

Ушинський -«Справа вчителя скромна з виду - одна з найбільших значних справ в історії»;

Сухомлинський «Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний, духовний світ людини». Професійні якості вчителя:

- громадянська позиція вчителя;

- любов до дітей

- тактовність

- взаєморозуміння

- виразність мови

- винахідливість

- зібраність

- акуратність

- справедливість

- вміти пояснити.

 

Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

У середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці. Однак у міських школах дедалі частіше працювали люди зі спеціальною освітою.

У Давньоруській державі педагогів називали «майстрами». Ними були і дяки з піддячими, і священні послужителі, і мандрівні дидакали.

Предмет і основні критерії педагогіки.

Педагогіка досліджує виховання, яке є складним і багатогранним процесом підготовки людини до повноцінного життя в суспільстві.

Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільство.

Виховання як суспільне явище зародилося у зв’язку з практичною потребою пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва.

Уже в первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчали хлопців полюванню. Виховання зберегло свою специфіку і в наступних суспільно-економічних формаціях.

На всіх етапах розвитку людського суспільства виховану діяльність «обслуговує» педагогічна наука, яка має такі функції:

· Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів, спадкоємності поколінь, входження в суспільне життя;

· Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання.

Предметом педагогіки є виховання людини.

Виховання виникло з появою людського суспільства і без виховання суспільство існувати не може.

Передача життєвого досвіду молодшому поколінню відбувається в процесі виховання.

Первісне суспільство. В первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчання хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади.

Рабовласницьке суспільство. У рабовласницькому суспільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників – тримати зброю, силі і спритності.

Феодальне суспільство. За феодалізму діти феодалів здобували військово-фізичне виховання, а діти духівництва – релігійно-церковне. Дітям ремісників – елементарну трудову, фахову підготовку, спершу в межах домашнього виробництва, а згодом у цехах та гільдійських школах.

Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами є: закон обов’язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення поколінь.

Виховання у широкому педагогічному значенні – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу, закладу. Цілеспрямована виховна діяльність педагога спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів. Спеціально організований процес, що передбачає формування в особистості певних якостей, умінь, навичок, її розвитком.

Як і кожна наука педагогіка має свої поняття або педагогічні категорії. До них відносять:

° Навчання

° Виховання освіта

° Самоосвіта

° Самовиховання

Важливою категорією педагогіки є навчання. Це процес засвоєння учнями знань, умінь і навичок, вплив на її свідомість та поведінку, процес активної пізнавальної діяльності та всебічного розвитку особистості. Навчання завжди виховує і керівна роль у навчанні належить учителеві.

Виховання вживається в широкому соціальному, педагогічному та у вузькому значенні.

Виховання в широкому значенні – це цілеспрямований, організаційний процес формування фізичних духовних сил особистості, підготовку їх до життя, активної участі в трудовій діяльності під впливом факторів середовища: навчально-виховних закладів, сім¢ї, громадськості та ін. В поняття виховання входить і навчальна освіта.

Виховання у вузькому значенні – це цілеспрямований вплив виховання на вихованців з метою формування рис і якостей, необхідних даному суспільству.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним і визначається формуванням особистості, конкретної держави.

Освіта – це процес і результат засвоєння учнями певної суми умінь, знань і навичок, формування наукового світогляду, моральних якостей, пізнавальних інтересів і здібностей.

Самоосвіта – це систематична пізнавальна діяльність людини, спрямована на задоволення потреб у власних знаннях.

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання потребує від людини різнобічних знань самої себе, вміння оцінювати об’єктивно свою поведінку.