Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 


Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття




Суспільна роль вчителя у вихованні підростаючого покоління. Професійні якості учителя

Дуже високо ціняться вчителі своєю інтелігенцією. як говорили відомі люди-учитель

повинен бути чесним, добродійним, трудолюбивим, наполегливим, любить свою роботу, будить в дітях інтерес до знань. Кожен думав по іншому, але всі вважали, що від учителя залежить майбутнє дитини. Також учитель повинен бути справедливим, його порівнювали з сонячним промінчиком, якщо вчитель любить не тільки свою роботу, а ще і любить дітей, то тоді він вже справжній вчитель. Раніше вчителям наділялася велика увага, честь і велика слава вже не така як тепер, тому що раніше робота учителя була самим життям і постійною роботою над собою. Учитель - справжній майстер. Учителю в руки віддають саме дорогоцінне - це дітей, свою надію, своє майбутнє. Учитель - гордість народу.

Учитель повинен уміти:

- аналізувати ту чи іншу ситуацію;

- виявляти рівень знань учнів;

- планувати свою роботу на уроках та поза уроками;

- прогнозувати результати знань і можливі труднощі та помилки.

Вислови відомих педагогів:

Коменський - «а найкращі з людей хай будуть вчителями»;

Ушинський -«Справа вчителя скромна з виду - одна з найбільших значних справ в історії»;

Сухомлинський «Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний, духовний світ людини». Професійні якості вчителя:

- громадянська позиція вчителя;

- любов до дітей

- тактовність

- взаєморозуміння

- виразність мови

- винахідливість

- зібраність

- акуратність

- справедливість

- вміти пояснити.

 

Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

У середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці. Однак у міських школах дедалі частіше працювали люди зі спеціальною освітою.

У Давньоруській державі педагогів називали «майстрами». Ними були і дяки з піддячими, і священні послужителі, і мандрівні дидакали.

Предмет і основні критерії педагогіки.

Педагогіка досліджує виховання, яке є складним і багатогранним процесом підготовки людини до повноцінного життя в суспільстві.

Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільство.

Виховання як суспільне явище зародилося у зв’язку з практичною потребою пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва.

Уже в первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчали хлопців полюванню. Виховання зберегло свою специфіку і в наступних суспільно-економічних формаціях.

На всіх етапах розвитку людського суспільства виховану діяльність «обслуговує» педагогічна наука, яка має такі функції:

· Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів, спадкоємності поколінь, входження в суспільне життя;

· Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання.

Предметом педагогіки є виховання людини.

Виховання виникло з появою людського суспільства і без виховання суспільство існувати не може.

Передача життєвого досвіду молодшому поколінню відбувається в процесі виховання.

Первісне суспільство. В первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчання хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади.

Рабовласницьке суспільство. У рабовласницькому суспільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників – тримати зброю, силі і спритності.

Феодальне суспільство. За феодалізму діти феодалів здобували військово-фізичне виховання, а діти духівництва – релігійно-церковне. Дітям ремісників – елементарну трудову, фахову підготовку, спершу в межах домашнього виробництва, а згодом у цехах та гільдійських школах.

Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами є: закон обов’язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення поколінь.

Виховання у широкому педагогічному значенні – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу, закладу. Цілеспрямована виховна діяльність педагога спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів. Спеціально організований процес, що передбачає формування в особистості певних якостей, умінь, навичок, її розвитком.

Як і кожна наука педагогіка має свої поняття або педагогічні категорії. До них відносять:

° Навчання

° Виховання освіта

° Самоосвіта

° Самовиховання

Важливою категорією педагогіки є навчання. Це процес засвоєння учнями знань, умінь і навичок, вплив на її свідомість та поведінку, процес активної пізнавальної діяльності та всебічного розвитку особистості. Навчання завжди виховує і керівна роль у навчанні належить учителеві.

Виховання вживається в широкому соціальному, педагогічному та у вузькому значенні.

Виховання в широкому значенні – це цілеспрямований, організаційний процес формування фізичних духовних сил особистості, підготовку їх до життя, активної участі в трудовій діяльності під впливом факторів середовища: навчально-виховних закладів, сім¢ї, громадськості та ін. В поняття виховання входить і навчальна освіта.

Виховання у вузькому значенні – це цілеспрямований вплив виховання на вихованців з метою формування рис і якостей, необхідних даному суспільству.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним і визначається формуванням особистості, конкретної держави.

Освіта – це процес і результат засвоєння учнями певної суми умінь, знань і навичок, формування наукового світогляду, моральних якостей, пізнавальних інтересів і здібностей.

Самоосвіта – це систематична пізнавальна діяльність людини, спрямована на задоволення потреб у власних знаннях.

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання потребує від людини різнобічних знань самої себе, вміння оцінювати об’єктивно свою поведінку.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1751 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Велико ли, мало ли дело, его надо делать. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2552 - | 2197 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.