Процедура судового розгляду 4 страница

742 _______________________________________________________

гроші, цінності та інші речі, набуті протиправним шляхом, що підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі. Речові докази повинні бути подані в суд для огляду в запакованому вигляді згідно з встановленими правилами. Весь процес огляду речових доказів відображається в журналі судового засідання та шляхом фото- і відеозапису.

2. В ході судового розгляду дослідження речових доказів може бути здій­
снене у будь-який його момент за клопотанням сторони кримінального прова­
дження або за ініціативою суду.

3. Перед початком дослідження речових доказів головуючий повинен ого­
лосити, який саме речовий доказ буде оглядатися, одночасно роз'яснюючи учас­
никам огляду їх право звертати увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з
річчю та її оглядом. Першим здійснює огляд речових доказів суд, а потім інші
учасники судового розгляду. Особливості речових доказів, на які звернули ува­
гу сторони кримінального провадження і суд, що, на їх думку, мають значення
для вирішення справи, відображаються в журналі судового засідання.

4. Якщо речові докази не можна доставити в судове засідання та за наявності
клопотання сторін або з власної ініціативи суд може провести огляд речового до­
казу за місцем його розташування. У такому разі огляд речових доказів відбуваєть­
ся за правилами, встановленими для проведення огляду місцевості, приміщення,
речей та документів (див. ст. 237 КПК). Проведення огляду таких речових доказів і
його результати відображаються в протоколі огляду речового доказу судом на місці.

5. Протокол огляду речових доказів, складений під час досудового розслі­
дування, може бути долучений до матеріалів кримінального провадження і до­
сліджений у випадку неможливості тривалого зберігання товарів або продукції,
що підлягає швидкому псуванню. Одночасно з протоколом повинні бути дослі­
джені матеріали фотозйомки і відеозапису та інші носії інформації, які відобра­
жають речові докази. У разі виявлення невідповідностей відображення обста­
вин стосовно речових доказів у протоколах і їх безпосередньому дослідженні
головуючий за власною ініціативою або за клопотанням сторін судового про­
вадження приєднує такий протокол до матеріалів кримінального провадження і
з'ясовує причини такої ситуації шляхом проведення процесуальних дій.

6. Пред'явлення речових доказів свідкові, потерпілому чи обвинувачено­
му повинно відбуватися як під час, так і після проведення їх допиту. У разі
необхідності для надання допомоги у дослідженні речових доказів можуть бути
залучені експерти чи спеціалісти, що їх оглядали. Учасники судового прова­
дження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, по­
терпіли, обвинуваченим, експертам і спеціалістам.

Стаття 358. Дослідження документів

1. Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвід­чені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні

_____________________ 743

за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.

2. Учасники судового провадження мають право ставити запитання
щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам.

3. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або
наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для
ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники
судового провадження мають право просити суд виключити його з числа
доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити від­
повідну експертизу цього документа.

 

1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації
матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових зна­
ків, звуку, зображення тощо відомостей, які можуть бути використані як докази
фактичних обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Документи є процесуальним джерелом доказів. У кримінальному провадженні
лише той документ відповідає вимогам належності, якщо він прямо чи непрямо
підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у
кримінальному провадженні (див. ст. 91 КПК), та інші обставини, які мають
значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недосто-
вірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, отриманих
у встановленому законом порядку.

2. До документів, за умови наявності в них відомостей, що встановлю­
ються під час кримінального провадження, належать: а) протоколи слідчих
(розшукових) дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за до­
помогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; б) матеріали фото­
зйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі елек­
тронні); в) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального
провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду
на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; г) висновки ревізій
та акти перевірок; ґ) матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про проти­
правні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з
дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

3. Всі ці документи за рішенням суду повинні бути долучені до матеріалів
кримінального провадження, оскільки в них викладені і посвідчені відомості,
що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального прова­
дження.

4. За ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження
документи повинні бути оголошені в судовому засіданні та пред'явлені для озна­
йомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності іншим учас­
никам кримінального провадження в будь-який момент судового розгляду. До­
кумент може оголошуватися повністю або лише в частині, яка стосується справи.

5. Сторони кримінального провадження, потерпілий зобов'язані на­
дати суду оригінал документа. Наданий стороною документ спочатку
пред'являється для ознайомлення іншій стороні, яка повинна висловити своє
ставлення стосовно необхідності долучення його до матеріалів провадження,
і тільки після цього допустимо його огляд та оголошення. У випадках, коли це
особисті документи - паспорт, свідоцтво, водійські права тощо, до справи до­
лучаються їх копії. Якщо суду надано дублікат документа, який виготовлений
гаким само способом, як і його оригінал, суд може визнати його як оригінал
документа.

6. Якщо документ є великим за своїм обсягом, що може створити відпо­
відні незручності у його дослідженні під час судового розгляду, сторона кримі­
нального провадження, потерпілий мають право надати витяги, компіляції та
узагальнення цих документів. У разі необхідності на вимогу суду зобов'язані
надати документ у повному обсязі. Під час дослідження документа він може
бути оголошений повністю або частково, залежно від обставин, які на той мо­
мент досліджуються у судовому провадженні або на що вказує учасник судо­
вого засідання.

7. У разі виникнення потреби, у зв'язку з дослідженням документів, мо­
жуть бути допитані свідки, потерпілий та обвинувачений, а також поставлені
відповідні запитання свідкам, експертам та спеціалістам.

8. Недопустимим є посилання у вироку на документ, який не досліджував­
ся під час судового розгляду.

9. Якщо під час судового розгляду виникнуть сумніви у достовірності доку­
мента, який долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий
суду особою, що бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлен­
ня, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з
числа доказів. У разі встановлення очевидної недопустимості цього доказу суд
визнає його недопустимим і виключає із числа доказів, продовжуючи вирішу­
вати справу на підставі інших доказів. В разі наявності сумнів у достовірності
документа суд може призначити відповідну експертизу цього документа.

10. Головуючий повинен забезпечити технічні можливості для досліджен­
ня сторонами кримінального провадження документів, інформація на яких за­
фіксована за допомогою технічних засобів.

Стаття 359. Дослідження звуко- і відеозаписів

1. Відтворення звукозапису і демонстрація вілеозапису проводяться
в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього
приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних тех­
нічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу
відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи учасників
судового провадження.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеоза­
пису можуть бути повторені повністю або в певній частині.

_____________________________________________________ 745

3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у івуко- і відеозапи-
сах, судом може бути залучено спеціаліста.

4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку,
передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.

 

1. Значне місце серед документів, що спеціально створені з метою збере­
ження інформації, яка може бути використана як доказ фактів чи обставин, що
встановлюються під час кримінального провадження, є матеріали звукозапису
і відеозапису, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано відповідні
процесуальні дії. Одночасно матеріали звукозапису і відеозапису можуть бути
додатками до протоколів процесуальних дій, на яких зафіксовано хід проведен­
ня тих чи інших слідчих дій під час досудового розслідування.

2. Головуючий повинен забезпечити технічні можливості для дослідження
сторонами кримінального провадження звукозапису і відеозапису. Відтворення
звукозапису і демонстрація відеозапису можуть проводитися в залі судового
засідання за умови забезпечення всім учасникам судового розгляду можливості
повного і якісного сприйняття відповідної інформації, зафіксованої на цих но­
сіях. У разі неможливості створити такі можливості відтворення звукозапису
і демонстрація відеозапису проводяться в спеціально обладнаному для цього
приміщенні.

 

3. У журналі судового засідання відображаються умови, в яких відбу­
вається дослідження звуко- і відеозаписів, повні технічні характеристики об­
ладнання, на яких воно здійснюється, та самих носіїв інформації, обсяг і час
відтворення (демонстрації), час, місце та підстави переривання таких записів,
наявності або відсутності ознак внесення в них змін або доповнень, зауважень
учасників кримінального провадження щодо таких даних, які в них виникають
під час дослідження записів.

4. Для з'ясування окремих питань за клопотанням учасників судового про­
вадження відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути по­
вторені повністю або в певній його частині.

5. У разі відсутності даних про походження та автентичність, а також да­
них про прилади, із застосуванням яких здійснено такі записи, звуко- і відеоза-
писи, які долучені до матеріалів кримінального провадження або надані суду для
ознайомлення особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, а також у
зв'язку із заявою про їх підробку суд повинен визнати ці записи сумнівними, що
тягне за собою неможливість подальшого їх дослідження в судовому засіданні до
отримання результатів призначеної судом експертизи, яка охоплює можливості
дослідження відеофонограм та звуку, лінгвістичного аналізу цього мовлення.

6. Для з'ясування окремих питань, пов'язаних з відомостями, що містять­
ся у звуко-, відеозаписах, характеристиках і можливостях технічних пристроїв,
за допомогою яких вони були здійснені, суд може залучити відповідного спе­
ціаліста. Учасники судового провадження можуть поставити запитання спеці­
алісту стосовно досліджуваних звуко-, відеозаписів. Головуючий у судовому

засіданні має право ставити спеціалістові запитання в будь-який час їх дослі­дження.

Стаття 360. Консультації та роз'яснення спеціаліста

1. Під час дослідження доказів суд маг право скористатися усними
консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на
підставі його спеціальних знань.

2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих
усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить запитан­
ня особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи,
які беруть участь у кримінальному провадженні. Головуючий у судовому
засіданні має право ставити спеціалістові запитання в будь-який час до­
слідження доказів.

 

1. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціаль­
ними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може
надавати усні і письмові консультації, що потребують відповідних спеціальних
знань і навичок, під час досудового розслідування і судового провадження.

2. Спеціаліст може запрошуватися для участі у дослідженні доказів під
час судового розгляду з метою розширення можливостей суду, оцінюючи кож­
ний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність
зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття від­
повідного процесуального рішення.

3. Спеціаліст не є самостійною процесуальною фігурою, а виступає як
технічний помічник, який може надавати відповідні консультації, володіючи
спеціальними знаннями і навичками, та надавати безпосередньо технічну до­
помогу (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбір зразків для
проведення експертизи тощо) сторонам кримінального провадження. Він не є
суб'єктом доказування. У межах своїх спеціальних знань та навичок спеціаліст
сприяє учасникам судового провадження у дослідженні доказів, дає відповідні
консультації щодо спеціальних питань, звертає увагу сторони кримінального
провадження, яка його залучила, або суд на характерні обставини чи особли­
вості речей і документів, з дозволу суду спеціаліст може ставити запитання
учасникам судового засідання. Першою під час дослідження доказів ставить
запитання спеціалісту особа, за клопотанням якої його залучено, а потім інші
особи, які беруть участь у кримінальному провадженні. Спеціалісту можуть
бути поставлені запитання щодо суті наданих ним усних консультацій чи пись­
мових роз'яснень. Головуючий у судовому засіданні має право ставити спеціа­
лістові запитання в будь-який час дослідження доказів.

4. Участь спеціаліста в дослідженні доказів під час судового розгляду
не перешкоджає йому бути експертом у цьому кримінальному провадженні,
якщо це дозволяє його кваліфікація, за винятків випадків, зазначених в ч. 2
ст. 79 КПК.

 

5. При вирішенні питання про залучення конкретного спеціаліста до учас­ті в дослідженні доказів необхідно з'ясувати, чи має він відповідні спеціаль­ні знання та навички і чи не зацікавленний у результатах справи. Спеціалісту може бути заявлений відвід, або він може заявити самовідвід, за правилами встановленими ст.ст. 77, 79 КПК.

С т а т т я 361. Огляд на місці

1. У виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне
місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо
цього вимагають обставини, - за участю свідків, спеціалістів і експертів.
Огляд на місці не може проводитися під час здійснення провадження судом

Присяжних.

2. Огляд на місці здійснюється згідно з правилами, передбаченими
цим Кодексом для огляду під час досудового розслідування.

3. На місці огляду учасникам кримінального провадження, які беруть
у ньому участь, можуть бути поставлені запитання, пов'язані з проведен­
ням огляду.

4. Учасники судового провадження при огляді мають право звертати
увагу суду на те, що, на їхню думку, може мати доказове значення.

5. Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі
огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

1. З метою уточнення на місці обстановки і обставин вчинення криміналь­
ного правопорушення, отримання наочного уявлення про елементи обстановки
місця події, характер та можливість здійснення певних дій її учасників, пере­
вірки показань обвинуваченого, свідків, потерпілого суд може оглянути певне

місце.

2. Головуючий, визнавши за необхідне оглянути певне місце, приймає рі­
шення про проведення огляду на місці, незалежно від того, чи оглядалось воно
під час проведення досудового розслідування чи ні. Закон забороняє проведен­
ня огляду певного місця під час здійснення провадження судом присяжних.

3. Огляд певного місця здійснюється за участі прокурора, обвинуваченого,
його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та
їх представників, секретаря судового засідання, а коли цього вимагають обста­
вини справи, - то й за участі свідків і експертів. Безпосередня участь в огляді
потерпілого, обвинуваченого і свідків створює умови не тільки для уточнення
і перевірки їхніх показань, а й отримання інформації щодо можливих змін, які
внесені в обстановку певного місця.

4. Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судовий розгляд
продовженим і керує проведенням огляду за правилами, передбаченими

ст. 237 КПК.

5. Залучення спеціаліста до проведення огляду певного місця пов'язано з
необхідністю отримання відповідних консультацій та надання технічної допо-

моги. Експерт може залучатися до проведення огляду певного місця у зв'язку з експертизою, проведеною ним під час досудового розслідування, або з призна­ченням повторної чи додаткової експертизи, коли учасники судового засідання дійшли висновку, що необхідна інформація для проведення експертизи може бути отримана лише під час здійснення огляду певного місця.

6. Під час проведення огляду певного місця учасники судового розгляду
можуть давати пояснення по суті справи, звертати увагу суду та інших учасни­
ків кримінального провадження на вагомі, на їх думку, факти і обставини, що
можуть допомогти з'ясуванню обставин справи.

7. У ході проведення огляду можуть бути складені плани і схеми, виго­
товлені графічні зображення оглянутого місця, які є додатками до протоколу
огляду певного місця. Долучені до протоколу додатки повинні бути належним
чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, та засвідчені під­
писами учасників огляду на місці. Протокол складається з дотриманням вимог,
передбачених ст. 104 КПК.

8. Аналіз ч. 5 ст. 361 КПК свідчить, що хід і результати проведення огляду
не повинні повністю фіксуватись шляхом відеозапису, оскільки вони відобра­
жались в протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

Стаття 362. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосуд­ності обвинуваченого

1. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

1. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені достатні підстави
вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом
України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності (отримані ме­
дичні документи, які свідчать про наявність у обвинуваченого розладу психіч­
ної діяльності або психічного захворювання, наочно встановлені наявні ознаки
невмотивованих, неадекватних чи неконтрольованих дій, порушення сприйнят­
тя дійсності, мислення чи пам'яті тощо) або вчинила кримінальне правопору­
шення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановления
вироку, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального
провадження постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує су­
довий розгляд згідно з правилами, передбачених главою 39 КПК.

2. У ст. 503 КПК робиться застереження, що кримінально-правова оцінка
суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна грунту­
ватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених
дій, встановлених в ході судового розгляду. До уваги не береться факт попе­
редньої судимості, вчинення раніше кримінального правопорушення, за який

-------------------------------------------------------------------------------------------- 749

особу було звільнено від відповідальності чи покарання, факт попереднього за­стосування до неї примусових заходів медичного характеру.

3. Встановивши обставини, які дають підстави вважати, що особа під час
вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або вчинила
кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення за­
хворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої
дії або керувати ними, суд зобов'язаний залучити експерта (експертів) для про­
ведення судово-психіатричної експертизи (п. З ч. 2 ст. 242 КПК).

4. Обставинами, які дають підстави вважати, що особа під час вчинен­
ня суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або вчинила кримі­
нальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на
психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керу­
вати ними, зокрема, є: а) наявність згідно з медичними документами в особи
розладу психічної діяльності або психічного захворювання; б) поведінка особи
під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є не­
адекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,
емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

5. З огляду на ч. 2 ст. 509 КПК судово-психіатрична експертиза в судовому
засіданні призначається ухвалою суду. Вона може мати характер амбулаторного
обстеження, але коли під час дослідження або за вмотивованою пропозицією
експерта-психіатра з'ясується, що для визначення психічного стану обвинува­
ченого необхідне здійснення тривалого спостереження та дослідження в умо­
вах стаціонару, суд може вирішити питання про поміщення обвинуваченого до
відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

 

6. Отримавши висновок судово-психіатричної експертизи про те, що обви­
нувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння або в подальшому
не міг усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної
психічної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи
іншого хворобливого стану, суд має винести ухвалу про визнання такої особи
неосудною. Після цього судовий розгляд щодо цієї особи продовжується на під­
ставі рішення суду за правилами, передбаченими ст.ст. 512 і 513 КПК. Участь
такої особи в судовому засіданні може мати місце лише в тому разі, якщо її пси­
хічний стан не перешкоджатиме цьому. У всіх випадках у кримінальному про­
вадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь
захисника є обов'язковою (п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК).

7. У разі необхідності до особи, стосовно якої передбачається застосування
примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх засто­
сування, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального
провадження тільки з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності
особи чи наявності у неї психічної хвороби може застосувати заходи процесу­
ального примусу: 1) передання особи на піклування опікунам, близьким роди­
чам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення особи
до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

 

8. Згідно зі ст. 510 КПК кримінальне провадження, яке здійснюється у за­
гальному порядку, і кримінальне провадження щодо застосування примусових
заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окре­
мі кримінальні провадження ухвалою суду з огляду на ст.ст. 217, 334 і 510 КПК.

9. У випадку об'єднаного кримінального провадження після закінчення
судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку
щодо обвинувачених та ухвали щодо застосування примусових заходів медич­
ного характеру (див. ч. З ст. 512 КПК).

 

10. Цілком природно, що судові дебати з приводу ухвалення рішення про
застосування до особи примусових заходів медичного характеру не проводять­
ся і особі, стосовно якої розглядається питання про застосування цих заходів,
останнє слово не надається.

11. Якщо на момент судового розгляду особа видужала або внаслідок змін
у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медично­
го характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження
щодо застосування примусових заходів медичного характеру, після чого проку­
рор повинен здійснити кримінальне провадження в загальному порядку.

Стаття 363. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх до­казами

1. Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального
провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні
з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити
судовий розгляд і чим саме.

2. У разі заявления клопотань про доповнення судового розгляду суд
розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи
іншим учасникам кримінального провадження.

3. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо
вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування об­
ставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

 

1. Закінчення судового розгляду означає, що в повному обсязі відбулося
з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та їх
перевірка доказами. Головуючий опитує учасників судового провадження, чи
бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У випадках заявления
клопотань суд їх обговорює, у зв'язку з чим має право ставити запитання сто­
ронам чи іншим учасникам кримінального провадження.

2. Учасники кримінального провадження можуть заявляти клопотання
щодо витребування нових доказів або дослідження тих чи інших доказів, а та­
кож щодо подальшого спрямування розгляду справи.

3. Заявлені клопотання суд повинен безвідкладно розглянути і вирішити
їх. Не є підставою для відмови у задоволенні клопотання тільки те, що воно не
заявлялось на початку або у ході судового розгляду.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 751

4. Закон не обмежує учасників судового розгляду у заявленні клопотань на
етапі його закінчення ні їх характером, ні кількістю. Заявлені клопотання мо­
жуть бути пов'язані з необхідністю виклику і допиту нових свідків, призначен­
ня відповідних експертиз, дослідження документів і вилучення речових доказів
тощо. Суд зобов'язаний розглянути кожне клопотання, обговорити і ухвалити
по ньому відповідне рішення - про повне чи часткове задоволення або відмову
у задоволенні.