Поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей; 12 страница

7. Застосовуючи приписи ст. 333 КПК у судовому провадженні, особли­
ву увагу слід звернути на її ч. 4. В ній наголошується, що під час розгляду кло­
потання про встановлення або перевірку обставин, які мають істотне значення
для кримінального провадження, шляхом проведення слідчих (розшукових)
дій під час судового провадження суд повинен ураховувати причини, з яких
не були здійснені належні для встановлення або перевірки обставин слідчої дії
на стадії досудового розслідування. Тут законодавець висловлює однозначний
імператив: якщо під час досудового розслідування були відомі обставини, які
свідчили про необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, щодо прове­
дення яких у ході судового розгляду клопоче прокурор, то суд неодмінно має
відмовити прокурору в задоволенні його клопотання. Така позиція законодавця
цілком логічна, оскільки саме прокурор уповноважений здійснювати нагляд за
додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі ке­
рівництва досудовим розслідуванням (ч. 2 ст. 36 КПК).

8. В ухвалі суду вказується, які саме слідчі (розшукові) дії та неглас­
ні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому главами 20 та 21 КПК,

 

необхідно провести для з'ясування і перевірки конкретних обставин та вста­новлюється граничний строк виконання доручення.

9. Коментована стаття визначає обов'язок прокурора в порядку, перед­баченому ст. 290 КПК, надати доступ до матеріалів, які отримані в результаті проведення дозволених судом слідчих (розшукових) дій учасникам судового провадження (перш за все - стороні захисту), а також надати їх суду у встанов­лений в ухвалі строк.

Стаття 334. Об'єднання і виділення матеріалів кримінального про­вадження

1. Матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в
одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на
розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими стат­
тею 217 цього Кодексу.

2. У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримі­
нального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійсню­
ється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює,
для вирішення питання про їх об'єднання.

 

1. Об'єднання та виділення матеріалів кримінального провадження зна­
чною мірою упорядковує межі судового розгляду, зміцнює його організаційно-
пізнавальний елемент і зрештою сприяє повному і всебічному дослідженню об­
ставин конкретного кримінального правопорушення та досягненню істинного
судового рішення.

2. Суд своєю ухвалою, керуючись правилами, передбаченими ст. 217 КПК,
може об'єднати в одне провадження матеріали кримінальних проваджень, якщо
вони перебувають у нього на розгляді щодо кількох осіб, обвинувачуваних у
вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, обви­
нувачуваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Матеріали кримінального провадження щодо кримінального правопору­шення та щодо кримінального проступку не можуть бути об'єднані в одне кри­мінальне провадження.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання. У разі їх об'єднання може постати питання про зміну обвинувачення або висунення до­даткового обвинувачення в суді (див. ст.ст. 338, 339 КПК та коментар до них).

3. Практика знає чимало випадків, а законом передбачено, що криміналь­
не провадження, яке здійснюється у загальному порядку, і кримінальне про­
вадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть
бути об'єднані в одне кримінальне провадження, якщо кілька суб'єктів вчинили
одне суспільно небезпечне діяння, яке для одного або кількох з них кваліфіку-

702 ______________________________________________________________

ється як кримінальне правопорушення, або один суб'єкт вчинив кілька суспіль­но небезпечних діянь. В таких випадках суд завершує розгляд кримінального провадження постановлениям вироку щодо обвинуваченого (обвинувачених) і окремо ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру (див. ст.ст. 510 і 512 КПК).

4. Питання про необхідність виділення матеріалів кримінального прова­дження виникає щодо одного або кількох кримінальних правопорушень, якщо одна особа обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи обвинувачуються у вчиненні одного чи більше кримі­нальних правопорушень.

Найбільш поширеними підставами для виділення матеріалів криміналь­ного провадження є зупинення судового провадження щодо одного обвинуваче­ного, коли стосовно інших судове провадження продовжується (ст. 335 КПК), або судове провадження, в якому обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітній разом з дорослим (ст. 494 КПК). Тут треба зва­жувати всі «за» і «проти» дуже уважно.

Загалом ч. 4 ст. 217 КПК застерігає суд, що матеріали з кримінального провадження не варто виділяти в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Стаття 335. Зупинення судового провадження

1. У разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на пси­хічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Роз­шук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

1. Зупинення судового провадження є вимушеною тимчасовою перервою
у провадженні, викликаною однією з наступних обставин: а) ухилення обвину­
ваченого від суду; б) захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку
тривалу хворобу.

У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку обви­нуваченого, а в другому - до його видужання. В обох випадках зупинене судове провадження щодо обвинуваченого не заважає продовженню судового прова­дження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо кількох осіб.

2. Тяжкою є така хвороба, яка виключає можливість обвинуваченого бути
присутнім у судових засіданнях або брати необхідну участь у судовому розгля­
ді, а її тяжкість визначається на основі Переліку захворювань, які є підставою
Для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбу­
вання покарання, встановленого наказом Державного департаменту України

-------------------------------------------------------------------------------------------- 703

з питань виконання покарань та Міністерством охорони здоров'я України від 18 січня 2000 р. № 3/6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 берез­ня 2000 р. № 155/437 (див. коментар до ст. 280 КПК).

Наявність психічної хвороби встановлюється шляхом проведення судо­во-психіатричної експертизи, а наявність іншої тяжкої хвороби - консиліумом лікарів відповідного профілю.

3. Якщо судове провадження відбувається щодо кількох обвинувачених,
а підстави для зупинення провадження є щодо одного з них, суд зупиняє про­
вадження щодо цього обвинуваченого, а стосовно інших продовжує судовий
розгляд.

4. Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням обвинуваченого
від суду, суд своєю ухвалою оголошує розшук обвинуваченого, виконання якого
доручається слідчому та/або прокурору. Здійснення розшуку може бути дору­
чено оперативним підрозділам (див. ч. З ст. 281 КПК).

Стаття 336. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконферен-пії під час судового провадження

1. Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконферен-
ції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться
поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального про­
вадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поваж­
них причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, по­
терпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності
судового провадження;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

 

2. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового про­
вадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших
учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона криміналь­
ного провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційно­
го судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення
лише вмотивованою ухвалою, обгрунтувавши в ній прийняте рішення.
Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судо­
вого провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обви­
нувачений, якщо він проти цього заперечує.

3. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні за­
соби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку,
дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а
також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має
бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження,

704 _______________________________________________________________

ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

4. Якшо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистан­
ційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка пере­
буває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташова­
ний суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду
зобов'язаний вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, пе­
ревірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до
закінчення судового засідання.

5. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанцій­
но, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції
суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухва­
лою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така осо­
ба, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухва­
ли може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим
засобом зв'язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що
надав доручення, зобов'язаний у визначений в ухвалі строк організувати
виконання зазначеного доручення.

6. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанцій­
но, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконан­
ня покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюють­
ся службовою особою такої установи.

7. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеокон-
ференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

 

8. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі
відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її немож­
ливо впізнати.

9. Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті
може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій,
Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-
яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

1. Коментована стаття є новелою у КПК. Необхідність проведення проце­суальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження зумов­лена тим, що при здійсненні судового розгляду виникають різні ситуації, в яких судовий розгляд може бути відкладено, і таким чином, значно збільшено строк його проведення. Досвід зарубіжних країн свідчить, що при розгляді кримі­нальних справ часто використовується режим відеоконференції, що обумовлю­ється зниженням витрат на транспортування ув'язнених для їх участі в процесі, а також виключає можливості їх втечі, дозволяє продовжувати судовий розгляд у разі неможливості їх прибуття в суд тощо. Наприклад, якщо потерпілий не має можливості бути присутнім під час судового розгляду за станом здоров'я

_____________________________________________________ 705

або з інших поважних причин, а щодо обвинуваченого обрано запобіжний за­хід у вигляді тримання під вартою. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового розгляду залишається єдиною можливістю його завершення протягом розумного строку.

2. Суд за власною ініціативою чи за клопотанням сторони або інших учас­
ників кримінального провадження ухвалює рішення про здійснення дистанцій­
ного судового провадження, проте суд обмежений у здійсненні дистанційного
судового провадження:

- у випадку, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий за­
перечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухва­
лити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обгрунтував­
ши в ній прийняте рішення;

- у випадку, якщо обвинувачений перебуває поза межами приміщення
суду і заперечує проти проведення дистанційного судового провадження, суд
не має права прийняти рішення про здійснення такого провадження.

Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції також у разі необхідності забезпечення безпеки осіб. Статтями 1, 2, 3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінально­му судочинстві» визначається поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судовому розгляді, встановлюється перелік осіб, які мають право на забезпечення безпеки, а також визначається перелік органів, які забезпечують безпеку під час судового провадження. Дуже важливо зазначити, що особа, яка знаходиться під захистом, може бути допитана в умовах відеоконференції зі змінами її зовнішності і голосу за допомогою комп'ютерних технологій, щоб її неможливо було впізнати. Справжній відеозапис допиту цієї особи має зберіга­тись окремо в режимі секретності.

3. Особа може бути залучена до участі в судовому провадженні дистан­
ційно, коли вона перебуває в приміщенні на території, яка знаходиться під
юрисдикцією суду, що проводить цей судовий розгляд, або на території міста,
в якому розташований цей суд, чи особа тримається в установі попереднього
ув'язнення або установі виконання покарань, - відповідно судовий розпоряд­
ник (секретар судового засідання) або службова особа установи попереднього
ув'язнення чи виконання покарань повинні вручити такій особі пам'ятку про
її процесуальні права, перевіривши її документи, і перебувати поряд з нею (в
кадрі) до закінчення судового засідання.

Необхідно звернути увагу на процедуру участі за дорученням у відеокон­ференції іншого суду та зміст і способи спілкування цих судів між собою (ч. 5 коментованої статті).

4. Фіксація ходу і результатів судового розгляду в режимі відеоконферен­
ції відбуваються за загальними правилами (ч. 5 ст. 27, ст. 343 КПК), але лише
способом відеозапису.

Для спілкування в режимі відеоконференції під час судового проваджен­ня суд та сторони судового провадження повинні мати термінальний пристрій

зв'язку відеоконференції, відеотелефон або інший засіб обчислювальної тех­ніки. Як правило, в комплекс пристроїв зв'язку відеоконференції входять: ві-деокамера з мікрофоном, що забезпечує кодування/декодування аудіо- і віде-оінформації, захоплення і відображення контенту (все, що є в кадрі), а також пристрій відображення інформації і відтворення звуку.

5. Коментована стаття визначає, що судове провадження в режимі відео­конференції може здійснюватись в судах всіх інстанцій та у Верховному Суді України.

§ 2. Межі судового розгляду

Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте
обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до
обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею.

2. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення,
висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання держав­
ного обвинувачення.

3. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав
людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого
обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни
правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує
становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

 

1. Судовий розгляд проводиться стосовно обвинувачених і лише в межах
висунутого їм обвинувачення, що є суттєвою гарантією справедливого розгля­
ду та вирішення справи і права забезпечення обвинуваченого на захист.

2. Судовий розгляд може проводиться тільки стосовно тих обвинувачених
і тільки по тому обвинуваченню, яке сформульоване та викладене в обвину­
вальному акті.

3. Обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, в результаті дослі­
дження доказів під час судового розгляду може змінитися, але суд за власною
ініціативою не може змінити обвинувачення і постановити по зміненому обви­
нуваченню вирок, якщо зміна обвинувачення в суді погіршує становище обви­
нуваченого, а також порушує його право на захист.

4. Суд не може доповнити обвинувачення новими епізодами або визнати
встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинуваль­
ному акті, і які обтяжують покарання обвинуваченого. Також суд не вправі змі­
нити формулювання обвинувачення за його фактичними обставинами, якщо
це вносить істотні зміни в обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, а
також змінити юридичну кваліфікацію пред'явленого обвинувачення, якщо це
обтяжує покарання обвинуваченого, а в ситуації, коли воно пом'якшує пока­
рання обвинуваченого в частині наслідків вчиненого діяння і за своїм змістом

__________________________________________ 707

суттєво не відрізняється від викладеного у обвинувальному акті, то суд вправі визначити іншу кваліфікацію інкримінованого злочину при ухваленні вироку.

5. У ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію
вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення
не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення зали­
шається без істотних змін або тісно зв'язане з первісним, або, навпаки, змінити
формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної квалі­
фікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист.

6. Виходячи з того, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на
доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отри­
мав у порядку, передбаченому законом, суд вправі виключити із обвинувачен­
ня окремі епізоди, які не знайшли свого підтвердження в ході судового роз­
гляду, окремі склади кримінальних правопорушень, а також обставини, що
обтяжують відповідальність та кваліфікуючі ознаки. У такому разі судовий
розгляд продовжується у загальному порядку до ухвалення відповідного су­
дового рішення.

 

7. Якщо під час судового розгляду прокурор дійде висновку, що обвинува­
чення потрібно змінити, він звертається до суду з відповідним клопотанням. Суд
відкладає судове засідання та надає прокурору час для складання та погодження
відповідних процесуальних документів з керівником органу прокуратури, в яко­
му він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокура­
тури, який дійшов висновку, що обвинувачення потрібно змінити, він повинен
погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

8. У випадку відмови керівника органу прокуратури, прокурора вищого
рівня у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням він усу­
ває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та
самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому про­
куророві. Судовий розгляд у такому разі продовжується в загальному порядку.

9. У межах судового розгляду кримінального провадження, одночасно з
ухваленням вироку, якщо суд у результаті дослідження всієї сукупності доказів
у ході судового розгляду вважає, що свідок або потерпілий дали завідомо не­
правдиві показання, або перекладач зробив завідомо неправильний переклад, а
експерт дав завідомо неправильний висновок, суд виносить ухвалу про направ­
лення прокурору повідомлення про вчинення кримінального правопорушення,
пов'язаного з наданням неправдивих показань, неправильного перекладу або
неправильного висновку експерта, і оголошує його після проголошення вироку.
Суд приймає таке рішення незалежно від того, чи надійшло відповідне кло­
потання про це від інших учасників судового розгляду. Суд надсилає ухвалу
прокурору разом з іншими необхідними матеріалами після набрання вироком
законної сили. Прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдино­
го реєстру досудових розслідувань і не пізніше наступного дня з дотриманням
правил підслідності передати наявні матеріали до органу досудового розсліду­
вання та доручити проведення досудового розслідування.

Стаття 338. Зміна обвинувачення в суді

1. З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення
прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгля­
ду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення,
у вчиненні якої о обвинувачується особа.

2. Дійшовши до переконання, шо обвинувачення потрібно змінити,
прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обви­
нувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає об­
грунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються
обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та за­
конним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів
кримінального провадження.

3. Якщо в обвинувальному акти зі зміненим обвинуваченням ста­
виться питання про застосування закону України про кримінальну відпо­
відальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне
правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий
зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинува­
чення у раніше пред'явленому обсязі.

4. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому
засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше
ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості
підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням
сторони захисту цей строк можу бути скорочений або продовжений. Після
закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

 

1. Якщо під час судового розгляду суд встановить нові фактичні обстави­
ни кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується особа, які
переконливо свідчать, що кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення потрібно
змінити, прокурор має право звернутись з клопотанням про відкладення судо­
вого засідання та надання йому часу на підготовку і погодження відповідних
процесуальних документів.

2. Коли під час судового розгляду прокурор дійде висновку про необхід­
ність змінити висунуте особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті,
він може клопотати про це в межах інкримінованої особі події кримінального
правопорушення щодо всіх її складових.

3. Виходячи зі встановлених обставин кримінального правопорушення, у вчи­
ненні якого обвинувачується особа, прокурор складає обвинувальний акт, в якому
формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.

4. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального проваджен­
ня, а його копії в термін, встановлений судом, прокурор надає обвинуваченому,
його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

5. Суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому особливос­
ті ситуації, яка склалася, що він буде захищатись у засіданні від нового

—-----,_______________________________________________________ 709

 

обвинувачення, навіть якщо потерпілий відмовився підтримувати обвину­вачення у раніше пред'явленому обсязі. Після цього суд відкладає розгляд не менш ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику і законному представнику можливості підготуватися до захисту проти ново­го обвинувачення. Головуючий повинен роз'яснити весь комплекс прав і обов'язків обвинуваченого та вжити необхідних заходів для забезпечення його прав (наприклад, права мати захисника). Одночасно роз'яснює право на клопотання про скорочення або продовження терміну, відведеного судом для підготовки до захисту проти нового обвинувачення. Після закінчення встановленого, з урахуванням позиції сторони захисту, терміну для підго­товки судовий розгляд продовжується.

6. У разі складання прокурором обвинувального акта, в якому форму­
люється нове обвинувачення і викладено обгрунтування прийнятого рішен­
ня, його копія має бути вручена прокурором потерпілому, його представнику
та законному представнику. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обви­
нуваченням ставиться питання про застосування кримінального закону, який
передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи
про зменшення обсягу обвинувачення, то головуючий роз'яснює потерпілому
його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Одно­
часно це положення закону головуючий роз'яснює представнику та законному
представнику потерпілого (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України
«Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права по­
терпілого від злочинів» від 2 липня 2004 р. № 13).

7. Клопотання про необхідність змінити висунуте особі обвинувачення
прокурор може заявити до закінчення судового розгляду і видалення суду до
нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Зміна обвинувачення в суді не допус­
кається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність.

 

8. Якщо під час здійснення судового провадження по справі, що надійшла
до суду з обвинувальним актом, прокурор у порядку, визначеному ст.ст. 338,
341 КПК, змінює обвинувачення з перекваліфікацією вчиненнях дій за іншим
законом і доходить висновку, що наявні обставини та відповідні правові під­
стави, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відпові­
дальності, то одночасно відповідно до ст. 287 КПК порушує клопотання про
звільнення її від кримінальної відповідальності. До клопотання прокурор по­
винен додати письмову згоду особи на звільнення від кримінальної відпові­
дальності. Суд зобов'язаний невідкладно розглянути таке клопотання, і під час
його розгляду з'ясувати думку потерпілого стосовно можливості звільнення
обвинуваченого від кримінальної відповідальності і закриття кримінального
провадження.

9. Право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, яке
тісно пов'язане з першим і їх окремий розгляд неможливий, надано під час су­
дового розгляду прокурору. Суд не вправі вчинити зазначені дії за клопотанням
інших учасників судового засідання.

Стаття 339. Висунення додаткового обвинувачення