Процедура судового розгляду 5 страница

5. Тільки після розгляду і вирішення всіх заявлених клопотань або в разі
відсутності головуючий може оголосити судовий розгляд закінченим і перехо­
дить до судових дебатів.

Стаття364. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його пред­
ставник та законний представник, цивільний позивач, його представник
та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обви­
нувачений, його законний представник, захисник.

2. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судо­
вих дебатах на їхній розсуд має право виступити один прокурор або кожен
із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників об­
винуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними
за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів вста­
новлює суд.

4. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька обвинувачених,
захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встанов­
лює суд.

5. Учасники судового провадження мають право в судових дебатах по­
силатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо
під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює
з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження,
та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові
дебати з приводу додатково досліджених обставин.

 

6. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним
часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він
після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження,
що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або
непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

7. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право об­
мінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому
або його захиснику.

1. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду кримінального провадження, основу яких складають промови учасників судового розгляду, де вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази,

752------------------------------------------------------------------------------------------------

наводять аргументи стосовно їх належності і допустимості, висловлюють ви­сновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості чи невинуватості обви­нуваченого, щодо кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного по­зову та інших питань, що їх повинен вирішити суд при постановленні вироку.

2. Формування внутрішнього переконання у суддів значною мірою від­бувається під час судових дебатів, коли всі його учасники намагаються довести суду відповідність своєї позиції дослідженим у судовому розгляді доказам.

3. Після закінчення судового розгляду фактичних обставин кримінального
провадження головуючий повинен з'ясувати у сторін потреби надання їм часу
для підготовки до судових дебатів і у разі її наявності визначає час і робить
відповідну перерву. Оскільки більшість учасників судових дебатів, на відміну
від деяких представників сторін, які беруть участь у судових дебатах, не мають
спеціальної юридичної освіти (обвинувачений, потерпілий, цивільні відповіда­
чі тощо), то головуючий повинен роз'яснити їм перед початком суть і призна­
чення судових дебатів, їх права та обов'язки у зв'язку з цим, пояснити схему
промови і спосіб її завершення.

4. Учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку, що пе­
редбачений у ч. 1 коментованої статті. Така черговість не може бути змінена ні
головуючим, ні самими учасниками судового провадження. Послідовність ви­
ступів учасників судових дебатів забезпечує змагальність сторін кримінально­
го провадження, а також створює умови для здійснення обвинуваченим і його
захисником захисту від обвинувачення. З урахуванням положень ст. 22 КПК
промови прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача,
цивільного відповідача, обвинуваченого і захисника повинні бути підготовле­
ні і виголошені спокійною мовою, тактовно, з належним аналізом фактичних
обставин справи, матеріального і процесуального закону, який підлягає засто­
суванню, доказів, досліджених у судовому засіданні. Якщо сторони судового
розгляду виявили бажання долучити свої письмові промови в судових дебатах
до матеріалів кримінального провадження, суд повинен задовольнити таке кло­
потання. Суд повинен стежити за додержанням норм судової етики учасниками
судових дебатів і сам дотримуватися їх.

5. Закон не передбачає участь всіх учасників судового розгляду у судових
дебатах. Обов'язковою є участь у судових дебатах лише прокурора і захисника,
участь інших учасників судового розгляду відбувається відповідно до реаліза­
ції ними свого права на це. Ніхто з учасників судового розгляду, яким надано
право такого виступу, не може бути позбавлений права виступу у судових де­
батах. Позбавлення такого права обвинуваченого є істотним порушення кримі­
нального процесуального закону і є підставою для скасування вироку.

6. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька прокурорів, у судових де­
батах має право виступати один прокурор або кожен із них обґрунтовує у про­
мові свою позицію у певній частині обвинувачення. У будь-якому разі у своїй
промові прокурор як державний обвинувач повинен привернути увагу суду до
основних питань, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 753

Промова прокурора повинна грунтуватися на доказах, які були дослідженні під час судового розгляду, а не на матеріалах досудового розслідування, відкида-ючи все те, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду та викликає сумніви.

7. У випадку, коли прокурор переконався під час судового розгляду, що
вина особи не підтверджується зібраними доказами, він не зобов'язаний брати
участь у судових дебатах. Дійшовши такого висновку під час судового розглиду
справи, прокурор повинен відмовитися від підтримання державного обвину­
вачення шляхом складення і надання суду відповідної вмотивованої постано­
ви. Обвинувачення у такому випадку має підтримувати і виступати у судових
дебатах потерпілий, його представник та законний представник, якщо вони не
відмовилися від підтримання обвинувачення (див. ст. 340 КГЖ).

8. Якщо у справі беруть участь кілька захисників обвинуваченого, то по­
слідовність їх виступів у дебатах визначають ці особи за домовленістю між со­
бою. Якщо такої домовленості не досягнуто, це питання вирішує головуючий.
Аналогічним чином вирішується послідовність виступів кількох потерпілих у
справі та інших однойменних представників судового розгляду.

9. Участь у судових дебатах захисника є одночасно його правом і
обов'язком. Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 42 КПК це його право, але, водночас, захисник
зобов'язаний використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою
забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та
з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи ви­
ключають кримінальну відповідальність особи (див. ч. 1 ст. 47 КПК). Виступ
у судових дебатах є одним з таких засобів, і захисник повинен виголосити за­
хисну промову. У випадку неможливості її проголошення він має право надати
її у письмовому вигляді і вона долучається до матеріалів кримінального про­
вадження. Одночасно брати участь у судових дебатах можуть не більше п'яти
захисників одного обвинуваченого.

10. Зміст промови захисника визначається позицією його підзахисного
та професійним обов'язком в ході критичного аналізу обставин справи та до­
сліджених у судовому засіданні доказів аргументовано спростовувати висно­
вки обвинувачення, звертати увагу суду на будь-які факти й обставини, які є
корисними в правовому сенсі для обвинуваченого. Своєрідність становища
захисту в сенсі доказування з давньоримських часів полягає в тому, що дока­
зувати повинен той, хто стверджує, а не той, хто заперечує, оскільки за приро­
дою речей не може бути доказів для заперечення. У будь-якому випадку тягар
доказування лежить на обвинувачеві, і обвинуваченому у випадку його неви­
нуватості та його захиснику зовсім не обов'язково це доводити. Тут доречно
навести думку видатного українського правознавця кінця XIX ст. О.Ф. Кістя-
ківського, який вважав, що обов'язок честі змушує адвоката не стверджувати
того, що суперечить процесуальній істині, не застосовувати хитрощів або не­
правдивих доказів для доставления торжества захисту, але не можна вважати
нечесністю замовчування того, що, якби було зроблено або сказано, могло б

зашкодити обвинуваченому. Обов'язок довести злочин лежить на обвинува­чеві, а не на захиснику.

Таким чином, позиція захисника, матеріалізована в його захисній промові, попри будь-що не може бути відмінною від позиції підзахисного, бо інакше він перетворився б на супротивника довірителя, що є нонсенсом. Правова позиція адвоката, яку він висловлює в захисній промові, - це його думка про обвину­вачення, точка зору на обставини, що підлягають доказуванню, а також на всі інші правові питання, що виникли в ході досудового розслідування й судово­го розгляду кримінального провадження. Позиція адвоката повинна бути саме правовою, тобто він не має перекручувати норми матеріального права і знева­жати правила, приписані нормами процесуального права.

Спираючись на позицію підзахисного, яка в промові адвоката не озвучу­ється, та оцінюючи докази, які були досліджені в судовому засіданні, захисник може відстоювати пропозиції щодо підсумкового рішення суду: постановити ви­правдувальний вирок повністю або за окремими епізодами обвинувачення; за­крити справу за наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК; у разі поста­новления обвинувального вироку з урахуванням наведених захистом аргументів звільнити від відбування покарання; при визначені міри покарання за обвину­вальним вироком урахувати обставини, що його пом'якшують. Водночас, якщо обвинувачений не визнав себе винуватим, захисник не може в судових дебатах зайняти протилежну позицію, оскільки це є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасування вироку. Треба чітко знати, що по­зиція захисника може бути самостійною і різко суперечити позиції обвинуваче­ного, якщо останній визнає себе винуватим, будучи невинуватим (самообмова). Ця етико-правова колізія є цілком допустимою і зрештою вирішується судом.

11. Виступи цивільного позивача, його представника та законного пред­
ставника пов'язані з доведеністю вчинення кримінального правопорушення і
його цивільно-правовими наслідками. Якщо в судове засідання не прибув ци­
вільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає ци­
вільний позов без розгляду, крім випадків, коли від них надійшло клопотання
про розгляд позову за їх відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний від­
повідач повністю визнав пред'явлений позов.

12. У випадках, коли цивільний позов заявив прокурор в інтересах держа­
ви або в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповно­
ліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні са­
мостійно захистити свої права, він у своїй промові стосовно заявленого позову
обґрунтовує його підстави та розмір відшкодування..

13. У судових дебатах бере участь і обвинувачений. Ненадання обвинува­
ченому права на участь у судових дебатах є порушенням права обвинуваченого
на захист. Проте коли обвинувачений за наявності підстав був видалений із залу
судового засідання на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 330 КПК), слово у
судових дебатах йому не надається і ніяких процесуальних наслідків такі дії
суду за собою не тягнуть.

 

14. Об'єднання в одній промові виступу обвинуваченого в судових деба­
тах і проголошення ним останнього слова не допускається.

15. Якщо під час судових дебатів виникла потреба в поданні нових дока­
зів, суд відновлює судовий розгляд для з'ясування нових обставин та перевірки
їх доказами, після чого знову відкриває судові дебати стосовно додатково до­
сліджених обставин і доказів.

16. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право
обмінятися репліками. Виступ у формі репліки відрізняється від інших ви­
ступів під час судового розгляду своєю конкретикою і незначним проміж­
ком часу, який відведений на його проголошення, коли один учасник судо­
вих дебатів відповідає на виступ іншого стосовно основних питань спору
між сторонами. Учасник судового розгляду може відмовитись від репліки,
обмежитись участю у судових дебатах або, навпаки, підтримати в репліці
раніше висунуту точку зору. Кількість реплік законом не передбачена, але
вони можуть бути висловлені тільки після закінчення судових дебатів. Пра­
во останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. Під час
проголошення реплік сторони кримінального провадження не повинні пере­
ходити на особистості учасників судового розгляду і мають бути пов'язані
тільки з обставинами кримінального правопорушення та з критикою аргу­
ментів, які процесуальний супротивник наводив у своєму виступі в судових
дебатах.

Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого

1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинува­
ченому останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обви­
нуваченого певним часом.

3. Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова
не дозволяється.

4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові об­
ставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд
за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового проваджен­
ня відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального
провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває
судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє
слово обвинуваченому.

1. Після закінчення промов учасників судових дебатів і обміну репліками, головуючий надає обвинуваченому останнє слово. Ця дія не провадиться тіль­ки в тому разі, коли справа розглядається у спрощеному порядку щодо кри­мінальних проступків (див. ст. 381 КПК). На підставі проведеного судового розгляду, всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження обвинуваченому надається остання можливість

756 _______________________________________________________________

дати оцінку власним діям, висловити свою позицію, своє ставлення до вису­нутого обвинувачення, звернутися до суду і потерпілого з відповідними про­ханнями і обіцянками, до того як суд піде до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

2. Проголошення останнього слова є правом обвинуваченого, а не його
обов'язком. Обвинувачений може не скористатися цим правом і відмовитися
від нього без пояснення причин відмови, навіть якщо перед цим він брав участь
у судових дебатах. У випадках, коли обвинувачений відмовився від захисника,
а також від давання показань, головуючий зобов'язаний з'ясувати в обвинува­
ченого його бажання скористатись останнім словом.

3. Позбавлення судом права обвинуваченого на останнє слово або обме­
ження цього права певним часом є істотним порушенням прав та свобод люди­
ни і підставою для скасування вироку.

4. Обвинувачений може бути позбавлений останнього слова у разі ви­
далення його за порушення порядку судового засідання на весь час судового
розгляду, але судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно ого­
лошується обвинуваченому після його ухвалення. У випадках спрощеного про­
вадження щодо кримінальних проступків, коли обвинувачений беззаперечно
визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням
обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, він
також, зрозуміло, позбавляється права на останнє слово.

5. Закон не має чіткого визначення ні характеру, ні форми, ні змісту, ні
часу проголошення останнього слова обвинуваченого. Обвинувачений само­
стійно визначає зміст останнього слова і може говорити протягом того часу,
який, на його думку, йому необхідний для доведення суду всієї інформації
на свій захист. Оскільки це останнє слово обвинуваченого в суді, то він має
право виходити за межі кримінального провадження, на відміну від його про­
мови у судових дебатах. Головуючий може зупинити обвинуваченого тільки у
випадку, коли він в останньому слові висловлює погрози або образи на адресу
суддів та інших учасників судового розгляду, допускає нецензурні вирази і
жести.

6. Послідовність реалізації свого права на останнє слово кількох обвину­
вачених у судовому провадженні визначається шляхом простої домовленості
між ними, а в разі відсутності згоди - головуючим.

7. Ніхто з учасників судового засідання не має права ставити обвинуваче­
ному будь-які запитання під час проголошення ним останнього слова.

8. Якщо обвинувачений в останньому слові посилається на нові докази,
які не були предметом дослідження під час судового розгляду, участь інших
осіб в інкримінованому йому діянні, головуючий поновлює судовий розгляд
для перевірки обставин, про які повідомив обвинувачений. Після дослідження
зазначених обставин суд зобов'язаний знову перейти до судових дебатів щодо
цих обставин, а потім надати обвинуваченому можливість знову виступити з
останнім словом.

Стаття 366. Вихід суду для ухвалення вироку

1. Після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

1. Після завершення судового розгляду і проголошення останнього слова
обвинуваченим головуючий оголошує про те, що суд видаляється до нарадчої
кімнати для ухвалення вироку. Вимога негайного видалення суддів до нарадчої
кімнати виключає будь-які перерви після виголошення останнього слова обви­
нуваченим, а також виключає можливість спілкування будь-яких осіб із суддя­
ми, створює умови для зосередженої і цілеспрямованої роботи суддів.

2. До нарадчої кімнати головуючий має можливість взяти всі матеріали
кримінального провадження, журнал судового засідання, власні нотатки і запи­
си, зроблені під час судового провадження та інші матеріали і технічні засоби
для підготовки судового рішення.

3. Перед виходом до нарадчої кімнати, зважаючи на обсяг матеріалів су­
дового провадження і необхідний час на підготовку судового рішення, голову­
ючий оголошує присутнім у залі судового засідання орієнтовно про день і час
проголошення вироку.

Стаття 367. Таємниця наради суддів

1. Під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій
кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

2. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням
нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які
брали участь у кримінальному провадженні.

3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення
вироку в нарадчій кімнаті.

4. Постановления ухвали суду в нарадчій кімнаті здійснюється відпо­
відно до правил, передбачених цією статтею.

 

1. Забезпечення таємниці наради суддів є свідченням відсутності будь-
якого стороннього впливу, спонукання або тиску з будь-чийого боку, в тому
числі представників органів законодавчої і виконавчої влади, посадових осіб
і окремих громадян на суддів при ухваленні вироку, гарантія реалізації засад
незалежності суддів і підкорення їх лише закону.

2. Закон не встановлює спеціальних вимог до облаштування приміщення
нарадчої кімнати. Але виходячи з того, що під час ухвалення вироку ніхто не
має права, крім складу суду, перебувати в нарадчій кімнаті, це повинна бути
окрема, ізольована кімната у приміщенні суду, в якій створені всі належні сані­
тарно-гігієнічні умови для роботи і відпочинку суддів, виключаючи можливість
стороннього впливу на суддів та присутність сторонніх осіб. Перебування в на­
радчій кімнаті осіб, які не входять до складу суду, будь-яке їх спілкування з суд-

дями, навіть якщо воно і не пов'язане з цим судовим провадженням, незалежно від тривалості їх перебування, є безумовною підставою для скасування вироку.

3. Безумовною підставою для скасування вироку є також факт складення
вироку або його частини поза межами нарадчої кімнати, залишення нарадчої
кімнати одним або всім складом суду, яке не пов'язане з настанням нічного
часу і потребою у відпочинку, спілкування судді під час перерви з особами, які
брали участь у кримінальному провадженні або мають до нього будь-яке від­
ношення, розголошення висловлених під час обговорення та ухвалення вироку
міркувань.

4. Винятком із ч. З коментованої статті є здійснення кримінального про­
вадження за нововиявленими обставинами згідно з ст. 459 КПК, яке пов'язане
зі зловживанням судді, який брав участь у винесенні судового рішення - інші
судді можуть бути допитані стосовно позиції, яку займав суддя при прийнятті
процесуального рішення у нарадчій кімнаті. У решті випадків за жодних об­
ставин незалежно від терміну, який минув з моменту ухвалення вироку, судді
не мають право розголошувати інформацію стосовно того, яку позицію займав
і які міркування висловлював той чи інший суддя.

5. Хід обговорення та ухвалення вироку не фіксується ні в журналі судово­
го засідання, ні в окремому протоколі, що є також запорукою таємниці наради
суддів. Ухвалення вироку вирішується за результатами наради суддів шляхом
голосування, від якого не має права утримуватись ніхто з суддів. У разі ухва­
лення вироку його підписують усі судді. Кожен суддя з колегії суддів має право
викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а
приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення, як і
вирок.

6. Під час перебування в нарадчій кімнаті судді можуть вільно обговорю­
вати всі питання, які підлягають вирішенню судом під час ухвалення вироку
(про перелік цих питань див. ст. 368 КПК). Скористатися телефонним зв'язком
суддя може тільки для повідомлення секретарю судового засідання про ухва­
лення вироку і уточнення часу його проголошення, а також для виклику кон­
вою, якщо судове рішення пов'язане з взяттям обвинуваченого під варту. Ви­
користання телефонного зв'язку під час наради суддів для вирішення питань,
пов'язаних зі справою, а також інших життєвих питань забороняється.

7. У випадках, коли розглядається багатоепізодна або значна за обсягом
справа і неможливо ухвалити судове рішення протягом одного дня, судді вправі
перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу і залишити
нарадчу кімнату. Перерва для відпочинку може мати місце і без залишення на­
радчої кімнати, якщо остання достатньо обладнана для цього. Також не виклю­
чається перерва для відпочинку і харчування і до настання нічного часу, але в
умовах нарадчої кімнати. Згідно з положенням ч. 4 ст. 223 КПК «нічний час»
це період часу з 22 до 6 години, тому питання про початок перерви необхідно
вирішувати з урахуванням цього положення. Щодо закінчення перерви для від­
починку, то вона має закінчуватися до початку наступного робочого дня в суді.

_____________________________________________________ 759

8. Судове рішення повинно бути ухвалене законним складом суду, зміна складу суду під час перебування в нарадчій кімнаті є істотним порушенням ви­мог кримінального процесуального закону і судове рішення підлягає скасуван­ню. Якщо у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен був значний час, було призначено запасного суддю, який під час судового розгляду весь час перебував у залі судового засідання, і коли хтось зі складу суддів не може продовжувати участь у нараді суддів (наприклад, через хворобу), його може замінити запасний суддя. У разі виникнення такої ситуації суд відновлює судовий розгляд, залучає запасного суддю до складу суду і, якщо він не вимагає відновлення судових дій, суд виходить до нарадчої кімнати, де нарада суддів починається з початку. Подальше обговорення, ухвалення і підписання вироку здійснюється за участі запасного судді.

Стаття 368. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку 1. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою
статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбаче­
ний;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального право­
порушення;

4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним криміналь­
не правопорушення;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обви­
нуваченого, і які саме;

6) яка міра покарання мас бути призначена обвинуваченому і чи по­
винен він її відбувати;

 

7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо
так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані
обмеженої осудності;

9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив
кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового
заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94
Кримінального кодексу України;

 

10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального ко­
дексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;

11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихова­
теля;

12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речови­
ми доказами і документами;

13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому роз­
мірі;

14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

2. Якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів або
декількох кримінальних проступків, суд вирішує питання, зазначені у
пунктах 1-8 частини першої цієї статті, окремо за кожним кримінальним
правопорушенням.

3. Якщо обвинувачую! ься декілька осіб, суд вирішує питання, зазна­
чені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

4. Примусовий захід медичного характеру, передбачений пунктом 9
частини першої цієї статті, може бути застосовано до особи, яка вчинила
кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, лише за наяв­
ності акта психіатричної експертизи та висновку лікувальної установи.