Безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння

працевлаштуванню;

 

 

Висновки:

-щодо неявки на переговори із причичи поганого самопочуття, то можна зробити висновок, що Ж. не надав жодних доказів про наявнісь у нього будь-якого захворювання, тобто, довідка виписана черговим лікарем, фіскальні чеки із аптеки або просто свідчення осіб, які б могли підтвердити його хворобу були відсутні, на підставі цього, пояснення Ж. буде доцільно вважати необгрунтованими та такими, що носять сунівний характер.

 

-Випадки, коли виплата допомоги в разі безробіття скорочується ч. 5, ст. 31 Закону:

Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального

забезпечення на випадок безробіття

та скорочення їх тривалості

5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної

допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або

підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних

днів у разі: (Абзац перший частини п'ятої статті 31 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005)

1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням

без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);

2) звільнення з останнього місця роботи з підстав,

передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями

41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних

підстав, визначених іншими законами, (на 90 календарних днів);

4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову

роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої

діяльності за винагороду в період одержання допомоги по

безробіттю;

5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як

безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння

працевлаштуванню;

6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за

невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних

днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

8) припинення без поважних причин професійної підготовки,

перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

 

+ відповідно до п.5 даної статті, виплата може скорочватись на строк 90 календарних днів, а за умовою задачі центр зайнятості, скоротив виплату до 60-ти днів, що прямо суперечить положенню статті.

- умови призначеня допомоги в разі безробіття визначені в ст 22 Закону:

Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по

безробіттю

1. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового

стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку

безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що

передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж

шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового

державного соціального страхування. { Абзац перший частини першої

статті 22 в редакції Закону N 5067-VI (5067-17) від 05.07.2012 }

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання

перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом

місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в

установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами є:

навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,

клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою

навчання;

строкова військова служба;

здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за

інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також

за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує

постійного стороннього догляду; { Абзац п'ятий частини першої

статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV

(3483-15) від 23.02.2006 }

інші поважні причини, передбачені законодавством України.

2. Застраховані особи, визнані в установленому порядку

безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації

особи як безробітної, за даними Державного реєстру

загальнообов'язкового державного соціального страхування мають

страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього

місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7

і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України

( 322-08 ), особи, зазначені у частині другій статті 6 цього

Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному

розмірі.

3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після

реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній

службі зайнятості.

4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може

перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб,

зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180

календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на

пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може

перевищувати 720 календарних днів.

5. У разі чергового визнання в установленому порядку

застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких

виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати

враховується сумарно.

6. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата

допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в

установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для

організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть

бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці

підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6

цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18

років, за їх бажанням.

 

Задача №10

Продавщиця м’ясного відділу магазину С., перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, захворіла дизентерією. Після повернення із санаторію її не допустили до роботи на підставі висновку санітарно-карантинної служби, оскільки вона є носієм збудника хвороби. Роботу, не пов’язану з продуктами, їй надали лише через 5 днів. В оплаті листка тимчасової непрацездатності в магазині їй відмовили. Дайте правову оцінку ситуації. Які умови призначення допомоги у зв’язку з недопуском до роботи за висновком карантинної служби?

 

Використане законодавство:

1) Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням - Закон України від 18.01.2001 р. - № 2240

2) Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, - затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 439

3) Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, - затв. Наказом МОЗ України від 13.11.2002 р. №445; Зареєстровано в Міністерстві юстиції 04.12.2001 р. за № 1005 / 6196

4) Про оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності. – Лист Фонду соціального страхування в разі тимчасової втрати працездатності від 10.05.2002 р. № 01-29-690

5) Постанова Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності N 12 від 25.02.2009р. Про затвердження Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

6) Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування"

7) Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності" затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12

8) Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 7 липня 2011 року № 3611-VІ

 

Вирішення:

Перш за все, варто зазначити, що якщо особі потрібне санаторно-курортне лікування, то людина на цей час не має права оформити лікарняний. Путівка на санаторно-курортне лікування, що сплачується за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі ТВП) тривалістю до 21 дня, надається застрахованій особі за основним місцем роботи лише під час відпустки. (п.4.2 ПОРЯДОК

отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Загальні положення щодо отримання працівниками санаторних путівок містяться саме в вищезгаданому Порядку.

Щодо тимчасової непрацездатності продавщиці протягом 5 днів після такого санаторного лікування є ряд нормативних правових актів, які регулюють дане питання.

Відповідно до змінених Правил “Про порядок видачі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян» якщо працівник не одужує на протязі 5 днів, подальше перебування на лікарняному буде відбуватися за його рахунок.

Якщо працівник прохворів 5 робочих днів і надав лікарняний листок, оплату тимчасової непрацездатності йому оплачує підприємство в обсягах, обумовлених стажем, шляхом вирахування цієї виплати з єдиного соціального внеску.

Оплачувати більш тривалий термін лікарняного листа роботодавцям заборонено, в іншому випадку вони несуть кримінальну відповідальність. Відтепер це преференція територіальних підрозділів Пенсійного фонду України. Бухгалтерії підприємств повинні надати до Пенсійного фонду України “прострочені” лікарняні листи і ще багато різних документів. Крім того, підприємство має відкрити для оплати кожному хворому співробітникові персональний рахунок у місцевому відділенні Державного казначейства України.

Відповідно до Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування" з 1 січня 2011 року роботодавець повинен відкрити спеціальний розрахунковий рахунок, виключно для перерахування коштів для оплати лікарняних листів з Фонду соціального страхування. Для того, щоб соцстрах перерахував із цього приводу гроші для оплати лікарняного листа, підприємство зобов'язане подати до фонду відповідну заявку. І лише після здобуття коштів від Фонду соціального страхування роботодавець оплачує лікарняний лист.

Загальнообов'язковому соціальному страхуванню підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності.

Згідно із статтею 256 Кодексу Законів про Працю України, грошова допомога при тимчасовій непрацездатності виплачується при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням, догляді за хворим членом сім'ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні. При хворобі або каліцтві грошова допомога виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

В нашому випадку можна говорити про хворобу продавщиці. Згідно з підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 Інструкції право видавати ЛН мають лікуючі лікарі закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності та лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності (далі — ЛН) чи іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність.

Документальне рішення про оплату лікарняного листа повинна приймати комісія (уповноважений) з соціального страхування, оформляючи відповідний протокол. До складу комісії входять представники адміністрації підприємства, і застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Комісія з соціального страхування підприємства, установи, організації перевіряє обгрунтованість видачі лікарняного листа і правильність його заповнення. Вона ж визначає право працівника на отримання грошової допомоги. Вирішення комісії про призначення грошової допомоги або відмова в оплаті лікарняного листа вказується в протоколі.

Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам за їх основном місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків. Роботодавець зобов'язаний сплатити працівникові дні, пропущені із-за хвороби, в період отримання першої зарплати після надання лікарняного листа.

 

Висновок:

Відповідно до всього вищезазначеного і фабули задачі можна стверджувати, що магазин неправомірно відмовив в оплаті ЛН, так як продавщиця все ж його отримала, тобто пройшла всі необхідні етапи, також 5-денний термін був дотриманий.

 

Інша позиція:

Якщо розглядати нашу ситуацію зі сторони роботодавця, то грошова допомога з тимчасової непрацездатності не виплачується, в разі

в разі здобуття застрахованою особою травм або захворювання при скоєнні злочину;

в разі навмисного спричинення збитку своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків, або симуляція хвороби;

під час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

під час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

під час знаходження особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Окрім цього встановлено, що особи, які порушують режим, встановлений їм лікарем, не з'являються без поважних причин в призначений термін на медичний огляд, втрачають право на отримання грошової допомоги з дня здійснення порушення.

 

Висновок:

Якщо продавщиця мала відношення до однієї з вищенаведених ситуацій, то в такому разі магазину не потрібно оплачувати ЛН.

 

 

11. Громадянка Т. працювала у хлібопекарні контролером якості готової продукції. 10 березня 2011 р. директор попередив її письмово про наступне звільнення з 10 квітня 2011 р. у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, оскільки на підприємстві ліквідується відділ, в якому Т. працює. 1 квітня 2011 р. Т. звернулась до директора із заявою про надання їй відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами з 2 квітня 2011 р. і про виплату відповідної допомоги. Директор хлібопекарні роз’яснив працівниці, що відпустку їй буде надано, а допомогу по вагітності і пологах буде виплачувати орган соціального захисту за місцем проживання, оскільки вона попереджена про майбутнє вивільнення, а отже, внески на соціальне страхування на неї вже не сплачуються. Дайте правову оцінку ситуації. Розкрийте співвідношення страхових та не страхових допомог по вагітності та пологах.

Використана нормативна база: КЗпП,Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Постанова Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», ПКМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 р. N 1266, «Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (пункт 6), Лист Міністерства праці та соціальної політики 13.02.2010 N 36/18/99-10 Щодо оплати листків непрацездатності по вагітності та пологах, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ППВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від06.11.92 №9.

 

Практичний блок (безпосереднє вирішення задачі):

Передусім, зверну увагу на ряд порушень стосовно самої процедури звільнення (у зв’язку з скороченням чисельності працівників – ліквідація відділу: п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Ця процедура виглядає наступним чином:

Ø Ст.22 ЗУ «Про професійні спілки» зазначає про проведення консультацій роботодавця з профспілкою, стосовно заходів щодо запобігання, чи зведення звільнення до мінімуму. Проводяться не пізніше ніж за 3 місяці з часу прийняття рішення про вивільнення. Дане пололення знаходить своє відображення в ст. 49-4 КЗпП.

Ø Про наступне вивільненя роботодавець попереджає працівника за 2 місяці у письмовый формы, персонально (ст. 49-2 КЗпП). При цьому не забуваючи про обов’язкову за можливістю пропозицію роботодавця стосовно переведення на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП).

Ø Одночасно з попередженням працівника за 2 місяці, повідомляється центр зайнятості, якому подаються списки працівників, які підлягатимуть вивільненню.

Ø Роботодавець аналізуючи перелік осіб, яких планується вивільнити, приймаює до уваги переваги право на залишення на роботі (ст.. 42 КЗпП).

Ø Обов’язкове погодження з органом профспілки, в порядку передбаченому ст.43 КЗпП.

Право на відпустки регламентоване ст.. 179, 180 КЗпП.

Якщо це було звільнення на підставі п.1. ч.1 ст.40 КЗпП, то це дає нам змогу вести мову про надання Громадянці Т. не страхової допомоги. ЗГІДНО з Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»:

Стаття 7. Право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 8. Умови надання і тривалість виплати допомоги
у зв'язку з вагітністю та пологами

 

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з
вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка
лікувального закладу встановленого зразка та довідка: ліквідаційної

комісії для жінок, звільнених з роботи у
зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається,
якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня
закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і
виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої
становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених
пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів
після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по
вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів
зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів).
Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у
повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично
використаних до пологів.

 

Стаття 5. Органи, що призначають і здійснюють
виплату державної допомоги сім'ям з дітьми

 

Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у
зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині
другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи
соціального захисту населення за місцем проживання батьків
(усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Документи, необхідні для призначення державної допомоги
сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює
виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

 

Стаття 9. Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

 

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Відповідно до Постанова Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», яка загалом дублює положення вищезазначеного Закону:

3. Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) право на державну допомогу у
зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки ( у тому числі
неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового
державного соціального страхування, а саме:

жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією
підприємства, установи та організації незалежно від форми
власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не
раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання
допомоги;

4. Підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю
та пологами є видана лікувально-профілактичним закладом довідка
встановленого зразка, заява матері, що складається за формою,
затвердженою Мінсоцполітики, а також довідка: 2) ліквідаційної

комісії про те, що жінка звільнена з роботи
у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;

5. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається:

1) якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість
місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки,
тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56
(у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше
дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до
1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів
зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів).
Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному
обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично
використаних до пологів.

 

У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується
на підставі довідки встановленого зразка, виданої
лікувально-профілактичним закладом.

6. За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що
збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
виплачується незалежно від одержання допомоги по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному
для непрацюючих жінок.

7. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації - у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу. Середня заробітна плата, з якої нараховується допомога, обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100

 

Розмір допомоги у випадках, передбачених підпунктами
1-4 цього пункту, встановлюється шляхом множення середньоденного
доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків
розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для
працездатної особи з розрахунку на місяць;
8. Покриття витрат на виплату допомоги у зв'язку з вагітністю
та пологами:

 

іншим категоріям жінок здійснюється за рахунок коштів
державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією
підприємства, установи та організації, зареєстрованим у центрі
зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним
ординаторам, студенткам вищих навчальних закладів I-IV рівня
акредитації та професійно-технічних навчальних закладів і
непрацюючим жінкам державна допомога у зв'язку з вагітністю та
пологами призначається і виплачується органами праці та
соціального захисту населення за місцем проживання. Допомога може
бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання
довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та
соціального захисту населення за місцем реєстрації.

І саме в цьому разі аргументація роботодавця є обгрунтованою. Але в умовах задачі сказано про ліквідацію лише відділу, а не ПОВНОЇ ліквідації підприємства. В цьому аспекті звертаємося до п. 19, 34 ППВСУ. Вкарай важливою є ч.3 ст. 40 КЗпП:

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, роботодавець повинен продовжувати сплачувати єдиний внесок. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

І врегульовується дана ситуація безпосередньо ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»: