«Органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури взагалі»1 є мовний етикет.
Мовний етикет —це правила мовленнєвої поведінки, «сукупність словесних форм ввічливості», прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти-кліше) в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості «орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом».
Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини — спонукає її у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.
Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування; часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.
Існує чимало типових комунікативних ситуацій (етикетних), для яких характерна впорядкована система мовних знаків (формул), вибір яких є дуже важливим в етикетному мовленні.
Авторитетний фахівець з проблем мовного етикету Ярослав Радевич-Винницький чітко визначає ці стандартні етикетні ситуації й відповідно до них називає стереотипні словесні формули, якими варто послуговуватись у ситуаціях, що безліч разів повторюються у повсякденні1.
Вітання та побажання
Доброго ранку!
Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові будьте)! Добрий вечір (добривечір)! Доброго здоров'я! Вітаю (тебе; Вас)! Радий (тебе; Вас) вітати! Моє шанування! Дозвольте Вас привітати! Слава Україні! Хай живе... З приїздом Вас! Поздоровляю Вас! Здоровлю з... Зичу радості, успіхів! Віншую Вас з... Зі святом Вас! Вітаю з днем народження! Бажаю (зичу) щасливого Нового року! Хай щастить у Новому році! З Різдвом Христовим!
Бажаю (зичу) Вам здоров 'я, щастя, успіхів! Щасливих Вам свят! Дозвольте вітати Вас від імені... Наше щире вітання... Прийміть мої співчуття! Хай збудуться всі Ваші мрії!
Звернення до незнайомої людини
Стандартні фрази у розмові з незнайомою людиною можуть мати таку послідовність:
1 Вітання: Доброго ранку (Добрий день! Добрий вечір!).
2 Вибачення і прохання: Вибачте, що затримую Вас! Скажіть, будь ласка,... (Будьтеласкаві, скажіть...; Чи не могли б Ви сказати...).
3 Подяка: Щиро (сердечно) дякую Вам за... (Щиро вдячний за...).
4 Вибачення: Пробачте, що затримав Вас (Даруйте, що завдав Вам клопоту).
5 Прощання: До побачення! (Бувайте здорові!; Усього Вам найкращого!; Хай щастить!).
Знайомлення
Будьмо знайомі!
Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися? Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися!
Після них формул ідуть фрази самоназивання:
Моє ім 'я...;
Моє прізвище...;
Мене звати...;
Я—....
Знайомлення через посередника:
Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам....;
Дозвольте познайомити Вас із...;
Познайомтеся, це...;
Познайомтеся, будь ласка, це...;
Знайомтеся, будь ласка. Це мій....
Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами:
Я вже чув про Вас; Дуже приємно!
Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами!
Порада, пропозиція
Я дуже раджу Вам...;
Я пропоную Вам....
Я би радив Вам...;
Дозвольте порадити Вам...;
Чи не спробувати Вам...;
Може б, Вам...;
Вам слід (варто)....
Згода
Добре! Будь ласка! Згоден! Погоджуюся! Мушу погодитися! Доведеться погодитися!
Звичайно;
Ви маєте рацію;
Безперечно;
Поза всяким сумнівом;
І я такої ж думки;
Очевидно, це саме так;
Так воно і є.
Відмова
Ні!
Звичайно, ні!
Ні, я не погоджуюсь (не згоден);
Ні, ніяк не можу погодитися!
Я б дуже хотів (Мені дуже хотілося б), але...;
Мені шкода (жаль), однак...;
Даруйте, але я змушений тобі (Вам) відмовити;
Шкода, але про це не може бути й мови!
Мені треба подумати;
Мушу порадитись;
Я Маю спочатку це обміркувати.
Розрада
Не переживай(те)!
Не хвилюйся(теся)!
Заспокойся(тесь)!
Не журись(іться)!
Опануйте себе!
Не бери(іть) собі це так близько до серця!
Викинь(те) це з голови!
Не думай(те) про це!
Не звертай(те) на це уваги!
Сподівайся(теся) на краще!
Не варто про це думати!
Це все дрібниці!
Це не твоя (Ваша) вина. Все буде добре (гаразд).
Співчуття
Я приношу тобі (Вам) своє глибоке співчуття;
Прийми (іть) моє глибоке співчуття;
Дозволь (те) висловити тобі (Вам) моє щире співчуття;
Прийми (іть) моє глибоке співчуття;
Я розумію твоє (Ваше) горе;
Я поділяю твій (Ваш) смуток.
Схвалення
Ти (Ви) правильно вчинив (ли) (сказав, виступив);
Дуже правильний (розумний, доречний) вчинок;
Ти (Ви) прийняв (ли) надзвичайно вдале (розумне, продумане) рішення;
Я в захопленні від твого (Вашого) вчинку (виступу).
За нормами доброго тону, особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати. З цією метою можна скористатися такими формулами:
Дякую!
Це тобі (Вам) тільки здається;
Мені приємно, що ти (Ви) так оцінив (ли) мій вчинок;
Я не вартий такої оцінки (таких слів);
Те ж саме я можу сказати і про тебе (Вас).
Зауваження, докір
Я змушений зробити тобі (Вам) зауваження; Ти (Ви) не зовсім добре вчинив (ли) (зробив, сказав); Ти (Ви), напевно, недостатньо це обміркував (ли) (продумав (ли) як слід);
Тобі (Вам) так робити (говорити) не личить;
На мою думку, цей вчинок не робить тобі (Вам) честі;
Твій вчинок виходить за межі етичних норм;
Це було недобре.
Залежно від предмета розмови і змісту зауваження адресат може висловити:
а) вибачення:
Вибач(те), я помилився;
Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі;
Я це зробив не навмисно;
Мені дуже неприємно! Вибач(те)!
б) заперечення:
Даруй(те), ти (Ви) мене неправильно зрозумів (ли); На мою думку, твоє (Ваше) зауваження не цілком обґрунтоване цілком (безпідставне, необгрунтоване);
Вибачте, але ти (Ви) тут не маєш (те) рації.
в) з'ясування:
Не бачу причини для зауваження (докору); Не розумію, в чому ти (Ви) бачиш (те) мою помилку; Не розумію, за що ти (Ви) на мене образився (лися); Перепрошую, а в чому, власне, річ.
Якщо ви бажаєте навчитися робити зауваження, критикувати
так, щоб не образити людину, то:
* вказуйте на помилки, робіть зауваження лише віч-на-віч;
* уникайте прямої критики;
* робіть це по-дружньому;
* похваліть те, що ваш співбесідник виконує як слід;
* покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи інше завдання, здійснити певний вчинок;
* переконайте співбесідника в тому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою;
* попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома.
Людина, яка засуджує і висміює помилкові думки й погані вчинки інших людей, повинна мати особливу силу переконання, а для цього, крім гострого ока, необхідно володіти і не менш цінним мистецтвом — ясно викладати думки (М. Ларра).
Висловлення сумніву
Так?
Хіба?
Невже?
Та невже?
Правда?
Ти (ви) справді так вважаєш (єте)?
Цю інформацію ти (Ви) отримав (ли) з надійного джерела?
І я в це маю повірити?
Вельми сумніваюся, що...;
Вам краще видно, але...;
Воно ніби переконливо, проте....
Мені хотілося б вірити, однак...; Мені важко сказати, чи....
