Управління соціально-психологічною підсистемою підприємства

 

Соціально – психологічні методи менеджменту – сукупність конкретних прийомів впливу на процеси розвитку і формування колективу, а також соціально – психологічні процеси, що відбуваються всередині них.

Соціальні методи управління – сукупність конкретних способів впливу на трудовий колектив. Мотиваційною основою є соціальна мотивація, тобто орієнтир на політичні, моральні, сімейні й ін. інтереси.

Трудовий колектив – соціальна група людей, об'єднана цінностями, цілями і нормами поведінки.

Функції трудового колективу:

1. Господарська, тобто це спільна діяльність для реалізації цілей підприємства.

2. Соціальна – забезпечення інтересів суспільства, колективу і конкретної людини.

3. Управлінська – постановка цілей, прийняття рішень, вплив на працівників.

Дуже важливо виявити неформальних лідерів і вміти керувати ними.

Неформальні лідери:

· Лідери – організатори

· Лідери – ініціатори

· Лідери – ерудити

· Лідери – емоційні

Особистість виконує наступні ролі:

1. Конвенціальну – коло формально або функціонально встановлених обов'язків і повноважень (у посадових інструкціях)

2. Міжособистісну – реально існуючі відносини особистості і колективу, засновані на взаємних інтересах.

3. Функціональну – вона випливає з виконання особистістю функцій, не регламентованих конвенційно, встановлюваних стихійно, у залежності від особистих якостей працівника, його здатності і таланта.

У процесі формування колектив проходить 3 стадії:

1. Створення і початок формування трудового колективу, тобто формування просторових контактів.

2. Становлення трудового колективу, тобто виявлення індивідуальних і групових здібностей працівників, створення ядра трудового колективу, формування неформальних груп. Складаються контакти між людьми.

3. Стадія зрілості, коли керівник завойовує авторитет трудового колективу.

Соціальні методи управління представлені наступними різновидами:

1. Соціальне нормування й орієнтування. Визначає і закріплює соціальні відносини в трудовому колективі між окремими працівниками і покликаний забезпечити сприятливі умови для досягнення поставлених цілей.

2. Виховні прийоми і способи. Це, наприклад, особистий приклад, переконання.

3. Соціальне регулювання. Використовують для упорядкування соціальних взаємин і взаємин між групами працівників.

4. Активізація соціального почину. Виявлення, підтримка і розвиток прогресивних, соціальних норм, інтересів, потреб.

5. Моральне стимулювання.

6. Соціальна наступність.

Психологічні методи керування покликані забезпечувати формування трудового колективу відповідно до індивідуальних здібностей кожної людини при дотриманні психологічної сумісності.

Психологічна мотивація – це вплив на колектив або окрему особистість спеціальними прийомами і способами з метою активізації її діяльності.

2 види психологічної мотивації:

1. Пряма:

· Переконання.

· Внушення.

· Наслідування.

· Залучення.

· Спонукання.

· Притягнення.

2. Непряма:

· Умови праці.

· Елементи системи управління.

· Особисті соціальні і соціально–психологічні фактори.

Для ефективного управління колективом і створення психологічного клімату, виділяють 10 основних психологічних типів працівників:

1. Дисциплінований.

2. Новатор.

3. Незалежний.

4. Пристосованець.

5. Кар'єрист.

6. Зразковий виконавець.

7. Залежний.

8. Довірливий.

9. Пасивний.

10. Свавільний.

…і 6 типів неідеальних працівників:

1. Одержимий.

2. Панікер.

3. Пугач.

4. Пацифіст.

5. Пустельник.

6. Дипломат.

Способи соціально-психологічних досліджень:

· Спостереження.

· Аналіз.

· Експеримент.

· Анкетування.

· Інтерв'ювання.

· Формалізація.

· Фокусування – збір думок із приводу конкретної ситуації або явища, дослідження його причин.

· Вільне.