Госпіталізація. Обов’язкова для хворих на вісцеральну та генералізовану форми ЦМВІ. Госпіталізацію хворих локалізованою формою проводять згідно з клінічними та епідеміологічними показаннями.
Ізоляція контактни. Не проводиться. Вагітні та діти з імунодефіцитними станами повинні бути обстежені серологічно з метою виявлення серед них неімунних осіб. Медичне спостереження за контактними не проводиться.
Умови виписки. Після клінічного одужання.
Допуск до колективу. Діти з вродженою ЦМВІ, які виділяють ЦМВ можуть відвідувати дитячі заклади і школу.
Реконвалесценти також можуть відвідувати колектив без спеціального додаткового обстеження.
Диспансерізація. Підлягають діти з пороками розвитку серця, нирок, ЦНС.
Специфічна профілактика. Не розроблена. Запропоновані живі та вбиті вакцини не отримали практичного застосування. Використання гіперімунного протицитомегаловірусного імуноглобуліну рекомендується для профілактики ЦМВІ у серонегативних осіб, хворих з трансплантацією органів і для попередження передачі інфекції новонародженим дітям при переливанні їм крові.
Неспецифічна профілактика. Дотримання правил особистої гігієни при догляді за новонародженим. При виявленні у новонародженого жовтяниці чи токсикоз - септичного стану обов’язкове обстеження на ЦМВ.
Обстеження усіх вагітних,особливо тих що перенесли ГРВІ підчас вагітності,на ЦМВ.
У випадку народження дитини з цитомегалією повторну вагітність можна рекомендувати не раніше ніж через 2 роки.
Герпетична інфекція –це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується різноманіттям клінічних форм, перебігає з ураженням шкіри та слизових оболонок, супроводжується виникненням згрупованого везикулярного висипу, а також схильне до генералізації з розвитком енцефаліту і пневмонії.
Обидва серологічні типи ВПГ мають групоспецифічні антигени, що дає між ними деякі імунологічні перехрести. Як і для ЦМВІ, резервуаром ГВІ є заражена людина. Раніше вважалось, що ВПГ-2 є збудником генітальної ГВІ,ВПГ-1 екстрагенітальної. В останні роки спостерігається інфікування обома типами одночасно, і майже у 10-26% геніального герпесу виділяється ВГП-1, а ураження ЦНС і менінгоенцефаліти можуть бути зв’язані ВПГ-2. Частота виділення вірусу значно коливається залежно від ряду факторів (вік, характер статевого життя, соціально-культурного рівня населення) і дорівнює 0,5-1%-у здорових жінок, 35,7%- серед вагітних, а при невиношуванні вагітності «неустановленого ґенезу»»-у 47-67%. Рецидивуючий геніальний герпес розвивається лише у 0,5% населення,що залежить від наявності специфічних протитіл (СПТ). Шляхи зараження плідного яйця, плода та новонародженого, а також форми проявлення інфекції і залежить від імунологічного стану вагітної такі ж, як і при ЦМВІ. Але наявність 2 серологічних типів ВПГ обумовлює і деякі особливості. Так, первинна інфекція може бути як у серонегативної (СН) жінки, так і при наявності СПТ до одного із вірусів. Таке стосується і рецидивуючих форм інфекції, коли геніальний герпес викликає один тип вірусу, а рецидив-другий. Як первинна, так і рецидивуюча інфекції здебільшого (50-60%) мають безсимптомну форму захворювання і виявляються лише при лабораторних методах дослідження.
Клініка первинної інфекції проявляється через 18-22 днів після зараження, починаючи (майже у 50% хворих) з продромальних симптомів (незначна парестезія, почуття печії у геніальний області, невралгія у сідниці, паховій, стегновій ділянках,порушення виділення сечі). Далі виникають везикули з ерозіями і безсимптомне злущування пошкодженого епітелію. Загальна тривалість цих проявів - приблизно 6 тижнів.
Повторна інфекція (наявність СПТ до одного із серотипів ВПГ)перебігає значно коротше. Ризик внутрішньоутробного зараження плода при первинній ГРІ – до 50%, при реактивації – 5%. Як і при ЦМВІ, зараження у ранній термін вагітності закінчується викиднями і формуванням у плода таких вад розвитку, які призводять до мертво народження. А діти, які народилися живими, можуть мати симптоми затримки психомоторного розвитку, ураження ЦНС, мікроцефалію, катаракту, хоріоретиніт, сліпоту, а також генералізовану інфекцію, яка часто закінчується ранньою дитячою смертністю. Особливо небезпечні ГВІ для недоношених дітей. Зараження плода на пізніх строках вагітності викликає менш тяжкі ураження, як і зараження під час пологів при наявності вогнища на шийці матки та піхви, але можуть бути і ураження ЦНС, очей шкіри, ротової порожнини. У вагітної при ГВІ, крім висипу на шкірі, виявляються геніальні і екстрагенітальні симптоми: гіпотрофія плаценти,часто маловоддя,ЗВУР плода,передчасний вилив навколо плодових вод, запальні захворювання піхви, шийки матки, які супроводжуються рясними пінястими виділеннями молочного кольору без запаху, печіння шкіри ніг,живота, починаючи з 22-24 тижня вагітності, надмірні крововтрати під час пологів, прихований ендометрит у післяпологовому періоді, порушення менструального циклу. Велику загрозу вагітній спричиняє генералізована ГВІ, яка характеризується поліморфним перебігом. Чітко виявляються симптоми загальної інтоксикації: лихоманка, струс, м’язовий біль, загальна слабкість, а також симптоми ураження внутрішніх органів: міокардит, панкреатит, енцефаліт, нефрит і, найчастіше (у 80%-90%), гепатит, що потребує уваги при диференційній діагностиці ВГВ. У 30% рецидивуючий герпес перебігає атипово з появою папульозних елементів чи ериматозних плям, які супроводжуються слабкою гіперемією, набряклістю, відсутністю везикул.
Герпетична інфекція у дітей. Етіологія та епідеміологія. Захворювання спричиняється вірусами простого герпесу із родини герпесвірусів (Herpes viridae). Це великі, ДНК-вміщуючі, що мають оболонку віруси, що довгий час зберігаються при низьких температурах та у висушеному стані, але швидко гинуть при температурі вище 50ºС, а також від впливу ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання. За різницею антигенів та біологічним властивостям виділяють 2 типи вірусів простого герпеса: ВПГ-1 та ВПГ-2. найбільш поширені форми захворювання викликає ВПГ-1, що уражає обличчя та шкіру вище талії. ВПГ-2 викликають більш рідкісні клінічні форми захворювання та вражає шкіру нижче талії, слизові оболонки статевих органів, а також викликає енцефаліт. Перехресного імунітету віруси 1 і 2 типів не дають, зберігаються в організмі людини довічно у вигляді латентної інфекції, що може переходити у клінічно виражені форми під впливом різноманітних причин, що послабляють імунітет.
Джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Збудник передається повітряно-краплинним, контактним та статевим шляхами. Можлива також трансплацентарна та інтранатальна (в пологах) передача вірусу. Інфікування дитини герпетичною інфекцією відбувається в перші 3 роки життя.
Розповсюджена інфекція дуже широко, про що свідчить наявність вірус нейтралізуючих антитіл у 80-90% дитячого (старше3-4 років) та дорослого населення.
