Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 


Приклад формування діагнозу




1. ЦМВІ, набута легенева форма (церебральна, ниркова і інш.).00

2. ЦМВІ, вроджена (гостра або хронічна форма).

У вагітної жінки ЦМВІ може проявитись в різноманітних клінічних формах, при гострих - навіть з тяжкими ураженнями печінки, легенів, мозку і летальними випадками. Звичайно жінки скаржаться на загальне нездужання, головний біль, втомливість, слизові виділення з носу, з геніталій, збільшення і болісність підщелепних залоз.

Деякі характерні симптоми проявляються у комплексі: виражений, стійкий до проведеної терапії гіпертонус тіла матки у І, II чи III триместрах; запальні захворювання піхви, шийки матки; гіпертрофія, кисти та передчасне старіння плаценти; багатоводдя; на цьому фоні маса плода часто перевищує гестаційний термін; інтимне прошарування хоріальної тканини, плаценти; передчасне відшарування нормально розташованої плаценти; крововтрати у пологах, які досягають 1% маси тіла жінки; клініка прихованого післяпологового ендометриту з розвитком порушень менструального циклу в подальшому.

Але частіше ЦМВІ буває у вигляді латентної чи загострення хронічної інфекції, які діагностуються лише при лабораторному дослідженні, допоміжною вказівкою може бути наявність ОАА, ЗПВ, ЗПП, УВР, хворих дітей.

У жінок з хронічною ЦМВІ частіше, ніж у жінок без акушерської патології відмічається псевдоерозія шийки матки, ендометрит, дисфункція яєчників, а також екстрагенітальні захворювання - гепатит, хронічний холецистит, сечокам'яна хвороба, хронічний гайморит, пневмонія, хронічні захворювання підщелепних, навколовушних і слинних залоз.

Клінічні прояви ЦМВІ у дітей. Інкубаційний період достеменно невідомий,припускають його коливання від 15 днів до 4місяців. Прояви набутої ЦМВІ розрізняють залежно від віку і імунного статусу організму дитини У дітей найбільш часті безсимптомні (латентні) форми (до 90 %), які мають досить довгий перебіг. Можуть перебігати як гострий локалізований процес з клінікою ГРВІ; зустрічаються форми з ізольованим ураженням слинних залоз (сіалоаденит) або з мононуклеозоподібним синдромом (подовженою лихоманкою, незначними проявами гепатиту, тонзилітом без лімфаденопатії і відсутністю гетерофільних антитіл). При імунодефіциті різної етіології, частіше у дітей до 3-місяців життя, виникає дессимінована форма або вісцеральна інтерстиціальна пневмонія з невиразними слабкими фізикальними проявами,незначною задишкою,ціанозом, кашлюкоподібним кашлем, лейкопенією. Ураження печінки різного ступеню тяжкості з холестазом або холангитом. Патологія зі сторони шлункового тракту поліморфна: дуоденіт, ентероколіт, виразково-некротичне ураження усієї слизової оболонки кишечнику. Ураження ЦНС зустрічається у вигляді енцефалопатії, енцефаліту, нейропатії з млявим перебігом. ЦМВІ може перебігати з залученням в інфекційний процес нирок, васкулітом.

Вроджена ЦМВІ проявляється різноманітною симптоматикою, котра залежить від строку інфікування плода. Інфікування ЦМВ на ранніх стадіях розвитку плода приводить до вад і частої загибелі плода і новонародженого. Зараження плода у більш пізніші строки вагітності проявляється у постнатальному періоді жовтухою, гепатоспленомегалією, ураженням ЦНС, пневмонією, нефрозонефритом, геморагічною пурпурою, захворюванням очей(хоріоретиніти, катаракта, атрофія зорового нерву, сліпота), шлунково-кишковими розладами. Найбільш характерна для вродженої ЦМВІ тріада симптомів: жовтяниця, гепатоспленомегалія, геморагічна пурпура. Геморагічний синдром проявляється екхімозами, петехіями, блювотою «кавовою гущею». Захворювання має тяжкий перебіг і нерідко з летальним кінцем у перші 2 тижні після народження. Рідше зустрічаються легкі форми вродженої ЦМВІ без ознаки генералізації або з абортивним і безсимптомним перебігом. При хронічній вродженій ЦМВІ може бути мікрогірія, гідроцефалія, помутніння кришталику і скловидного тіла.

Основні діагностичні ознаки ЦМВІ:

1. Епіданамнез – різноманіття шляхів зараження, але найбільш небезпечний вертикальний

(трансплацентарний, перинатальний) шлях.

2. Різноманіття клінічних форм: від латентної безсимптомної інфекції до генералізованої

форми з ураженням ЦНС, печінки, легенів, нирок та інших органів і систем.

3. Найбільшу небезпеку для життя та прогнозу хворої дитини становить вроджена ЦМВІ.

4. Клінічна діагностика складна, обов’язково потрібне лабораторне підтвердження.

Особливості ЦМВІ у дітей першого року життя:

1. Характерна вроджена ЦМВІ, яка виявляється різноманітною клінічною симптоматикою і залежить від строків інфікування плоду.

2. Раннє інфікування плоду призводить до формування каліцтв чи загибелі плоду; інфікування плоду в пізні строки вагітності проявляється вісцеральними формами, ураженням ЦНС, генералізацією процесу.

3. Найбільш характерною для вродженої ЦМВІ є тріада симптомів: жовтяниця, гепатоспленомегалія, геморагічна пурпура.

4. Прогноз при вродженій ЦМВІ завжди серйозний: смерть може настати внутрішньоутробно,при народженні або в перші 2 тижні після народження. У дітей що вижили високий відсоток залишкових явищ несприятливих для життя.

Лабораторна діагностика:

1. Цитологічний метод. Виявлення в мазках з осадів сечі, слини, мокротиння, ЦСР та ін.

біосубстратів характерних цитомегалічних клітин(«совине око»).

2. Серологічний метод. Досліджують в РПГА, латекс-аглютинації, РН антитіла з 4-х

кратним наростанням титру в динаміці.

3. За допомогою ІФА знаходять у сироватці крові антитіла до цитомегаловірусу класу

IgM (анти-ЦМВ IgM), виявлення яких свідчать про свіже інфікування або реактивацію

латентної чи персистентної інфекції (гострої чи хронічної).

4. Вірусологічний метод. Виділення цитомегаловірусів у культурі фібробластів ембріону

людини чи в лінії диплоїдних клітин ембріону людини.

5. Молекулярно-біологічні методи. Методом ПЦР виявлення ДНК ЦМВІ у різних

середовищах організму, в тому числі і в секційному матеріалі.

6. Інші методи. Застосовують біохімічні дослідження, пункційну біопсію печінки; УЗД

органів черевної порожнини використовують при необхідності.

Диференційний діагноз проводять з сепсисом, вірусними гепатитами, пневмонією, менінгоенцефалітом, хворобами очей, гострими кишковими захворюваннями різноманітної етіології, нефрозонефритами.

Лікування. Етіотропна специфічна терапія проводиться призначенням при легкій формі ЦМВІ лейкоінтерферону чи віферону; стимуляторів інтерфероногенезу – рід остину,.

неовіру. При тяжкій генералізованій формі використовують ганцикловір у комбінації зі специфічним імуноглобуліном (цитотект-біотект).

Інфузійна терапія проводиться з розчинами глюкози, полідеза, реополіглюкіна, альбуміна, кристалоїдів.

При загрозі бактеріальних ускладнень призначають антибіотики(цефалоспоріни, аміноглікозіди, макроліди) у вікових дозах.

Гормонотерапія проводиться тільки при генералізованих формах захворювання.

Вітамінотерапія, у тому числі Альвітіл (виробник – Solvay Pharma, Франція) – збалансований полівітамінний комплекс, який містить весь спектр необхідних вітамінів(Е,D-3, C, B-1, B-2, B-5, B-6, B-12, Bc, H, PP), у дозах, оптимально відповідних добовій потребі

(відповідно рекомендаціям ВОЗ по масовій профілактиці гіповітамінозів від 2002року).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 550 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Есть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © Аристотель
==> читать все изречения...

2267 - | 2218 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.