Правові норми –це такі правила поведінки, які спрямовані на регулюваннянайважливіших та різноманітних суспільних відносин, офіційновстановлюються, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою або іншими суб’єктами, мають загальнообов’язковий, формально-визначенийхарактер,встановлюютьправовий статус суб’єктів правовідносин,а також регулюють відносиниу часі, просторітаза колом осіб.
Зміст правових норм розкривається через ті основні ознаки і риси, за якими вони відрізняються від інших соціальних норм у суспільстві.
Ознаки правових норм:
- правові норми спрямовані на регулювання найважливіших та різноманітних суспільних відносин для задоволення основних потреб та інтересів громадянського суспільства і держави. Саме тому за своїм змістом вони можуть мати моральний, соціально-економічний, політичний, екологічний та інший соціальний характер;
- правові норми мають офіційний характер:
а) встановлюються (приймаються) органами державної влади;
б) санкціонуються державою (через ратифікацію міжнародно-правового акту парламентом, делегування повноважень державою на прийняття нормативних актів іншими суб’єктами);
в) гарантуються та забезпечуються державою;
г) охороняються державою та всім суспільством від порушень;
- правові норми мають загальнообов’язковий характер, а їх дія не вичерпує свою обов’язковість певною кількістю її (норми) застосування.
- правові норми мають формально-визначений характер – вони відображаються в системі законодавства держави та в інших формах (джерелах) права (нормативно-правових договорах, правових прецедентах та ін.), а тому їх чинність виникає та припиняється за спеціальною процедурою;
- правові норми виражають (встановлюють) правовий статус суб’єктів правовідносин (тобто їх права і обов’язки, повноваження), а тому виступають моделями цих правовідносин;
- правові норми мають чинність у - часі (наприклад, безперервна дія норм у часі або час набрання чинності нормативним актом); просторі (розповсюджуються на певну територію); та по колу неперсоніфікованих суб’єктів (наприклад, розповсюджуються лише на громадян певної держави або іноземців);
- правові норми виконують загально-соціальні і спеціально-юридичні функції: інформаційні, орієнтаційні, комунікативні, ідеологічні, управлінські, організаційні, превентивні, регулюючі,, заборонні, дозвільні, заохочувальні, охоронні, оцінювальні та інші.
Види правових норм.
Класифікація правових норм відбувається за наступними критеріями:
1. За предметом правового регулювання (за галузями права) - відповідно природі та змісту суспільних відносин:
- норми міжнародного права;
- норми конституційного права;
- норми адміністративного права;
- норми цивільного та інших галузей права;
2. За функціональним призначенням:
- відправні норми – полягають у найбільш загальному характері, мають високий ступень абстрагування і містять відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин: норми-начала (містять положення, що закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою); норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права); визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права та правових інститутів, предмет та метод правового регулювання); норми - дефініції (містять визначення певних правових категорій і понять);
- норми-правила поведінки - безпосередньо регулюють поведінку учасників суспільних відносин.
3. За природою об’єкту регулювання:
- матеріальні норми - встановлюють правила поведінки, права й обов'язки суб'єктів щодо певних об’єктів суспільних відносин (наприклад, норми цивільного права регулюють майнові та особисті немайнові відносини);
- процесуальні - регламентують порядок, форми та методи реалізації прав і обов'язків, встановлених у матеріальних нормах (так норми цивільно-процесуального права регулюють порядок розгляду цивільних спорів).
4. За функціональною спрямованістю:
- регулятивні (правоустановчі) - встановлюють права й обов'язки суб'єктів;
- правоохоронні - регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, установлених регулятивними нормами.
5. За природою характеру приписів:
- зобов’язувальні - закріплюють обов'язки певних суб'єктів;
- заборонні - містять заборону стосовно здійснення тих або інших дій;
- уповноважуючи - наділяють суб'єктів певними правами;
- заохочувальні — надають суб'єктам певні пільги та переваги у випадках вчинення ними певних діянь;
6. За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів:
- категоричні (імперативні )- приписують чітко визначені дії, закріплюють вичерпний перелік і зміст прав і обов'язків суб'єктів;
- диспозитивні - встановлюють певні права й обов'язки суб'єктів, але за згодою суб'єктів допускають їх доповнення або певне відхилення від їх реалізації;
- рекомендаційн і - встановлюють моделі бажаної, але необов'язкової поведінки;
- заохочувальні - встановлюють засоби заохочування щодо здійснення корисних та бажаних як для суспільства, так і держави дій.
7. За юридичною силою:
- норми законів;
- норми підзаконних актів.
8. За суб’єктами правотворчості:
- норми, що прийняті на загальнонародних референдумах;
- норми органів державної влади;
- норми, що прийняті суб’єктами місцевого самоврядування;
- норми інших суб’єктів громадянського суспільства;
- норми суб’єктів міжнародного права.
