Поняття та ознаки норм права

Правові норми –це такі правила поведінки, які спрямовані на регулюваннянайважливіших та різноманітних суспільних відносин, офіційновстановлюються, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою або іншими суб’єктами, мають загальнообов’язковий, формально-визначенийхарактер,встановлюютьправовий статус суб’єктів правовідносин,а також регулюють відносиниу часі, просторітаза колом осіб.

 

Зміст правових норм розкривається через ті основні ознаки і риси, за якими вони відрізняються від інших соціальних норм у суспільстві.

Ознаки правових норм:

- правові норми спрямовані на регулювання найважливіших та різноманітних суспільних відносин для задоволення основних потреб та інтересів громадянського суспільства і держави. Саме тому за своїм змістом вони можуть мати моральний, соціально-економічний, політичний, екологічний та інший соціальний характер;

- правові норми мають офіційний характер:

а) встановлюються (приймаються) органами державної влади;

б) санкціонуються державою (через ратифікацію міжнародно-правового акту парламентом, делегування повноважень державою на прийняття нормативних актів іншими суб’єктами);

в) гарантуються та забезпечуються державою;

г) охороняються державою та всім суспільством від порушень;

- правові норми мають загальнообов’язковий характер, а їх дія не вичерпує свою обов’язковість певною кількістю її (норми) застосування.

- правові норми мають формально-визначений характер – вони відображаються в системі законодавства держави та в інших формах (джерелах) права (нормативно-правових договорах, правових прецедентах та ін.), а тому їх чинність виникає та припиняється за спеціальною процедурою;

- правові норми виражають (встановлюють) правовий статус суб’єктів правовідносин (тобто їх права і обов’язки, повноваження), а тому виступають моделями цих правовідносин;

- правові норми мають чинність у - часі (наприклад, безперервна дія норм у часі або час набрання чинності нормативним актом); просторі (розповсюджуються на певну територію); та по колу неперсоніфікованих суб’єктів (наприклад, розповсюджуються лише на громадян певної держави або іноземців);

- правові норми виконують загально-соціальні і спеціально-юридичні функції: інформаційні, орієнтаційні, комунікативні, ідеологічні, управлінські, організаційні, превентивні, регулюючі,, заборонні, дозвільні, заохочувальні, охоронні, оцінювальні та інші.

 

Види правових норм.

Класифікація правових норм відбувається за наступними критеріями:

1. За предметом правового регулювання (за галузями права) - відповідно природі та змісту суспільних відносин:

- норми міжнародного права;

- норми конституційного права;

- норми адміністративного права;

- норми цивільного та інших галузей права;

 

2. За функціональним призначенням:

- відправні норми – полягають у найбільш загальному характері, мають високий ступень абстрагування і містять відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин: норми-начала (містять положення, що закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою); норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права); визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права та правових інститутів, предмет та метод правового регулювання); норми - дефініції (містять визначення певних правових категорій і понять);

- норми-правила поведінки - безпосередньо регулюють поведінку учасників суспільних відносин.

 

 

3. За природою об’єкту регулювання:

- матеріальні норми - встановлюють правила поведінки, права й обов'язки суб'єктів щодо певних об’єктів суспільних відносин (наприклад, норми цивільного права регулюють майнові та особисті немайнові відносини);

- процесуальні - регламентують порядок, форми та мето­ди реалізації прав і обов'язків, встановлених у матеріальних нормах (так норми цивільно-процесуального права регулюють порядок розгляду цивільних спорів).

 

4. За функціональною спрямованістю:

- регулятивні (правоустановчі) - встановлюють права й обов'язки суб'єктів;

- правоохоронні - регламентують засоби юридичної від­повідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, установлених регулятивними нормами.

 

5. За природою характеру приписів:

- зобов’язувальні - закріплюють обов'язки певних суб'­єктів;

- заборонні - містять заборону стосовно здійснення тих або інших дій;

- уповноважуючи - наділяють суб'єктів певними правами;

- заохочувальні — надають суб'єктам певні пільги та пе­реваги у випадках вчинення ними певних діянь;

6. За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів:

- категоричні (імперативні )- приписують чітко визна­чені дії, закріплюють вичерпний перелік і зміст прав і обов'язків суб'єктів;

- диспозитивні - встановлюють певні права й обов'язки суб'єктів, але за згодою суб'єктів допускають їх доповнення або певне відхилення від їх реалізації;

- рекомендаційн і - встановлюють моделі бажаної, але необов'язкової поведінки;

- заохочувальні - встановлюють засоби заохочування щодо здійснення корисних та бажаних як для суспільства, так і держави дій.

 

7. За юридичною силою:

- норми законів;

- норми підзаконних актів.

 

8. За суб’єктами правотворчості:

- норми, що прийняті на загальнонародних референдумах;

- норми органів державної влади;

- норми, що прийняті суб’єктами місцевого самоврядування;

- норми інших суб’єктів громадянського суспільства;

- норми суб’єктів міжнародного права.