Виконувалася рядовими і виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління. Військо формувалося з усіх чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю

Порівняльна характеристика наукової та практичної діяльності

Будь-яка діяльність суб’єктів у сфері суспільних відносин характеризується наявністю визначеної мети, засобів її досягнення та наявністю самих суб’єктів суспільних відносин. Як правило, мета діяльності цих суб’єктів пов’язується з необхідністю пізнання оточуючого середовища (наукова діяльність), або ж з необхідністю реалізації суб’єктивних інтересів (практична).

Саме наявність цих різновидів діяльності забезпечує системність та єдність певної сфери суспільних відносин.

Наукова та практична діяльність є різновидами людської діяльності – це означає, що вони характеризуються спільними та відмінними рисами.

Спільні риси:

1. Здійснюються певними суб’єктами, що одночасно є суб’єктами суспільних відносин.

2. Реалізується у певній сфері, що зумовлено науковим чи практичним інтересом суб’єкта.

3. Є засобом реалізації певних суб’єктивних інтересів.

4. Характеризуються наявністю мети та певних засобів її досягнення.

5. Характеризують рівень розвинутості суспільства та окремих його суб’єктів.

Відмінні риси:

Наукова діяльність	Практична діяльність
1. Об’єктом діяльності є категорії та явища, що не мають першочергового значення для повсякденного життя.	1. Об’єктом є явища, які забезпечують повсякденну потребу суб’єкта.
2. Здійснюється за допомогою системи прийомів та засобів, що в сукупності складають методологію науки.	2. Здійснюється довільними засобами без усвідомлення суб’єктом їх наукового характеру.
3. Здійснюють спеціальні суб’єкти, що мають спеціальну підготовку.	3. Здійснюється всіма бажаючими суб’єктами.
4. Має системний характер, оскільки наукове знання формується еволюційно та на основі вже існуючих знань.	4. Має однократний характер, оскільки пов’язана з реалізацією певного суб’єктивного інтересу.
5. Метою є досягнення певного приросту знань у відповідній сфері.	Метою є реалізація суб’єктивного інтересу щодо: а) реалізації наданих повноважень, б)реалізації суб’єктивних прав, в) реалізації юридичних обов’язків.
Характеризується наявністю предмета та об’єкта дослідження, що не співпадають.	Характеризується наявністю предмета, що має суб’єктивний характер, а об’єкт, як правило, - відсутній.

Таким чином, наукова і практична діяльність – це взаємопов’язані аспекти діяльності суб’єкта у певній сфері суспільних відносин, оскільки наукова діяльність складає основу практичної, а практична – є основним засобом підтвердження вірності наукових пошуків.

NB: Наука – це сфера людської діяльності, метою якої є отримання нових знань про об’єкт дослідження.

В залежності від предмету науки класифікуються на: технічні, природничі, суспільні.

Юридична наука – це різновид суспільної науки, основним предметом якої є держава і право, як способи організації суспільства. 3 групи юридичних наук: загально-теоретичні, галузеві, спеціально-прикладні.

Закономірності держави і права як предмет теорії держави і праваІснує декілька поглядів на

політичну організацію суспільства і право в аспекті їх виникнення:

- соціальний розвиток суспільства почався без політичної організації та права;

- соціальний розвиток не тільки почався, а й закінчиться без політичної організації та права;

Політична організація та право виникли й розвивалися разом із виникненням і розвитком людського суспільства. Держава при цьому розглядається як частина політичної організації суспільства.

Аби з'ясувати істину, необхідно проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та відслідкувати, на якому саме етапі розвитку суспільства вони з'являються.

Однією з теорій виникнення держави і права, є історико-матеріалістична, прихильниками якої були Л.-Г. Морган, К. Маркс, Ф. Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держава виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія криє в собі два аспекти: а) підхід радянської науки, пов'язаний з виникненням класів і класових антагонізмів; б) підхід дослідників західної філософської та юридичної науки, пов'язаний з ускладненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням "загальних справ" і необхідності вдосконалення управління суспільством. Обидва підходи рівною мірою мали місце під час виникнення держави і права.

Згідно з цією теорією, впродовж тривалого часу люди жили, не знаючи держави і права. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, разом полювали, разом добували їжу, виготовляли одяг із шкур тварин. Жили люди в цей період розвитку суспільства, об'єднуючись у невеликі групи - первісне стадо чи орду. Поступово люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одомашнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. Первісне стадо заступало досконаліше об'єднання людей - первісна родова община (рід), тобто колектив людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство. Поступовий перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили. до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у фратрії та племена. Такі об'єднання здійснювалися на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки й жінки). Всі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені). На таких зборах обирались старшини, вожді, керівники й ловчі. Ці обрані особи були першими серед рівних, їхня влада базувалася виключно на авторитеті. Їх поважали всі члени роду, схилялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо. Влада в первісному суспільстві:

- базувалася на родових відносинах (рід об'єднував людей за дійсною чи припустимою кровною спорідненістю, був власником засобів виробництва, об'єднував членів роду для колективної праці, виступав господарським осередком для виробництва матеріальних благ);

- у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною (не існувало спеціального апарату управління і примусу);

- мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробітництво (члени роду виконували свої функції на засадах переконання. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль громадського виховання. Винятковою формою примусу було вигнання з роду. Рід також захищав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використовувалася військова сила чи помста родичів);

виконувалася рядовими і виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління. Військо формувалося з усіх чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосовувалися соціальні норми. Людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише з опертям на певні правила, на основі яких обирається один із багатьох можливих варіантів поведінки певного суб'єкта.

Для регулювання суспільних відносин між людьми та їхніми об'єднаннями у суспільстві формуються і в тій чи тій формі забезпечуються певні правила поведінки які орієнтують людей на досягнення певної мети. Такі правила, що покликані забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві, називаються соціальними нормами. З їх допомоги здійснювалося соціальне регулювання відносин між суб'єктами через установлення моделей поведінки людей, які повинні або не повинні здійснюватись, визначення умов, за яких закріплена модель поведінки дозволяється або забороняється, чи визначаються суб'єкти, що на них за цих умов поширюється певне правило, встановлюване тією чи тією нормою.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що веде до забезпечення системності та певної передбачуваності суспільних відносин. Завдяки цьому учасники таких відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях,, що передбачені в конкретних соціальних нормах. Вони регулюють ту поведінку, яка має соціальний характер, а тому пов'язана з взаємовідносинами між людьми, їхніми об'єднаннями, соціальними групами.

Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу). Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей звичай пов'язаний з міфічною побудовою світу. Додержання звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно спостерігає за життям на землі. Всяке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції духів землі та накликати небезпеку для етнічної групи чи навіть окремої людини.