Серед країн ЄС першою країною, яка ввела обов'язкове страхування відповідальності автовласників, була Данія —, 1927 р. З 1976 р. (у Будапешті прийнято відповідну конвенцію) у країнах ЄС страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів стало обов'язковим абсолютно для всіх. Нині 95 % європейських автовласників мають поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності..
Запровадження в Україні обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВВТЗ) має свою складну історію. З метою забезпечення прав потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах ще 15 січня 1994 р. було видано Указ Президента України, яким запроваджувалося обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на випадок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, їх майну та майну юридичних осіб. Але 28 грудня того ж року була прийнята Постанова про призупинення цього виду страхування. Зміни відбулися у 1996 р. з прийняттям Закону України "Про страхування" — страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів встановлено як обов'язкове за формою. Це посприяло тому, що Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1176 "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" від 28 вересня 1996 р. На практиці ця постанова не виконувалась.
1 липня 2004 р. було підписано Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який набрав чинності 1 січня 2005 p., окрім п. 21.4 ст. 21 і підпункту
"а" п. 41.1 ст. 41, які набрали чинності з 1 квітня 2005 р. У розвиток інфраструктури ОСЦПВВТЗ вітчизняні страховики інвестували більше 100 млн. грн., створили централізований страховий резервний фонд захисту осіб, що потерпіли в дорожньо-транспортних пригодах — 70 млн. грн. [16, с. 3]. Страхові компанії — лідери ринку ОСЦПВВТЗ у 2005 р. представлені у додатку 5, табл. 1.
На початку 2005 р. прогнозувалось, що до 1 квітня буде реалізовано 1—2 млн. полісів ОСЦПВ. Але фактично за цей період було продано лише 400 тис. полісів [4, с. 26]. Станом на 1 січня 2006 р. було продано 2 227 524 полісів ОСЦПВ (при введенні в дію цього виду страхування передбачалося, що з 8,8 млн. автовласників приблизно половина протягом 2005 р. придбає страхові поліси) [22, с. 45].
За даними Моторно-транспортного страхового бюро, обсяги зібраних страхових премій у 2005 р. становили 417 млн. грн., тобто менш ніж 5 % страхового ринку України [7]. У 2002 р. обсяги зібраних премій становили 61,9 млн. грн., у 2003 р. — 77,9 млн. грн. [10, с. 59]. Така неоднозначна ситуація щодо розвитку в Україні ОСЦПВВТЗ зумовлена тим, що:
По-перше, відмова водія від придбання поліса ОСЦПВ суворо не карається (за відсутність поліса передбачено штраф у розмірі 8,5—17 грн.; наприклад, у Франції за першу відсутність поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності накладається штраф еквівалентом 500 дол. СІЛА, а при повторі — кримінальна відповідальність). Крім цього, водії бояться потрапити у базу даних порушників дорожнього руху і тим самим збільшити розмір страхового тарифу.
По-друге, багато водіїв купують короткостроковий поліс ОСЦПВ лише для того, щоб пройти техогляд.
По-третє, велика чисельність українських автовласників не страхують свою цивільну відповідальність, бо у разі аварії не хочуть достатньо багато часу затратити, щоб отримати відшкодування від страхової компанії [18, с. 25].
Умовами здійснення страховими компаніями України ОСЦПВВТЗ є:
Отримання в Держфінпослуг України ліцензії на цей вид страхування (її вартість — 12 тис. грн.).
Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ), що є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:
фонд страхових гарантій, за рахунок коштів якого МТСБУ відшкодовує шкоду, за договорами міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";
фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, призначений для здійснення розрахунків з потерпілими за договорами внутрішнього обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
фонд попереджувальних заходів МТСБУ, з метою проведення попереджувальних заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху та зменшення кількості страхових випадків за обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.
1. Здійснення за кожен поліс відрахувань у фонд захисту потерпілих.
Зупинимось на окремих аспектах укладання договору ОСЦПВВТЗ, використовуючи норми чинного вітчизняного законодавства [3; 14; 15]. Виділяють:
1. Внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє виключно на території України. Факт укладання внутрішнього договору засвідчується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім цього, згідно з розпорядженням Держфінпослуг "Про затвердження положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова компанія після укладання договору ОСЦПВ зобов'язана надавати страхувальнику спеціальний знак державного зразка, який затверджується уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
2. Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах.
Законодавець виділяє три типи внутрішніх договорів ОСЦПВ:
договір І типу — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах;
договір II типу — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування;
— договір III типу — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.
Згідно з чинним законодавством, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, потерпілі особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України. Об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Таблиця 8.1. Таблиця коефіцієнтів страхових тарифівКлас на початок строку страхування Коефіцієнт Клас після закінчення строку страхування з урахуванням наявності страхових випадків з вини страхувальника
0 страхових виплат 1 страхова виплата 2 страхові виплати 3 страхові виплати
М 2,45 0 М М М
0 2,3 1 М м М
1 1,55 2 м м м
2 1,4 3 1 м м
3 1 4 1 м м
4 0,96 5 2 м м
5 0,9 6 3 1 м
6 0,85 7 4 1 м
7 0,8 8 4 1 м
8 0,75 9 5 2 м
9 0,7 10 5 2 1
10 0,65 11 6 2 1
11 0,6 12 6 2 1
12 0,55 13 6 2 1
13 0,5 13 7 2 1
Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі дійсні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Договір ОСЦПВ має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.
Розміри страхових платежів встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів, які затверджені [15]. При укладанні договорів ОСЦПВ більше ніж на півроку і для заохочення безаварійної експлуатації транспорту страхові компанії мають право застосовувати коефіцієнти страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків (табл. 8.1) з вини осіб, відповідальність яких застрахована (це система "бонус -малус", або надбавок-знижок).
Залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої є застрахована, страхувальнику присвоюється відповідний клас. Якщо страхувальник уперше укладає договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то йому присвоюється клас 3. Найнижчим класом вважається клас М, і при
укладенні зі страхувальником договору на новий строк застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу. Понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу застосовується при відсутності страхових випадків.
Грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, називається обов'язковим лімітом відповідальності страховика. Згідно з вітчизняним законодавством, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, обов'язковий ліміт відповідальності становить 51000 грн. на одного потерпілого. За шкоду, заподіяну майну потерпілих, обов'язковий ліміт відповідальності — 25 500 грн. на одного потерпілого. При відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, вираховується розмір франшизи у розмірі, що не перевищує 2 % від ліміту відповідальності страховика. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю, здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Дія договору ОСЦПВ також може бути достроково припинена як з ініціативи страхувальника (за його письмовою вимогою чи у разі знищення транспортного засобу, чи виходу транспортного засобу з володіння страхувальника), так і з ініціативи страхової компанії (якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика — 76 500 грн). У разі ліквідації страхової компанії:
при встановленні правонаступника страхової компанії дія договорів ОСЦПВ зберігається до закінчення строку;
за власним рішенням чи за рішенням визначених законом органів обов'язки страховика за договорами виконує ліквідаційна комісія.
Таким чином, з 2005 р. в Україні запроваджено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вітчизняні страховики для здійснення такого виду страхування повинні мати ліцензію, бути членом МТСБУ, робити внески у фонд захисту потерпілих. Законодавство чітко встановлює правила розрахунку страхових платежів, максимальну страхову суму, в межах якої страхова компанія має здійснювати страхову виплату.
