Класифікація показників собівартості

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Витрати на сировину й матеріали розраховуються як сума добутків норм витрачання різних видів сировини й матеріалів (за специфікацією на одиницю продукції) та вартості натуральної одиниці відповідних видів сировини й матеріалів (за оцінкою їх вибуття).

Витрати на куповані напівфабрикати й комплектуючі вироби розраховуються як сума добутків кількості напівфабрикатів й комплектуючих виробів (за специфікацією на одиницю продукції) та вартості натуральної одиниці відповідних видів напівфабрикатів й комплектуючих виробів (за оцінкою їх вибуття).

Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі визначаються як сума добутків норм витрачання різних видів палива й енергії на технологічні цілі для виготовлення одиниці продукції та відповідних тарифів (цін) їх постачання за натуральну одиницю (за вирахуванням податку на додану вартість у встановлених законодавством випадках).

Поворотні матеріальні відходи розраховуються як сума добутків: різниць (в натуральних одиницях) між нормою витрачання й чистою масою різних видів матеріалів на одиницю продукції та вартості (за натуральну одиницю) можливого використання чи реалізації відповідних видів матеріальних відходів. Поворотні відходи віднімаються.

Витрати на оплату праці основних виробничих робітників розраховуються на основі тарифної заробітної плати на одиницю продукції з урахуванням (у відсотках до тарифу) всіх доплат до тарифної заробітної плати.

Відрахування на соціальні заходи розраховуються як сума добутків встановлених чинним законодавством ставок відповідних видів обов'язкових страхових зборів та розміру витрат на оплату праці основних виробничих робітників (в межах витрат за попередньою статтею), на який нараховуються страхові внески.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на собівартість одиниці продукції з використанням бази розподілу (годин роботи устаткування, тарифної заробітної плати основних виробничих робітників, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на собівартість одиниці продукції з використанням бази розподілу (годин роботи устаткування, тарифної заробітної плати основних виробничих робітників, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

75.кошторис витрат виробництва: поняття, склад та методика складання

Кошторис витрат - це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовійформі.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість підприємства. Вони мають чітку сформовану структуру. Планування витрат на виробництво виконують у такій послідовності:

- складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних підрозділів (цехів);

- формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньозаводськими підрозділами;

- складають кошториси та розраховують: витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві; основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

- кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;

- кошториси витрат, пов'язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;

- кошториси витрат, пов'язаних із відшкодуванням зношування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення;

- кошториси загальновиробничих витрат.

- процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний, який базується на розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений, який передбачає сукупність кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний, який формується на планових розрахунках всієї номенклатури продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат. У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв'язок і приведен