Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. Придосвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному - на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічноїв минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами. роботи
Сутність сумарного досвідно-стогистичного методу полягає у визначенні норми на основі приватною досвіду особи, що встановлює норму, з урахуванням даних оперативного й статистичного обліку витрат часу або даних про виконання норм виробітку на аналогічні роботи в минулому чи шляхом порівняння складності виконання операції та загального обсягу нормованої праці з аналогічними, раніше виконуваними роботами.
Сумарний досвідно-статистичний метод має кілька різновидів встановлення норми:
- на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;
- на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи,
- за досвідом особи у встановленні норм праці;
- за результатами узагальнення сумарних спостережень за
використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин — витрат робочого часу на типові операції, деталі чи види робіт з типовими умовами їх виконання, конкретні витрати часу отримують з таблиць, графіків, номограм або розраховують за допомогою емпіричних формул.
Укрупнений метод також має два різновиди:
1) норми встановлюються за типовими нормами-еталонами,
що розраховані на типові умови техніки, технології, організації
виробництва і праці та зведені у таблиці, графіки, номограми;
2)норми встановлюються на окремі операції, деталі та види
робіт на основі вивчених залежностей, відображених у низці емпіричних формул.
За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обгрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому. Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми.
Сутність аналітичного методу полягає в сукупності та послідовності таких дій:
— розкладання виробничого процесу на складові частини,
—дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного з елементів операції,
—проектування (на основі дослідження) нового, ефективного
складу, послідовності й тривалості операції з урахуванням сучасних досягнень у підвищенні продуктивності праці.
Аналітичний метод має два різновиди:
1) технічний розрахунок норми за нормативами складових
елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування,
організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці. Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути:
- за мікроелементними нормативами;
- за диференційованими нормативами;
- за укрупненими нормативами;
2) технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат
робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних ви
тратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування,
на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними
матеріалами.
