Для обчислення площі полігону за координатами його вершин у відомість обчислення площ виписують з відомості координат обчислені координати точок теодолітного полігону з точністю до 0.01 м. Обчислення площ виконується за формулами:
=48867,92м2
= 48861,065м2
де і– номер точки теодолітного полігону;
х і у – координати вершин.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
4.1.Рекогносцировка місцевості
Тахеометрична зйомка починається з рекогностіювання місцевості. В процесі рекогносцировки ретельно вивчають ситуацію та рельєф місцевості і уточнюють, що і з яких точок буде зніматися. Якщо виявиться, що створене раніше планово-висотне обґрунтування не забезпечує детального знімання всієї ділянки, намічають додаткові точки для його згущення. Результати рекогносцировки дозволяють правильно організувати послідуючі
роботи.
4.2.Розбивка і закріплення опорної мережі
Для виконання тахеометричного знімання пунктами знімальної основи можуть бути пункти:
─ Державної геодезичної мережі (ДГМ);
─ геодезичної мережі згущення;
─ знімальної геодезичної мережі.
Геодезичні мережі поділяються на планові та висотні. Планові геодезичні мережі створюють методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії та GPS-методами.
Тахеометричний хід – це побудована на місцевості розімкнена або зімкнена лінія, в якій виміряли всі сторони, горизонтальні кути між ними, а також вертикальні кути з кожного пункту ходу на сусідні пункти. Тахеометричний хід може бути замкнений і розімкнений.
Висотною основою тахеометричного знімання є позначки точок теодолітного ходу. Для визначення цих позначок на всіх точках послідовно встановлюють теодоліт і виконують тахеометричне нівелювання ходу.
Для визначення відміток полігону використовується геометричне нівелювання нівеліром 2Н-10КЛ.
Для контролю і підвищення точності результатів кожне перевищення між двома сусідніми станціями визначають двічі: у прямому і зворотному напрямках. Отримують два значення перевищення: h пр і зворотне h зв.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
У замкненому полігоні сума середніх перевищень h сер має дорівнювати нулю, тобто теоретично має виконуватись умова
∑ h сер=0.
На практиці через дію випадкових похибок вимірів ця умова ніколи не виконується. Відхилення ∑ h сер від нуля є нев’язкою в сумі перевищень замкненого ходу, тобто
fh=∑h сер.
Гранична допустима похибка визначається за формулою
fh доп=±0,04хP/ n, см,
де Р – периметр ходу;
n – кількість вершин.
fh доп=0,761.
Нев’язку ∑ h сер вважають допустимою і ділять з оберненим знаком на всі середні перевищення пропорційно довжинам сторін, через які визначали ці перевищення.
Виправленні перевищення обчислюють за формулою
H випр= h сер+δ h=6987
За виправленими перевищеннями обчислюють висотні позначки станцій
НІІ=НІ+h 1випр, НІІІ=НІІ+h 2випр і т.д.
4.3.Визначення місця нуля вертикального круга
Для визначення перевищень у тахеометричній зйомці визначаються кути нахилу ліній α. Вертикальні кути вимірюють за допомогою вертикального круга теодоліта. Якщо кут вимірюють угору від горизонтальної площини, яка проходить через вісь обертання труби НН, його вважають додатним, якщо кут вимірюють униз від цієї площини, - від’ємним. Кути нахилу змінюються у межах від 0 до 90º.
Відлік на вертикальному крузі, при якому візирна вісь труби чітко горизонтальна, називають місцем нуля і позначають МО. Для цього наводять зорову трубу на яку-небудь високу точку відлік КЛ.
α=КЛ – МО,
де КЛ – відлік на вертикальному крузі при наведенні труби на точку при «крузі ліво».
Переводимо трубу через зеніт і знову наводимо її на точку А при «крузі право», тобто графічно точка А зайняла симетричне положення відносно осі обертання теодоліта ZZ, але по інший бік від неї. Тоді
α=МО-(КП+180º)
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
α=МО-КП-180º.
Якщо значення МО дорівнює 0 і тахеометр приведений в робочий стан, тоді відліки при КЛ будуть кутами нахилу.
Коли значення місце нуля велике і незручне для обчислень, тоді необхідно змінити його і зменшити до нуля.
1.Знаходять значення місця нуля (МО).
2.Вертикально встановивши вісь обертання тахеометра, повертають зорову трубу у вертикальній площині, спочатку від руки, а потім її навідним гвинтом, встановлюють на вертикальному крузі відлік, який дорівнює значенню МО. У такому разі візирна вісь зорової труби буде в горизонтальній площині. На вертикальній площині, наприклад, на стіні будинку позначають точку, на яку проектується центр сітки ниток.
3.Навідним гвинтом зорової труби встановлюють на вертикальному крузі відлік 0º00'. Тоді центр сітки ниток зміститься із позначеної на стіні точки.
4.За допомогою вертикальних виправних гвинтів сітки ниток переміщують центр сітки ниток на цю точку.
Після виправлень ще раз визначають місце нуля (МО). Якщо необхідно, його виправляють ще раз.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
Значення місця нуля повинно бути постійним і близьким до нуля. Про постійність місця нуля тахеометра роблять висновок за результатами його визначень протягом декількох днів спостережень.
4.4.Зйомка рельєфу
При зніманні варто прагнути при найменшій кількості рейкових точок найкраще зобразити ситуацію і рельєф. У той же час слід суворо дотримуватися допуски, як у відношенні максимальної відстані між рейковими точками, так і щодо віддалення рейок від приладу. Для контролю зйомки і щоб уникнути розривів («вікон») крайні рейкові точки, узяті із сусідніх станцій бажано взаємно перекривати.
При виборі висотних рейкових точок необхідно виявити основні перегини рельєфу, для того щоб обрані рейкові точки дали можливість найбільш правильно зобразити його на плані. При цьому обов'язково повинні бути зняті наступні характерні елементи:
- вершини пагорбів і найнижчі точки котловин;
- лінії вододілів і тальвегів з обов'язковим показом їх вигинів і розгалужень;
- врізи води в ріках і водоймах;
- брівки ярів, лощин і улоговин, береги рік і струмків;
- підошви пагорбів і хребтів;
- межі перегинів схилів;
- днища лощин і ярів, точки їхнього розгалуження;
- місця перегину сідловин.
Оскільки при тахеометричному зніманні план складають у
камеральних умовах, то одночасно з виконанням вимірів виконують схематичну (на око) замальовку ситуації і рельєфу, що знімаються з даної станції. Такі замальовки, називають кроки, вони дозволяють складати план більш правильно і навіть виявляти похибки вимірів. На них від руки умовними знаками, чи підписами, показують угіддя і точки, узяті на їхніх межах. Основні напрями схилів показують стрілками. Від ретельного ведення кроків залежить якість майбутнього плану.
З метою більш надійного нанесення на план ситуації і рельєфу місцевості в журналі знімання біля кожної точки, що знімається, записують її цільове призначення.
Кроки ведуться у журналі тахеометричного знімання. Порядок роботи на станції і ведення журналу розглянемо на тім же прикладі (станція II):
- теодоліт установлюють на станції ІІ, приводять його в робоче положення і вимірюють за допомогою рейки висоту приладу (1.52м);
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
приладу, рекомендується перев’язати цей відлік на рейці яскравою стрічкою;
- обертаючи алідадну частину теодоліта сполучають нулі лімба й алідади горизонтального круга;
- закріплюють алідаду, відкріплюють лімб і візують на станцію орієнтування (в даному випадку на передню точку ІІІ);
- закріпивши лімб і відкріпивши алідаду горизонтального кругу, візують зорову трубу на рейку, виставлену в наміченій точці, наводячи вертикальну нитку сітки на вісь рейки, а середню горизонтальну - на відлік, який дорівнює висоті приладу, або, якщо цьому щось заважає, на який не будь інший відлік (найчастіше на висоту рейки).
- відраховують і записують в журналі номер рейкової точки
(стовпчик 1), висоту наведення на рейку (стовпчик 2), описують
точку (стовпчик 3) і беруть відстань по нитяному далекоміру
(стовпчик 4). Після цього спостерігач дає команду перейти на
наступну точку, а сам бере відліки по горизонтальному (стовпчик 5) і по вертикальному (стовпчик 6) кругам. Помічник спостерігача, який веде журнал, одночасно веде кроки;
- відкріпляють алідаду, візують на наступну рейкову точку
аналогічно беруть відповідні відліки.
В деяких випадках, де потрібно знати тільки планове
положення точок, відліки по вертикальному кругу не беруть.
По закінченню знімання рельєфу і ситуації контролюють
орієнтування теодоліту на станції, для чого знову візують на
станцію, на яку проводилось орієнтування і, якщо відлік по
горизонтальному крузі не відрізняється від 0°00´ більше ніж на ±5´, роботу на станції вважають закінченою. Якщо відлік відрізняється від початкового більше ніж на ±5ґ, роботу на цій станції переробляють заново.
На виробництві, з метою скорочення обчислень при визначенні перевищень, на рівнинних ділянках місцевості перевищення визначають геометричним нівелюванням. Навівши зорову трубу на
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
Самоопрацювання
