Склали відомість реперів, та схеми закріплення траси.
1.9.Розбивка поперечних профілів
Поперечники розбивають кутомірним інструментом або екером на кожному пікеті і плюсі перпендикулярно до траси, а в кутах повороту-по бісектрисі. Напрямок поперечників відзначають на місцевості переносними віхами, які після закінчення нівелювання знімають. Відстань від траси до характерних точок, в яких встановлюють рейку під час нівелювання, вимірюють стрічкою або рулеткою. Якщо зйомка проводиться для робочого проектування, точки закріплюють колами. В інших випадках обходяться без закріплення точок. Ширина смуги зйомки повинна бути достатньою для проектування земляного полотна та водовідведення, в усякому разі неменше 20м в ту і іншу сторону від траси, при чому праворуч може бути іншою, ніж зліва. Нівелювання поперечників іноді проводять спільно з поздовжнім, коли довжина їх мала і місцевість має невеликий поперечний ухил. У цьому випадку точки на поперечниках записують у журнал як проміжні. Найчастіше поперечники нівелюють окремо і ведуть при цьому журнал. При великій крутизні поперечника виконують ватерпасовку для визначення відміток точок, розташованих на ньому. Замість ватерпасовки позначки точок на поперечниках можна визначити тригонометричним нівелюванням або застосувати нівелювання з
похилим променем візування. За даними журналу нівелювання викреслюють профілі для кожного поперечника, при чому висоту відкладають в тому ж масштабі, що і відстані, тому зображення виходить неспотвореним, і на ньому по найпростіших геометричних формулах можна вирахувати площі різних елементів, які необхідні для підрахунку об'єму земляних робіт. На поперечному профілі показують лінію землі, проектну та ухили її, чорні, проектні та робочі позначки, а також інші дані, необхідні для складання проекту спорудження та перенесення його в натуру.
Поперечники викреслюють в масштабі1:100, а в окремих випадках 1:50 або1:200 на аркушах міліметрівки розміром 17,5х50см, потім зшивають їх у зошити, пов'язані в кожному листі профілю.
1.10.Складання відомості
У процесі камеральних робіт складають «відомість кутів повороту, прямих і кривих». Заповнення граф з 1по 11, а також 14 і 15проводиться простим виписуванням відповідних даних з кутомірного журналу і пікетажної книжки. Числа, записані в графу 12, представляють собою різницю пікетажного найменування початку наступної кривої і кінця попередньої. Для обчислення початкового прямолінійного відрізка траси треба брати різницю пікетажного найменування початку першої кривої і початку траси або початку даної ділянки. Довжина останньої прямої виходить як різниця пікетажного найменування кінця траси або кінця даної ділянки і кінця останньої кривої. Для обчислення відстаней між вершинами кутів повороту(графа 13) треба брати різниці пікетажних найменувань:першого повороту і початку траси, кожного наступного кута повороту і попереднього, кінця траси і подальшого кута повороту. Починаючи з відрізка, наступного за першим кутом повороту, потрібно до одержаних різниць додавати домір попередньої кривої, оскільки на місцевості він відкладений,а в рахунок пікетажу не ввійшов.
Далі у відомості виконують обчислення. Беруть різницю суми правих (графа 3) та суми лівих кутів (графа 4); вона повинна дорівнювати різниці азимутів останньої і першої сторін ходу. Для цих обчислень з графи15потрібно взяти румби зазначених сторін, перевести їх у азимути і утворити різницю. Сума всіх кривих, записаних у графі 7, плюс сума всіх домірів, взятих з графи 9, повинна дорівнювати подвоєній сумі тангенсів, вписаних в графу 6. Розбіжність на одну-дві одиниці останнього знаку можна пояснити округленням табличних даних для цих величин. Сума прямих плюс сума кривих повинна дорівнювати сумі відстаней між вершинами кутів без суми домірів, записаних у графі 9.
1.11 Складання плану траси.
2.Поздовжнє і поперечне нівелювання
2.1.Установка приладу у робоче положення
Після розбивки траси на пікети виконується її нівелювання нівеліром Н-10КЛ. Для встановлення нівеліра в робоче положення потрібно сфокусувати зорову трубу, привести вісь обертання нівеліра в прямовисне положення й відгоризонтувати зорову трубу.
Штатив нівеліра встановлюють так, щоб відстань між ніжками була не менше, ніж половина довжини ніжок. Кінці ніжок втискують у грунт і підтягують ослаблені гвинти, що скріплюють рухомі частини штатива. Нівелір ставлять на штативі так, щоб наконечники піднімальних гвинтів зайшли в пази головки штатива, а становий гвинт рівномірно закручують, щоб не утруднювати хід піднімальних гвинтів.
Фокусування зорової труби – це отримання в полі зору труби чіткого зображення відліків по нівелірній рейці. Чітке зображення нівелірної рейки отримують обертанням ручки фокусування. Для отримання чіткого зображення сітки ниток зорову трубу наводять на освітлений предмет. Обертанням окулярної трубочки досягають чіткого зображення сітки ниток.
Вісь обертання нівеліра повинна займати прямовисне положення при розміщенні бульбашки круглого рівня в нуль-пункт.
Нівелір вважається відгоризонтованим, якщо відображення кінців бульбашки циліндричного рівня збігаються в полі зору зорової труби. Відображення кінців бульбашки циліндричного рівня накладають за допомогою елеваційного гвинта.
Для приблизного наведення нівеліра на рейку на корпусі зорової труби використовується мушка. Точне наведення на рейку виконують навідним гвинтом при затисненому закріплювальному гвинті.
2.2.Нівелювання траси
Нівелювання, як правило, виконують методом «із середини» з контролем на станції: перевищення визначають по чорній і червоній сторонах рейок.
Починають нівелювати з прив’язки найближчого пікету траси до знаків державної геодезичної мережі. Для прив’язки до стінних марок, які зазвичай вмонтовані у стіну будинку вище горизонту приладу, в отвір марки встановлюють шпильку, до якої кріплять 0 (нуль) спеціальної підвісної рейки. Відлік взятий по такій рейці, записують у журнал нівелювання.
Нашу трасу закріплювали до репера 1 і 2, розміщені на початку і в кінці траси.
Після чого приступають до нівелювання траси.
У процесі нівелювання розрізняють сполучні (зв’язувальні)та проміжні точки. Сполучними називають точки, на які відліки по рейках беруть із двох суміжних станцій. Перевищення між цими точками знаходять за різницями відліків по чорних та червоних сторонах рейок на задній та передній точках, які встановлюють на забиті врівень з землею кілочки з рівно зрізаними торцями. Усі інші точки називають проміжними. Відлік по рейці на такій точці беруть тільки по чорній її стороні. Рейку встановлюють на землю поруч із «сторожком», яким позначають проміжну точку. Як правило, під час нівелювання сполучними є пікетні точки, а проміжними – плюсові. Проте нерідко бувають випадки, коли доцільно за сполучну прийняти плюсову точку, а пікетну пронівелювати як проміжну.
Сполучними є й так звані «іксові точки», які застосовують на крутих схилах, коли неможливо визначити перевищення між пікетними точками через те, що візирний промінь нівеліра проходить вище рейки або «б'є в землю». У такому випадку пікет розбивають на частини додатковими точками, відстані до яких не виміряють, оскільки вони не характеризують рельєф місцевості по осі нівелювання і потрібні тільки для визначення перевищень між пікетними точками. Рейки у цих точках ставлять на забиті врівень з землею дерев'яні кілочки. Під час нівелювання траси нівелір встановлюють на осі нівелювання або збоку від неї, приблизно посередині між сполучними точками, і приводять його в робоче положення. Зорову трубу наводять на рейки, встановлені в цих точках, і беруть відліки по чорній і червоній сторонах задньої рейки, а потім – передньої. Не слід забувати, що перед кожним відліком елеваційним гвинтом бульбашку рівня треба привести на середину.
За різницями відліків на задню та передню точки обчислюють перевищення між сполучними точками по чорній і червоній сторонах рейок.
Перевищення між сполучними точками h= З – П, на сторінці журналу матимемо кілька таких рівнянь для «чорних» і «червоних» перевищень, тобто
h1 =З1 – П1= -0244.
h2 =З2 – П2= - 0245.
Якщо «чорне» і «червоне» перевищення на станції різняться не більше ніж на 4мм, то за остаточне значення перевищення приймають середнє
h 1= -0245.
Так роблять на кожній станції, забезпечуючи польовий контроль правильності відліків і перевищень. Якщо на станції різниця ǀ
h ч –
h черǀ виявиться понад 4мм, то всі відліки беруть заново і досягають виконання умови ǀ
h ч –
h черǀ ≤4мм.У протилежному випадку читання відліків слід повторити спочатку. Позначки точок визначають за формулою
Н2=Н1+h= 100.00-2.44=97.66, і т.д.
Після нівелювання сполучних точок задню рейку переносять послідовно на всі проміжні точки даного пікету й на кожній з них беруть відлік по чорній стороні рейки. Результати нівелювання записують у відповідних графах «Журналу нівелювання» встановленої форми. Закінчивши роботу на станції, передню рейку залишають на місці, а задню переносять на наступну сполучну точку траси. Нівелір встановлюють на наступній станції приблизно посередині між сполучними точками й вимірювання перевищення проводять у тому ж порядку. Якщо вздовж траси трапляються репери державної нівелірної мережі, їх слід включити у нівелірний хід.
Правильність обчислень у журналі нівелювання обов’язково перевіряють посторінковим контролем
∑ hi =∑З і - ∑П і =Нк – Нn
-41.72=282.24-323.96=41.72.
Для контролю виконаних робіт з нівелювання траси роблять прив’язку нівелірного ходу до реперів, розміщених вздовж траси. Різниця в середніх перевищеннях ходу дає нев’язку, яка не повинна перевищувати 50 L, мм (L–довжина траси, км) на ділянках траси, які проходять через населені пункти.
Нев´язка прямого і оберненого ходу в допустимих межах.
2.3. Робота ланки першого нівелювальника
Ланка першого нівелювальника виконує нівелювання траси по пікетах і проміжних точках, виконує прив’язки.
2.4.Робота ланки другого нівелювальника
Ланка другого нівелювальника виконує нівелювання тільки по зв’язуючи точках, виконує контроль прив’язок. В кінці дня перевіряють відмітки, в разі не допустимих розбіжностей на другий день виконує повторне нівелювання друга ланка. В нашому випадку був прокладений обернений хід.
Самоопрацювання
