При фарбуванні вручну найпоширенішим є метод фарбування поверхонь без застосування щіток. Цей метод полягає в тому, що фарбувальну суміш наносять на заздалегідь підготовлену поверхню хутряними або поролоновими валиками.
Циліндричний корпус валика виготовляють з відрізка алюмінієвої, пластмасової або паперово-смоляної труби, товщина стінок якої становить 1—3 мм. Зовні валик обтягують натуральним або штучним хутром з волосом заввишки 10—20 мм. Для цієї самої мети можна застосовувати пористу гуму або еластичний пінополіуретан (поролон). Валик повинен вільно обертатись навколо своєї осі, яка становить одне ціле з ручкою. За конструкцією валики бувають чотирьох типів: ВП — з поролоновим покриттям для нанесення водних сумішей; ВМ — з хутряним покриттям для неводних сумішей; ВМП — для фарбування підлог; ВМУ — для фарбування внутрішніх кутів.
Покриття валика типу ВМ має вигляд чохла з внутрішнім діаметром, що відповідає зовнішньому діаметру корпусу, і завдовжки на 12—15 мм більше за довжину корпусу. До початку роботи чохол натягують на корпус і відкритий кінець його затягують нитками. Такий валик надходить на будівництво у комплекті з п'ятьма чохлами.
Покриття валика типу ВП становить порожнистий циліндр у вигляді трубки, виготовлений на заводі з поліуретану з внутрішнім діаметром, що відповідає діаметру корпусу валика. У зібраному вигляді поліуретанова трубка натягується на корпус валика.
Робочий корпус валиків має довжину 100,:200 і 250 мм. Маса його у зібраному вигляді залежить від застосовуваного матеріалу і становить 300—410 г.
Для змочування валиків фарбувальною сумішшю і зберігання її під час роботи використовують спеціальний бачок або відро з сіткою. Сталева сітка з отворами розмірами від 5X5 до 10Х10 мм призначена для віджимання надмірної кількості суміші з валика. Сітку встановлюють похило так, щоб одна третина її була над рівнем суміші. Найкраще застосовувати бачок з похилим дном, що дає змогу повністю використовувати суміш.
Змочивши валик фарбувальною сумішшю, його двічі-тричі прокочують по сітці, після чого починають фарбувати поверхню. Суміш наносять, прокочуючи валик по поверхні вертикальними рухами зверху вниз так, щоб кожна наступна смуга фарби перекривала попередню на 2—3 см. Після нанесення фарби на невелику ділянку поверхні фарбову плівку розтушовують рівномірними вертикальними рухами того самого валика. Після фарбування поверхня набуває шорсткуватої фактури, подібної до тієї, що утворюється від торцювання.
Завдяки такому методу фарбування поверхонь збільшується продуктивність праці маляра, стає зайвим торцювання поверхні, є змога приховати незначні дефекти поверхні, що залишились після її підготовки.
Валики можна використовувати для фарбування поверхонь водними і олійними сумішами.
Фарбують поверхні також пневматичними валиками, до яких фарбувальна суміш подається по шлангу під певним тиском. Для цього валик підключають до фарбонагнітального агрегату або балонного фарбопульта. За принципом дії пневматичні валики бувають із внутрішньою або зовнішньою подачею фарби.
Пневматичний валик із внутрішньою подачею фарби складається з циліндричного валика, фарбопроводу і ручки з клапанним пристроєм. Дірчастий корпус порожнистого валика зовні обтягують чохлом із штучного хутра або пористої гуми.
Під час роботи фарбувальна суміш під тиском 0,5 МПа із фарбонагнітального бачка або фарбопульта по шлангу підходить до ручки валика. Після натискання на важіль клапанного пристрою 4 суміш по фарбопроводу заходить всередину валика і, просочуючись крізь отвори у ньому, змочує чохол.
Для нанесення водних фарбувальних сумішей користуються чохлом із пористої гуми, для неводних сумішей — чохлом із штучного хутра.
