Триимірна модель структуризації проекту. WBS-ОBS-СBS- структуризація

 

Тривімірна структура проекту є подальшим розвитком двовимірної WBS-OBS структури і створюється шляхом додавання до двовимірної структури третьої - структури витрат (Cost Breakdown Structure - CBS).

CBS створюється за алгоритмом, аналогічним алгоритму створення WBS і ОBS. ЇЇ перший рівень - це всі витрати на проект. Другий рівень - це основні елементи CBS: матеріали, вузли, комплектуючі, витрати на утримання устаткування, трудові витрати, інші витрати.

На третьому рівні продовжується подальша розбивка і деталізація витрат. Наприклад, витрати на оплату праці розподіляються на витрати з оплати праці з добору та підготовки персоналу, підготовки приміщень і виробничих площ і т.д.

Четвертий рівень - подальша розбивка, наприклад оплата праці малярів-штукатурів при виконанні робіт з ремонту приміщень, оплата праці сантехніків при виконанні сантехнічних робіт у приміщеннях і т.д.

Така структуризація дає змогу збирати і аналізувати інформацію про витрати, готувати звітність з витрат будь-якого підрозділу або елементу робіт.

Таким чином, структуризація проекту в розрізі робочої, організаційної та витратної структур формує необхідну інформацію для подальшого планування та контролю його строків, ресурсів і витрат.

 

 

2.3 Сіткове та календарне планування

 

2.3.1 Загальна характеристика методів сіткового планування

 

Структуризація проекту, як важливий етап планування, дозволяє спланувати роботи, оцінити потребу в ресурсах, підрахувати витрати, однак не дає відповіді на питання: скльки часу потрібно на виконання всіх робіт проекту, якими є календарні терміни виконання окремих робіт, етапів, субпроектів; як розподіляється у часі потреба у різних ресурсах упродовж виконання проекту? Тобто постає потреба планування ще однієї головної мети проекту - виконання його у часі.

Вирішення цього завдання досягається шляхом сіткового та календарного планування. Сіткові та календарні графіки є важливим інструментом планування і поєднують у собі параметри часу, вартості й ресурсів. Вони дозволяють:

Ø визначити і наочно представити повний обсяг робіт у вигляді графіка;

Ø встановити такі цілі проекту щодо часу виконання робіт, вартості й обсягу ресурсів, яких реально можна досягнути;

Ø оцінити бюджет проекту;

Ø контролювати виконання робіт і передбачати подальший перебіг подій;

Ø ефективно розподіляти відповідальність між членами проектної команди;

Ø маневрувати ресурсами, знижувати ризики та невизначеність.

 

Методи сіткового планування були розроблені наприкінці 50-х років ХХ століття в США. В 1956 році М.Уолкер з фірми "Дюпон", досліджуючи можливості більш ефективного використання обчислювальної машини Univac, об'єднав свої зусилля з Д.Келлі з групи планування капітального будівництва фірми "Ремінгтон Ренд". Вони спробували використати ЕОМ для складання планів-графіків великих комплексів робіт з модернізації заводів фірми "Дюпон". В результаті було створено раціональний і простий метод опису проекту з використанням ЕОМ. Спочатку він був названий методом Уолкера-Келлі, а згодом отримав назву методу критичного шляху - МКШ (CPM - Critical Path Method) або аналізу критичного шляху (CPА - Critical Path Analysis).

Паралельно і незалежно у військово-морських силах США було створено метод аналізу і оцінки програм PERT (Program Evaluation and Review Technique). Цей метод розробили корпорація "Локхід" і консалтингова фірма "Буз, Аллен енд Гамільтон" для реалізації проекту розробки ракетної системи "Поларіс", який об'єднував біля 3800 основних підрядників і складався з 60 тисяч операцій.

У нашій практиці означені методи отримали назву "сіткові графіки". Вони застосовуються доволі широко, особливо у великих і складних проектах.

Сіткове планування полягає у створенні логічних діаграм послідовності виконання робіт - сіткових графіків - і визначенні тривалості цих робіт та проекту в цілому з метою подальшого управління ходом його виконання.

Застосування методів сіткового планування дозволяє відповісти на такі питання:

1) скільки часу потрібно на виконання всього проекту?

2) у який час мають розпочинатися та закінчуватися окремі роботи?

3) які роботи є "критичними" і мають виконуватися строго за графіком, аби не зірвати строки виконання проекту в цілому?

4) на який термін можна відкласти виконання "некритичних" робіт, щоб це не вплинуло на строки виконання проекту?

 

Сіткове планування полягає насамперед у побудові сіткового графіка та обчисленні його параметрів.

Сітковий графік - це графічне подання робіт проекту, яке відображає їх послідовність та взаємозв'язок. Для його побудови потрібно мати таку інформацію: список робіт, параметри робіт, логічні зв'язки між ними.

Робота (операція) може бути визначена як дія, необхідна для реалізації проекту. У сіткових графіках роботи здебільшого мають свій номер або код, який присвоюється їм при укладанні WBS і наводиться у CTR-словнику.

Для побудови сіткової діаграми необхідно визначити зв'язки між роботами, які можуть бути:

- послідовні, коли одна робота виконується після завершення іншої;

- паралельні, коли декілька робіт можуть виконуватись водночас.

 

Залежно від способу зображення розрізняють два види сіткових графіків:

- стрілчасті;

- графіки передування.

Першими у сітковому плануванні стали застосовувати саме стрілчасті графіки. На них роботи зображаються у вигляді стрілок, а логічні зв'язки між роботами встановлюються так званими подіями, які зображаються у вигляді кіл і свідчать про початок чи закінчення тієї чи іншої роботи.

Розглянемо наступний приклад. Нехай в складі проекту виконуються 9 робіт: A, B, C, D, E, F, G, H, I. Роботи A, B і C є незалежними, їм не передують інші роботи, а отже вони можуть виконуватися паралельно. Робота D виконується після завершення роботи А, робота Е - після завершення роботи В, робота F - після завершення роботи С. Наступна робота G виконується після завершення виконання робіт D і Е, які передують роботі G. Аналогічно робота Н може виконуватись тільки після завершення виконання роботи F. Нарешті робота І, якою завершується комплекс робіт проекту, виконується після завершення виконання всіх попередніх робіт, а безпосередньо їй передують роботи G і H.

Якщо зобразити ці роботи та взаємозв'язки між ними у вигляді логічної схеми, то отримаємо стрілчастий сітковий графік, рис. 2.6.

 

 

Рисунок 2.6 - Стрілчастий графік

 

Подія 1 на графіку є початковою і з неї розпочинається весь комплекс робіт проекту, а подія 8 є завершальною і відображає момент завершення комплексу робіт. При побудові графіка та з урахуванням тієї обставини, що роботи А, В і С не потребують попереднього виконання якихось інших робіт, передбачено їх паралельне виконання. В даному випадку подія 1 відображає початок паралельного виконання робіт А, В і С. Подія 2 свідчить, що робота А завершилась, а робота D розпочалась, тобто робота D виконується послідовно після роботи А. Аналогічним чином на графіку зображаються інші події і роботи з урахуванням черговості їх виконання та логічних взаємозв'язків.

Графіки передування набули особливого поширення в зв'язку із розвитком обчислювальної техніки та розробкою спеціального програмного забезпечення. У них роботи позначаються прямокутниками, а логічні зв'язки - стрілками. На рис.2.7 зображено графік передування для наведеного вище прикладу.

 

 

 

Рисунок 2.7 - Графік передування

 

Обидва види графіків широко застосовуються при розробці календарних планів. Для них створено доволі багато програмних продуктів, які дозволяють оперативно розраховувати всі необхідні параметри цих графіків, здійснювати їх побудову використовуючи ПЕОМ. В останні роки спостерігається тенденція до застосування більшою мірою графіків передування, у яких роботи зображаються прямокутниками, а логічні зв'язки - стрілками.

Для зручності та полегшення сприйняття інформації, яка відображається на сітковому графіку, складають також календар робіт, в якому вказуються коди робіт, їх зміст (назва), тривалість, календарні дати початку та завершення робіт, табл. 2.4.

 

Таблиця 2.4 - Календар робіт проекту

 

Код роботи	Зміст роботи (назва)	Тривалість	Календар робіт (дати початку і завершення)