Врожаю сільськогосподарських культур

Необхідність та особливість страхування

На виробничий процес у сільському господарстві знач­но сильніше, ніж в інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні умови, які можна розподілити на дві групи. Першу складають постійнодіючі, тобто звичайні для певної місцевості природні фактори: невисока якість грунтів, короткий вегетаційний період, вітри в окремі періоди тощо. До другої групи відносяться випадкові, незвичайні відхи­лення від умов розвитку сільськогосподарських культур чи утримання тварин: градобій, засуха, ранні заморозки тощо. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати факторів другої групи досягається за допомогою створення страхових фондів.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогоспо­дарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробниц­тво відведено більш як половину території України. Рослинницт­во - це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозу­вати неможливо.

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі юридичні й фізичні особи, що використовують земельні угіддя. Об'єктами страхування в рослинництві є зернові (озимі та ярові), зернобобові, технічні, овочеві, баш­танні, кормові культури, урожай садів, ягідників, вино­градників. Страхуватись можуть також розсадники, теплиці тощо. Об'єктами страхування багаторічних насаджень висту­пають безпосередньо самі вони як основні або оборотні фон­ди, а також врожай цих насаджень. Поряд з оцінкою і відшко­дуванням втрат від загибелі чи пошкодження застраховано­го врожаю оцінюються і відшкодовуються втрати господар­ства, зумовлені пересівом чи підсівом (пересадкою) культур після стихійного лиха.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних - обов'язковим. З реформуванням аграрного сек­тору економіки питома вага державних підприємств у виробниц­тві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аг­рарних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхуван­ня, затверджені в 1977р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспро­можними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені за­значеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. То­му практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

У НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, бу­дівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріаль­них цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страху­вання є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визна­чається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточ­ний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських куль­тур у разі їх загибелі або пошкодження.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування вро­жаю починається з дня посіву їх і припиняється в день закінчення збирання врожаю, хоча для визначення цьо­го моменту враховуються особливості деяких культур. Так, страхування зернових, зернобобових та інших культур, зби­рання яких передбачає обмолот, припиняється тоді, коли врожай складений в скирти чи обмолочений. При страхуванні луб'яних культур (коноплі, кенафу тощо) дія договору при­пиняється тоді, коли врожай перероблено в зеленому свіжо-збираному стані або вивезено з поля до місця здавання, збері­гання чи обробки. Врожай картоплі, овочевих та баштанних культур, садів, виноградників страхується до вивозу його з поля (саду), а врожай коренеплодів — при залишенні його на зберігання в полі до закладення в бурти, ями, траншеї. Такі ж умови властиві й страхуванню зеленої маси силосних культур. Після завершення збирання врожаю його страху­вання замінюється страхуванням продукції, для чого засто­совуються інші умови й правила.