Страхування
Страхування. Основні поняття страхового права.
Загальна характеристика договору страхування.
3.Суб’єкти страхування:
- правовий статус страховика;
- правовий статус товариства взаємного страхування;
- співстрахування та перестрахування;
- страхувальники, вигодонабувачі та застраховані особи;
- порядок провадження діяльності страховими посередниками.
Порядок укладення та форма договору страхування.
Зміст договору страхування.
Припинення договору страхування. Особливості дострокового припинення договору страхування.
7.Види і форми страхування:
- особливості майнового страхування;
- особливості особистого страхування;
- страхування відповідальності;
- страхування ризиків.
1. Правове регулювання страхування в Україні здійснюється на підставі гл. 67 ЦК України, Закону України „Про страхування” від 07 березня 1996 року, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року, Кодекс торгівельного мореплавства від 23 травня 1995 року, Тимчасове положення про товариство взаємного страхування, затвердженого Постановою КМУ від 01 лютого 1997 року, Порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджений Постановою КМУ 18 грудня 1996 року
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування” страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Суттєвою характеристикою страхування є утворення та існування відокремлених фондів, які формуються як децентралізовані фонди за рахунок внесків страхувальників. Саме з таких фондів здійснюються виплати страхувальникам чи іншим особам при настанні страхового випадку.
Функції страхування:
1) компенсаційна (покриття збитків у разі настання страхового випадку);
2) превентивна (запобігання страховим випадкам);
3) функція сприяння розвитку економіки. Страхування як система захисту майнових інтересів громадян, організацій та держави є необхідним елементом соціально-економічної системи суспільства. Страхування надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у випадку не передбачуваних природних, техногенних та інших явищ, позитивно впливає на фінансовий стан держави. Воно звільняє бюджет від видатків на відшкодування збитків при настанні страхових випадків, а й є одним з найбільш стабільних джерел довгострокових інвестицій.
Основними поняттями страхування є:
Ø страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
Ø страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;
Ø страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;
Ø страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку;
Ø страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку;
Ø франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування;
Ø страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування;
Ø страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;
Ø викупна сума – це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя;
Ø суброгація – це перехід у разі сплати страхової суми до страховика за його згодою:
1) усіх прав на застраховане майно – у разі страхування на повну вартість;
2) права на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості – у разі страхування на неповну вартість (ст.. 27 ЗУ „Про страхування”, ст. 269 КТМ);
Ø абандон – відмова страхувальника від своїх прав на все застраховане майно, внаслідок якої виникає право отримати від страховика повну страхову суму у випадках:
o пропажі судна безвісти;
o економічної недоцільності відбудування або ремонту застрахованого судна;
o економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або доставки застрахованого вантажу в місце призначення;
o захоплення судна або вантажу, застрахованих від такої небезпеки, якщо захоплення триває більше двох місяців.
2. Відповідно до 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЗУ „Про страхування” д оговір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Загальна характеристика:
1) двосторонньозобов'язуючий;
2) реальний, якщо інше не встановлено договором;
3) відплатний;
4) належить до групи договорів про надання фінансових послуг;
5) це договір на користь третьої особи у випадках, коли страхувальник і застрахована особа не збігаються або коли у договорі зазначено вигодонабувача;
6) є алеаторним (ризиковим) договором. (Ризиковий характер договору полягає в тому, що в одних випадках страховик може отримувати значні доходи від сплати страхувальниками страхових платежів, а в інших – при настанні об’єктивних, незалежних від його волі обставин, страховик зобов’язаний виплачувати страхове відшкодування, яке істотно може перевищувати розмір поступлень на його користь.);
7) договір про приєднання (ст. 634 ЦКУ. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.);
8) договору страхування притаманні ознаки публічного договору (ст. 633 ЦКУ).
3. Поняття „суб’єкти страхування” та „сторони договору” є не тотожними, оскільки перше охоплює сторони договору.
До суб’єктів страхування належать страховики, товариства взаємного страхування, співстраховики та перестраховики, страхувальники, вигодонабувачі та застраховані особи, страхові посередники.
Сторонами ж договору є страховик та страхувальник.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.Правосуб’єктність страховика носить виключний характер, тобто, страховик може займатися лише страхуванням, перестрахуванням і фінансовою діяльністю, пов’язаною з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Діяльність страховика є підприємницькою діяльністю за своїм характером. Для проведення конкретних видів страхування необхідною умовою є ліцензування. Ті страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, ліцензування страхової діяльності в Україні покладено на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. 28 серпня 2003 р. цією комісією затверджено Ліцензійні умови проведення страхової діяльності.
Товариства взаємного страхування. Відповідно до ст. 14 ЗУ „Про страхування” Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.Товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, створене відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків членів цього товариства. Члени товариства взаємного страхування є учасниками цього товариства. Страхувальниками товариства взаємного страхування можуть бути члени цього товариства - юридичні особи та дієздатні громадяни, якщо це передбачено його установчими документами. Кожний член товариства за умови виконання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування незалежно від суми страхового внеску має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку. Члени товариства укладають з товариством взаємного страхування договір страхування, в якому об'єкти страхування, страхові суми, порядок їх виплати та порядок внесення страхових платежів визначаються з урахуванням особливостей кожного члена товариства. В договорі страхування може передбачатися внесення одним з членів товариства повністю або частково платежів за інших членів. У разі ліквідації одного із страхувальників - члена товариства або його виходу із складу цього товариства договір між іншими його членами не втрачає чинності.Співстрахування та перестрахування. Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.
Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до Порядку та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженого Постановою КМУ 04 лютого 2004 року, Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування за межами України із страховиками (перестраховиками) нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли:· законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестраховою діяльністю;· страховик (перестраховик) нерезидент провадить безперервну страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;· відсутні факти порушення страховиком (перестраховиком) нерезидентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації.Об’єднання страховиків. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.
Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”, законодавства України та свого Статуту.
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхові посередники. Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.
Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Такі правила розробляються страховиком для кожного виду страхування і підлягають реєстрації органом при видачі страховику ліцензії. В Правилах страхування повинні бути відомості про: об’єкти страхування; порядок визначення розмірів страхових сум; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору; права та обов’язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; порядок та умови здійснення страхових виплат; умови припинення договору страхування та інші.
5. Зміст договору. Відповідно до ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ „Про страхування” договір страхування повинен містити:
· назву документа;
· назву та адресу страховика;
· прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
· прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
· зазначення предмета договору страхування;
· розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
· розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
· перелік страхових випадків;
· розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
· страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
· строк дії договору;
· порядок зміни і припинення дії договору;
· умови здійснення страхової виплати;
· причини відмови у страховій виплаті;
· права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
· інші умови за згодою сторін;
· підписи сторін.
Предмет договору
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності):
· страхування відповідальності за заподіяння шкоди (страхування деліктної відповідальності);
· страхування відповідальності за договором (відшкодування шкоди в разі порушення умов договору).
Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Страхування ризиків: страхування підприємницьких ризиків (предметом є ризики, пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності), страхування фінансових ризиків (страхування майнових інтересів особи, пов’язаних з втратою або неотриманням доходу незалежно від її волі)
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта(аварійного сертифіката).Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
6. Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом.Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:
1) закінчення строку дії;
2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;
4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 Закону;
5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.
Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.
Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.
Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених Кодексом.Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:1) його укладено після настання страхового випадку;
2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених Кодексом.
7. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені Законом.
Залежно від об’єкта страхування (предмета договору) виділяють види страхування.
Страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Страхувальник зобов'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі;
2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.
