Відповідно до традиції, переможець ігор Олімпії проголошувався відразу після закінчення змагань на стадіону чи іподромі. Нагородження ж проводилося останнього дня олімпійського святкування у храмі Зевса, в пізню годину - в головного, східного входу цього храму, де збиралися юрби паломників і гостей. Розпорядники церемонії встановлювали стіл різьбленого дерева, у якому розкладали оливкові вінки. Почетнейший знак доблесті єдина нагорода від організаторів ігор, вінок олімпіоніка складалася з перев'язаних пурпуровими стрічками двох гілок, зрізаних золотим ножем зі священного дерева, яке, за переказами, посадив в Альтисе Геракл. Під час традиційного ритуалу элланодики покладали галузі з сріблистими листям на голови олімпіоніків поверх білих пов'язок, отриманих атлетами і кіннотниками щодня їх перемоги. Глашатай гучно оголошував ім'я переможця, ім'я його і назву міста, звідки ж він прибув.
Олимпионик удостоювався також честі внести в бассикалий - список переможців ігор Олімпії. Перелік олімпійських героїв становив IV столітті до нашої ери Гиппий з Элиды, прославлений софіст і оратор, математик і астроном, граматик і археолог, який відрізнявся непересічної пам'яттю, чому іменувався у греків "многознающим". Саме Гиппий записав у свій список ім'я першого олімпіоніка. - Корэба, уродженця тієї ж пелопоннесской області Еліда і кухарі за фахом, який перевершив суперників у дромосі на перших античних сучасних Олімпійських іграх 776 до нашої ери.
На список Гиппия, у якому значаться переможці ігор майже з зайвим століття, орієнтувалися античні історики. Проте останній найбільший грецький історик Полібій вважав, що імена олімпіоніків почали записувати з 27-ї Олімпіади (672 до нашої ери), а доти їх тримали у пам'яті організатори ігор. Після Гиппия список олімпіоніків вели, очевидно, жерці храму Зевса. Сучасні учені гадають, що у повному олімпійському бассикалии налічується 1029 імен переможців ігор давнини.
Першим із олімпіоніків, увінчаним оливковою вінком, був Даикл з Мессении, який переміг у дромосі на 7-й Олімпіаді (752 до нашої ери). Перший дворазовий й навіть перший триразовий олимпионик - Пантакл з Афін, переможець в дромосі на 21-й Олімпіаді (696 до нашої ери), в дромосі і диаулосе на 22-ї Олімпіаді (692 до нашої ери). Першої командної перемоги домоглася збірна області Еліда, яка виступала на гонках квадриг на 27-ї Олімпіаді (672 до нашої ери). Перший 4-кратный олимпионик - Эхион з Спарти, непереможний в дромосі і диаулосе на 29-й Олімпіаді (664 до нашої ери) і 30-й Олімпіаді (660 до нашої ери). Він також був першим 5-кратным й першим 6-кратным олимпиоником, виступивши у тих-таки видах бігу на 31-й Олімпіаді (656 до нашої ери). Першим завоював 7 переможних вінків Астил з Кротона/Сиракуз, що у дромосі, диаулосе і гоплитодроме на 73-й, 74-й і 75-ї Олімпіадах (488, 484 і 480 до нашої ери). Першої жінкою, проголошеної Оолимпиоником, була Каниска, дочка царя Спарти, управляла квадригою в гонках на іподромі на 96-ї Олімпіаді (396 до нашої ери). Через 4 року його повторила свій успіх. Наймолодший з олімпіоніків - 12-річний Дамиск з Массены, що переміг в змаганнях эфебов в дромосі на 103-ї Олімпіаді (368 до нашої ери). Першим завоював 10 оливкових вінків Гериодор з Мегар, неперевершений в конкурсах сурмачів десятьох іграх (328-292 до нашої ери). Першим 12-кратным олимпиоником став Леонід з острова Родос, побеждавший в дромосі, диаулосе і гоплитодроме на чотирьох Олімпіадах (164-152 до нашої ери).
Переможець Олімпійських ігор отримував разом із оливковою вінком (ця традиція пішла з 752 е.) і пурпурними стрічками загальне визнання. Під час бенкету, що слідував за змаганням, на вшанування олімпіоніків співали урочисті гимны-эпиники, складені знаменитими поетами Пиндаром, Симонидом, Вакхилидом. Олімпіоніки були такі знаменитими, що перший рік олімпіади часто називався під назвою переможця. Він ставав однією з достойників у своїй місті (жителям якого перемога земляка на Олімпіаді також було величезної честю). Ім'я победителя-олимпионика, ім'я його урочисто оголошували і висікалися на мармурових плитах, виставлених в Олімпії для загального огляду. На батьківщині олімпіоніки звільнялися всіх державних повинностей і користувалися почесними місцями у театрі та усім святах. Олимпионику відплачувалися Батьківщині і посмертні почесті. А відповідно до введеній у 6 в. е. практиці, триразовий переможець Ігор міг виставити власну статую в Альтисе. Відомі ситуації, коли олімпіоніки обожнювалися і вшановувалися як місцеві герої. Давні греки вважали перемогу знаком розташування божества, уваги Зевса до атлету і до міста, звідки ж він родом.
Першим із відомих нам олімпіоніків став Корэб з Элиды, яка здобула перемогу у бігу однією стадій в 776 е.
Найбільш знаменитим – і єдиним за історію древніх Олімпійських ігор атлетом, побеждавшим на 6 Олімпіадах, – був «сильніший серед сильних», борець Милон з Кротона. Уродженець грецького міста-колонії Кротон (південь сучасної Італії) й за деякими даним, учень Піфагора, здобув свою першу перемогу в 60-ї Олімпіаді (540 е.) у перегонах серед юнаків. З 532 е. по 516 е. він завоював ще п'ять олімпійських титулів – вже серед дорослих атлетів. У 512 е. Милон, якому вже більше 40 років, спробував завоювати свій сьомий титул, але поступився молодшому супернику. Олимпионик Милон був також неодноразовою переможцем Пифийских, Истмийских, Немейских Ігор і багатьох місцевих змагань. Згадки нього можна знайти у працях Павсания, Ціцерона й ін. авторів.
Інший видатний атлет – Леонід з Родоса – на чотирьох Олімпіадах поспіль (164 е – 152 е.) перемагав у трьох «бігових» дисциплінах: з бігу однією і два стадія, соціальній та бігу із зброєю.
Астил з Кротона ввійшов у історію античних Олімпійських ігор як як із рекордсменів за кількістю перемог (6 – з бігу однією і два стадія на Іграх з 488 е. по 480 е.). Коли першої своєї Олімпіаді Астил виступав за Кротон, то, на двох наступних – за Сиракузы. Колишні земляки помстилися йому за зрадництво: статую чемпіона в Кротоне знесли, яке колишній будинок перетворили на в'язницю.
У історії давньогрецьких Олімпійських ігор є договір цілі олімпійські династії. Так, дід чемпіона по кулачному бою Посейдора з Родоса Діагор, і навіть його рідні дядька Акусилай і Дамагет теж були олімпіоніками. Діагор, чия виняткова стійкість і чесність в боксерських поєдинках завоювали йому з повагою глядачів і було оспівані в одах Піндара, став очевидцем олімпійських перемог синів – відповідно, в боксі і панкратионе. (За переказами, коли вдячні сини поставили на голову батькові свої чемпіонські вінки і підняли його за плечі, хтось із рукоплещущих глядачів вигукнув: «Помри, Діагор, помри! Помри, оскільки тобі більше нічого бажати від життя!» І схвильований Діагор відразу помер на руках синів.)
Багато олімпіоніки відрізнялися винятковими фізичними даними. Наприклад, чемпіону з бігу на дві стадії (404 е.) Ласфену з Тебеи приписується перемога незвичному змаганні з конем, а Эгей з Аргоса, який переміг у бігу на довгі дистанції (328 е.), після цього бігом, не зробивши їсти дорогою жодної зупинки, подолав відстань від Олімпії до свого рідного міста, щоб швидше принести радісну звістку землякам. Перемоги домагалися і завдяки своєрідною техніки. Так, надзвичайно витривалий і рухливий боксер Меланком з Карии, переможець Олімпійських ігор 49 н.е., під час поєдинку постійно тримав руки витягнутими вперед, рахунок чого він уникав ударів противника, а сам у своїй дуже рідко наносив ударів у відповідь, – зрештою, виснажений фізично і емоційно суперник визнавав свою поразку. А про переможця Олімпійських ігор 460 е. в долиходроме Ладаса з Аргоса казали, що він біжить настільки легко, що й немає слідів землі.
Серед учасників та переможців Олімпійських ігор були відомі вчені України і мислителі, як Демосфен, Демокріт, Платон, Аристотель, Сократ, Піфагор, Гіппократ. Причому змагалися вони лише в образотворчих мистецтвах. Приміром, Піфагор був чемпіоном по кулачному бою, а Платон – в панкратионе.
