Оборонні храми Подільської Тернопільщини

Тернопільська область зворушлива своєю неповторною красою та спокоєм, який вона дарує кожному подорожньому. Комфортні кліматичні умови цього регіону сприяли його заселенню з глибокої давнини. На туристичних стежках краю можна зустріти масу природних пам’яток.

На Тернопільщині зосереджено найбільшу серед інших областей України кількість замків, що збереглася до сьогодення, - близько 40. У містах та селах області також збереглося багато інших архітектурних шедеврів. Найпривабливішими є такі міста та села: Кременець(замок XII-XVII ст.); Борщів (костьол 1763 р., розміщений на території колишнього замку); Чортків (Замок Потоцьких 1619 р.); Бережани(замок 1554р., споруда італійських майстрів за новоголландською системою, розробленою Г. Л. Бопланом, найвизначніший твір оборонної архітектури України епохи ренесансу); та інші.

Також існує багато оборонних храмів на Тернопільщині: Церква XV-XVI ст. (урочище Монастирок під Бучачем), Спасо-Преображенська Церква 1600 року (с. Залужжя Збразького району), Онуфрївська церква другої половини XVI ст.

Кременецький Замок (XII-XVII ст.) із своїми селами своїй дружині Боні Сфорца (Додаток 1), на честь якої названа замкова гора, подарував польський король Сигізмунд І.Королева Бона, яка володіла замком у 1536-1556 рр., істотно укріпила замок – на горі були споруджені князівські палати, приміщення для гарнізону, гауптвахта, продовольчі та порохові склади, арсенал. До замку вели два заїзди, над якими височіли вежі. На території фортеці викопали колодязь. На мурах стояли численні гармати. Протягом кількох століть ніхто не зміг здобути неприступну твердиню. Це вдалося козакам Максима Кривоноса восени 1648 року. Шість тижнів тривала облога замку, яким тоді володів польський гарнізон. За допомогою місцевого ополчення 10-тисячний загін М. Кривоноса штурмом здобув твердиню. Від тоді замок більше не відбудовували.

Руїни замку (Додаток 2) королеви Бони складають головну визначну пам’ятку Кременця. Величезна конусоподібна гора з руїнами замку, що красиво виділяються на вершині, панує над містом. З гори видно як на долоні все місто Кременець з його храмами та іншими будівлями.

Місто Скалат

Древній Скалатський Замок (Додаток 3) дрімає нам мальовничим ставком. Ця фортеця з 1630 року є унікальним об’єктом Поділля. Споруда яку можна оглянути сьогодні, - далеко не первісний замок. Його зіпсували багатьма пізнішими відбудовами та реставраціями, під час кожної з яких до фортеці додавали щось нехарактерне, випадкове. Замок спланований у формі неправильного чотирикутника. Найдовша, північна, стіна мала довжину 92 метри, південна і західна – по 72 метри, а східна – майже 63 метри. Усі стіни впиралися у наріжні п’ятибічні вежі. Цей оборонний комплекс мав добре продуману систему допоміжних фортифікацій із використанням природних факторів: багна, трясовини. Можливо, була й суцільна вода із загатою. Принаймні про тутешній ставок, яким володів костьол, є письмові згадки від 1728 року, коли місцеві жителі, мабуть, на протидію католицькій експансії, розкопали греблю. До східного муру в середині фортеці прилягав палац, в якому мешкала панська родина. На його місці, після спустошення в пізніші часи, вимурували інший, набагато гірший і бідніший, з «партеровими» ярусами. До протилежної обводової стіни прилягав комплекс приміщень господарського призначення. Замок був розрахований на утримання та забезпечення бойової діяльності гарнізону.

Скалатська фортеця (Додаток 4) постійно розділяла лиху долю, що випадала оборонні споруди краю. На початку весни 1648 року загони повстанців і місцевої бідноти оволоділи замком. Не витримала фортеця і натиску військ Богдана Хмельницького в 1651 році. Наслідком цих подій було цілковите спустошення. Та ще більшого знищення зазнав замок у 1672 році, коли турецько-татарські орди вкотре напали на Поділля, Волинь, Галичину. На кам’яному чолі старої твердині залишила свої щербаті позначки і Перша світова війна.