Ведуча 1. Зустрічайте нових зірочок дитячої, барвінкової країни.
Анюта….
Улянка…
Катруся…
Іринка….
Настуся….
Ведуча 2. Тріумфальна мить конкурсу «Нагородження». Не шкодуйте оплесків, бо ж сьогодні всі переможці, сьогодні всі досягли вершини успіху. Для підведення підсумків запрошуємо журі на сцену. (Слово журі.)
(Після нагородження) - Вітаємо наших нових зірочок Барвінкової країни гучними оплесками!
1. Ми сьогодні зійшлися на свято,
Щоб здружитись, як гарна сім’я.
2. Свят в нас буду ще дуже багато,
Як пісень навесні в солов’я.
3. Настав нам час прощатися.
Разом. І ми кажемо «Бувайте!
Осені не забувайте!»
На кінець нашого свята звучить пісня «А ми бажаємо вам добра…»
| Казки - легенди про рослин і тварин |
Дівчина Ромашка
Було це давним-давно. В одній сім`ї народилася дівчинка. І назвали її Ромалія. Росла донечка на радість і втіху батькам. І сусіди ніяк не нахваляться нею. Бо була вона добра, працьовита, веселої вдачі. Усі люди в селі звали її Ромашкою. Волосся у Ромашки було кольору сонця. А любила одягати біленьку сорочечку і зелену спідничку.
Якось вирушила вона з подружками до лісу по ягоди. Ось і село минули. Вузенька стежечка повела їх через поле. Дівчина милувалася пшеничними колосками, польовими квітами. Прислухалася до співу цвіркунів, жайворонка. А коли увійшла до лісу, то від радощів дзвінко заспівала.
Сподівалася Ромашка, що її привітним співом зустрінуть знайомі пернаті друзі. Та не почула жодного звука. Все навкруги завмерло. Дерева стояли в зажурі, з опущеними вітами, квіти і трава зав’яли, ягоди посохли. У лісі потемніло. Тоді спробувала дівчинка ще раз заспівати. І сонячних пробився крізь пітьму. Але спів ромашки і світло проміння розбудило злого Лісовика, який вирішив знищити все добре і веселе та перетворити на погане, зле і сумне. Так повівся і з Ромашкою. Перетворив дівчинку у квіточку. З того часу її тоненьке стебельце хилиться на вітрі, а голівка повертається до сонця.
Жовтий пуп’янок Ромашки нагадує біляву голівку дівчинки, а ще – веселе сонечко. Віночок біля пелюсточок, що припали до жовтої серединки – її білу сорочечку. І кожна з пелюсточок- це її доброта, ласка, чуйність, працьовитість, життєрадісність. Зелене стебельце – це улюблена зелена спідничка Ромашки.
Та не здійснилося бажання Лісовика-темновика. Бо там, де любила ходити Ромалія, зацвітають тендітні біляві квіти, які звуть ромашками. А найчастіше їх можна зустріти серед зеленої трави на узбіччях стежин, у полях, у лісі. І від цих ніжних квітів світлішає навкруги.
