Юридичний процес та юридична справа

Юридичний процес - це система взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб, а також визначених нормами права інших суб'єктів, що знаходить свій вираз у здійсненні операцій для вирішення юридичних справ, що обумовлюють відповідні юридичні наслідки і регулюються процесуальними нормами.
Відтак, юридичний процес починається з розгляду відповідної юридичної справи. Юридична справа - це передбачена нормами чинного права конкретна життєва обставина, що розглядається і вирішується на підставі закону, маючи відповідні юридичні наслідки. Ці два моменти і визначають природу юридичної справи, вони є юридичними фактами для виникнення процесуальних правовідносин.
Юридичний процес - це визначений нормами права порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридично значущих питань. Тобто державний орган чи посадова особа знаходиться у таких умовах, коли вони повинні безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретних юридичних справ. Здебільшого суддя, слідчий чи інший суб'єкт процесуальних правовідносин починають цю діяльність з стадії вибору і аналізу правових норм. До наступних стадій належать:
1) перевірка чинності та юридичної сили норм права;
2) перевірка правильності тексту статті і нормативного акта;
3) тлумачення правових норм;
4) з'ясування меж дії норм права у просторі, часі і по колу осіб. Для встановлення достовірності норм права ці стадії є обов'язковими. Всі операції з нормами права здійснюються лише точно визначеним колом органів держави і посадових осіб.
Конкретний склад, обсяг компетенції кожного з уповноважених учасників процесу, встановлені відповідним законодавством, у якому зафіксовано, хто може бути суб'єктом процесу, що він повинен робити і яким чином здійснювати свої функції.

ПРАВОВА ПОВЕДІНКА: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.
Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи.
Ознаки:
1) має соціальне значення як соціально корисна, чи соціально шкідлива;
2) має зовні виражений характер у вигляді дії чи бездіяльності;
3) має свідомо вольовий характер;
4) регламентується правовими нормами, що містяться в текстах правових акл’в;
5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов’язана з:
а) реалізацією суб’єктом своїх інтересів;
б) реакцією держави на результати правової поведінки.

ВИДИ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ

Види правової поведінки:
— правомірна — соціально корисна, відповідає нормам права;

— зловживання правом — відповідає нормам права, але є соціально шкідливою.

— Правопорушення - це суспільно небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

Окрім зазначених видів правової поведінки, О. Скакун за формою зовнішнього прояву виділяє: фізичну поведінку (діяльність); усну (вербальну) та письмову (документальну).

Класифікація правової поведінки:

1. У залежності від кількості суб'єктів:

- індивідуальна - поведінка однієї особи (виконання функціональних обов'язків працівником міліції);

- колективна - поведінка групи осіб (злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК України)).

2. У відповідності до вимог норм права:

- правомірна - застосування працівником міліції спеціальних засобів для припинення масових безпорядків;

- неправомірна - застосування працівником міліції вогнепальної зброї при значному скупченні людей.

3. У залежності від характеру діяльності:

- дія - крадіжка;

- бездіяльність - ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.