Природне и позитивне. Природне право - має глибокий, ґрунтовний, вихідний для життя людей норматив поведінки, що корениться у самій природі людини. Джерело прав людини - вона сама, її потреби й інтереси, її спосіб існування і розвитку. Природне право як сукупність прав і обов'язків має загально-соціальне, людське походження, а не державне. Позитивне право виходить від держави, оформлене як юридичні норми, що містяться в офіційних актах (законодавчих і підзаконних), виданих владними державними органами. Загально-соціальне і юридичне право. Загально-соціальне право випливає безпосередньо із суспільного життя і не залежить від держави. Воно існує у вигляді звичаїв, традицій, природних прав, моральних та інших соціальних норм поведінки, свідомості, відносин. Юридичне право (спеціально-соціальне) є наслідком суспільної і державної діяльності, втіленням волевиявлення держави. На відміну від загально-соціального юридичне право є формально визначеним і охоронюваним державою. Суб’єктивне та об’єктивне. Об'єктивне право ( право в об'єктивному значенні) - система абстрактних правових норм, що містяться в усіх формальних джерелах права (нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, судових прецедентах, правових звичаях та ін.), стосуються персонально не визначеного кола суб'єктів. Суб'єктивне юридичне право (право у суб'єктивному значенні) - це індивідуалізоване право, яким визначається вид і міра можливої поведінки суб'єкта права, що забезпечується, охороняється і захищається відповідними державними органами.
Поняття та ознаки об’єктивного (юридичного права).
Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин. Об'єктивність права визначається тим, що воно:не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;не належить йому. Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави. Ознаки юридичного права: 1. тісний взаємозв’язок з державою; 2. Ґрунтується на уявленнях про справедливість; 3. Забезпечується державою; 4. Нормативний, не персоніфікований характер; 5. Системний характер; 6. Загальнообов’язковий характер. 7. Формально визначений; 8. Регулює найважливіші сусп.. відносини; 9. Узгоджує різноманітні соц.. інтереси.
Принципи права. Поняття та види.
Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права. Розглядаються як:фундаментальні ідеї,ідеологічна основа; вихідні нормативно-правові засади; вимоги, які відображають специфіку правового регулювання.
Види (за сферою дії): Загальні - виражають загальне в утримуванні всіх галузей права, являють собою вихідні початки усередині галузевої правотворчої і правозастосовної діяльності держави (гуманізму, справедливості, свобода, демократичності, рівноправність, законність). Спеціально- юридичні: Галузеві - лежать в основі втримування тої або іншої галузі права й виражають особливості тої або іншої конкретної галузі права. Міжгалузеві - виражають загальне в утримуванні декількох суміжних (родинних) галузей прав. Принципи інститутів права - діють у межах однорідних суспільних відносин, що регулюються нормами окремого інституту. Становлять цілком самостійну наукову категорію і виступають конкретизуючим елементом системи загальних принципів права. За формою нормативного виразу: закріплені у внутрішньодержавних деклараціях, у джерелах міжнародного права, в конституціях, в поточному законодавстві.
