У системі протиепідемічних заходів особливе місце займають раннє виявлення інфекційних хворих і заразоносіів, підозрілих на інфекційне захворювання, їх своєчасна ізоляція. Єфективність цих заходів і медичної допомоги інфекційним хворих визначається правильністю діагностики. Виявлення хворим відбувається за теротиріальною ознакою медичним персоналом поліклінік, медпунктів при зверненні хворих за медичною допомогою або активно (при спалахах та епідеміях) шляхом подвірних обходів, опитування і огляду населення або огляду та обстеженню контактних осіб (в осередках інфекції). Обов’язковій госпіталізації в інфекційний стаціонар підлягають всі хворі на особливо небезпечні інфекції і небезпечні інфекції за Наказом МОЗ України, а також носії збудників цих хвороб. Інші інфекційні хворі госпіталізуються за клінічними та епідемічними показаннями. Клінічними показаннями до госпіталізації є тяжкі і ускладнені форми захворювання, високий ризик розвитку ускладнень і летальних наслідків (діти до року, особи старші 65 років, наявність тяжких супутніх соматичних захворювань). Єпідемічними показаннями до госпіталізації може бути неможливість залишити хворого в місці його виявлення (готель, гуртожиток, дитячий будинок, соматичні відділи лікарні та інші), наявність вдома дітей, які не хворіли на цю інфекцію, вагітних. Госпіталізації підлягають також особи із декретованого контингенту.
При масовому поступленні інфекційних хворих разгортають на базі інфекційної лікарні спеціалізований стаціонар, провізорний госпіталь для підозрілих хворих та ізолятор для контактних осіб (можуть бути на базі інших стаціонарів, які перепрофілюються на час спалаху). При виникненні випадків особливо небезпечної хвороби в осередку встановлюється карантин і обсервація. Карантин – це комплекс сурових адміністративних і медико-санітарних заходів, що запобігають занесенню карантинних інфекцій на певну територію і їх поширенню за межі епідемічних осередків цих інфекцій. Обсервація – це система обмежувальних заходів щодо медичного спостереження за ізольованими здоровими особами, які спілкувались з хворими на карантинні інфекції. Ці режимно-обмежувальні заходи призначаютья надзвичайною протиепідемічною комісією. Виписка інфекційних хворих із стаціонару відбувається після клінічного і лабораторного одужання, згідно з правилами виписки, які регламентують для кожної інфекціі терміни виписки і відсутність заразоносійства.
Профілактика зоонозних інфекцій забезпечується санітарно-ветеринарними заходами. До цих заходів належать: виявлення, ізоляція або знищення хворих тварин, імунопрофілактика серед тварин, ветеринарно-санітарний нагляд за тваринницкими господарствами, за бойнями і підприємствами з переробки продуктів тваринництва. У природних осередках інфекцій здійснюються режимно-обмежувальні заходи, щеплення людей і дератизація.
Дератизація - це комплекс заходів, які направлені на боротьбу із гризунами. Заходи поділяються на профілактичні та знищувальні. Профілактичні заходи складаються із загальносанітарних (підтримка чистоти в приміщеннях і на територіях населених пунктів, своєчасне вивезення сміття, застосування герметичних сміттєзабірників, закритих колодязів, зберігання продуктів харчування у закритій тарі), санітарно-технічних (попередження проникнення гризунів у житлові і господарські приміщення, на кораблі, у водопровід, вентиляційні ходи, каналізацію), агротехнічних (повне збирання врожаю, зимова оранка полів, захист заскиртованого сіна). Розрізняють міську і польову дератизацію. Міська дератизація - це систематична профілактична та винищувальна дератизація синантропних гризунів, яка проводиться протягом року на території населенного пункту та прилеглих територіях. Дератизація в обов’язковому порядку здійснюється в осередках чуми, туляремії, лептоспірозу, єрсиніозу, а також за епідемічними показаннями - при сальмонельозі та інших зоонозних інфекціях. Основні заходи польової дератизації направлені на боротьбу з дикими гризунами, які є резервуаром збудників природно-осередкових інфекцій і носіями переносників- членистоногих. Знищувальні заходи здійснюються за допомогою механічних, хімічних і біологічних методів. Механічний метод застосовується для виловлювання гризунів спеціальними капканами, ловушками, давилками. Хімічний метод здійснюється шляхом отруєння гризунів ратицидами. Ратициди можно застосовувати у вигляді отруєних принад, обпилення нор, ходів, стежок гризунів, газації трюмів кораблів, зерносховищ. В якості ратицидів використовують фосфід цинку, гліфтор, фторацетамід, ратиндан, зоокумарин, крисид. Для газової дератизації застосовують препарати синильної кислоти, хлорпікрин, сірчанистий ангідрид, метил брому. Газація проводиться на морських суднах, в залізничних вагонах, елеваторах, зернових складах, холодильниках, млинах. До біологічного методу відноситься застосування патогенних для гризунів мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків), найпростіших і гельмінтів, природних ворогів гризунів – котів, сов, яструбів, лисиць та інших.
Специфічна профілактика
Специфічна профілактика або імунопрофілактика – це створення несприйнятливості організму до інфекційних хвороб за допомогою біопрепаратів направленої (специфічної) дії.
За допомогою профілактичних щеплень можна значно знизити захворюваність серед населення і навіть ліквідувати деякі інфекції. Ліквідація інфекції як нозологічної форми забезпечується знищенням збудника як біологічного виду у глобальному масштабі. Видатним досягненням ВООЗ була ліквідація натуральної віспи, яка здійснена шляхом масової імунізації населення земної кулі і регіональною ліквідацією її в останніх ендемічних осередках.
Створення достатнього колективного імунітету дозволяє керувати епідемічним процесом. Під колективним імунітетом розуміють рівень імунітету, достатній для глибоких змін динаміки епідемічного процесу: прогресуючого зниження захворюваності до поодиноких випадків, зняття періодичності епідемічних хвиль.
Про ступінь достатності колективного імунітету можна судити за вмістом антитіл, які нейтралізують вірус у сироватках крові реконвалесцентів. Титр 1:64 вважається високим, бо він виявляється у 83% осіб через невеликий проміжок часу після перенесеного поліомієліту. Імунітет колективу визначається рядом імунологічних показників, які можуть бути поділені на 2 групи: перші свідчать про потенційну готовність макроорганізму реагувати на патогенний збудник, інші – про наявність специфічного імунітету у окремих осіб колективу до даного вірусу чи мікроорганізму. За цією групою показників визначають величину прошарку населення (виражається у %), яка вже має рівень імунітету, достатній для захисту від конкретної інфекції. Колективний імунітет –це величина прошарку населення, яка має рівень імунітету, що може захистити від захворювання на певну інфекційну хворобу.
Знання імунологічної структури здорового населення служить науковою основою для розв’язання багатьох завдань епідеміології, що пов’язані з питаннями специфічної профілактики.
Засобами імунопрофілактики формується набутий штучний (активний і пасивний) імунітет (вакцини, сироватки). Активний імунітет має найважливіше значення, так як створює стійку несприйнятливість на тривалий час.
Вакцинація – це створення штучного активного імунітету проти певних інфекційних хвороб за допомогою вакцин, у відповідь на введення яких організм активно виробляє антитіла. Вакцини поділяються на корпускулярні живі, корпускулярні убиті або інактивовані, синтетичні, генно-інженерні, генетичні і анатоксини.
Для створення пасивного штучного імунітету використовують гомологічні, гетерологічні імуноглобуліни, сироватки, плазму (антибактеріальну).
Живі вакцини складаються із живих змінених збудників інфекційних захворювань (вакцинні штами), які втратили вірулентність, але зберегли імунотропні властивості. До них відносяться вакцини проти сибірки, туберкульозу, проти кору, паротиту, краснухи, чуми, туляремії, жовтої лихоманки, поліомієліту (ОПВ).
Живі вакцини є найбільш ефективними препаратами, оскільки після їх введення виробляється напружений і тривалий імунітет. Вакцинний штам мікробів повинен бути авірулентним, але імуногенним і ареактивним.
Ослаблення вірулентності досягається шляхом:
- пасажу культури через несприйнятливих тварин, селекція мікроорганізмів-мутантів;
- культивування в несприятливих умовах життя для даного мікроорганізму;
- використання методів генної інженерії, результатом якої є рекомбінанти із зниженою вірулентністю.
Для виготовлення корпускулярних інактивованих вакцин використовують мікроби, вбиті нагріванням, обробкою ацетоном, формаліном, карболовою кислотою. До них належать вакцини проти кашлюку, кліщового енцефаліту, черевного тифу, сказу, Ку-лихоманки, лептоспірозу, поліомієліту (ІПВ). Для їх виготовлення використовують штами з високою антигенністю та імуногенною активністю.
Анатоксини – виготовляють шляхом тривалої обробки екзотоксинів 0,3-0,4% підігрітим розчином формаліну. Широке застосування мають анатоксини: дифтерійний, правцевий, ботуліновий, стафілококовий, газової гангрени, холерний.
Анатоксини викликають антитоксичний гуморальний імунітет, який нейтралізує дію токсину, але не зумовлює клітинної резистентності (не дають антимікробного імунітету). Тому діти, навіть якісно щеплені, при зараженні не хворіють, але можуть бути носіями збудника. Цим пояснюється здорове носійство коринебактерій дифтерії на фоні масової імунізації. На відміну від анатоксинів, живі вакцини не допускають формування так званого “здорового” носійства і сприяють припиненню циркуляції збудника серед населення.
Перспективними щодо зниження поствакцинальних ускладнень є отримання хімічних вакцин, які виготовляються за допомогою хімічного синтезу – в них більш висока концентрація специфічного антигену й незначний вміст сторонніх домішок (черевнотифозна, паратифозна, менінгококова).
Нині успішно впроваджується технологія виготовлення субвіріонних (субодиничних глікопротеїдних та рибосомних вакцин) синтетичних вакцин проти ВГВ, грипу – це препарати нового типу, отримання яких проводиться за допомогою синтезу структур, моделюючих природні антигени, створюються штучні генетичні антигени.
Пасивна імунізація проводиться за допомогою сироваток і імуноглобулінів, коли вводяться специфічні антитіла, які одержують із крові людини або гіперімунізованої тварини. Застосовуються: нормальний людський імуноглобулін, протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), протистафілококовий, проти ГА. Це гомогенні імуноглобуліни. Гетерогенні імуноглобуліни і сироватки: протилептоспірозний імуноглобулін, протидифтерійна, протиботулінова, протиправцева сироватки.
Є планові щеплення і за епідпоказаннями. Планові поділяються на загальні і вибіркові (селективні).
Планові масові щеплення проводяться згідно із календарем щеплень, який затверджується МОЗ України, всьому населенню, яке досягло відповідного віку і за відсутності протипоказань.
Наказ МОЗ України №48 від 3.02.2006р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 червня 2006 року за №665/12539.
До календаря щеплень включено чотири розділи: щеплення за віком, щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях і за епідемічними показаннями, рекомендовані щеплення, щеплення за станом здоров’я.
Щеплення за віком від народження дитини:
- 1 день – гепатит В
- 3-7 день – туберкульоз
- 1 місяць - гепатит В
- 3 місяці – дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт (ІПВ), гемофільна інфекція
- 4 місяці – дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт (ІПВ), гемофільна інфекція
- 5 місяців - дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт (ОПВ), гемофільна інфекція
- 6 місяців – гепатит В
- 12 місяців – кір, краснуха, паротит
- 18 місяців – дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт (ОПВ), гемофільна інфекція
- 6 років – дифтерія, правець, поліомієліт (ОПВ), кір, краснуха, паротит
- 7 років – туберкульоз
- 14 років – туберкульоз, дифтерія, правець, поліомієліт (ОПВ)
- 15 років – краснуха (дівчата), паротит (хлопці)
- 18 років – дифтерія, правець
- дорослі – дифтерія, правець
Щепленню проти туберкульозу підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Щеплення проводиться вакциною БЦЖ. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла менше 2000 г необхідно застосовувати вакцину із зменшеним вмістом антигену - БЦЖ-М. Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку з будь-яких причин, підлягають обов‘язковій вакцинації в дитячих поліклініках. Для щеплення дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказів, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М або половинну дозу вакцини БЦЖ. Після виповнення дитині двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ слід провести пробу Манту. Щеплення здійснюється при негативному результаті проби. Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років з негативним результатом проби Манту. При відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям з негативною реакцією на пробу Манту слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ. Проба Манту проводиться щороку з 2 ТО.
Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені, вакцинація проводиться моновалентною вакциною. Якщо мати новонародженого HBsAg - негативна, що документально підтверджено, можливо розпочати вакцинацію дитини протягом перших місяців життя або ж поєднати з щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту. У разі поєднання імунізації із щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту рекомендуються схеми: 3-4-5-18 міс. життя або: 3-4-9 міс. життя. Якщо мати новонародженого HBsAg “+”, дитину щеплять за схемою (перша доба життя)-1-6 місяців. Перша доза вводиться у перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. Разом з вакцинацією, але не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла необхідно вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО. Якщо маса новонародженої дитини <2000 грам, вакцинація проводиться обов’язково, але введена доза вакцини не зараховується як доза первинної імунізації; при досягненні дитиною віку 1 місяця вакцинація має бути проведена серією із трьох доз вакцин 0-1-6 (0-дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями - 1місяць, другим та третім щепленнями - 5 місяців). Якщо у матері новонародженого з HBsAg невизначений HBsAg статус, щеплення дитини проводиться обов’язково в перші 12 годин життя з одночасним дослідженням статусу матері за HBsAg. У разі отримання позитивного результату у матері профілактика гепатиту В проводиться, як у випадку щеплення новонародженої дитини від HBsAg “+” матері. Для вакцинації дітей та дорослих поза календарем щеплень проти гепатиту В рекомендовано використовувати схему 0, 1, 6 місяців.
Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3,4 та 5 місяців проводиться кашлюково - дифтерійно - правцевою вакциною - АКДП. Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями АКДП вакциною дорівнює 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленням повинен становити не менше 12 місяців.Перша ревакцинація у 18 місяців проводиться вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом - АаКДП. АаКДП використовується для подальшого щеплення дітям, які мали післявакцинальні ускладнення на попередні щеплення АКДП, а також для проведення усіх щеплень дітям з високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень за висновком вакцинальної комісії або дитячого імунолога. Для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту В та інфекцій, які викликаються бактеріями Haemophilus influenze типу b (далі - Hib), можна використовувати комбіновані вакцини (із різними варіантами комбінацій антигенів), які зареєстровані в Україні. Щеплення дітей до 4 років поза строками календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразову імунізацію АКДП до 3 років 11 місяців і 29 днів. Першу ревакцинацію проти дифтерії та правця (у 6 років) проводять анатоксином дифтерійно - правцевим - АДП, другу (у 14 років) та третю (у 18 років) – анатоксином дифтерійно - правцевим із зменшеним вмістом антигену - АДП-М. Дітям, щепленим проти правця з приводу травми правцевим анатоксином - АП протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять лише проти дифтерії анатоксином дифтерійним із зменшеним вмістом антигену - АД-М. Дітей у віці до 5 років 11 місяців 29 днів, які перехворіли на кашлюк, щеплять АДП. Вакцинація проводиться триразово з інтервалом між першим і другим щепленням 30 днів, між другим і третім – 9-12 місяців.
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, треба здійснювати АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років АДП-М від попереднього щеплення АДП-М. Підліткам та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30-45 днів, між другим і третім – 6-12 місяців). Ревакцинація підлітків (які щеплюються поза схемою) здійснюється з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця. Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щеплених останні 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП у подвійній дозі - 20 оз/мл, з обов’язковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 оз/мл) та надалі кожні 10 років без обмеження віку.
Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) - для усіх наступних щеплень за календарем. Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (третьої вакцинації та вікової ревакцинації) при відсутності протипоказань до ОПВ. Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін‘єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 днів, виключити контакт з хворими та ВІЛ-інфікованими.
Вакцинація для профілактики Hib - інфекції, може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib-компонент. У разі використання Hib-вакцини та АКДП різних виробників вакцини вводяться в різні ділянки тіла. Бажано використовувати комбіновані вакцини з Hib-компонентом для первинної вакцинації.
Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться комбінованою вакциною (далі - КПК) у віці 12 місяців. Друге щеплення для профілактики кору, паротиту та краснухи проводять дітям у віці 6 років. Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до18 років. У цьому випадку дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу. Дітям у віці 15 років, які отримали 1 або 2 щеплення проти кору, але не вакциновані проти епідпаротиту й краснухи і не хворіли на зазначені інфекції, проводиться планове щеплення проти епідпаротиту (хлопці) або проти краснухи (дівчата). Особи старші 18 років, які не були раніше вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показами в будь - якому віці до 30 років. Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказами до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Робити достовірні висновки про імунність дитини можна тільки за результатами серологічних досліджень: при наявності антитіл класу IgG до відповідного вірусу особа вважається імунною. Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин.
При вирішенні питання про щеплення дітей з порушенням календаря щеплення, дітей, які прибули з-за кордону, необхідно дотримуватись мінімальних інтервалів.
При необхідності лікар має право ввести всі вакцини, анатоксини, що показані за планом (окрім БЦЖ), за одне відвідування медичного закладу, проводячи ін’єкції у різні ділянки тіла. В іншому випадку лікар планує такі щеплення з урахуванням мінімальних інтервалів між вакцинами, анатоксинами та з урахуванням поєднання вакцин проти різних інфекційних хвороб.
Селективні щеплення проводяться окремим групам населення за професійною ознакою, військовослужбовцям, населенню природних осередків і на ендемічних територіях, за епідемічними показаннями. За епідемічними показаннями щеплення проводяться при загрозі заносу, завозу, поширення певних важких інфекцій на обмеженій території в певних групах населення або терміново в осередках, або у осіб ймовірно інфікованих. При цьому ефективність вакцинації буде достатня, якщо вона буде проведена в стислі терміни і масово. Велике значення має повнота охоплення населення. Світовий досвід вакцинної профілактики свідчить, що при імунізації 90-95% сприйнятливого населення циркуляція збудника припиняється. Ця проблема залишається актуальною. Недостатнє охоплення населення плановими щепленнями зумовлене значними медичними відведеннями, тимчасовими протипоказими. У період епідемії дифтерії на Україні 1992-1995 рр. спеціальним наказом були скорочені до мінімуму протипокази до щеплень. З іншої сторони щеплення в період будь-якого захворювання та реконвалесценції не досягає імунологічного ефекту, може давати поствакцинальні ускладнення. Будь які щеплення повинні проводитись тільки здоровим людям.
Табл.3.1. Щеплення, які проводять на ендемічних та ензоотичних територіях і за епідеміологічними показаннями
| Щеплення проти | Терміни початку вакцинації | Терміни ревакцинації | Примітка |
| Туляремії | з 7 років | Через кожні 5 років | Планову імунопрофілактику проводять окремим професійним групам населення та тим, що мешкають на ендемічних територіях. |
| Бруцельозу | з 18 років | Через 1 рік | |
| Сибірки | з 14 до 60 років | Через 1 рік | Позапланову імунопрофілак-тику проводять за рішенням територіальних органів вико-навчої влади, місцевого само-вряднування та санепідслужби |
| Лептоспірозу | з 7 років | Через 1 рік | |
| Гарячки Ку | з 14 років | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Кліщового енцефаліту | з 4 років | Щорічно протя-гом 3 років | |
| Чуми | з 2 років | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | Імунопрофілактику проводять за епідпоказаннями |
| Черевного тифу | з 7 років | Через 2 роки | Імунізація проводиться при ви-значенні території неблагопо-лучною за 2-3 місяці до епід-підйому за рішенням головно-го державного санітарного лі-каря території |
| Грипу | Згідно з інструк-цією про засто-сування вакцини | Згідно з інструк- цією про застосування вакцини | |
| Жовтої лихоманки | з 9 місяців | Через 10 років | Імунізація проводиться за 10 діб до виїзду особи, яка виїжд-жає у країни, ендемічні з цієї інфекції |
| Сказу | При зверненні за медичною допо-могою з приводу покусів, подря-пин, ослинення хворими або пі-дозрюваними в захворюванні на сказ тваринами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | Проводиться курс щеплень антирабічною культуральною або концентрованою культу-ральною вакциною і антира-бічним імуноглобуліном. Планову і імунопрофілактичну проводить особам із групи ризику |
| Дифтерії | Проводяться за епідпоказаннями | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Правця | Проводяться за епідпоказами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Поліомієліту | Проводяться за епідпоказами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Кору | Проводяться за епідпоказами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Менінгококо-вої інфекції | Проводяться за епідпоказами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини | |
| Гепатиту В | Проводяться за епідпоказами | Згідно з інструк-цією про застосу-вання вакцини |
Табл.3.2. Схема вакцинації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей
| Визначення ситуації | Вакцини | Проведення щеплень |
| Дитина народжена ВІЛ-інфікованою матір’ю (Z20.6; R75) – ВІЛ-статус дитини не визначено | ОПВ*, БЦЖ, кір, епідпаротит, краснуха | Не щеплювати до уточнення ВІЛ-статусу |
| Інактивовані вакцини, анатоксини | За календарем | |
| Безсимптомне носійство ВІЛ (Z21) або зі слабо ви-раженою клінікою (клі-нічна стадія І та ІІ) при відсутності імуносупресії (CD4+ >25%) або з помір-ною імуносупресією (CD4+ >15%) | ОПВ*, БЦЖ | Не проводиться |
| Інші вакцини, анатоксини | За календарем | |
| Дитина зі СНІДом (клі-нічна стадія ІІІ, стадія ІІ за ВООЗ з тяжкою імуно-супресією (CD4+ <15%) | Вакцинація не проводиться |
Вакцинація ОПВ замінюється на ІПВ протягом усього календаря. ОПВ не призначається членам сім’ї ВІЛ-інфікованого, особам, що доглядають за ним. Пасивна імунопрофілактика препаратами імуноглобулінів осіб з ВІЛ/СНІДом проводиться за епідемічними показами обов’язково незалежно від попередньо проведеної активної імунопрофілактики.
Щеплення за станом здоров’я є обов’язковими в медичному супроводі пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції, щеплення проти яких не передбачені в плані щеплень за віком.
Табл.3.3. Схема щеплення дітей за станом здоров’я
| Щеплення проти | Схема щеплення | Покази | Примітка |
| Грипу | Щорічно. Дозволена до щеплення дітям з 6 – місячного віку. Оптимальним часом для проведення щеплень є жовтеньлистопад місяць. | ВІЛінфекція | див. підрозділ 1.3 "ЩепленняВІЛінфікованих та хворих на СНІД дітей " Календаря |
| Первинні імунодефіцити (сективний дефіцит IgA, дефіцит субкласів IgG, транзиторна гіпогамаглобулінемія, дефіцити системи фагоцитозу, дефіцити системи комплементу) | |||
| Дітям віком до 9ти років, що раніше не отримували щеплення проти грипу, вакцинація проводиться 2 дозами з мінімальним інтервалом в 1 місяць. | Хронічні захворювання печінки (у тому числі фіброз та цироз печінки) | ||
| Бронхіальна астма | |||
| Ураження нирок (хронічна ниркова недостатність або нефротичний синдром) | |||
| Хронічні захворювання легень (уроджені аномалії, набуті хвороби, муковісцидоз) | |||
| Хронічні ураження серцевосудинної системи (уроджені та набуті вади серця, кардіоміопатії) | |||
| Функціональна чи анатомічна аспленія (у тому числі серповидноклітинна анемія) | |||
| Трансплантація кісткового мозку | Щеплення проводиться не раніше ніж через 6 місяців після трансплантації | ||
| Пацієнти, що тривало утримують ацетилсаліцилову кислоту | |||
| Лімфома Множинна мієлома Лейкемія | Щеплення проводиться не раніше ніж через 34 тижні після припинення імуносупресивної терапії (хіміотерапії) та при збільшенні гранулоцитів та лімфоцитів у периферійній крові >1000 клітин/мкл (>1,0 х109/л) | ||
| Пневмо кокової інфекції | Щеплення некон’югованою полісахаридиною вакциною проводяться особам старшим 2 років; одноразово (за винятком щеплення реципієнтів кісткового мозку) з необхідністю ревакцинації не раніше ніж через 5 років | ВІЛінфекція | див. підрозділ 1.3 "ЩепленняВІЛінфікованих та хворих на СНІД дітей " Календаря |
| Ураження нирок (хронічна ниркова недостатність або нефротичний синдром) | |||
| Первинні імунодефіци ти дефіцит системи комплементу (ранніх білків – С1, С4, С2, С3), селективний дефіцит IgA | |||
| Бронхіальна астма | Щеплення проводять при ОФВ1 або ПСВ 80% від необхідних показників, при варіабельності показників ПСВ або ОФВ1<2030% при стабільному тяжкому перебігу захворювання | ||
| Функціональна чи анатомічна аспленія (у тому числі, серпоподібноклітинна анемія) | Щеплення проводиться за 2 тижні при плановій спленектомії. Інакше якомога раніше після спленектомії | ||
| Хронічні захворювання печінки (у тому числі, фіброз та цироз печінки) | |||
| Назальна лікворея (хронічна, ремітуюча) | |||
| Цукровий діабет типу 1 | |||
| Хронічні захворювання легень (уроджені аномалії, набуті хвороби, муковісцидоз) | |||
| Туберкульоз (інфіковані МБТ) | |||
| Хронічні ураження серцевосудинної системи (уроджені та набуті вади серця, кардіоміопатії) | |||
| Лімф ома Множинна мієлома Лейкемія ____________________Хвороба Ходжкіна | ____________________ Щеплення проводиться за 2 тижні до початку імуносупресивної | ||
| терапії. Інакше через 3 місяці після припинення імуносупресивної терапії | |||
| Імуносупресивна гормональна терапія (визначення див. „Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень” цього наказу) | Щеплення проводиться за 2 тижні до початку імуносупресивної терапії або після її припинення | ||
| Трансплантація кісткового мозку | Оптимальним є проведення щеплення через 12 та 24 місяці після проведення трансплантації | ||
| Трансплантація органів | Оптимально провести через 6 місяців після трансплантації | ||
| Менінго кокової інфекції | Щеплення проводяться особам старше 18 місяців життя одноразово | Функціональна чи анатомічна аспленія (у тому числі, серпоподібноклітинна анемія) | |
| Комплемент С1, С4, С2, С3, С5С9, пропердин, фактор В – дефіцит системи | |||
| Вітряної віспи | Щеплення проводиться особам старше 12 місяців життя одноразово. При щепленні осіб старше 13 років – дворазово з 4-тижне-вим інтервалом | Хронічна ниркова недостатність | |
| ВІЛінфекція/СНІД | Щеплення проводиться при рівні CD4+ ³25% від вікової норми, CDC клас N1 або A1, двома дозами з 3 місячним інтервалом | ||
| Трансплантація кісткового мозку | Щеплення проводиться не раніше ніж через 24 місяці та відсутності імуносупресії (збільшенні гранулоцитів та лімфоцитів у периферійній крові >1000 клітин/мкл />1,0 х109/л/ | ||
| Первинні імунодефіцити без ураження Т клітин | |||
| Гепатиту В | Щеплення проводиться не вакцинованим раніше | Хронічні ураження печінки (інфекційного та неінфекційного генезу) | |
| Трансплантація органів | |||
| Діти, що перебувають на гемодіалізі | див. Схема вакцинації проти вірусного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, дітей, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів | ||
| Діти, що отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів | |||
| Діти, що потребують етапних оперативних втручань | |||
| Гепатиту А | Щеплення проводиться особам старше 12 місяців життя дворазово з інтервалом у 6 місяців | Хронічні ураження печінки (інфекційного та неінфекційного ґенезу) | |
| Трансплантація печінки | Оптимально провести щеплення до трансплантації. Інакше оптимально провести через 6 місяців після трансплантації |
Вакцинації проти вірусного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, дітей, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів проводиться наступним чином: перша вакцинація розпочинається у будь-якому віці, друга - через 1 місяць після першої вакцинації, третя – через 1 місяць після другої вакцинації,четверта - через 6 місяців після третьої вакцинації. Щеплення проводить подвійною дозою вакцини в амбулаторних умовах або в спеціалізованому відділенні, де дитина отримує курс лікування, якщо вона не була вакцинована раніше. Особи HBsAg “+” (позитивні) також підлягають вакцинації.
Рекомендовані щеплення:
Проти вітряної віспи:
- здоровим дітям, які досягли 15 місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;
- дітям при вступі до школи, які не хворіли на вітряну віспу;
- працівникам охорони здоров’я і освіти, які не хворіли на вітряну віспу
Проти гепатиту А:
- медичним працівникам;
- дітям та персоналу дитячих дошкільних закладів;
- персоналу установ громадського харчування та підприємств харчової промисловості, який бере участь у приготуванні (виробництві), транспортуванні та реалізації продуктів харчування;
- військовим, співробітникам МВС, пожежникам, персоналу служб спеціального призначення (оперативні служби);
- персоналу з обслуговування водоочисних мереж, з обслуговування каналізаційних систем та каналізаційних очисних споруд;
- персоналу та пацієнтам закритих установ (психіатричних, для утримування розумово відсталих осіб);
- персоналу та особам, що перебували у закладах виконання покарань;
- студентам медичних навчальних закладів;
- особам, які беруть участь у миротворчих заходах, наданні гуманітарної допомоги;
- особам, які вживають внутрішньовенні наркотичні речовини, ВІЛ-інфікованим, особам з венеричними захворюваннями;
- особам, які подорожують в регіони із високою захворюваністю на гепатит А;
- особам, які спілкувалися з хворим на гепатит А в осередку інфекції;
Проти гепатиту В:
- військовим, співробітникам МВС, пожежникам, персоналу служб спеціального призначення (оперативні служби);
- персоналу та пацієнтам закритих установ (психіатричних, для утримування розумово відсталих осіб);
- персоналу та особам, що перебували у закладах виконання покарань;
- персоналу сфери послуг, що за специфікою своєї професійної діяльності може мати контакт із біологічними рідинами людини (перукарі, персонал салонів краси, масажисти тощо), а також особам, які навчаються за цими спеціальностями;
- спортсменам;
- особам, які вживають внутрішньовенні наркотичні речовини ВІЛ-інфікованим, особам з венеричними захворюваннями;
- особам, які часто змінюють статевих партнерів, повіям, гомосексуалістам.
- особам у віці 20-40 років, у першу чергу жінкам;
- хворим на хронічні та онкологічні захворювання, з хронічною печінковою недостатністю;
- особам, які подорожують у регіони з високою ендемічністю гепатиту В.
Проти грипу:
– військовослужбовцям, будівельникам, працівникам Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ тощо;
– особам, які доглядають хворих на грип вдома;
– дітям дошкільних закладів та школярам;
– трудовим колективам підприємств, установ, організацій;
– жінкам, які, ймовірно, будуть перебувати у 2-му чи 3-му триместрі вагітності під час епідемії грипу;
Проти пневмококової інфекції:
- дітям старшим за 2 роки;
- дорослим з порушенням імунного статусу та особам похилого віку, особливо, які мешкають в інтернатах;
Проти інфекційного захворювання, для імунопрофілактики якого існує вакцина, зареєстрована в Україні:
- особи, які бажають зробити щеплення в лікувально-профілактичних закладах за направленням лікаря.
