Закономірності взаємодії частини та цілого

- Закономірність цілісності виявляється в сис­темі у виникненні у неї "нових інтеграційних якостей, не властивих її компонентам".

Об'єднані в систе­му елементи можуть втрачати ряд властивостей, притаманних їм поза системою, тобто система як би пригнічує деякі властивості своїх елементів.

- Аддитивністю

Ця закономірність, подвійна по відношенню до закономірності цілісності. її називають фізичною аддитивністю, незалежністю, відособленістю. Властивості фізичної аддитивності виявляються у системи, що розпалася на незалежні елементи.

Інтегративністю

Цей термін часто уживається як синонім цілісності. Інтегра­ційними називають системоутворюючі, системозберігаючі чинники, в числі яких важливу роль грають неоднорідність і суперечність еле­ментів, з одного боку, і прагнення їх вступати в коаліції, з іншого.

- Комунікативністю

Ця закономірність складає основу визначення системи, що система не ізольована від інших систем, вона зв'язана безліччю комунікацій з середови­щем, що є, у свою чергу, складним і неоднорідним утворенням, що містить підсистему (систему вищого порядку), що задає вимоги й обмеження досліджуваній системі, підсистеми (нижчого рівня, підві­домчі системи) і системи одного рівня з тією, що розглядається.

- Ієрархічністю

Закономірність ієрархічності або "ієрархічної впорядкованості" була в числі перших закономірностей складних систем.

Закономірності здійсненності систем

Еквіфінальністю

Ця закономірність характеризує як би граничні можливості сис­тем. "здатність на відміну від станів рівноваги в закритих системах, досягати не залежного від часу стану, який не залежить від її початкових умов і визначається виключно параме­трами системи".

- Закон "необхідної різноманітності"

Стосовно систем управління закон "необхідної різноманітності" може бути сформульований таким чином: різноманітність системи, що управляє, повинна бути більше (або, принаймні, дорівнювати) різноманітності керованого процесу або об'єкта.

- Закономірність потенційної ефективності

Наприклад, потрібно уміти визначити, коли вичерпуються поте­нційні можливості організаційної структури підприємства, що діє, і виникає необхідність в її перебудові, коли застаріває і вимагає онов­лення виробничий комплекс, устаткування.

Закономірності функціонування і розвитку систем

Історичністю

Будь-яка система не може бути незмінною, вона не тільки функ­ціонує, але і розвивається, можна привести приклади становлення, розквіту, занепаду (старіння) і навіть смерті біологічних і соціальних систем. Не завжди керівники організацій враховують, що час є неод- мінною характеристикою системи, що кожна система історична, що ця закономірність така ж об'єктивна, як цілісність, ієрархічна впоряд­кованість тощо.

Закономірність самоорганізації

У числі важливих спостережуваних особливостей складних сис­тем розглядалася їх здатність протистояти ентропійним тенденціям, адаптуватися до зовнішніх обурень, змінюючи при необхідності свою структуру.

Закономірності цілеутворення

Закономірності виникнення і формулювання цілей:

- Залежність уявлення про мету і формулювання мети від стадії пізнання об'єкта (процесу);

- Залежність мети від зовнішніх і внутрішніх чинників

- Можливість зведення завдання формулювання узагальнюваль-ної (загальної, глобальної) мети до завдання структуризації мети

Закономірності формування структур цілей

- Залежність способу представлення структури цілей від ста­дії пізнання об'єкта або процесу;

- Прояву структурі цілей закономірності цілісності;

- Закономірності формування ієрархічних структур цілей.

Моделювання систем

Розвиток поняття моделі

Спочатку моделлю називали якийсь допоміжний засіб, об'єкт, який у певній ситуації замінював інший об 'єкт. При цьому далеко не відразу зрозуміла універсальність законів природи, загальність моде­лювання, тобто не просто можливість, але і необхідність представля­ти будь-які наші знання у вигляді моделей. У результаті дуже довго поняття "модель" відносилося тільки до матеріальних об'єктів спеці­ального типу, наприклад, манекен (модель людської фігури), гідроди­намічна зменшена модель дамби, моделі судів і літаків, чучела (мо­делі тварин).

Осмислення основних особливостей таких моделей привело до розробки численних визначень, типовим прикладом яких служить наступне: моделлю називається якийсь об 'єкт-замінник, який у пев­них умовах може замінювати об'єкт-оригінал, відтворюючи влас­тивості, що цікавлять нас, і характеристики оригіналу, причому має істотні переваги зручності (наочність, осяжність, доступність випробувань, легкість операцій з ним і ін.). Потім були усвідомлені модельні властивості креслень, малюнків, карт - реальних об'єктів штучного походження, що утілюють абстракцію досить високого рівня. Наступний крок полягав у визнанні того, що моделями можуть служити не тільки реальні об'єкти, але і абстрактні, ідеальні побудо­ви. Типовим прикладом служать математичні моделі. В результаті діяльності математиків, логіків і філософів, була створена теорія мо­делей. У ній модель визначається як результат відображення однієї абстрактної математичної структури на іншу, також абстракт­ну, або як результат інтерпретації першої моделі в термінах і обра­зах другої.