Структура Вищої ради юстиції та порядок

Роботи

 

Голова Вищої ради юстиції обирається з членів Ради на першому засіданні на три роки без права переобрання. Головою Вищої ради юстиції не може бути обрано членів, які входять до її складу за посадою.

Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищої ради юстиції, який виконує обов’язки Голови в разі його відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду, організовує проведення щорічного узагальнення роботи Ради щодо результатів розгляду звернень та подань та здійснює інші повноваження, передбачені Законом України “Про Вищу раду юстиції” та її Регламентом.

Організація роботи Вищої ради юстиції будується за колегіально-секційним принципом.

Колегіальний принцип при прийнятті рішень виступає характерною рисою діяльності Вищої ради юстиції. Це випливає як зі ст. 1 Закону України “Про Вищу раду юстиції”, що визначає цей орган як колегіальний, так і з Регламенту Вищої ради юстиції. Розгляд на засіданнях Вищої ради юстиції матеріалів, звернень, справ, скарг здійснюється колегіально. Цей принцип гарантує участь усіх членів Ради в розгляді будь-яких матеріалів, що надходять, та інших документів, що дуже важливо з огляду на її склад.

У структурі Ради утворюються дві секції:

– з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад;

– дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Координує роботу Вищої ради юстиції Голова, а за його відсутності – заступник Голови. Голова, заступник Голови та секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі. Інші особи, призначені до складу Вищої ради юстиції (крім народних депутатів України), на час виконання обов’язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі отримують відрядження до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони займали.

Рішення Вищої ради юстиції приймаються на засіданнях більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції, якщо інше не передбачено законом. У приміщенні, де приймається рішення, бути присутнім іншим особам, крім членів Ради юстиції, забороняється.

Усі члени Вищої ради юстиції користуються рівними правами під час розгляду матеріалів, звернень, подань, справ, скарг. Під час засідання кожен з них має право: заявляти клопотання, викладати свої міркування, подавати відповідні документи, вносити пропозиції щодо прийняття рішення. Усі пропозиції, які вносять члени Вищої ради юстиції, на засіданнях ставляться головуючим на обговорення та колегіальне вирішення.

Розгляд матеріалів, звернень, подань, справ, скарг на засіданні Вищої ради юстиції, як правило, проводиться за участю запрошених осіб, стосовно яких вирішується питання.

Усі акти Вищої ради юстиції є обов’язковими для виконання. “За невиконання чи несвоєчасне виконання актів Вищої ради юстиції … посадові особи несуть відповідальність згідно із законом” (ст. 28 Закону України “Про Вищу раду юстиції”).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2 - 4; № 8. – С. 2 - 4; № 9. – С. 5, 6.

Кодекс професійної етики судді / Затв. V з’їздом суддів України 24 жовт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5 (33). – С. 24.

Москвич Л.М., Іваницький С.О., Русанова І.О. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних) / За заг. ред. І.Є. Марочкіна: Моногр. –Х.: Фінн, 2009. – 488 с.

Назаров І.В. Правовий статус Вищої ради юстиції: Моногр. – Х.: Право, 2006. – 208 с.

Овчаренко О.М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: Моногр. – Х.: Право, 2008. – 304 с.

Пилипчук П.П.Верховний Суд України і проблеми однакового застосування судами законодавства // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11(51). – С. 3 - 7.

Порівняльне судове право: Навч. посіб. / І.Є. Марочкін, Л.М. Москвич, Н.В. Сібільова та ін.; За ред. І.Є. Марочкіна та Л.М. Москвич. – Х.: Право, 2008. – 112 с.

Щодо незалежності, дієвості та ролі суддів: Рекомендація № (94)12, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовт. 1994 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 1997. – № 4. – С. 10, 11.

Рішення Конституційного Суду України від 20 берез. 2002 р. № 5-рп/2002 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 13. – Ст. 669. – С. 141 - 148.

Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 88-р від 24 лют. 2003р. // Там же. – 2003. – № 9. – Ст. 404. – С. 183.

Русанова І.О. Суд присяжних в Україні: проблеми становлення та розвитку: Моногр. – Х.: ІНЖЕК, 2005. – 184 с.

Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Федерации / Под. ред. В.В. Ершова. – М.: Юристь, 2006. – 493 с.

Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. – Т. 1. – 3-е изд., доп. и пров. – СПб.; 1902.

Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про судоустрій України: Закон України від 7 лют. 2002 р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 10.

Про статус суддів: Закон України від 15 груд. 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовт. 1996 р. № 422/96-ВР // Там же. – 1996. – № 49. – Ст. 272 (із змін. від 23 черв. 1997 р.)^*.

Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України: Закон України від 18 берез. 2004 р. № 1625-ІV // Там же. – 2004. – № 25. – Ст. 354.

Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січ. 1998 р. // Там же. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 груд. 1993 р. // Там же. – 1994. – № 11. – Ст. 50 (із змін. від 11 груд. 1998 р. // Там же. – 1999. – № 4. – Ст. 35).

Про Державну судову адміністрацію України: Указ Президента України від 29 серп. 2002 р. № 780/2002. – Офіц. вісн. України. – 2002. – № 36. – Ст. 1674.

Положення про Міністерство юстиції / Затв. Указом Президента України від 10 груд. 1997 р. № 1396/97 // Там же. – 1998. – № 2. – (із змін., внесеними згідно з Указами Президента № 1019/98 від 15 верес. 1998 р. та № 145/99 від 9 лют. 1999 р.).

 

_________________

 

* Офіц. тлумачення до Закону див.: Рішення Конституц. Суду № 15-рп/2000 від 14 груд. 2000 р.

 

^[1] Суд у значенні “судове засідання” найбільш розповсюджений на побутовому рівні, у засобах масової інформації, де нерідко є такі, наприклад, висловлювання: “Суд відбувся, вирок щодо підсудних буде оголошений через тиждень” або “Суд у зв’язку з неявкою відповідача перенесений на місяць” і т. ін. Але застосування фахівцями поняття “суд” у значенні “судове засідання” є теж коректним, якщо вказаний зміст випливає з контексту.

^[2] Наприклад, навіть у ритуальному зверненні до присутніх у залі судового засідання: “Встати, суд іде ”, – яке є відбитками давньої традиції прояву поваги до суду, слово “суд” застосовується саме у четвертому значенні.

 

^[3] Інстанція (лат. Instantia – безпосередньо, близькість) – ступінь (щабель, рівень) в системі органів держави.

 

^[4] Див.: Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизвод-ства. – Т. 1. – 3-е изд., доп. и пров. – СПб., 1902. – С. 320 – 321.

 

^[5] Після набрання чинності Закону України “Про судоустрій України”, яке відбулося 1 черв. 2002 р.

 

 

^[6] Законом України “Про судоустрій України” було передбачено створення Касаційного суду України, якому належало розглядати в касаційному порядку справи, розглянуті місцевими й апеляційними загальними судами, вироки і рішення яких набрали чинності. 62 народні депутати – суб’єкти права на конституційне подання – звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням про визнання неконституційними низки статей, частин і пунктів цього Закону, у яких містилися норми, що врегульовували питання утворення, організації і діяльності Касаційного суду. Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, норми щодо утворення, складу, повноважень Касаційного суду України (Справа № 1-38/2003 від 11 груд. 2003 р.).

 

^[7] Справа № 1-6/2007 від 16 трав. 2007 р. № 1-рп/2007.

 

^[8] Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців” № 88-р від 24 лют. 2003 р. чітко визначено, які посади належать до кожної із шести категорій державних службовців (Офіц. вісн. України. – 2003. – № 9. – Ст. 404. – С. 183).

 

^[9] Уяву про обсяг цієї роботи, здійснюваної у місцевих судах, може дати назва лише декількох форм звітності: “Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції”, “Звіт про розгляд кримінальних справ судами першої інстанції”, “Звіт про неповнолітніх засуджених”, “Звіт про розгляд судами справ на виконання Закону “Про боротьбу з корупцією”, “Дані в розрізі статей Кримінального кодексу України про кількість засуджених осіб”, “Звіт про склад засуджених, місце і час вчинення злочину”.

 

^[10] Суддею апеляційного суду може бути суддя, який має стаж роботи у сфері права не менше п’яти років, з них на посаді судді – не менше трьох років. Якщо у судді не сплив п’ятирічний строк його призначення вперше на посаду Президентом України у міський суд, а за своїми професійними якостями він здатний здійснювати правосуддя в судах вищого рівня, то за рекомендацією кваліфікаційної комісії за умови набрання необхідного трирічного стажу роботи суддею такий суддя Президентом України може бути призначений суддею в апеляційний суд.

 

^[11] Вісн. Верхов. Суду України. 2003. – № 6 (40). – С. 9.

 

^[12] На час прийняття Закону України “Про судоустрій України” (7 лют. 2002 р.) Вищий господарський суд існував одинадцять років, десять з яких він іменувався Вищим арбітражним судом України. Організацію системи арбітражних судів регулював не Закон “Про судоустрій України”, а Закон України “Про арбітражний суд”. Вищий адміністративний суд утворений відповідно до Закону України “Про судоустрій України” Указом Президента України від 1 жовт. 2002 р. № 889/2002.

¹³ Наприклад, тільки за два роки (2003 – 2004 рр.) Верховний Суд України прийняв такі надзвичайно важливі постанови: від 16 квіт. 2004 р. № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”; від 24 жовт. 2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”; від 7 лют. 2003 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”; від 27 лют. 2004 р. № 2 “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність”; від 16 квіт. 2004 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”; від 2 лип. 2004 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”; від 25 квіт. 2003 р. № 4 “Про практику застосування судами запобіжних заходів у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”; від 24 жовт. 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” та ін. Див. докладніше: Пилипчук П.П. “Верховний Суд України і проблеми однакового застосування судами законодавства” // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11(51). – С. 3 – 7.

 

^[14] Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Федерации / Под. ред. В.В. Ершова. – М.: Юристь, –2006. – 493 с. – С. 254-255.

 

¹⁵ Справа № 1-1/2004 від 1 груд. 2004 р. № 19-рп/2004.

¹⁶ Справа № 1-3/2002 від 21 трав. 2002 р. № 9-рп/2002.

 

¹⁷ Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2–4; № 8. – С. 2–4; № 9. – С. 5–6.

 

¹⁸ Кодекс професійної етики судді. Затверджено V з’їздом суддів України 24 жовт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5 (33). – С. 24.

 

¹⁹ Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2 – 4; № 8. – С. 2 – 4; № 9. – С. 5, 6.

²⁰ Рекомендація № (94)12 щодо незалежності, дієвості та ролі суддів, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників Міністрів 13 жовт. 1994 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 1997. – № 4. – С. 10, 11.

 

²¹ Рішення Конституційного Суду України від 20 берез. 2002 р. № 5-рп/2002 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 13. – Ст. 669. – С. 141 – 148.

 

 

²² Див.: Європейська хартія про статус суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1998. – № 4. – С. 9 – 11.

 

²³ Див.: Європейська хартія про статус суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1998. – № 4. – С. 9 – 11.