Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг або вартість перевезення визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств або фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення.
Транспортні тарифи — це форма ціни на послуги транспорту.
Вони повинні забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат та можливість отримання прибутку; покупцю транспортних послуг — можливість покриття транспортних витрат. Вмілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги.
Тарифи охоплюють:
1) Плату, за перевезення вантажів.
2) Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів.
3) Правила обрахунку оплат і зборів.
Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особливості. При цьому завдяки вмілому регулюванню тарифних ставок та зборів можливо стимулювати попит на різного роду додаткові послуги (див. приклад 8).
Приклад 8: Відносне зниження в лютому 1994 р. рівня ставок збору за охорону та супровід вантажів підрозділами воєнізованої охорони Міністерства шляхів сполучення РФ дозволило підвищити попит на дану послугу та забезпечити безпеку вантажоперевезення (Гаджинский, 1996).
Розглянемо ці особливості більш детально для окремих видів транспорту.
Залізничний транспорт
Для залізничного транспорту використовуються різні види тарифів.
1. Загальні тарифи — це основний вид залізничних тарифів, за їх допомогою визначається вартість основної маси вантажів.
2. Виняткові тарифи — встановлюються із відхиленням від за
гальних тарифів як спеціальні надбавки або знижки. Виняткові та
рифи можуть бути підвищеними або заниженими.
За їх допомогою можна регулювати вартість перевезень окремих видів сировини, вони застосовуються для перевезення вантажів в напрямках руху порожніх вагонів і контейнерів.
3. Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні окремих
вантажів для відповідних цілей, а також вантажів, що безпосеред
ньо призначені для залізниць.
4. Місцеві тарифи встановлюються начальниками окремих
залізничних доріг. Ці тарифи, включають розмір оплати за пере
везення вантажу та ставки різних зборів, що діють у межах даної
залізниці.
5. Збори за виконання залізницею наступних додаткових опе
рацій:
• збереження вантажів;
• зважування або перевірка ваги вантажу;
• подачу вагонів;
• дезінфекцію вагонів;
• експедицію вантажів;
• вантажно-розвантажувальні роботи.
Основні фактори, від яких залежить розмір оплати при перевезенні вантажів залізницею є наступними:
1. Вид відправлення. Залізницею вантаж може бути відправле
ний повагонною, контейнерною, малотонажною відправкою — ва
гою до 26 т та об'ємом до піввагону та малою відправкою — вагою
до 10 т та об'ємом до 1/3 місткості вагону.
2. Швидкість перевезень. Вантажна, підвищена або пасажирсь
ка швидкість. Вид швидкості визначає, скільки кілометрів на добу
повинен проходити вантаж.
3. Відстань перевезень. Провізна плата може збиратися в зале
жності від відстані перевезення за найкоротшим напрямком, так
званою тарифною відстанню — при перевезенні вантажів вантаж
ною або підвищеною швидкістю, або за дійсно пройдену від
стань — у випадку перевезень негабаритних вантажів або переве
зень вантажів пасажирською швидкістю.
4. Тип вагону. В залежності від типу вагону: універсальний, спе
ціалізований або ізотермічний, цистерна або платформа.
5. Приналежність вагону або контейнеру. Вагон, платформа
або контейнер можуть належати залізниці, а можуть бути власніс
тю вантажовідправника або вантажоотримувача.
6. Кількість вантажу, що перевозиться.
Автомобільний транспорт
При автомобільних перевезеннях використовуються наступні види тарифів.
1. Відрядні тарифи.
2. Договірні тарифи.
3. Тарифи на умовах платних автотонно-годин.
4. Тарифи за тимчасове користування вантажними автомаши
нами.
5. Тарифи згідно з кілометровим розрахунком.
6. Тарифи за перегін рухомого составу.
Фактори, що впливають на розмір тарифної оплати:
1) відстань;
2) маса вантажу;
3) вантажопідйомність автомашини;
4) об'ємна вага вантажу, що характеризує можливості вантажо
підйомності автомашини. За цим показником усі вантажі, що пере
возяться автомобільним транспортом поділяються на відповідні
класи;
5) загальний пробіг,
6) час використання;
7) тип автомашин;
8) район, в якому здійснюється перевезення.
Слід зазначити, що для визначення вартості автомобільного перевезення враховуються не вся сукупність перелічених факторів, а найбільш вагомі в умовах конкретного перевезення. Наприклад, за відрядним тарифом необхідно враховувати відстань перевезення, масу вантажу, його клас.
Корегування тарифної вартості проводиться за допомогою так званих поясних коефіцієнтів, що враховують регіональні особливості перевезень.
Річковий транспорт
Тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи та інші тарифні ставки та збори, що пов'язані з перевезенням вантажів річковим транспортом визначаються пароплавствами самостійно із врахуванням кон'юнктури ринку. В основу розрахунку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період запровадження тарифів і зборів у дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений законодавством.
Морський транспорт
Оплата за перевезення вантажів морським транспортом здійснюється або за тарифом, або за фрахтовою ставкою.
Якщо вантаж перевозиться у напрямку встановленого вантажного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного судноплавства. При цьому вантаж прямує за розкладом та оплачується за оголошеним тарифом. Якщо при виконанні перевезення, робота вантажних кораблів не пов'язана з постійними районами плавання, з постійними портами завантаження та розвантаження, не обмежена певним видом вантажу, то перевезення оплачується за фрахтовою ставкою, яка встановлюється залежно від кон'юнктури фрахтового ринку та залежить від виду та транспортних характеристик вантажу, умов рейсу та пов'язаних з цими умовами витрат.
Повітряний транспорт
Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масою вантажу в кілограмах, при цьому маса округляється у більшу сторону. Коли співвідношення маси та об'єму вантажу перевищує 6, тоді оплата стягується з огляду на об'єм вантажу.
Матеріально-технічна база транспорту охоплює: транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станції, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємства, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв'язку.
До матеріально-технічної бази залізничного транспорту належать:
• дороги та дорожнє господарство;
• вагони та вагонне господарство;
• локомотиви та локомотивне господарство;
• станції;
• товарні контори;
• вантажне та зважу вальне господарства та ін.
Вантажні вагони поділяють на універсальні (криті напівваго-ни, платформи, цистерни) та спеціалізовані для перевезення певного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні та ін.). Кожен тип вагону характеризується вантажопідйомністю та місткістю, масою тари та іншими показниками (Неруш, 1997; Каль-ченко, 2000).
Вантажопідйомність вагону визначається кількістю вантажу в тонах, який може бути завантажений в даний вагон відповідно до міцності його ходових частин, рами та кузова.
Місткість вагону визначається множенням довжини вагону на його ширину та висоту.
Технічний коефіцієнт тари вагону КТ є співвідношенням маси тари вагону (безпосередньо маса вагону) Ст (т) до вантажопідйомності вагону ^ (т):
Кт = -^ (8.1)
Ч
Чим менший коефіцієнт тари, тим менша частка тари в загальній масі поїзда — брутто (сумарна маса поїзду та вантажу) та відповідно ефективніше використовуються потужність локомотива, а також провізна і пропускна здатність залізничних доріг.
Вантажний коефіцієнт тари вагону Кпт визначається відношенням маси тари вагону ЄТ (т) до маси вантажу Єв (т) у ньому:
Ктв = — (8.2)
Цей коефіцієнт визначає можливості використання вагонів у завантаженому стані, тобто при перевезенні відповідних вантажів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим гірше використовується вантажопідйомність вагону.
Коефіцієнт використання вантажопідйомності Кв визначається відношенням маси вантажу в вагоні Єв (т) до його вантажопідйомності #(т):
Кв = — (8.3)
Ч
Значення цього коефіцієнту залежить від способів укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня трамбування вантажу, його пересування, правильного вибору типу вагону відповідно до характеру вантажу, стандартизації тари та ін. Значно вливає на використання вантажопідйомності вагону об'ємна маса вантажу (т/м). Чим більше цей коефіцієнт наближається до одиниці, тим краще використовується вантажопідйомність вагону. А якщо Кв = 1, то вантажопідйомність вагону використовується повністю.
Коефіцієнт місткості вагону Км розраховують відношенням об'єму вантажу у вагоні ?в (м) до місткості (об'єму) вагону V(м):
Км = — (8.4)
V
Величина цього коефіцієнта залежить від тих же чинників, що і коефіцієнт використання вантажопідйомності. При перевезенні вантажів з великою об'ємною масою не завжди повністю використовується місткість вагону, тобто вона обмежується його вантажопідйомністю. При перевезенні легких вантажів місткість вагону використовується повністю, а вантажопідйомність — ні.
Коефіцієнт питомого об'єму вагону Куд (м /т) є відношенням об'єму вагону У(м) до його вантажопідйомності ^ (т):
КУд = - (8.5)
Я
Чим вищим є цей показник, тим більш широка номенклатура вантажів, що можуть перевозитися при повному або близькому до повного використанні вантажопідйомності вагону даного типу.
Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагону Кудв визначається відношенням вантажопідйомності вагону ^ (т) до його об'єму ?(м):
Кудв=-^ (8.6)
Чим нижче питома вантажопідйомність вагону, тим ширше номенклатура вантажів, що можуть перевозитися у вагоні даного типу при повному або близькому до повного використанні його вантажопідйомності.
До матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту належать:
• флот;
• морські та річкові порти;
• пристані.
Річковий і морський флот складається із суден різних типів, розмірів і призначення. Залежно від призначення розрізняють судна транспортного, технічного та допоміжного флоту.
Транспортний флот — це головний елемент матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту, оскільки він здійснює основну функцію транспорту — просторове переміщення вантажів. Інші елементи матеріально-технічної бази повинні забезпечувати ефективну роботу транспортного флоту. Основними показниками, які характеризують річкові та морські судна, є водоза-міщення, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри суден (довжина, ширина, висота борту) і осадка в завантаженому та порожньому стані.
Водозаміщення визначається масою або об'ємом води, що витісняє плаваюче судно.
Вантажопідйомність судна — це його перевізна здатність, виражена в тонах.
Дедвейт Дп (або повна вантажопідйомність) — кількість тон вантажу, яку може прийняти судно понад власної маси до осадки по вантажну марку.
Дедвейт визначається за формулою:
Дп = Вп - Во, (8.7)
де В„ — водозаміщення судна із повним вантажем, т;
Во — водозаміщення судна без вантажу, т.
Розрізняють повну та чисту вантажопідйомність судна. Повна вантажопідйомність Д — це сума маси службового (вода, паливо, провіант) та перевізного вантажу.
Чиста вантажопідйомність Двч дорівнює масі вантажу, що перевозиться:
Дв, = Д-С, (8.8)
де Д — повна вантажопідйомність судна, т;
С — маса всіх судових запасів, т.
Вантажомісткість — це здатність судна вмістити вантаж певного об'єму. Розрізняють одинарну вантажопідйомність, коли об'єм усіх вантажних приміщень використовується одночасно, та складову, або подвійну, коли вантажні приміщення використовуються рівномірно за чергою. Залежно від виду вантажів, що перевозять, визначають вантажомісткість для вантажів таропакувальних і штучних та сипучих.
Питома вантажомісткість УШТ (м /т) визначається як:
Дв,
(8.9)
де Рсуд — вантажопідйомність судна, м;
Двч — чиста вантажопідйомність, т.
Цей показник показує, скільки кубічних метрів місткості судна приходиться на 1 т чистої вантажопідйомності.
До матеріально-технічної бази автомобільного транспорту відносять:
• рухомий склад (автомобілі, тягачі, причепи та напівпричепи);
• автотранспортні підприємства;
• автомобільні дороги.
Важливим технічним елементом матеріально-технічної бази є контейнери та піддони. Для різних видів вантажів у нашій країні створена контейнерна транспортна система (КТЄ).
Міжнародна організація стандартизації визначила, що контейнер — це елемент транспортного обладнання, який багаторазово використовується на одному або декількох видах транспорту, призначений для перевезення та тимчасового зберігання вантажів, обладнаний пристроями для механізованого встановлення та зняття з транспортних засобів, які мають постійну технічну характеристику та об'єм не менше 1 м (Неруш, 1997).
Контейнери, які використовуються для перевезення різноманітної продукції називають універсальними, а для одного виду продукції або групи однорідної продукції— спеціальними. Розрізняють багатотоннажні з розмірами (довжиною — 2438 мм, шириною — 2438 мм та довжиною 12192, 9125, 6058, 2991 мм, тобто кратність довжини 1, 3/4, 1/2, 1/4), середньотоннажні, малотоннажні.
Контейнери характеризуються показниками, а саме:
• вантажопідйомність;
• корисний об'єм;
• зовнішній та внутрішній розміри;
• коефіцієнти тари.
Вантажопідйомність контейнера визначають за формулами в тонах нетто??н та??б-
0н = Гк-у-К, (8.10)
?б =?>н + Стк, (8.11)
де Ук — корисний об'єм контейнера (місткість), м;
у — об'ємна маса вантажу, т/м;
К — коефіцієнт наповнення або щільності укладки вантажу;
0гтк — маса тари контейнера, т.
Коефіцієнт тари контейнера (Кк) визначається відношенням маси тари контейнера ЄТК до його вантажопідйомності нетто ()в'.
Кк = — (8.12)
