1. Соціальний діалог: поняття і сторони. Основні принципи соціального діалогу. Система і форми соціального діалогу.
2. Колективний договір: поняття, сторони і зміст. Порядок укладення колективного договору, сфера його дії і значення.
3. Колективні угоди: поняття, види, їх сторони і зміст.
4. Відповідальність за порушення законодавства при укладанні та виконанні колективних договорів і угод..
Методичні вказівки по вивченню теми
Приступаючи до вивчення даної теми, слід з'ясувати, що, згідно ст.1 Закону України “Про соціальний діалог” від 23.12.2010р., соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домоввленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових соціальних, економічних відносин.
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
- законності та верховенства права;
- репрезентативності і правоспроможності сторін та їх працівників;
- незалежності та рівноправності сторін;
- конструктивності та взаємодії;
- добровільності та прийняття реальних зобов’язань;
- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
- обов’язковості розгляду пропозицій сторін;
- пріоритету узгоджувальних процедур;
- відкритості та гласності;
- обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;
- відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.
У конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) закріплено принцип багаторівневого співробітництва, виходячи з якого соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
Однією із форм соціального діалогу є колективні переговори з укладанням колективних договорів і год.
Важливо пам'ятати, що суть колективно-договірного регулювання полягає в законодавчому встановленні рівноправної участі працівників і працедавців (їх представників) в розробці і обговоренні нормативно-правових актів, регулюючих соціально-трудові відносини в даному трудовому колективі. Причому участь в процесі колективно-договірного регулювання повноважних представників як від працівників, так і від роботодавців - одна з найважливіших умов законності актів про працю.
Після вивчення загальних положень про колективно-договірне регулювання умов роботи і виробничого побуту студентам необхідно докладно вивчити його форми - угоди і колективні договори. При цьому студентам важливо врахувати, що угоди і колективні договори, не дивлячись на загальні принципи їх укладання, є різними правовими документами, які юридично оформлюють завершення колективних переговорів. Їх відмінності в основному полягають:
- у сторонах, що беруть участь в переговорах і укладенні угод і колективних договорів;
- у сфері дії цих нормативно-правових актів;
- у колі осіб, на які вони розповсюджуються;
- у порядку їх укладання і змісту.
В теорії трудового права колективний договір - це правовий акт, регулюючий соціально-трудові відносини на підприємстві і що укладається працівниками і роботодавцем в особі їх представників; угода - правовий акт, що встановлює загальні принципи регулювання соціально-трудових відносин і пов'язаних з ними економічних відносин, що укладається між повноважними представникам працівників і роботодавців на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода) і регіональному (регіональна угода) рівнях. Таким чином, колективний договір на відміну від угоди є правовим актом, регулюючим трудові відносини усередині підприємства.
Основна увага студентів повинна бути зосереджена на аналізу і засвоєнні найбільш важливих питань чинного законодавства про колективні договори і угоди, зокрема, таких як: порядок укладання колективного договору, угоди, термін і сфера їх дії. Важливо пам'ятати, що сучасна концепція колективного договору виходить з необхідності широкого розвитку партнерської форми регулювання соціально-трудових відносин, встановленої на договірному рівні, тобто без участі законодавця. Проте таке регулювання допускається тільки в тому випадку, якщо воно не йде врозріз з інтересам держави і суспільства.
Для більш глибокого засвоєння питань даної теми необхідне ознайомитись з якими-небудь галузевими угодами і колективними договорами підприємств.
На самостійне опрацювання виносяться питання (10 год.)
1. Історія виникнення соціального діалогу
2. Законодавство про соціальний діалог в Україні.
3. Зарубіжний досвід соціального діалогу.
Практичні завдання – розв’яжіть задачі:
Завдання № 1.
На приватному підприємстві «Озон» немає колективного договору. На вимогу працівників укласти такий договір, директор підприємства заявив, що колективний договір не може бути укладений із-за відсутності на підприємстві профспілкової організації.
Чи правомірна заява директора підприємства?
Хто може бути сторонами колективного договору?
Чи передбачена відповідальність за ухилення від укладення трудового договору?
Завдання № 2.
Директор авторемонтного підприємства і голова профспілкового комітету склали і підписали колективний договір, після чого наказом по підприємству було оголошено про набрання його чинності.
Чи правомірні дії директора і голови профкому автопідприємства?
Який порядок укладення колективного договору?
Завдання № 3.
Члени виробничого кооперативу «Родон», зібравши загальні збори трудового колективу та обравши представницький орган, вимагали від правління кооперативу укладення колективного договору. Голова правління кооперативу відмовився від укладення такого договору, посилаючись на те, що трудові відносини членів кооперативу регулюються статутом кооператву, а не нормами трудового права і укладення колективного договору статутом кооперативу не передбачено.
Чи може бути притягнутий до відповідальності голова правління кооперативу за ухилення від ведення переговорів та укладення колективного договору?
Завдання № 4.
Громадянин Юхимченко, зареєстрований як приватний підприємець без створення юридичної особи, найняв для виконання робіт 25 працівників і запропонував їм укласти з ним колективний договір.
Чи буде мати юридичне значення такий колективний договір?
Завдання № 5.
При перевірці колективного договору, поданого ВАТ «Меркурій» для повідомної реєстрації, районною державною адміністрацією була виявлена невідповідність окремих положень цього договору чинному законодавству і в зв'язку з цим райдержадміністрацією було відмовлено в повідомній реєстрації договору.
Чи правомірно відмовлено в повідомній реєстрації колективного договору?
Який порядок повідомної реєстрації колективних договорів?
Завдання № 6.
На приватному підприємстві «Октава» відбулася зміна власника. Новий власник заявив працівникам, що він не погоджується з умовами діючого колективного договору підприємства, укладеного з попереднім власником і в зв'язку з цим скасовує його, водночас запропонував терміново укласти новий колективний договір.
Чи правомірні дії нового власника?
Який передбачений законом строк чинності колективного договору?
Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 6:
Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;
Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.
Господарський кодекс України;
Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93р.// Відомості Верховної Ради Украіни. – 1993. - №36. – Ст.361;
Про професійні спілки, їх правах та гарантіях діяльності: Закон України від 15.09.99р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст.397;
Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998р.// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227;
Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010р.// Офіційний вісник України. – 2011. - №3. – Ст.168;
Про організації роботодавців, їх об*єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22.05.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. - № 22. – Ст.216;
Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів: Конвенція МОП №98(1949р.)// Людина і праця. – 1994. - №9-10;
Про сприяння колективним переговорам: Конвенція МОП №154(1981р.)// Людина і праця. - 1994. - №6.
Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних, колективних договорів: Затв. Постановою Кабміну України від 05.04.94р.// ЗП України. – 1994. - №8. – Ст.193;
Базилюк А. Соціальне партнерство як засіб вирішення соціально-економічних проблем //Україна: аспекти праці. — 1997. — № 1. — С.22-25.
Балюк М., Гончарові Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство// Право україни. – 1996. - №11;
Богуцька Л. Соціальне партнерство в Бельгії // Профспілки України. — 2003. — № 6;
Головко М.Л., Дубровський М.Л., Жуков В.І. Соціальне партнерство (сучасний міжнародний досвід). — К., 1994. – 173 с.;
Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору// Право України. – 2000. - №8;
Грунова Г. Уповноважені трудовим колективом органи як суб’єкти соціального партнерства// Право України. – 2007. - №9;
Гуляєв В. Інформація в системі соціального партнерства //Україна: аспекти праці. — 2000. — № 7;
Заржицький О. Соціальне партнерство у соціально-трудових відносинах// Право України. - 2000. - №11;
Жарков Б.М. Современные коллективные договоры: опыт Запада и его возможности применения в СССР// Полис. – 1991. - №3;
Клименчук Н. До питання про зміст галузевих угод.// Право України. – 2009. - № 12;
Лосиця І. Колективний договір в сучасних умовах господарювання// Право України. – 1997. - №5;
Мельничук Н. Сторони колективного договору.// Право України. – 2010. - № 7;
Муцинова Н.А. Коллективный договор и соглашение как формы социального партнерства в сфере труда // Правоведение. — 2000. — № 1;
Новиков В. М. Соціальне партнерство за принципом трипартизму //Політика і час. — 1997. — № 12;
Осипцова Ж.П. Роль отраслевых(тарифных) соглашений РФ и тарифных договоров ФРГ в регулировании трудовых отношений// Вестник МГУ. – Серия 11 – Право. – 1995. - №6;
Осовий Г. Система соціального партнерства і механізми регулювання трудових відносин в Ірландії //Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2;
Павлишин В. Генеральна угода: інструмент соціального діалогу і партнерства// Довідник кадровика. - 2004 - №6;
Павлишин В. Розвиток соціального партнерства в Україні// Довідник кадровика. - 2004 - №9;
Парчевська Л. Генеральна угода – основа регіональних і галузевих угод(у запитаннях та відповідях)// Довідник кадровика. - 2004 - №9;
Парчевська Л. Проведення переговорів з укладання колективних договорів// Довідник кадровика. - 2004 - №1;
Стадник М.П. Проблеми розвитку законодавства про колективні договори та угоди. – Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку. – К.: Ін Юре, 1999;
Українець С. Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання //Україна: аспекти праці.— 1998. — № 2;
Шебанова А.И. Соглашения и коллективные договоры в условиях формирования рыночных отношений// Гос-во и право. – 1993. - №5.
