Методичні вказівки по вивченню теми. Дана тема є однією з найважливіших в Загальній частині курсу трудового права, оскільки її вивчення важливо не тільки в теоретичному аспекті

Дана тема є однією з найважливіших в Загальній частині курсу трудового права, оскільки її вивчення важливо не тільки в теоретичному аспекті, але і в практичному застосуванні всього блоку законів про працю. У зв'язку з тим, що крім КЗпП України діє досить великий масив інших законів і підзаконних актів, що регламентують трудові відносини, студентам рекомендується самостійно аналізувати чинне законодавство. Основною метою аналізу є отримання практичних навиків застосування тільки того нормативного матеріалу, який не суперечить КЗпП, а також іншим нормативним актам про працю.

На практичному занятті студентам необхідно виходячи із загальнотеоретич-них положень про поняття джерел права, формах їх виразу і їх співвідношення між собою розкрити поняття джерел трудового права і їх види, форми виразу і особливості. Серед всіх джерел слід особливо зупинитися як на загальних, так і спеціальних джерелах.

Найважливішим джерелом як для всієї правової системи України, так і для окремих галузей права є Конституція України. Конституція України - це правова основа регулювання соціально-трудових відносин.

Правовою основою для ділення трудового законодавства на загальні і спеціальні норми є, перш за все, КЗпП України, який є основним регулятором суспільних відносин у сфері праці.

Характеризуючи підзаконні правові акти у сфері регулювання соціально-трудових відносин, необхідно чітко розмежовувати їх між собою. Такі акти покликані конкретизувати, уточнювати і доповнювати чинне законодавство про працю. Серед них особливе місце займають ухвали, інструкції, роз'яснення Міністерства праці і соціальної політики України, які забезпечують правильне одноманітне тлумачення і застосування законів про працю.

Трудові відносини можуть регулюватися також і локальними нормативними актами, які приймаються працедавцем тільки в межах своєї компетенції, містять норми трудового права і не погіршують положення працівників в порівнянні з чинним трудовим законодавством.

Аналіз існуючої системи актів, регулюючих трудові відносини, дозволяє, на наш погляд, зробити висновок про те, що, з одного боку, розширюється договірне регулювання праці, а з іншою - система гарантій реалізації трудових прав, встановлена в централізованому порядку, залишається стабільною і не може бути змінена угодою сторін трудового договору.

Розглядаючи джерела трудового права, слід розглянути і міжнародно-правове регулювання праці. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції Україги); якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст.8¹ КЗпП). Тому студентам необхідно з'ясувати, в яких випадках застосовуються конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) в Україні.

Вивчення найважливіших законодавчих актів про працю неможливе без ознайомлення з практикою їх застосування. Велику допомогу в цьому питанні надає уважне вивчення рішень Конституційного Суду України і постанов Верховного Суду України, аналіз яких дозволяє тісніше за пов’язувати зміст норм про працю з реаліями сьогоднішнього життя, давати правильну оцінку ефективності чинного трудового законодавства, виявляти наявні пропуски і недосконалість окремих норм.

 

Додатково на опрацювання виносяться питання (5 год.):

1. Проект Трудового кодексу України.

2. Проблеми застосування в Україні міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України.

Тестові завдання:

1. Чи є джерелами трудового права України міжна­родні правові акти з питань

застосування найманої праці?

а) не є джерелами трудового права України, оскільки вони є джерелами

міжнародного права;

б) є джерелами трудового права України за будь-яких обставин;

в) є джерелами трудового права України, якщо вони ратифіковані Україною,

або Україна в них бере участь.

2. Якщо міжнародним договором або міжнародною уго­дою, в яких бере участь

Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство

України, то які правила повинні застосовуватись?

а) правила, що їх містить законодавство України;

б) правила, що встановлені міжнародним договором, або угодою, в яких

бере участь Україна.

3. Чи є джерелом трудового права України Правила внутрішнього трудового

розпорядку конкретного підприємства, установи, організації?

а) так;

б) ні.

4. Які із вказаних нормативних актів належать до дже­рел трудового права

України?

а) тільки ті, які складають систему законодавства про працю:

б) будь-який нормативний акт, який містить норми, спрямовані на

регулювання трудових відносин;

в) будь-який нормативний акт, який містить норми, спрямовані на

регулювання відносин, пов'язаних із застосуванням найманої праці.

5. Чи є джерелом трудового права України статут ви­робничого кооперативу?

а) так;

б) ні;

в) є джерелом трудового права Україна лише в частині, що регулює працю

членів кооперативу.

Практичні завдання:

Завдання №1.

Доберіть та обгрунтуйте правильні відповіді.

До джерел трудового права не належать такі акти:

1. Конституція України;
2. Конвенції МОП, ратифіковані Україною;
3. Генеральна угода;
4. Закон України «Про державну службу»;
5. Наказ Мінпраці та соціальної політики України про призначення начальника обласного центру зайнятості населення;
6. Графік відпусток працівників заводу «Продмаш» на 2008 рік;
7. Перелік посад з ненормованим робочим днем ВО «Нептун»;
8. Наказ генерального директора ВАТ «Одесагаз» про перенесенням робочих днів у зв’язку зі святкуванням Нового року;
9. Трудовий договір з працівником К.;
10. Контракт з головним бухгалтером П.

 

Завдання №2.

Назвіть статті Конституції України, які є джерелами трудового права.

 

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 2:

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. – Ст.361;

Про оплату праці: Закон України від 25.04.95р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – Ст.121;

Про відпустки: Закон України від 15.11.96р.// Відомості Верховної ради України. – 1997. - №2. – Ст.4;

Про порядок розгляду колективних трудових спорів(конфліктів): Закон України від 03.03.98р.// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227;

Про професійні спілки, їх правах та гарантіях діяльності: Закон України від 15.09.99р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст..227;

Про організації роботодавців, їх об*єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22.05.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. - № 22. – Ст.216;

Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012р.// Відомості Верховної Ради України. – 2013. - №24. – Ст.243;

Про примусову чи обов’язкову працю: Конвенція МОП №29(1930р.)// Людина і праця. – 1995. - №1;

Про дискримінацію в галузі праці і занять: Конвенція МОП №111(1958р.)// Людина і праця. – 1993. - №6-7;

Про тристоронні консультації для сприяння застосування міжнародних трудових норм: Конвенція МОП №144(1976р.)// Людина і праця. – 1993. - №8;

Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.91р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №46. – Ст.621;