Характеристика делінквентної поведінки. Соціально-педагогічна робота з особами делінквентної поведінки. Статева деморалізація та шляхи її профілактики

Делінквентна поведінка - антигромадськапротиправна поведінка індивіда, втілена в його проступках (діях або бездіяльності), що завдають шкоди як окремим громадянам, так і суспільству в цілому.

Виділяють такі види деліквентної поведінки: - агресивно-насильницька поведінка, яка включає образи, побої, підпали, садистські дії, які в основному направлені проти людини;- корислива поведінка (дрібні крадіжки, крадіжка автомобілів);- розповсюдження та продаж наркотиків.
Деліквентна поведінка як правило пов’язана з особистісною деформацією такою, як викривлення ціннісних орієнтацій, послаблення внутрішньої регуляції. Щоб повертати підлітків деліквентної поведінки до нормального суспільного життя необхідно проводити ряд заходів, методів, технологій та різноманітних форм роботи з ними.
Взагалі, реабілітаційна робота з деліквентними підлітками передбачає її здійснення у кілька етапів: діагностичний, що дозволяє виявити інтереси, потреби, моральні цінності, позитивні якості дитини, самосвідомість і самоповедінку, профілактичний, корекційний. Профілактика передбачає усунення причин і чинників, які викликають відхилення у поведінці і розвитку особистості. Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована, в першу чергу, на самого підлітка.
Основними характеристиками педагогічних технологій дослідники називають системність, концептуальність, науковість, інтегративність, гарантованість результату, відтворюваність, ефективність, якість навчання, його мотивованість, новизну, алгоритмічність, інформаційність, оптимальність, можливість тракту­вання чи перенесення в нові умови.
Педагогічною технологією реабілітації підлітків відхиленої поведінки можна на­звати комплекс, який включає:-певні уявлення про передбачувані результати виховання; -засоби діагностики поточного стану вихованців; -пакет методів педагогічного впливу; -критерії вибору оптимальних методів виховання для кон­кретних умов.
Ефективне функціонування педагогічних технологій у реабілітаційній роботі з деліквентними підлітками передбачає: -визначення підлітка суб'єктом реабілітаційного процесу; -визначення мети реабілітації як розвитку індивідуальних здібностей дитини, відновлення порушен­ня зв'язків і його взаємовідносин з середовищем; -пошуки засобів, які забезпечують реалізацію визначення мети шляхом виявлення і структурування суб'єктивного досвіду дитини, її спрямованого розвитку у процесі реабілітації.
Встановлено, що статева деморалізація неповнолітніх дівчат – це процес і результат деградації особистості в кількох взаємопов’язаних сферах: духовно-моральних і культурних цінностей та світогляду; емоційно-вольовій сфері та в поведінці. Деградація в першій сфері пов’язана з духовно-моральною кризою особистості, занепадом її моральних, духовних, культурних і релігійних цінностей та соціально значущих якостей особистості, безвідповідальним ставленням до виконання соціальних ролей (дівчини, дружини, матері тощо). Деградація у світогляді особистості проявляється його суттєвим спотворенням, викривленням поглядів на світ, людину та своє місце в ньому, на мораль (зокрема, розуміння сутності добра і зла) і поведінку людини в суспільстві, на способи виконання нею своїх обов’язків.
До основних проявів статевої деморалізації ми віднесли: ранній початок статевого життя (10-14 рр.); секс із випадковими партнерами та їх часта зміна (проміскуїтет); ведення позашлюбного життя з партнером, який матеріально утримує (спонсорінґ); захоплення порнографічною продукцією, участь у її виготовленні та розповсюдженні; проституцію у різних формах. Остання є одним із найважчих проявів статевої деморалізації (яку водночас можна трактувати як наслідок цього процесу).
До наслідків статевої деморалізації, у тому числі й проституції, відносимо: медико-фізичний аспект: фізичні ушкодження та захворювання статевої системи; венеричні захворювання; аборти та їх наслідки для організму; часті простудні захворювання дівчат, які є вуличними повіями; можливі фізичні травми організму (як наслідок фізичного насильства з боку сутенерів, повій-конкуренток чи агресивних клієнтів); фізична залежність від психотропних речовин (тютюн, алкоголь, наркотики). Психологічний аспект: емоційна незрілість до повноцінної реалізації статевої функції; емоційна лабільність; психологічні травми; занижена самооцінка; часте переживання негативних емоційних станів і почуттів (сорому, страху, неспокою, жалю, прикрості, самотності, провини, кривди, суму, безнадійності, відчаю); втрата самоповаги, почуття власної гідності; невротичні та психічні розлади (нервове виснаження, психологічна залежність від психоактивних речовин); суїцидальні думки і наміри. Соціальний аспект: втрата повноцінних інтерперсональних контактів із ровесниками, які мають просоціальні цінності та життєві плани; занедбання соціально значущих ролей (учениці, дочки, сестри та ін.); проблеми із створенням повноцінної прокреаційної сім’ї; труднощі із виконанням у майбутньому соціальної ролі дружини, матері; ведення “подвійного” життя (приховування правдивого способу свого утримання); соціальний паразитизм; втрата зацікавлення соціально значущими формами діяльності, зокрема, такими, як навчання, праця, громадська активність, заробляння на життя аморальним способом (проституція). Духовний аспект: спотворення системи моральних цінностей; втрата правдивих ідеалів; життя у гріху (з точки зору християнського віровчення); слабкий зв’язок або повна його відсутність із релігійними нормами та звичаями; морально-духовний занепад, деградація.
Явище статевої деморалізації спричинене низкою чинників, зокрема, соціально-економічними, соціальними, психолого-педагогічними, моральними, психофізіологічними особливостями, патологією спадковості, а також є пов’язане з тривалим негативним впливом різних причин.
Соціальна профілактика статевої деморалізації серед неповнолітніх дівчат повинна здійснюватись шляхом ґрунтовного вивчення (передусім, засобами соціально-психологічної та педагогічної діагностики) суб’єкта профілактики (неповнолітніх) і встановлення характеру впливу на них різних чинників ризику (біологічних, психічних, суспільних), зокрема, дослідження їхньої психіки, способу життя, оточення тощо. Всі означені аспекти актуальні при виборі та врахуванні функцій соціально-профілактичної діяльності, серед яких виокремлено: діагностично-прогностичну, корекційно-реабілітаційну, освітньо-консультативну, організаційно-методичну, інтегративно-просвітницьку. Означені функції передбачають збір, аналіз, узагальнення, обмін і впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду соціально-профілактичної практики, із метою перевиховання та соціальної адаптації дітей та молоді. Диференційовано види (первинна, вторинна, третинна) соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат і проаналізована специфіка кожного з них. Первинна профілактика спрямована на запобігання раннім проявам аморальної поведінки; вторинна передбачає корекцію відхилень у системі цінностей, моральних норм і поведінки, протидію поглибленню деструктивного розвитку особистості, зокрема, у сексуальній сфері; третинна (реабілітаційна) розрахована на мінімізацію шкод, пов’язаних із веденням аморального життя, поступовою трансформацією системи цінностей, поверненням до гідного життя в суспільстві, запобіганням рецидивам.