Форми опіки і піклування дітей-сиріт у сучасних умовах: традиційні та інноваційні форми опіки та піклування

Згідно з Конституцією України "утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу" (стаття 52).

Будинок дитини -дитячий заклад для утримання та виховання дітей віком від 1 місяця до 3 років, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку чи покинули їх напризволяще. Ці будинки знаходяться у відомстві Міністерства охорони здоров'я. Підставою для відмови від дитини є заява матері, завірена головним лікарем пологового будинку, з визначенням того, що вона не проти того, що дитина буде усиновлена. Дітям, батьки яких невідомі, присвоюють прізвище, ім'я, по батькові і реєструють в органах РАҐСу на підставі акту про прийом в будинок. Діти, добровільно віддані у будинок дитини, у будь-який час можуть бути повернуті батькам. Якщо дитину не всиновили, то по досягненні нею трьох років ТІ' переводять у дитячий будинок. Дитячий будинок -державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Існує три типи дитячих будинків: дошкільні -для дітей 3-7 років; шкільні -для дітей 7-17 років; змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку. В будинку діти залучаються до різних видів діяльності: пізнавальної, трудової, спортивної, ігрової, побутової тощо. При кожному дитячому будинку діє опікунська рада, в яку входять представники місцевих органів народної освіти, члени педагогічного колективу. Школа-інтернат для дітей-сир іт -державний навчально-виховний заклад для дітей-сиріт, дітей з неповних сімей, а також дітей, які потребують допомоги держави внаслідок хвороби батьків, втрати з ними зв'язків, позбавлення батьківських прав, в якому діти можуть виховуватися і навчатися від 3 до 17 років.

До інноваційних форм опіки та піклування належать: Прийомна сім'я -це сім'я, яка добровільно взяла з закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання і спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині не повинна перевищувати п'яти чоловік. Інститут прийомної сім'ї розрахований також на тимчасову опіку над дітьми (на короткий, обумовлений термін -від кількох тижнів до двох-трьох років, доки батьки перебувають в ув'язненні, на лікуванні тощо). Така форма опікування дає змогу здійснювати соціальний захист інтересів і прав дитини, яка тимчасово позбавлена батьківської опіки, порівняно з опікою, що, як правило, встановлюється до повноліття дитини. Функціонування такого типу сімей потребує, безперечно, психологічної підготовки прийомних батьків, орієнтації їхньої діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не вирішення якихось власних проблем. Дитячий будинок сімейного типу -це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі. Така сім'я Така сім'я бере на виховання і спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу може отримати свій статус у тому випадку, коли на виховання приймається не менше п'яти дітей, позбавлених батьківської опіки. Безперечно, така умова сприяє влаштуванню у родині більшої кількості осиротілих дітей. Але, враховуючи перш за все психологічний і педагогічний аспекти, кількість дітей у сім'ї, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб, зважаючи на необхідність створення оптимальних умов для їх повноцінного виховання та розвитку. У родині може виховуватися більше десяти дітей, якщо дозволяють житлово-побутові умови і є бажання батьків-вихователів. Кандидат на роль батька-вихователя має пройти експертну комісію, до якої входять спеціалісти (психологи, юристи, педагоги, лікарі). Останні оцінюють особистісні якості майбутнього вихователя, його здатність замінити батька не одній, а кільком дітям, як правило, обтяжених вадами розвитку, педагогічно занедбаних, які пережили втрату близьких тощо. Перевага надається сім'ям або одиноким громадянам, які мають досвід виховання дітей чи вже є на даний час опікунами або піклувальниками і сумлінно виконують свої обов'язки. Прийомні діти у дитячих будинках сімейного типу перебувають на повному державному утриманні. За дітьми-сиротами зберігається право на майно та житлову площу, яка їм належить, за їх збереження до повноліття дитини несуть відповідальність органи опіки та піклування. Таке нормативне врегулювання покликано полегшити проблему подальшого влаштування долі дитини після досягнення повноліття, оскільки вирішується проблема забезпечення житловою площею. За прийомними дітьми зберігаються пільги, визначені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

19. Соціально-педагогічна діяльність у державних органах опіки та піклування.

Найвідповідальнішою роллю соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є "захисник прав та інтересів дітей". Вона передбачає використання всього арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів дітей, в тому числі реалізацію юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо дитини. Отже, забезпечуючи право кожної дитини жити у сімейному оточенні, соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залежно від життєвої історії конкретної дитини: ♦встановлює її статус (за необхідністю); ♦сприяє якнайшвидшому усиновленню, працює з потенційними усиновителями; ♦лобіює питання передачі дитини до прийомної сім'ї чи будинку сімейного типу; ♦оформляє документи для встановлення опіки (піклування) над дитиною; ♦контролює питання призначення, оформлення та здійснення соціальних виплат дітям; ♦за необхідності надає консультації після передачі дитини до прийомної сім'ї чи будинку сімейного типу іншим соціальним працівникам, що здійснюють соціальний супровід цих сімей.

Не менш важливим завданням є діяльність педагога стосовно призначення і оформлення соціальних виплат дітям. Така робота здійснюється у випадку смерті батьків (одного з них) і передбачає розшук трудових книжок батьків, співпрацю з органами праці та соціального захисту населення.

Значний обсяг робіт соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із захисту житлових та майнових прав дітей.

Основними діями соціального педагога щодо зазначеного, можуть стати: ♦попередження випадків відчуження житла і майна, що є власністю дітей, з порушенням їхніх прав, через збір та передачу в органи опіки та піклування відповідної інформації; ♦збір та підготовка необхідних документів для установлення опіки над майном і житлом дитини в передбачених законом випадках; ♦розроблення і здійснення самостійно або у співпраці з іншими державними органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення законних інтересів дітей, контроль за виконанням цих заходів; ♦сприяння притягненню у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили порушення житлових та майнових прав дітей; ♦представництво інтересів дітей в суді у випадках, визначених законом; ♦надання іншим державним органам, установам та організаціям незалежно від форм власності, громадським організаціям та громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з питань захисту житлових і майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Соціальний педагог повинен тримати під контролем наявність необхідних документів для отримання випускником закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (школиінтернату), житла відповідно до чинного законодавства. У разі їх відсутності він повинен вжити всіх заходів для оформлення чи до оформлення перерахованого нижче: ♦розпорядження голови адміністрації району про направлення неповнолітнього у заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; ♦довідки про реєстрацію дитини за місцем проживання до її влаштування у заклад; ♦акта первинного обстеження житлово-побутових умов житла на момент влаштування дитини; ♦довідки про закріплення житлової площі за неповнолітнім (якщо така є чи закріплення відображено у розпорядженні голови адміністрації району, а якщо житло не було своєчасно закріплено, то поновити документи про реєстрацію матері і батька за місцем проживання на момент народження дитини); ♦довідки, яка підтверджує перебування дитини у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, строки перебування (бажано вказати причину влаштування у дитячий будинок, школу-інтернат тощо).

Метою ролі соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, "учителя соціальних змін" є навчання дітей мистецтву ефективної взаємодії з соціальним оточенням. Діяльність у цьому напрямі досить різноманітна, та, перш за все, вона пов'язана з формування умінь адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одним із найважливіших етапів якої є адаптація до самостійного життя.

Завданнями діяльності соціального педагога щодо підготовки випускників шкіл-інтернатів до самостійного життя є: ♦зняття психологічної напруженості перед виходом з інтернатного закладу; ♦формування навичок самостійного та відповідального прийняття рішень; ♦орієнтація на правильний вибір професії 3 урахуванням здібностей, інтересів дитини і потреб регіонів (надзвичайно важливо в школах-інтернатах упроваджувати програми психологічної та практичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихованців); ♦засвоєння дітьми юридичних норм щодо соціального захисту власних прав; ♦вирішення питань спілкування, налагодження контактів з іншими людьми, виходу із конфліктних ситуацій; ♦оволодіння навичками самообслуговування, побутового забезпечення життєдіяльності.

Виконуючи роль "консультанта", соціальний педагог використовує інформацію, спеціальні знання для надання допомоги дітям у розв'язанні їх життєвих проблем, а також організаціям, установам для налагодження ефективної взаємодії, розробки та реалізації різних соціальних програм. Індивідуальна та групова інформаційно-консультативна робота з вихованцями дитячих будинків та шкіл-інтернатів може здійснюватися з питань профілактики шкідливих звичок, формування здорового способу життя, девіантної поведінки, самотності, агресивності, життєвих криз і їх наслідків та ін. Реалізуючи роль "агента з питань соціальних змін", соціальний педагог виступає одночасно у двох іпостасях: з одного боку, з'ясовує конкретні потреби дітей, класифікує відповідні факти, оцінюючи їх причини та наслідки; з іншого -надає підтримку дітям, мобілізує і координує їх зусилля, сам ініціює соціальні зміни у державних та громадських структурах.

Працюючи в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний педагог повинен орієнтуватися на такі пріоритети: 1.Вірити в цінність кожної дитини. 2.Дотримуватися конфіденційності. 3.Не давати обіцянок, які не можна виконати. 4.Надавати усім працівникам закладу інформаційну та методичну підтримку, допомогу з питань захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, їх соціальної адаптації.